Рішення № 139335295, 31.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/5506/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 04053699) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2026 року Виконавчий комітет Ужгородської міської ради звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, якою просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ України Гаринця О.І. про накладення штрафу від 17.07.2026 року у розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні №79553449.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу є протиправною, оскільки при її винесенні не було належним чином з`ясовано та оцінено причини невиконання судового рішення. Позивач зазначає, що ним вживалися заходи, спрямовані на виконання рішення суду, зокрема здійснювалася процедура розроблення місцевого плану управління відходами та стратегічна екологічна оцінка, проводилися консультації з уповноваженими органами й опрацьовувалися отримані зауваження. На думку позивача, державний виконавець, накладаючи штраф, не врахував фактичний стан виконання судового рішення та не дослідив наявність поважних причин його невиконання. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця від 17.07.2026 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №79553449.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто в строк, наданий судом.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Одночасно ухвалою суду було витребувано у відповідача та зобов`язано надати суду до 20 серпня 2026 року належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №79553449.

Копії матеріалів виконавчого провадження №79553449 були надані суду разом з відзивом на позовну заяву 20 серпня 2026 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена правомірно, оскільки рішення суду боржником у встановлений строк виконано не було. Відповідач зазначає, що державним виконавцем було з`ясовано стан виконання судового рішення та отримано від боржника інформацію про вжиття заходів щодо розроблення місцевого плану управління відходами, однак станом на дату винесення оскаржуваної постанови відповідний план не був розроблений та поданий на затвердження. На думку відповідача, обставини, пов`язані з проведенням передбачених законодавством процедур, не є поважними причинами невиконання судового рішення, оскільки є складовою процедури його виконання. У зв`язку з цим відповідач вважає постанову про накладення штрафу законною та обґрунтованою і просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх дослідженими доказами, визначаючись у цьому спорі суд виходить з такого.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №260/6984/24, яке набрало законної сили 29 травня 2025 року Виконавчий комітет Ужгородської міської ради зобов`язано розробити та подати на затвердження Ужгородській міській раді місцевий план управління відходами Ужгородської територіальної громади.

На підставі виконавчого листа, виданого 04 листопада 2025 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 12 листопада 2025 року було відкрито виконавче провадження №79553449 та встановлено боржнику протягом 10 робочих днів виконати рішення суду.

29 січня2026 року державним виконавцем направлено боржнику запит щодо стану виконання рішення суду, на який Виконавчий комітет Ужгородської міської ради листом від 12 лютого 2026 року повідомив про здійснення заходів, спрямованих на розроблення місцевого плану управління відходами, зокрема про проведення відповідних процедур стратегічної екологічної оцінки, а також зазначив орієнтовний строк завершення робіт до кінця ІІ кварталу 2026 року.

17 липня 2026 року старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн., у зв`язку з невиконанням рішення суду.

Згідно з цією постановою на Виконавчий комітет Ужгородської міської ради накладено штраф у сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин із зобов`язанням у десятиденний строк виконати судове рішення у справі №260/6984/24.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №360/3573/20.

В основу оскаржуваної у справі постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника покладено висновки відповідача про невиконання Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №260/6984/24 щодо розроблення та подання на затвердження Ужгородській міській раді місцевого плану управління відходами Ужгородської територіальної громади.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 у справі №260/6984/24 структурними підрозділами Виконавчого комітету Ужгородської міської ради розпочато роботу з розроблення документа державного планування «Місцевий план управління відходами Ужгородської територіальної громади», зокрема з метою визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки подано відповідну заяву, зареєстровану в Єдиному реєстрі стратегічної екологічної оцінки за №12-12-18649-25.

У межах зазначеної процедури було отримано зауваження та пропозиції від Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної військової адміністрації, викладені у листі від 19 грудня 2025 року за №02.01-04/1488, а також від Департаменту охорони здоров`я Закарпатської обласної військової адміністрації, викладені у листі від 19 грудня 2025 року за №95/06-3/6.

15 травня 2026 року проєкт місцевого плану управління відходами та Звіт про стратегічну екологічну оцінку разом із повідомленням про оприлюднення з метою проведення консультацій з уповноваженими органами виконавчої влади були внесені до Єдиного реєстру стратегічної екологічної оцінки.

У процесі проведення консультацій через Єдиний реєстр стратегічної екологічної оцінки та на адресу замовника надійшли зауваження та пропозиції від уповноважених органів, зокрема від Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної військової адміністрації, викладені у листі від 27 травня 2026 року №01-08/795, та від Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, викладені у листі від 15 червня 2026 року №6102-08/55336-06.

На виконання вимог законодавства України щодо затвердження документа державного планування «Місцевий план управління відходами Ужгородської міської територіальної громади» та Звіту про його стратегічну екологічну оцінку виконавчими органами Ужгородської міської ради здійснювалося опрацювання зауважень та пропозицій, що надійшли від уповноважених органів виконавчої влади.

За результатами розгляду отриманих зауважень та пропозицій здійснювалася підготовка остаточної редакції зазначених документів та відповідного проєкту рішення для подальшого внесення його на розгляд чергової сесії Ужгородської міської ради.

Повертаючись до предмету спору у цій справі та визначаючись у ключовому питанні, суд виходить з того, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, слід з`ясувати, насамперед, причину невиконання судового рішення у відведений державним виконавцем строк.

У цьому взаємозв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

У постанові від 03 квітня 2024 року у справі №620/6019/23 Верховний Суд зауважив на тому, що з текстуального викладу статті 63 Закону №1404-VIII можна зрозуміти, що на боржника може бути накладений штраф, якщо він не виконав рішення з поважних причин. Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.

Як установлено судом, останнє безпосереднє з`ясування державним виконавцем стану виконання рішення суду шляхом направлення відповідного запиту здійснено 29 січня 2026 року, а відповідь боржника отримано 12 лютого 2026 року.

Разом з тим оскаржувану постанову про накладення штрафу винесено лише 17 липня 2026 року, тобто більш ніж через п`ять місяців після отримання державним виконавцем зазначеної інформації.

Доказів того, що протягом цього періоду державним виконавцем здійснювалася перевірка фактичного стану виконання рішення, витребовувалася актуальна інформація щодо перебігу виконання судового рішення або з`ясовувалися причини його невиконання безпосередньо перед прийняттям постанови про накладення штрафу, відповідачем суду не надано.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що у період після надання боржником відповіді від 12 лютого 2026 року процедура розроблення місцевого плану управління відходами продовжувалася, зокрема позивачем здійснювалося опрацювання зауважень уповноважених органів, останні з яких були отримані у травні та червні 2026 року.

Таким чином, наявна у державного виконавця інформація про стан виконання рішення станом на 12 лютого 2026 року не могла сама по собі свідчити про фактичний стан його виконання станом на 17 липня 2026 року та не звільняла державного виконавця від обов`язку з`ясувати актуальні обставини виконання судового рішення перед застосуванням до боржника заходу відповідальності.

Посилання відповідача на те, що позивач самостійно визначив орієнтовний строк завершення робіт до кінця ІІ кварталу 2026 року, суд оцінює критично.

Зазначений позивачем у листі орієнтовний строк завершення робіт не є тотожним строку виконання рішення, встановленому державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Саме по собі повідомлення боржником про запланований строк завершення певних заходів не наділяє такий строк статусом строку виконання рішення, визначеного виконавцем, та не звільняє останнього від обов`язку здійснити передбачену статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» перевірку виконання рішення після закінчення відповідного строку.

Водночас суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є не питання про те, чи виконано Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №260/6984/24, а правомірність конкретної постанови державного виконавця від 17 липня 2026 року про накладення штрафу.

Тому встановлення судом факту того, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови рішення суду фактично не було виконано в повному обсязі, саме по собі не є достатньою підставою для висновку про правомірність застосування штрафу.

Для визнання постанови про накладення штрафу правомірною відповідач повинен довести, що перед її винесенням ним у встановленому законом порядку було перевірено виконання рішення, встановлено факт його невиконання та з`ясовано причини такого невиконання з наданням їм належної оцінки.

Однак відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що станом на 17 липня 2026 року державним виконавцем було з`ясовано фактичний стан виконання рішення та досліджено причини, з яких місцевий план управління відходами на відповідну дату не був розроблений і поданий на затвердження.

Суд також враховує, що підставою для вчинення державним виконавцем подальших дій стала, зокрема, скарга Ужгородської окружної прокуратури щодо бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні.

Водночас така скарга не може замінювати передбачену Законом України «Про виконавче провадження» процедуру перевірки виконання судового рішення та з`ясування причин його невиконання. Відомості, викладені у скарзі іншого органу, не звільняють державного виконавця від обов`язку самостійно встановити всі обставини, необхідні для застосування до боржника штрафу.

Суд не погоджується з доводами позивача в частині того, що сама лише необхідність проходження передбачених законодавством процедур, пов`язаних із розробленням місцевого плану управління відходами, безумовно свідчить про наявність поважних причин невиконання судового рішення.

Водночас наведені позивачем обставини підлягали належному дослідженню та оцінці саме державним виконавцем перед вирішенням питання про застосування штрафу.

Державний виконавець мав з`ясувати, які конкретні дії були вчинені боржником на виконання судового рішення після отримання відповіді від 12 лютого 2026 року, на якій стадії перебувала процедура розроблення відповідного плану станом на дату винесення постанови, які саме обставини перешкоджали завершенню процедури та чи можуть такі обставини бути визнані поважними причинами невиконання рішення.

Натомість оскаржувана постанова була прийнята без належного встановлення та оцінки актуальних обставин виконання рішення суду станом на дату застосування штрафу.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач не довів правомірності своїх дій та оскаржуваної постанови, натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, тому спірний індивідуальний акт визнається судом протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, позов слід задовольнити.

За правилами статті 139 КАС України та з урахуванням висновку Верховного Суду у постанові від 30 жовтня 2023 року у справі №815/4246/17 судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 04053699) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаринця О.І. від 17 липня 2026 року ВП №79553449 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 14, код ЄДРПОУ 43316386) на користь Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 04053699) судовий збір у сумі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 КАС України та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статями 287, 296-297 КАС України.

СуддяЯ. М. Калинич