Ухвала суду № 139332810, 31.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 4-с/754/54/26

Справа № 754/11803/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

31 серпня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Штанько А.

за участі: представника скаржника - Цирулевський Р.О. ,

представник стягувача - Рябоконь Н.С.

розглянувши у судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2026 року діючи через представника Цирулевського Р.О. , ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ Міністерства юстиції України, Архіпова Дениса Миколайовича , щодо не винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі заяви від 29.04.2026 року про повернення виконавчого документу стягувачу;

- Зобов`язати державного виконавця Архіпова Дениса Миколайовича, або інших посадових осіб Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ Міністерства юстиції України винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/2014 виданого 15.04.2014 року, щодо виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва про виселення ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 , на підставі п. 9 ч. 1 ст. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вимоги скарги мотивовані тим, що На виконанні Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/2014 виданого 15.04.2014 року, щодо виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва про «Виселити ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 ».

12.07.2007 року між ВАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - «Банк, Стягувач») та ОСОБА_2 (далі - «Заявник, Боржник») укладено Кредитний договір № 204-ф/07 (далі - «Кредитний договір)», за умовами якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) доларів США 00 центів на строк до 11 липня 2019 року із сплатою процентів за користування кредитом 12,5 % річних на споживчі цілі (копія додається).

З метою забезпечення виконання валютних зобов`язань за Кредитним договором 12.07.2007 року між Банком та Заявником було укладено Договір іпотеки без укладання заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Заєць І.О., за реєстровим номером №1579 (далі - «Договір іпотеки») (копія додається).

У відповідності до п. 2.1. Договору іпотеки, в іпотеку було передано «нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , складається з (трьох) жилих кімнат, жило площею 44,00 кв.м., загальною площею 78,0 кв.м.».

20.01.2014 року Деснянським районним судом м. Києва винесено рішення у справі № 2-409/2014 про «виселення ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 ».

На виконанні Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮ України знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/2014 виданого 15.04.2014 року, щодо виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва про «Виселити ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 ».

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Тобто відповідно до п. 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування:

зупиняється дія статті 40 цього Закону в частині виселення мешканців із житлового майна, що є предметом іпотеки;

забороняється вчинення дій щодо примусової реалізації такого майна.

Зазначена норма є імперативною (обов`язковою) та не передбачає жодних винятків для виконавців чи залежності від дати ухвалення судового рішення.

Таким чином, будь-які виконавчі дії, спрямовані на виселення або фактичне позбавлення права користування житлом, під час дії воєнного стану є незаконними.

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Воєнний стан неодноразово продовжений та триває по теперішній час.

В той же час існує рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме:

29.10.2009 року Деснянським районним судом м. Києва було винесено рішення №2-3006/2009р., яким позовні вимоги Банку бали задоволені. На виконання даного рішення суду, 30.11.2009 року Деснянським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-3206/09 (копія додається), яким вказано: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» загальну суму боргу в сумі 128479 гр 46 доларів США та 47069,05 грн. Звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності відповідачу» (далі - «Виконавчий лист».

12.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем (далі - «Приватний виконавець») винесено постанову № НОМЕР_2, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3206/09, виданого Деснянським районним судом м. Києва 30.11.2009 року (копія додається).

Тобто існують прямо передбачені законом обставини, які встановлюють пряму заборону законом у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти.

В той же час 27.04.2026 року державний виконавець намагався здійснити виселення на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 2- 409/2014, чим прямо та свідомо порушив дію мораторію на виселення мешканців з іпотечного майна, що є протиправним.

У зв`язку з викладеним, вчинення виконавчих дій щодо виселення з квартири, яка є предметом іпотеки під час дії воєнного стану є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому таке рішення не підлягає виконанню протягом дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

29.04.2026 року ОСОБА_2 в особі адвоката Цирулевського Р.О. звернулась до Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ Міністерства юстиції України із заявою від 29.04.2026 року про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з встановленням законом заборони щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення (п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження») (копія додається), якою просили:

- Винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/2014 виданого 15.04.2014 року, щодо виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва про виселення ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 , на підставі п. 9 ч. 1 ст. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на сьогодні державний виконавець продовжує виконавчі дії, щодо виселення, та планує провести виселення, не зважаючи на пряму заборону закону.

Також 29.04.2026 року ОСОБА_2 в особі адвоката Цирулевського Р.О. звернулась до АТ «УКРГАЗБАНК» із заявою, щодо повідомлення поширення дії мораторію та неможливість виконання рішення про виселення (копія додається).

На особистому прийомі державний виконавець відмовився виконувати норми Закону України «Про виконавче провадження», а саме: п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», та повідомив, що поверне виконавчий документ, як

це передбачає Закон, виключно на підставі ухвали суду про визнання його дій протиправними та зобов`язання його винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з чим Боржник вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав.

22 травня 2026 року представник скаржника - адвокат Цирулевський Роман Олександрович звернувся до суду з заявою про участі у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів. Дане клопотання було зареєстровано судом 22 травня 2026 року та передано для розгляду 28 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року забезпечено участь представника скаржника - адвоката Цирулевського Романа Олександровича в розгляді цивільної справи за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та системи ВКЗ.

28 травня 2026 року представник ПАТ АБ «Укргазбанк» Торхова А.А. через підсистему «Електронний суд» подала заперечення на скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання, вважає скаргу необґрунтованою та такою, що суперечать дійним

обставинам справи та матеріалам виконавчого провадження, виходячи з наступного.

12.07.2007 між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_7 укладено

кредитний договір № 204-ф/07.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитною угодою, між Банком та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 .

29.10.2009 Деснянським районним судом м. Києва винесено рішення №2- 3206 відповідно до якого вирішено: стягнути з ОСОБА_8 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 128479,46 доларів США та 47069, 05 грн. Звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 .

На даний час рішення суду не виконано та перебуває на виконанні у приватного виконавця Телявського А.М. № ВП НОМЕР_2 (інформаційна довідка про виконавче провадження надається в додатках).

26.03.2014 рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва рішення Деснянського районного суду м. Києва №2- 409/2014 від 20.01.2014 скасоване в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення та ухвалено в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено: виселено ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 .

Виконавчий лист №2-409/2014 щодо виселення ОСОБА_8 перебуває на виконанні у Деснянському ВДВС у м. Києві КМУ Міністерства юстиції України № НОМЕР_1 (інформація з АСВП надається в додатках).

Під час примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва №2-3206 ПВ Телявським А.М. отримано Витяг з Реєстру територіальних громад м. Києва, в якому зазначено, що станом на 22.10.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано:

- ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстрована 18.02.2003;

- ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зареєстрована 17.06.2008;

- ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), зареєстрована 24.04.2016;

- ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), зареєстрована 08.05.2019.

У зв`язку із цим, 17.07.2022 Банком подано позов про виселення ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та зняття з реєстрації місця проживання.

27.09.2023 Постановою Верховного суду №754/5676/22 позов Банку задоволено: Виселити ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , із квартири за адресою: АДРЕСА_2 та зняти з реєстрації місця проживання, без надання іншого житлового приміщення та скасувати реєстрацію їх місця проживання. Зупинено виконання цієї постанови в частині виселення, на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи наведену хронологію взаємовідносин між Банком та позичальником ОСОБА_12 , очевидна недобросовісність позичальниці, зловживання своїми правами, злісне ухилення від виконання рішення суду про стягнення заборгованості від 29.10.2009 (понад 16 років), перешкоджання виконання рішення суду в частині звернення стягнення, шляхом реєстрації в 2016 та 2019 роках в предметі іпотеки нових мешканців, навіть після винесення рішення про виселення мешканців в 2014 році.

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

27.04.2026 в день виїзду за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 в телефонному режимі повідомила виконавцю, що перебуває на лікуванні за кордоном, проте доказів на підтвердження даної інформації не надала. Державний виконавець проводить виконавчі дії відповідно до ст. 66 ЗУ «Про виконавче провадження», дія якої не зупинена на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Отже, фактично виконавчі дії щодо виселення Боржника, ОСОБА_12 , з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , навіть за умови її відсутності, не проведено, виселення не відбулося.

Щодо недоведеності Скаржником порушення його прав та інтересів.

Вищезазначене дає АБ «УКРГАЗБАНК» можливість стверджувати про обізнаність Скаржниці щодо наявності відкритого виконавчого провадження НОМЕР_3 від 29.05.2014, а також про її дії, спрямовані на перешкоджання виконання рішення суду в частині звернення стягнення, шляхом реєстрації в 2016 та 2019 роках в предметі іпотеки нових мешканців, навіть після винесення рішення про виселення мешканців в 2014 році.

Скаржником не надано жодних доказів в обґрунтування порушення її прав та інтересів в межах виконавчого провадження НОМЕР_3.

З огляду на викладене просять суд: Відмовити в повному обсязі в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) державного виконавця: щодо визнання неправомірної бездіяльності державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ Міністерства юстиції України Архіпова Дениса Миколайовича, щодо не винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Відповідно до ухвали суду, яка внесена до протоколу судового засідання від 25.06.2026 року, суд ухвалив забезпечити докази в цивільній справі, шляхом витребування у Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавче провадження НОМЕР_3.

12 серпня 2026 року Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Під час судового засідання представник скаржника Цирулевський Р.О. вимоги скарги підтримав в повному обсязі та наполягав на її задоволені.

Представник стягувача - Рябоконь Н.С. під час судового засідання в задоволення скарги просила відмовити.

Представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до судового засідання не з`явились .

Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вивчивши скаргу заявника, її доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи, у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дослідивши матеріали виконавчого провадження, витребувані судом у державного виконавця, у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги із наступних підстав.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного чи приватного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд постановляє ухвалу про зобов`язання державного чи приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.01.2014 року Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 3-тя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичної осіб Деснянського РУГУ МВС України в місті Києві, Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про виселення мешканців зі зняттям їх з реєстраційного обліку залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2014 року, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове - «Виселено ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 ».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2014 року залишено без змін.

15 квітня 2014 року на виконання рішення від 20.01.2014 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист.

На виконанні Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮ України знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/2014 виданого 15.04.2014 року, щодо виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва про «Виселити ОСОБА_2 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 ».

Разом з тим судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 12 липня 2007 року, укладеного на забезпечення виконання кредитного договору № 204-ф/07 від 12 липня 2007 року.

Кредитний договір, наданий суду, містить положення про надання кредиту на споживчі цілі.

Крім того, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року у справі № 2-3006/2009 на вказану квартиру звернуто стягнення як на предмет іпотеки.

Отже, суд погоджується з доводами заявниці про те, що за наведених обставин правовідносини щодо спірної квартири підпадають під правове регулювання пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку».

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнено пунктом 5-2.

Відповідно до пункту 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія, зокрема, статті 40 цього Закону в частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти.

Зазначена норма не скасовує судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та не припиняє право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог.

Водночас її правовим наслідком є зупинення на визначений законом період дії статті 40 Закону України «Про іпотеку» саме в частині виселення мешканців за наявності судового рішення про звернення стягнення на відповідний об`єкт.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22) Велика Палата Верховного Суду, застосувавши пункт 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», дійшла висновку, що виконання судового рішення в частині виселення підлягає зупиненню на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Таким чином, суд не погоджується з можливим тлумаченням, відповідно до якого пункт 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» взагалі не впливає на можливість виконання судового рішення про виселення.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2026 року у справі № 761/30807/21 Верховний Суд повторно навів положення пункту 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» та виходив із того, що дія статті 40 Закону в частині виселення мешканців із житлового приміщення, переданого в іпотеку, щодо якого існує судове рішення про звернення стягнення, зупиняється на визначений законом період.

Отже, суд виходить із того, що наявність законодавчого обмеження щодо виселення є встановленою.

Проте саме по собі це не означає автоматичного виникнення у державного виконавця обов`язку повернути виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, або проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У даному випадку пунктом 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» встановлено тимчасове зупинення дії статті 40 цього Закону в частині виселення.

При цьому законом не встановлено, що судове рішення про виселення втрачає чинність, припиняється або визнається таким, що не підлягає виконанню.

Також законом не передбачено, що настання обставин, визначених пунктом 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку», є самостійною та безумовною підставою для повернення будь-якого виконавчого документа, виданого на виконання рішення про виселення.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Отже, судове рішення продовжує існувати як чинна юридична підстава для примусового виконання.

Разом з тим встановлений пунктом 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» режим означає, що у відповідний період виконання рішення про виселення має бути зупинене саме в частині фактичного виселення, а не те, що виконавчий документ автоматично підлягає поверненню стягувачу.

Суд враховує, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 предметом виконання є саме виселення.

Тому державний виконавець, здійснюючи виконання відповідного судового рішення, зобов`язаний враховувати спеціальне правове регулювання, встановлене пунктом 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку».

Водночас із цієї обставини не випливає обов`язок державного виконавця припинити виконавче провадження або повернути виконавчий документ стягувачу.

Іншими словами, тимчасова неможливість здійснення конкретної виконавчої дії не є тотожною остаточній неможливості виконання судового рішення.

Після припинення дії встановленого пунктом 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» обмеження, за умови відсутності інших передбачених законом перешкод, виконання рішення може бути продовжено.

Саме тому суд не знаходить правових підстав ототожнювати встановлене законом тимчасове зупинення виселення з безумовною необхідністю повернення виконавчого документа стягувачу.

Суд також враховує, що законодавство про виконавче провадження передбачає різні правові механізми реагування на обставини, які унеможливлюють або тимчасово ускладнюють виконання судового рішення, і повернення виконавчого документа стягувачу є лише одним із таких механізмів та може застосовуватися виключно за наявності передбачених законом підстав.

Заявниця зазначає, що 27 квітня 2026 року державний виконавець намагався здійснити виселення, чим порушив пункт 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку».

Суд зазначає, що питання правомірності конкретної виконавчої дії, вчиненої 27 квітня 2026 року, та питання наявності підстав для повернення виконавчого документа за пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» є різними за своїм предметом.

При цьому суд наголошує, що державний виконавець при подальшому виконанні виконавчого провадження зобов`язаний утримуватися від вчинення тих виконавчих дій, проведення яких прямо обмежене пунктом 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку».

Водночас предметом розгляду цієї скарги є не вимога про встановлення загальної заборони на виселення, а вимога про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо невинесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язання його винести таку постанову.

Саме щодо цих вимог суд повинен встановити наявність передбачених пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» правових підстав.

Таких підстав судом не встановлено.

Судом встановлено, що 29 квітня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до Деснянського ВДВС із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом із тим обов`язок державного виконавця розглянути заяву учасника виконавчого провадження не означає обов`язку задовольнити заявлену вимогу за відсутності передбачених законом підстав.

Оскільки, як встановлено судом, пункт 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» встановлює тимчасове зупинення дії статті 40 Закону в частині виселення, але не передбачає припинення чинності судового рішення та не встановлює автоматичного повернення виконавчого документа, у державного виконавця не виникло обов`язку винести постанову саме про повернення виконавчого документа на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин невинесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не може бути визнане неправомірною бездіяльністю.

Суд враховує відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 зазначено, що у зв`язку з дією пункту 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» виконання судового рішення в частині виселення підлягає зупиненню на період дії воєнного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Зазначена правова позиція підтверджує висновок суду про те, що фактичне виселення з відповідного іпотечного житла у визначений законом період не здійснюється.

Водночас із цієї правової позиції не випливає висновок про те, що виконавчий документ у кожному випадку підлягає поверненню стягувачу саме на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також враховує постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2026 року у справі № 761/30807/21, в якій Верховний Суд застосовував положення пункту 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» та звернув увагу на зупинення дії статті 40 Закону в частині виселення мешканців із житлових приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких існує судове рішення про звернення стягнення.

Отже, судова практика Верховного Суду підтверджує існування спеціального тимчасового обмеження щодо виселення, однак не дає підстав для висновку про автоматичне припинення або повернення виконавчого провадження з підстав, на які посилається заявниця.

Суд також бере до уваги, що в судовій практиці існує відмежування між встановленням тимчасової неможливості вчинення конкретної виконавчої дії та виникненням передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для повернення виконавчого документа.

Таким чином, суд доходить висновку, що посилання заявниці на пункт 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» є обґрунтованим у частині неможливості здійснення фактичного виселення в період дії встановленого законом обмеження, однак не є достатнім для задоволення заявленої вимоги про повернення виконавчого документа стягувачу.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Керуючись статтями 18, 260, 261, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 18, 37 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: