Рішення № 139335445, 31.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Справа № 280/5665/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.03.2026 №084050023356 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до загального страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періодів роботи з 25.07.1983 по 07.05.1984, з 24.07.1986 по 31.12.1986, з 20.01.1987 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 03.11.1993, з 26.12.1993 по 18.03.1996, з 17.05.1996 по 20.02.2001, з 21.02.2001 по 21.09.2004, з 25.10.2005 по 02.12.2005, з 05.10.2007 по 10.04.2008, з 05.04.2017 по 28.04.2017, з 15.07.2017 по 29.09.2017, з 01.05.2018 по 31.05.2018, з 01.07.2018 по 16.07.2018, з 01.01.2021 по 30.04.2021, починаючи з 19.03.2026 року.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що йому було протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що він не має необхідної кількості страхового стажу. Позивач зазначає, що органом ПФУ було протиправно відмовлено у зарахуванні до його страхового стажу періодів роботи з 25.07.1983 по 07.05.1984, з 24.07.1986 по 31.12.1986, з 20.01.1987 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 03.11.1993, з 26.12.1993 по 18.03.1996, з 17.05.1996 по 20.02.2001, з 21.02.2001 по 21.09.2004, з 25.10.2005 по 02.12.2005, з 05.10.2007 по 10.04.2008, з 05.04.2017 по 28.04.2017, з 15.07.2017 по 29.09.2017, з 01.05.2018 по 31.05.2018, з 01.07.2018 по 16.07.2018, з 01.01.2021 по 30.04.2021, що зумовило відмову в призначенні пенсії. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідної кількості страхового стажу. Відповідачі зазначають, що страховий стаж позивача складає 15 років 09 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. У зв`язку із викладеним у відзивах на позовну заяву, відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.03.2026 звернувся до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 27.03.2026 №084050023356 позивачу відмолено у призначення пенсії у зв`язку із недостатністю необхідної кількості страхового стажу.

Також, у вищевказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з наданою трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 25.07.1983:

з 25.07.1983 по 07.05.1984, з 24.07.1986 по 31.12.1986, з 20.01.1987 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 03.11.1993, з 26.12.1998 по 18.03.1996, з 17.05.1996 по 30.06.2000, оскільки на титульній сторінці наявне виправлення дати народження, не завірене належним чином, що є порушенням пункту 2.12 Інструкції № 162.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 20.02.2001, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу, що не відповідає вимогам Указу Президента України від 04.05.1998 №401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 та від 08.06.1998 №832 щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування протягом 1998-2000 років та його обов`язковості у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000. До страхового стажу не враховано період роботи з 25.07.1983 по 07.05.1984 згідно з долученим архівним витягом від 25.07.1983 №174-к, оскільки в вищезазначеному документі прізвище ім`я та по-батькові особи зазначено неповністю ОСОБА_2 «рос мова», що не відповідає паспортним даним заявника ОСОБА_2 «рос.мова», що є порушенням вимог пункту 4.2 Порядку №22-1.

Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що його страховий стаж становить 15 років 09 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії (необхідний стаж 32 рік).

Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Судом встановлено, що позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів з 25.07.1983 по 07.05.1984, з 24.07.1986 по 31.12.1986, з 20.01.1987 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 03.11.1993, з 26.12.1998 по 18.03.1996, з 17.05.1996 по 30.06.2000, оскільки на титульній сторінці наявне виправлення дати народження, не завірене належним чином, що є порушенням пункту 2.12 Інструкції №162.

Суд зазначає, що дійсно на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 містить виправлення у місяці народження позивача, а саме закреслено слово «жовтень» та зверху написано «вересень».

Суд зазначає, що такі недоліки у оформленні трудової книжки позивача не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу, оскільки обов`язок належного ведення трудової книжки покладено на роботодавця.

Працівник не може нести відповідальність за порушення порядку ведення його трудової книжки та бути з зазначеної причини позбавлений конституційного права на соціальне забезпечення.

Також, суд вважає за необхідне вказати на те, що вищевказаний недолік у оформленні трудової книжки є формальним та таким, що жодним чином не перешкоджають можливості перевірити та підтвердити факти зайнятості позивача протягом спірних періодів.

За таких обставин, позивачу було протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 25.07.1983 по 07.05.1984, з 24.07.1986 по 31.12.1986, з 20.01.1987 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 03.11.1993, з 26.12.1998 по 18.03.1996, з 17.05.1996 по 30.06.2000, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання орган ПФУ зарахувати такі періоди до страхового стажу позивача.

Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду з 01.07.2000 по 20.02.2001, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до відомостей з трудової книжки НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач у період з 17.05.1996 по 20.02.2001 працював водієм-експедитором у ТОВ фірма «Фрегат».

Записи у трудовій книжці за зазначений період виконані у відповідності до приписів чинного законодавства України та не містять виправлень та інших недоліків, які б могли викликати сумнів у їх достовірності.

В свою чергу, обов`язок подання інформації до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування покладається на роботодавця, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання роботодавцем, обов`язку щодо сплати страхових внесків та належного подання звітності відповідно до якої наповнюється зазначений вище Реєстр.

Також, судом встановлено, що під час розгляду заяви органом ПФУ не було зараховано до страхового стажу позивача періоди з 21.02.2001 по 21.09.2004, з 25.10.2005 по 02.12.2005, з 05.10.2007 по 10.04.2008, з 05.04.2017 по 28.04.2017, з 15.07.2017 по 29.09.2017, з 01.05.2018 по 31.05.2018, з 01.07.2018 по 16.07.2018, з 01.01.2021 по 30.04.2021. Жодних посилань стосовно підстав для не зарахування до страхового стажу зазначених періодів у рішенні про відмову у призначенні пенсії не зазначено, що свідчить про протиправність таких дій органу ПФУ.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії позивачу, суд зазначає таке.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку заява позивачки про призначення пенсії в останній раз розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. І саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Донецькій області, проте обов`язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування на пенсійному обліку ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись ГУ ПФУ в Запорізькій області після отримання від ГУ ПФУ в Донецькій області рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Також, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання призначити пенсію є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що обрахунок страхового стажу є повноваженнями та обов`язком органів ПФУ. У даній справі позивачу відмовлено у зарахуванні певних періодів до страхового стажу, які суд за результатами розгляду справи зобов`язує зарахувати до страхового стажу, а відповідно саме орган ПФУ повинен провести перерахунок страхового стажу позивача та встановити чи достатньо у позивача страхового стажу для призначення пенсії з урахуванням додаткових періодів.

За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди стажу, а також повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням додаткових періодів страхового стажу.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.03.2026 №084050023356 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 25.07.1983 по 07.05.1984, з 24.07.1986 по 31.12.1986, з 20.01.1987 по 09.06.1987, з 10.06.1987 по 03.11.1993, з 26.12.1993 по 18.03.1996, з 17.05.1996 по 20.02.2001, з 21.02.2001 по 21.09.2004, з 25.10.2005 по 02.12.2005, з 05.10.2007 по 10.04.2008, з 05.04.2017 по 28.04.2017, з 15.07.2017 по 29.09.2017, з 01.05.2018 по 31.05.2018, з 01.07.2018 по 16.07.2018, з 01.01.2021 по 30.04.2021, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2026 про призначення пенсії за віком.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова