Рішення № 139335490, 31.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 серпня 2026 року (12:25)Справа № 280/4204/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи: з 25.01.1993 по 01.06.1995; з 02.06.1995 по 25.08.1995; з 01.11.1995 по 20.05.1996; з 23.12.1996 по 15.02.1997; з 17.06.1997 по 06.01.1998;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: з 25.01.1993 по 01.06.1995; з 02.06.1995 по 25.08.1995; з 01.11.1995 по 20.05.1996; з 23.12.1996 по 15.02.1997; з 17.06.1997 по 06.01.1998 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зарахованого страхового стажу;

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачка перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. На звернення позивача про зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи, відповідач відмовив у такому зарахуванні, оскільки запис про зміну прізвища в трудовій книжці внесений з порушення вимог Інструкції від 29.07.1993 №58. Зазначає, що запис про зміну прізвища трудової книжки вчинено не позивачем, а представником роботодавця. При цьому, Інструкція не передбачає наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки, тим паче за таке несуттєве порушення. Крім того, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.11.2025 у справі про встановлення факту родинних відносин встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 . У вказаному рішенні судом також встановлено факт зміни прізвища заявниці з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » у зв`язку з укладенням шлюбу, а також об`єктивну неможливість отримання дубліката свідоцтва про шлюб через його втрату та відсутність актового запису. Таким чином, наявні розбіжності у написанні прізвища підтверджені судом та зумовлені об`єктивними обставинами, а належність трудової книжки заявниці та зміна прізвища не викликають сумнівів. З урахуванням викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

20.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 28211), в якому останній зазначає, що відповідно до пункту 2.13. Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Згідно із пунктом 26 Порядку №637, якщо ім`я, по-батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються, зокрема з ім`ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Так, періоди роботи позивача з 25.01.1993 по 01.06.1995; 02.06.1995 по 25.08.1995; 01.11.1995 по 20.05.1996; 23.12.1996 по 15.02.1997; 17.06.1997 по 06.01.1998 не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про зміну прізвища в трудовій книжці внесений з порушенням Інструкції №58. Враховуючи норми чинного законодавства, було прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю законних підстав. Виходячи з вищезазначеного, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 09.12.2025 (а.с.14).

Так, судом встановлено що до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи з 25.01.1993 по 01.06.1995; з 02.06.1995 по 25.08.1995; з 01.11.1995 по 20.05.1996; з 23.12.1996 по 15.02.1997; з 17.06.1997 по 06.01.1998, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 27.06.1984.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_3 від 27.06.1984, зазначено російською мовою прізвище, ім`я та по батькові " ОСОБА_5 ", " ОСОБА_6 ". Також на цій першій сторінці трудової книжки міститься запис: "Согласно свидетельства о заключении брака V-АК №327743 фамилия «Трембач» изменена на «Белова» (а.с.16).

27.01.2026 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 25.01.1993 по 01.06.1995; з 02.06.1995 по 25.08.1995; з 01.11.1995 по 20.05.1996; з 23.12.1996 по 15.02.1997; з 17.06.1997 по 06.01.1998, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 27.06.1984 (а.с.25).

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.02.2026 №7528-4194/Б-02/8-0800/26 надано відповідь, що періоди роботи позивачки з 25.01.1993 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 25.08.1995, з 01.11.1995 по 20.05.1996, з 23.12.1996 по 15.02.1997 та з 17.06.1997 по 06.01.1998 згідно із трудової книжки від 27.06.1984, не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про зміну прізвища в трудовій книжці внесений з порушенням Інструкції №58. Після звернення позивачки з відповідною заявою про перерахунок пенсії та уточнюючими довідками про періоди роботи, зазначені у зверненні, видані на підставі первинних документів, або з трудовою книжкою, яка приведена у відповідність згідно норм чинного законодавства, можливо буде повернутися до питання перерахунку пенсії (а.с.26).

В подальшому, 23.03.2026 представник позивача до ГУ ПФУ в Запорізькій області звернувся із заявою про зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи та проведення перерахунку пенсії одночасно додавши копії рішень суду від 14.11.1994 та від 06.11.2025 (а.с.27-31).

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.04.2026 №19701-17907/Б-02/8-0800/26 надано відповідь, що для визначення права на перерахунок пенсії рекомендовано ОСОБА_1 звернутись з відповідною заявою про перерахунок пенсії та додатковими документами, які попередньо надані не були, у будь-який спосіб, передбачений Порядком №22-1 (а.с.32).

Позивачка не погодившись з відмовою у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 25.01.1993 по 01.06.1995; з 02.06.1995 по 25.08.1995; з 01.11.1995 по 20.05.1996; з 23.12.1996 по 15.02.1997; з 17.06.1997 по 06.01.1998, звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно із частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Судом встановлено, що з 09.12.2025 позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В подальшому, позивач звернулась із заявою про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 25.01.1993 по 01.06.1995; з 02.06.1995 по 25.08.1995; з 01.11.1995 по 20.05.1996; з 23.12.1996 по 15.02.1997; з 17.06.1997 по 06.01.1998.

За змістом ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У спірні періоди роботи позивачки порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (діяв до 29.07.1993) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (діє з 29.07.1993).

Згідно з п. 1.1 Інструкції №162, трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.

У трудову книжку вносяться, серед іншого, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Записи виконуються охайно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу (п. 2.5 Інструкції № 162).

Розділом б) Інструкції №162 було визначено порядок занесення відомостей про працівника.

Так, п. 2.12 Інструкції № 162 передбачав, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.

Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 діє Інструкція №58, відповідно до п. 1.2 якої трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Отже, законодавством продовжено використання бланку попереднього зразка та Інструкцією № 58 припинено застосування Інструкції 162.

При цьому, суд зазначає, що в Інструкції №58 закріплені аналогічні вимоги, що були викладені у попередній Інструкції №162.

Згідно із п. 2.11 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Водночас, п. 8.1 Інструкції №162 було визначено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (СП СРСР, 1973 р. № 21, ст. 115).

Відповідно до п. 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 року №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Беручи до уваги вищевикладену нормативно-правову базу, суд зазначає наступне.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 439/1148/17.

Також, слід врахувати правову позицію, викладену Верховного Суду у постановах від 30 вересня 2019 року по справі №638/18467/15-а, від 19 грудня 2019 року по справі №307/541/17, згідно до якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для відмови у зарахуванні позивачці до страхового стажу періодів її роботи з 25.01.1993 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 25.08.1995, з 01.11.1995 по 20.05.1996, з 23.12.1996 по 15.02.1997 та з 17.06.1997 по 06.01.1998 стало те, що запис про зміну прізвища в трудовій книжці внесений з порушенням Інструкції №58, зокрема: відсутня дата видачі документу про зміну прізвища.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_3 від 27.06.1984, зазначено російською мовою прізвище, ім`я та по батькові " ОСОБА_5 ", " ОСОБА_6 ".

Також на першій сторінці трудової книжки міститься запис: "Согласно свидетельства о заключении брака НОМЕР_4 фамилия «Трембач» изменена на « ОСОБА_7 ».

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06.11.2025 у справі №333/9805/25 (провадження №2-о-333/570/25) встановлено факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 .

У вказаному рішенні судом зазначено:

«…. 10.01.1987 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_5 виданого Палацом одруження 1 м.Ленінград, актовий запис №133. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Згідно інформації яка міститься у трудовій книжці НОМЕР_3 належної ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що прізвище ОСОБА_3 було змінено на « ОСОБА_4 » (російською мовою) згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , актовий запис №36 вбачається, що 10 січня 1995 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , розірвали зареєстрований шлюб.

У свідоцтві про розірвання шлюбу прізвище подружжя зазначено як « ОСОБА_12 та ОСОБА_12 ». Після розірвання шлюбу ОСОБА_13 залишила прізвище « ОСОБА_12 »

У подальшому, заявниця отримала паспорт громадянина України на прізвище « ОСОБА_4 ».

….Окрім того, судом встановлено, що заявницею втрачено свідоцтво про шлюб відповідно до якого було змінено прізвище при реєстрації шлюбу.

Отримати дублікат свідоцтва про шлюб укладений в 1987 році в м.Ленінград (наразі Санкт-Петербург) російської федерації неможливо. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на даний час, дипломатичні відносини з рф припинено, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних справах, у тому числі і у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Через втрату свідоцтва про одруження та розбіжності у написані прізвища у свідоцтві про розірвання шлюбу та паспорті громадянина України, ОСОБА_1 позбавлена можливості у звичайному порядку підтвердити свій родинний зв`язок із ОСОБА_2 …...».

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 06.11.2025 у справі №333/9805/25 (провадження №2-о-333/570/25) встановлено факт зміни прізвища заявниці з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » у зв`язку з укладенням шлюбу, а також об`єктивну неможливість отримання дубліката свідоцтва про шлюб через його втрату та відсутність актового запису.

Таким чином, наявні розбіжності у написанні прізвища підтверджені судом та зумовлені об`єктивними обставинами, а належність трудової книжки заявниці та зміна прізвища не викликають сумнівів.

Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).

Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 25.01.1993 по 01.06.1995; з 02.06.1995 по 25.08.1995; з 01.11.1995 по 20.05.1996; з 23.12.1996 по 15.02.1997; з 17.06.1997 по 06.01.1998 мають бути зараховані до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи позивачки з 25.01.1993 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 25.08.1995, з 01.11.1995 по 20.05.1996, з 23.12.1996 по 15.02.1997 та з 17.06.1997 по 06.01.1998 згідно із трудової книжки НОМЕР_2 від 27.06.1984 є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 25.01.1993 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 25.08.1995, з 01.11.1995 по 20.05.1996, з 23.12.1996 по 15.02.1997 та з 17.06.1997 по 06.01.1998 згідно із трудової книжки НОМЕР_2 від 27.06.1984 та зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача з 25.01.1993 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 25.08.1995, з 01.11.1995 по 20.05.1996, з 23.12.1996 по 15.02.1997 та з 17.06.1997 по 06.01.1998, у зв`язку із чим перерахувати пенсію за віком з моменту призначення, починаючи з 09.12.2025.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1064,96 грн.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи понесено витрати професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

При цьому, відповідно до наданих до матеріалів справи розрахунків, витрати на правничу допомогу складаються зі складання та подання позовної заяви 5000,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), №31107/96).

Суд вважає, що в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн є неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим підлягають зменшенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 25.01.1993 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 25.08.1995, з 01.11.1995 по 20.05.1996, з 23.12.1996 по 15.02.1997 та з 17.06.1997 по 06.01.1998.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 25.01.1993 по 01.06.1995, з 02.06.1995 по 25.08.1995, з 01.11.1995 по 20.05.1996, з 23.12.1996 по 15.02.1997 та з 17.06.1997 по 06.01.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 27.06.1984, у зв`язку із чим перерахувати пенсію за віком, починаючи з 09.12.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.08.2026.

Суддя Ю.В. Калашник