Ухвала суду № 139333302, 28.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №462/3632/26 2-а/760/1661/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

27.04.2026 позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовом до Департаменту патрульної поліції скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

27.04.2026 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження головуючого судді Постигач О.Б.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28.04.2026 дану справу було передано до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю.

27.08.2026 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження головуючого судді Букіної О.М.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 160-161 КАС України.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач у позовній заяві просить суд скасувати постанову серії ЕГА № 2004257 від 02.04.2026 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КУпАП, яка винесена інспектором 3 батальйону 1 роти 1 взводу Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Канарської Х.Р.

Проте, у позовній заяві відсутні обґрунтування пред`явлення позовної вимоги саме до Департаменту патрульної поліції, який зазначений відповідачем у даній справі.

Крім цього, позивач порушив вимоги вимоги ч. 3 ст. 161 КАС України, відповідно до якої до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не сплатив судовий збір, мотивуючи тим, що він, як особа з інвалідністю, звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до наданого позивачем пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України від 01.01.2025, ОСОБА_1 має ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, а отже не підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, відповідно до вимог пункту ст. 160, ст. 161 КАС України позивач повинен сплачувати судовий збір по даній справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 ст. 288 КпАП України передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого статтею 288 КпАП України права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України «Про судовий збір».

Прийняття Закону України «Про судовий збір» не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір», може регулюватися іншим законодавством (наприклад, ч. 2 ст. 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі України «Про судовий збір» такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КпАП України щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КпАП України визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами ч. 7 ст. 283 КпАП України постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон України «Про судовий збір» не передбачає.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КпАП України, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17.

Таким чином, враховуючи час звернення позивача до суду з даним позовом та відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 665,60 грн на рахунок № UA388999980313181206000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Соломян.р-н/22030101.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання строку позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно виконати вимоги даної ухвали суду шляхом подання позовної заяви у новій редакції із зазначенням обґрунтування пред`явленої позовної вимоги до відповідача, Департаменту патрульної поліції, а також надання квитанції про сплату судового збору.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Керуючись статтями 2, 5, 160, 161, 169, 171 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М. Букіна