Ухвала суду № 139335275, 31.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення заяви без задоволення

31 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/1670/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії: 1) Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, та застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, згідно постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30 грудня 2025 року Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану; 2) Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30 грудня 2025 року Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, з урахуванням раніше виплачених сум.

12 серпня 2026 року до суду надійшла заява позивача, в якій просить: 1) Прийняти заяву до розгляду в порядку статті 383 КАС України; 2) Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, вчинені при виконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №260/1670/26, які полягають у фактичній виплаті за серпень 2026 року 25 950,00 грн. замість визначеного ПФУ розміру пенсії 38 733,90 грн.; 3) У разі встановлення судом, що зменшення фактичної виплати до 25 950,00 грн. здійснено внаслідок застосування обмеження максимального розміру або понижуючих коефіцієнтів, визнати такі дії протиправними як такі, що суперечать рішенню суду №260/1670/26; 4) Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яка полягає у невиплаті за серпень 2026 року частини пенсії у розмірі 12 783,90 грн.; 5) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області усунути порушення прав шляхом проведення доплати за серпень 2026 року в сумі 12 783,90 грн.; 6) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виконувати рішення суду №260/1670/26 без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених постановою КМУ №1778 від 30.12.2025; 7) Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області детальний розрахунок пенсії за серпень 2026 року із зазначенням: визначеного розміру пенсії; фактично нарахованої суми; фактично виплаченої суми; усіх утримань; застосованих обмежень; застосованих коефіцієнтів; правової підстави зменшення виплати з 38 733,90 грн. до 25 950,00 грн.; 8) Врахувати, що рішення №260/1670/26 перебуває на примусовому виконанні у виконавчому провадженні №81360777, відкритому 30.06.2026 на підставі виконавчого листа №260/1670/26 від 25.06.2026. Заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем рішення суду у даній справі.

У зв`язку із перебуванням головуючої судді Маєцької Н.Д. у щорічній основній відпустці, відповідно до наказу в.о. голови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року № 142/ВП, розгляд даної заяви здійснюється після виходу з відпустки.

Визначаючись з приводу поданої заяви, суд керується такими мотивами.

Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Отже, інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача та застосування приписів статті 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Як вбачається з доданих до заяви матеріалів, позивач пред`явив виконавчий лист №260/1670/26 від 25.06.2026 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

30 червня 2026 року постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 81360777 на підставі виконавчого листа № 260/1670/26 від 25.06.2026 року.

Таким чином, із заяви позивача та доданих до неї матеріалів вбачається, що державний виконавець здійснює дії, необхідні для примусового виконання судового рішення у справі № 260/1670/26 в межах виконавчого провадження № 81360777.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно частини третьої цієї статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що до заяви позивачем не додано доказів закінчення виконавчого провадження № 81360777 чи використання державним виконавцем всіх можливих засобів для виконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/235/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається невиконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Велика Палата звернула увагу на те, що надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження є важливою інформацією при розгляді заяви в порядку ст.383 КАС України, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а та від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18.

Суд зауважує, що повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

У постанові від 20.01.2021 у справі №640/1364/19 Верховний Суд дійшов висновків:

«Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.

Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.».

З урахуванням зазначеного, а також того, що іншої інформації про хід виконавчого провадження, аніж відкриття виконавчого провадження, позивач суду не надав, то суд не має підстав для висновку про протиправність дій відповідача при виконанні рішення суду у справі №260/1670/26.

У такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Із наведеного вбачається, що державним виконавцем не використано усі можливості для примусового виконання рішення суду у даній справі, а відтак, суд дійшов висновку про те, що звернення позивача в порядку статті 383 КАС України є передчасним, а тому відсутні підстави для задоволення даної заяви.

При цьому, суд зазначає, що відмова у задоволенні відповідних вимог заявника (позивача) не є обмеженням права останнього на ефективний судовий захист, зокрема, на стадії виконання судового рішення, а зумовлена необхідністю дотримання обов`язкових (наведених вище) норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 256, 383 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.Д. Маєцька