Ухвала суду № 139333233, 03.09.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/26526/24 4-с/760/20/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державна Іпотечна Установа (стягувач), ОСОБА_2 (боржник),

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, в якій просила визнати протиправними дії (бездіяльність) державного виконавця Бугайової Л. Л. та зобов`язати Солом`янський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), в особі керівника - Костенко Л. І. припинити чинність арешту внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04 серпня 2015 року на підставі постанови ВП № НОМЕР_2 від 03 серпня 2015 року, номер запису обтяження 10670756 (спеціальний розділ).

Свої вимоги мотивує тим, що 13 серпня 2008 року між нею та ТОВ «КБ «АРМА»» укладено договір про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10, за яким їй надано кредит у сумі 700 000 грн. В якості забезпечення виконання зобов`язань того ж дня укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. за реєстровим № 277, за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, з метою додаткового забезпечення вищевказаного договору, 13 лютого 2008 року між ТОВ «КБ «АРМА» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 21/02-980-N/10, за яким поручитель відповідає за зобов`язаннями позичальника у тому ж обсязі й на тих же умовах.

15 квітня 2008 року між ТОВ «КБ «АРМА» та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення прав вимоги № 704/08, за яким право вимоги за кредитним договором, іпотечним договором та договором поруки перейшло до Державної іпотечної установи.

Зазначає, що заборгованість за вищевказаним кредитним договором неодноразово стягувалася судовими рішеннями, у різні періоди та на різні суми: рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року у справі № 2-3971/10 солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто 824 923,17 грн; рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2012 року у справі № 2-4537/12 стягнуто додатково 298 001,27 грн, на виконання якого 13 листопада 2012 року видано виконавчий лист № 2- 4537/12; рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року у справі № 752/1256/13 стягнуто ще 143 764,88 грн, на виконання якого видано виконавчий лист №752/1256/13; рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року у справі № 760/15768/15 задоволено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах заборгованості за тим самим кредитним договором, яка станом на дату ухвалення рішення становила 1 262 611,84 грн.

При цьому, рішення у справі № 760/15768/15 було ухвалене судом на підставі та з урахуванням попередніх трьох рішень (у справах №2-3971/10, № 2-4537/12, № 752/1256/13) і охоплювало заборгованість, встановлену цими рішеннями, оскільки предметом усіх зазначених справ було стягнення заборгованості за одним і тим самим кредитним договором № 21/02/980-N-10 у різні періоди на різні суми.

На виконання рішення у справі № 760/15768/15 09 березня 2016 року видано виконавчий лист, який пред`явлено до Солом`янського ВДВС ЦМУМЮ (м. Київ) та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, а також про стягнення витрат виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 та виконавчого збору ВП № НОМЕР_4.

20 травня 2020 року Солом`янським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було винесено постанову про повернення виконавчого документа №760/15768/15 від 09 березня 2016 року стягувачу, згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

У подальшому виконавчий лист № 760/15768/15 від 09 березня 2016 року було пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Мельниченку К. П., на підставі якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6.

18 березня 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_6 постановою приватного виконавця закінчено на підставі повного та фактичного виконання рішення, боржником погашено заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. Зокрема: згідно з розпорядженням № НОМЕР_6 від 18 березня 2024 року на рахунок приватного виконавця у період з 16 березня 2024 року по 18 березня 2024 року було зараховано грошові кошти на загальну суму 1 254 416,83 грн, які з урахуванням утримання виконавчого збору (основної винагороди) та витрат виконавчого провадження було направлено на користь стягувача - Державної іпотечної установи, згідно виконавчого листа № 760/15768/15 від 09 березня 2016 року; 19 березня 2024 року Державною іпотечною установою було видано довідку за вих. № 853/6/36, відповідно до якої станом на 19 березня 2024 року заборгованість за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 від 13 лютого 2008 року погашено у повному обсязі.

Отже, з огляду на фактичне виконання виконавчого листа № 760/15768/15, який охоплював попередні судові рішення, зобов`язання за кредитним договором № 21/02/980-N-10 припинилися виконанням відповідно до статті 599 ЦК України, а виконавчі листи № 2-3971/10, № 2-4537/12, № 752/1256/13, № 760/15768/15 виконано фактично та у повному обсязі саме в межах ВП № НОМЕР_6.

Разом з тим, за результатами пошуку відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заявником було встановлено, що 04 серпня 2015 року державним виконавцем Солом`янського ВДВС Бугайовою Л. Л. внесено запис про обтяження № 10670756 (спеціальний розділ) на підставі постанови № НОМЕР_2 від 03 серпня 2015 року про арешт майна боржника та заборону його відчуження. Арешт накладено в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3971/10 від 30 березня 2011 року, виданого на виконання рішення у справі № 2-3971/10 від 20 грудня 2010 року, яке згодом передано до Броварського ВДВС ЦМУМЮ (ВП № НОМЕР_7).

У зв`язку з викладеним, 09 серпня 2024 року вона звернулася до Солом`янського ВДВС із заявою про зняття арешту, посилаючись на повне погашення заборгованості поза межами ВП № НОМЕР_2 в межах ВП № НОМЕР_6, однак листом за вих. № 153217 від 16 серпня 2024 року отримала інформацію лише про історію відкриття та закінчення ВП № НОМЕР_2 без вирішення питання про зняття арешту.

Також, 11 вересня 2024 року представник заявника звернувся до Броварського ВДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_7 у зв`язку з фактичним виконанням рішення у справі № 2-3971/10, на що листом за вих. № 85226 від 01 жовтня 2024 року, з яким представник ознайомився 04 жовтня 2024 року, повідомлено, що 01 жовтня 2024 року постановою державного виконавця виконавче провадження № НОМЕР_7 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання рішення), а постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виділено в окремі провадження.

Крім того, відповідно до цього ж листа Броварського ВДВС, стягувач (Державна іпотечна установа) заявою за вих. № 850/32 від 19 березня 2024 року сам підтвердив повне виконання рішення суду в частині стягнення 824 923,17 грн, зокрема, у зв`язку зі сплатою 1 138 916,94 грн за платіжним дорученням № 3706 від 18 березня 2024 року, і просив закінчити виконавче провадження та зняти арешти з усього майна.

Таким чином, стягувач не має жодних претензій чи заперечень щодо виконання зобов`язання.

Разом з тим, Броварським ВДВС було повідомлено, що 01 жовтня 2024 року виконавчий збір по ВП № НОМЕР_7 сплачено частково - 2 016,84 грн, залишок несплаченого збору становить 80 475,48 грн; витрати виконавчого провадження сплачено у сумі 116,82 грн, залишок - 252,18 грн, оскільки ВП НОМЕР_8 перебуває на виконанні з 22 вересня 2016 року, сплачена в межах ВП НОМЕР_9 основна винагорода приватного виконавця не може бути зарахована як виконавчий збір з примусового виконання листа № 2-3971/10.

Водночас, заявник зазначає, що за час перебування виконавчого листа № 2- 3971/10 на виконанні в Броварському ВДВС (з 22 вересня 2016 року) державним виконавцем не вчинено жодних належних і допустимих дій, спрямованих на реальне забезпечення виконання рішення, окрім винесення постанов про арешт коштів боржника від 28 вересня 2020 року та 08 червня 2023 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 20 березня 2024 року та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 20 березня 2024 року.

Такі постанови, за відсутності інших дій, спрямованих на реальне виконання, не можуть вважатися належним заходом забезпечення виконання рішення, а їх наслідком є лише покладення на боржника додаткового обов`язку зі сплати додаткових витрат по виконавчому провадженню, що тягне за собою подвійне стягнення сум виконавчого збору або стягнення без реального виконання рішення суду.

При цьому, заявник зауважила, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим документом, а право виконавця на винагороду залежить від фактичного виконання рішення внаслідок його дій.

Отже, арешти накладений в ході вчинення примусових дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке було передано до виконання за належністю до іншого відділу на підставі чого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7 підлягає скасуванню, оскільки такі арешти не забезпечують належного та реального виконання рішення, яке наразі виконано фактично та у повному обсязі та створюють лише додаткове матеріальне навантаження на заявника, а також перешкоджають у праві мирного володіння власним майном.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання у зв`язку з добровільним виконанням зобов`язання поза межами конкретного виконавчого провадження, арешт майна, який за своєю природою є заходом забезпечення реального виконання рішення, за умови повного погашення заборгованості та відсутності претензій стягувача втрачає підстави для збереження чинності.

Беручи до уваги зазначене вище, вказуючи, що застосування арешту як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення права особи на мирне володіння майном і має застосовуватись виключно за наявності визначених законом підстав, а наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, заявник просила скаргу задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 жовтня 2024 року вказану справу передано судді Ішуніній Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2024 року вказану скаргу залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали 17 квітня 2025 року скаржником надано до суду скаргу у новій редакції, конкретизувавши заявлені вимоги та визначивши у відповідності до поданих доказів орган державної виконавчої служби, який необхідно зобов`язати вчинити дії щодо накладеного в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 арешту.

21 квітня 2025 року ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва вказану скаргу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

24 липня 2025 року Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі головного державного виконавця Цапенко С. М. подав заперечення на скаргу, в яких зазначив, що на виконанні відділу перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите 03 серпня 2015 року на підставі виконавчого листа № 2-3971/10, виданого Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи боргу в сумі 824 923,17 грн, у зв`язку з чим того ж дня державним виконавцем накладено арешт на майно боржника та заборону на його відчуження, а 11 серпня 2015 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 09 червня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий документ направлено до відділу державної виконавчої служби за місцем отримання боржником доходу.

На підставі викладеного Відділ вважає, що підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні, всі дії у межах виконавчого провадження є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця у повному обсязі.

Заявник в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив. У поданій скарзі просила проводити розгляд справи у її відсутність.

Заінтересовані особи: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державна іпотечна установа (стягувач), ОСОБА_2 (боржник), у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про можливість слухання справи у відсутність учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Виходячи з положень статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

В силу статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові.

Зваживши доводи скарги в частині поновлення процесуального строку щодо того, що представник скаржниці ознайомився з листом Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області за вих. № 85226 від 01 жовтня 2024 року, яким повідомлено про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_7, лише 04 жовтня 2024 року, після чого заявником здійснювались подальші заходи з`ясування обставин фактичного виконання рішень за спірним договором, обставини справи, а саме: складність та багатоепізодність виконавчих проваджень, необхідність збору документів з кількох органів державної виконавчої служби, суд визнає причини пропуску строку поважними та вважає можливим поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Суд установив, що 13 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КБ «АРМА» укладено договір про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 700 000 грн.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 13 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КБ «АРМА» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А. А. за реєстровим № 277, за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .

13 лютого 2008 року між ТОВ «КБ «АРМА» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 21/02-980-N/10, за яким ОСОБА_2 відповідає за зобов`язаннями за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 у тому ж обсязі й на тих самих умовах, що й позичальник.

15 квітня 2008 року між ТОВ «КБ «АРМА» та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення прав вимоги № 704/08, за яким право вимоги за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10, іпотечним договором та договором поруки № 21/02-980-N/10 перейшло до Державної іпотечної установи.

Рішенням Солом`янського районного суду мітса Києва від 20 грудня 2010 року у справі № 2-3971/10 задоволено позов Державної іпотечної установи про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 у розмірі 824 923,17 грн.

На виконання вказаного рішення 30 березня 2011 року видано виконавчий лист № 2-3971/10.

Відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві на підставі виконавчого листа № 2-3971/10 від 30 березня 2011 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

У межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві Бугайовою Л. Л. 03 серпня 2015 року було винесено постанову про накладення арешту на все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , та оголошено заборону його відчуження, про що 04 серпня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження № 10670756 (спеціальний розділ).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2012 року у справі № 2-4537/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за тим самим договором у розмірі 298 001,27 грн.

На виконання зазначеного рішення 13 листопада 2012 року видано виконавчий лист № 2-4537/12.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року у справі № 752/1256/13 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 у розмірі 143 764,88 грн.

На виконання рішення видано виконавчий лист № 752/1256/13.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 20 січня 2015 року у справі № 760/15768/15 задоволено позов Державної іпотечної установи про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах заборгованості за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10, яка станом на дату ухвалення рішення становила 1 262 611,84 грн, шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 .

Зі змісту рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 січня 2015 року у справі № 760/15768/15 встановлено, що рішення у справі було ухвалене судом на підставі та з урахуванням попередніх трьох рішень у справах: № 2-3971/10, № 2-4537/12, № 752/1256/13 і охоплює заборгованість, встановлену цими рішеннями, оскільки предметом усіх зазначених справ було стягнення заборгованості за одним і тим самим кредитним договором № 21/02/980-N-10 у різні періоди на різні суми.

09 березня 2016 року на виконання рішення у справі № 760/15768/15 Солом`янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання до Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.

20 травня 2020 року Солом`янським ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про повернення виконавчого документа № 760/15768/15 від 09 березня 2016 року стягувачу, згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» - стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У подальшому виконавчий лист № 760/15768/15 пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Мельниченку К. П., на підставі якого відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6.

Згідно з розпорядженням приватного виконавця № НОМЕР_6 від 18 березня 2024 року у період з 16 березня 2024 року по 18 березня 2024 року на рахунок приватного виконавця зараховано грошові кошти на загальну суму 1 254 416,83 грн, які з урахуванням утримання виконавчого збору (основної винагороди) та витрат виконавчого провадження направлено на користь стягувача - Державної іпотечної установи згідно з виконавчим листом № 760/15768/15 від 09 березня 2016 року.

Цього ж дня приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком К. П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_6 на підставі повного та фактичного виконання рішення суду.

19 березня 2024 року Державною іпотечною установою видано довідку за вих. № 853/6/36, відповідно до якої станом на 19 березня 2024 року заборгованість за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 від 13 лютого 2008 року погашено у повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 385671315 станом на 05 липня 2024 року міститься актуальний запис про обтяження № 10670756 (спеціальний розділ) - арешт, накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-3971/10 від 30 березня 2011 року.

Судом установлено, що 09 червня 2016 року державним виконавцем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови) - направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, а саме, до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області.

23 вересня 2016 року державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7 на підставі виконавчого листа № 2-3971/10 від 30 березня 2011 року, виданого Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованості за договором про іпотечний кредит та договором поруки в сумі 824 923,17 грн.

Враховуючи вищенаведене, 22 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою за вх. № 3375 про повне та фактичне виконання рішення у справі № 760/15768/15, яке охоплює рішення у справі №2-3971/10.

09 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про повне погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 та необхідність зняття арешту, накладеного в межах ВП НОМЕР_10.

Листом за вих. № 153217 від 16 серпня 2024 року Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив заявницю про історію відкриття 03 травня 2015 року та закінчення 09 червня 2016 року виконавчого провадження ВП НОМЕР_10. Питання про зняття арешту не вирішив.

11 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_7 у зв`язку з фактичним виконанням рішення у справі № 2- 3971/10.

01 жовтня 2024 державним виконавцем Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лопатинською Н. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_7 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Листом за вих. № 85226 від 01 жовтня 2024 року Броварський ВДВС у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що 01 жовтня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_7 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання рішення в повному обсязі), а питання стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виділено в окремі виконавчі провадження.

З цього ж листа встановлено, що 20 березня 2024 року стягувачем - Державною іпотечною установою подано заяву за вих. № 850/32 від 19 березня 2024 року, в якій повідомлено про сплату боржником 18 березня 2024 року за платіжним дорученням № 3706 грошових коштів у сумі 1 138 916,94 грн у межах ВП № НОМЕР_7, у зв`язку з чим рішення суду в частині стягнення заборгованості в сумі 824 923,17 грн виконано в повному обсязі, та стягувач просив закінчити виконавче провадження і зняти арешти з усього майна боржника.

Крім того, у листі було зазначено, що станом на 01 жовтня 2024 року виконавчий збір по ВП № НОМЕР_7 сплачено частково у сумі 2 016,84 грн, залишок несплаченого виконавчого збору становив 80 475,48 грн; витрати виконавчого провадження сплачено у сумі 116,82 грн, залишок несплаченої суми - 252,18 грн.

Водночас, питання про зняття арешту вирішено не було.

Враховуючи вищевикладене, звертаючись до суду з указаною скаргою ОСОБА_1 , посилаючись на те, що заборгованість перед Державною іпотечною установою нею погашена у повному обсязі, остання будь-яких майнових претензій до неї немає, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на її нерухоме майно, за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у її право власності, що порушує її права та законні інтереси.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24 травня 2021 року по справі №712/12136/18.

Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час закінчення виконавчого провадження у виконавчої служби відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби також відсутнє відповідне право. Єдиною можливістю, визначеної законодавцем, щодо зняття арешту є відповідне рішення суду, на підставі якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня.

Також, Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним (фактичним) виконанням поза межами того виконавчого провадження, в якому такий захід накладено.

Таким чином, суд вважає що відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо не зняття арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого листа № 2- 3971/10 від 30 березня 2011 року.

В той же час судом установлено, що зобов`язання ОСОБА_1 перед Державною іпотечною установою виконані у повному обсязі.

Зокрема, установлено, що виконавчі листи № 2-3971/10 (ВП № НОМЕР_2/НОМЕР_7) від 30 березня 2011 року, № 2-4537/12 від 13 листопада 2012 року, № 752/1256/13 від 09 липня 2013 року, № 760/15768/15 від 09 березня 2016 року, видані на стягнення заборгованості за одним і тим самим договором про іпотечний кредит № 21/02/980-N-10 від 13 лютого 2008 року у різні періоди на різні суми, виконано фактично та у повному обсязі в межах виконавчого провадження № НОМЕР_6.

Стягувач - Державна іпотечна установа, жодних заперечень чи претензій щодо повноти виконання не висловлювала, що підтверджується заявою за вих. № 850/32 від 19 березня 2024 року, якою стягувач сам просив закінчити виконавче провадження та зняти арешти з усього майна боржника у зв`язку з повним погашенням заборгованості.

Щодо того, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_7 заявником ще не сплачено у повному обсязі виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, то суд зазначає, що не вправі надавати правову оцінку відповідним постановам про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження від 20 березня 2024, оскільки вони не є предметом скарги, не оскаржуються заявником, а також винесені іншим органом державної виконавчої служби, який не залучений до участі у справі як заінтересована особа.

Разом з тим, судом установлено, що за час перебування виконавчого листа № 2- 3971/10 від 30 березня 2011 року на виконанні у Броварського ВДВС Броварського району Київської області Oентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (i. Ee?a), державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника від 28 вересня 2020 року та від 08 червня 2023 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 20 березня 2024 року, та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20 березня 2024 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 400/4023/19, відповідно до якої виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим документом, а право виконавця на отримання винагороди залежить від того, чи виконане рішення в результаті вчинених ним дій (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18).

Таким чином, саме по собі вчинення виконавцем дій, спрямованих виключно на стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, без вчинення дій, спрямованих на реальне виконання основного зобов`язання (яке вже виконане в іншому провадженні), не може розглядатися як діяльність, що виправдовує подальше збереження арешту, накладеного для забезпечення виконання основного боргового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що скаргу в частині зобов`язання посадових осіб Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, необхідно задовольнити, а в частині визнання дій посадових осіб протиправними - відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення з відділу державної виконавчої служби витрат на правничу (правову) допомогу, понесених скаржницею у сумі 10 000 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131 св 19.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з матеріалів справи 05 вересня 2024 року між адвокатом Потьомкіним В. О. та ОСОБА_1 був укладений договір № 42/12 про надання правової допомоги, відповідно до якого досягнуто домовленості за якою адвокат в інтересах клієнта зобов`язується здійснювати адвокатську діяльність: а) із захисту клієнта, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта як підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; б) із представництва клієнта, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків клієнта як потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків клієнта як потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; в) із надання інших видів правової допомоги клієнту, з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань остатньому, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (стаття 1 договору).

08 жовтня 2024 року між адвокатом Потьомкіним В. О. та ОСОБА_1 був підписаний акт № 1-5 надання правової допомоги, відповідно до якого сторони погодили, що адвокат здійснив забезпечення захисту прав та інтересів клієнта шляхом вчинення відповідних дій в інтересах клієнта, а саме: аналіз чинного законодавства щодо примусового виконання рішень приватними та державними виконавцями та витребування відомостей (документів) у державних виконавців, судах, тощо (збір доказів), надання консультацій тощо - 3 год.; пошук, аналіз та витребування інформації в ДРРП, пошук відомостей в АСВП - 1 год.; аналіз законодавства України у сфері зобов`язального права, примусового виконання рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами та актуальної судової практики при врегулюванні спорів даної категорії та підготовка відповідних документів - 4 год.; аналіз процесуальних та матеріальних норм, актуальної судової практики щодо оскарження дії (бездіяльності) державних виконавців - 8 год.; формування пакету документів для подачі (пред`явлення) до Солом`янського районного суду міста Києва - 1 год. Загальна вартість здійснених дій, спрямованих на захист прав та інтересів клієнта становить 10 000 грн.

Сплата коштів в сумі 10 000 грн підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4287143050.1 від 03 квітня 2025 року.

Проаналізувавши подані представником скаржниці договір про надання правової допомоги та акт надання правової допомоги, суд вважає, що скаржниця довела понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення скарги, суд приходить до висновку про стягнення з відділу державної виконавчої служби на користь заявника ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, тобто у розмірі 5 000 грн.

З огляду на викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 15, 16, 18, 317 321, 391 ЦК України, статтями 260, 354, 355, 447-452 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Зобов`язати Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений 04 серпня 2015 року на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві від 03 серпня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, реєстраційний номер обтяження в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 10670756.

В іншій частині скарги відмовити.

Стягнути з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л. М. Ішуніна