Ухвала суду № 139334446, 28.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 серпня 2026 рокуСправа № 160/24687/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

13.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області з такими вимогами:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.03.2021 належної індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 7763,17 грн, врахованого при призначенні пенсії, на коефіцієнт 1,11;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.03.2022 належної індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, попередньо проіндексованого з 01.03.2021, на коефіцієнт 1,14;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.03.2023 належної індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, послідовно проіндексованого у 2021 2022 роках, на коефіцієнт 1,197;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фондуУкраїни в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.03.2024 належної індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, послідовно проіндексованого у 2021 2023 роках, на коефіцієнт 1,0796.

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 помісячний перерахунок пенсії за період з 01.03.2021 по 26.02.2025 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 7763,17 грн на коефіцієнт 1,11 з 01.03.2021, отриманого показника - на 1,14 з 01.03.2022, наступного результату - на 1,197 з 01.03.2023 та наступного результату-на 1,0796 з 01.03.2024, і виплатити утворену різницю з урахуванням усіх фактично виплачених сум та фіксованих доплат.

Ухвалою суду від 18.08.2026 позов залишено без руху та роз`яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за період з 01.03.2021 по 26.02.2025, з вказівкою поважних причин його пропуску.

На усунення вказаних недоліків позивачу надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.

21.08.2026 від позивача надійшла заява, в якій останній просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити пропущений строк звернення до суду, зазначивши, що він не заперечує застосування шестимісячного строку; не посилається на сам факт воєнного стану, незнання закону, триваючий характер виплат або появу пізнішої судової практики як на самостійні підстави поновлення строку. Новими підставами є конкретні життєві обставини, які незалежно від його волі істотно ускладнювали своєчасне звернення. Водночас зміст офіційних відповідей ПФУ має окреме значення для оцінки його добросовісної поведінки, відсутності пасивності та реальної можливості усвідомити не просто ймовірну помилку в розрахунку, а саме юридичну протиправність застосованого державним органом алгоритму.

Також зазначає, що своєчасному зверненню до суду за захистом порушених прав заважали обставини проживання в умовах пошкодженого житла та вимушеного неодноразового переміщення з міста у місто, перебування на стаціонарному лікуванні, відсутності сталої судової практики з аналогічних правовідносин щодо нарахування та виплати індексації пенсії за відповідний спірний період.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено ст. 123 КАС України, згідно з якою у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У постанові від 28 липня 2025 року у справі №420/18490/24 КАС ВС наголосив на тому, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У постанові від 28 липня 2025 року у справі №420/18490/24 Верховний Суд зазначив, що звернувшись до суду з позовом 13.06.2024, позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача здійснити індексацію його пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2022 у розмірі 1,14, з 01.03.2023 у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 у розмірі 1,0796.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, статті 46 Закону № 1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

При цьому, у справі №420/18490/24, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2022 - 2024 роках позивачеві фактично не нараховувалася, тому відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження будь-яким строком виплати пенсіонерові суми пенсії.

Колегія суддів зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Враховуючи наведене, а також те, що позивач у справі №420/18490/24 звернувся до суду з позовом 13.06.2024 його права можуть бути захищені судом з 13.12.2023 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС, а не з 01.03.20222, як просив позивач.

Отже, повертаючись до обставин позовної заяви, суд зазначає, що позивач звернувся до суду з даним позовом 13.08.2026 (через систему Електронний суд), а тому, заявляючи вимоги про проведення виплати недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021, позивач пропустив встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду в частині вимог щодо проведення виплати недоотриманих сум пенсії за період з 01.03.2021 по 26.02.2025.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суддя зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі МШ Голуб проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 по справі №9901/82/19.

Зважаючи, окрім викладеного, на непропорційно великий період пропуску установленого процесуальним законом строку звернення до суду, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Крім того, суддя зазначає, що позивач 27.08.2025 вже звертався до суду з аналогічним позовом, та після залишення позову без руху подав заяву про уточнення позовних вимог. При цьому, починаючи з 23.09.2025 до часу подання цього позову (13.08.2026), позивач також зволікав зі своєчасним зверненням до суду за захистом його порушених прав Пенсійним фондом. Відтак позивачем проявлена байдужість до своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Також суддя вважає за необхідне зазначити, що дії та заходи позивача, вчинені по збиранню доказів в підтвердження порушених його прав здійснювалися починаючи з лютого 2021 року, про свідчать матеріали позову, тобто позивачем не вчинено жодних заходів щодо відновлення порушених прав у строк встановлений Кодексом адміністративного судочинства.

Доводи позивача стосовно того, що своєчасному зверненню до суду за захистом порушених прав заважали обставини проживання в умовах пошкодженого житла та вимушеного неодноразового переміщення з міста у місто, перебування на стаціонарному лікуванні, відсутності сталої судової практики з аналогічних правовідносин щодо нарахування та виплати індексації пенсії за відповідний спірний період, також суддею визнаються неповажними, оскільки позивачем допущено непропорційно великий період пропуску установленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Процесуальні норми КАС України, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов`язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Конституційний Суд України у рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

З урахуванням наведеного, суддя зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Обставин і фактів, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду у тому числі протягом розумного строку до відповідача, матеріали позову не містять.

Враховуючи викладене, суддя констатує, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись ст.12, ч.2 ст.123, ст.ст. 160, 161, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 248, 256, 262 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Кисельова