Рішення № 139332657, 31.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9130/26

провадження № 2/753/10646/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі секретаря судового засідання Давидюк В.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача Калюжного С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов`язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про зобов`язання вчинити дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/9130/26 між суддями від 16 квітня 2026 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповалової К.В. Фактично справу передано судді 22 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

05 травня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків та позовна заява у новій редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 надав їй довіреність з усіма необхідними повноваженнями, в тому числі одержувати від установ, організацій та громадян грошові кошти. Також чоловік позивачки надав їй свою зарплатну картку та повідомив пароль від неї, щоб позивачка могла знімати кошти з неї. 22 січня 2025 року позивачка дізналася, що телефон її чоловіка знаходиться у невідомих осіб та повідомила про це на гарячу лінію банку, попросивши заблокувати кредитну картку чоловіка, але не блокувати зарплатну. Натомість банк заблокував усі картки ОСОБА_2 28 листопада 2025 року чоловік позивачки зник безвісти за особливих обставин, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин. 28 січня 2026 року вона отримала від банку офіційну відповідь, де банк пропонує встановити опіку над майном чоловіка. При цьому АТ «Державний ощадний банк України» не вчиняє дій щодо розблокування банківських карток чоловіка позивачки. Оскільки позивачка вважає такі дії банку протиправними та безпідставними, вона звернулася до суду із вимогою про зобов`язання банка надати дозвіл на зняття грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_2 у розмірі 48000,00 грн.

Ухвалою суду від 8 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено розгляд у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 15 червня 2026 року.

29 травня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

2 червня 2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 15 червня 2026 року було оголошено перерву до 18 серпня 2026 року, оскільки представник позивача не мав належних доказів на підтвердження повноважень щодо представництва інтересів позивачки під час розгляду цієї справи.

У підготовче засідання 18 серпня 2026 року з`явились позивача, її представник та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеної до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 18 серпня 2026 року позивачка та її представник підтримали позовні вимоги, вказали, що чоловік позивачки надав їй довіреність, зокрема щодо можливості користуватись його банківськими рахунками, картками, знімати з них кошти, тощо. Оскільки позивачка у січні 2025 року дізналась, що телефон її чоловіка, який є військовослужбовцем, знаходиться у користуванні третіх осіб, вона звернулась до операторів відповідача для блокування кредитної картки, при цьому не просила блокувати зарплатну карту. Проте відповідач, не повідомляючи позивачку про порядок вчинених ним дій, заблокував всі картки. 28 листопада 2025 року чоловік позивачки зник безвісті, а 28 січня 2026 року вона отримала повідомлення від відповідача, що оскільки її чоловік зник безвісті, то дія довіреності припинилась, а тому для можливості розблокувати картки та користуватись коштами вона має встановити опіку над майном чоловіка. Позивачка та її представник вважаю такі дії банку протиправними, оскільки відповідного до приписів норм ЦК України довіреність припиняє свою дію у випадку визнання особи за судовим рішенням безвісно відсутнім, в той же час її чоловік не визнавався безвісно відсутнім, а він має статус особи, зниклої безвісті за особливих обставин, а отже з урахуванням норм ЗУ «Про правовий статус осіб зниклих безвісті за особливих обставин» набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи, отже довіреність, видана її чоловіком є наразі дійсною, та відповідач має розблокувати за її заявою картки та надати можливість зняти їй з них кошти.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки будь-яких відносин у неї з банком не має, договори укладав з банком її чоловік. Крім того, вказав, що оскільки ОСОБА_2 є особою, яка зникла безвісті, відповідно до статті 248 ЦК України довіреність, виданим ним позивачці, припинила свою дію, а тому банк правомірно відмовив позивачці у розблокуванні карток, оскільки наразі позивачка не має право розпоряджатись рахунками її чоловіка, який зник безвісті на території бойових дій.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, вивчивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті спору, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 8 лютого 2024 року ОСОБА_2 уповноважив довіреністю, зареєстрованою за № 370 та посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Ю.М., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 бути його представниками та, зокрема розпоряджатись та управляти (без обмежень) всіма належними йому рахунками (поточними, картковими, тощо) у будь-яких банківських установах України, які будуть відкриті на його ім`я, в т.ч грошовими коштами, без обмеження сум, розписуватись при цьому; отримувати належні йому гроші готівкою у будь-яких розмірах без обмежень сум, розписуватись за нього в отриманні грошей, підписувати платіжні доручення, будь-які фінансові документи при розпорядження належними йому грошовими коштами, у тому числі щодо переказу коштів, здійснювати від його імені будь-які розрахунки, платежі як готівкою так і в безготівковій формі.

Як зазначила позивачка та її представник і вказане не заперечувалось та не спростовувалось представником відповідача, 22 січня 2025 року вона зателефонувала на гарячу лінію АТ «Ощадбанк» та попросила заблокувати кредитну карту її чоловіка ОСОБА_2 , оскільки дізналась про те, що його телефон перебуває у користуванні третіх осіб. Проте оператором було заблоковано всі картки її чоловіка, в тому числі зарплатний.

5 січня 2026 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на зняття коштів у розмірі 48000 грн з карткового рахунку її чоловіка ОСОБА_2

22 січня 2026 року АТ «Ощадбанк» надав відповідь позивачці на її заяву, в якій вказав, що представництво за довіреністю, виданою особою, яка визнана безвісно відсутньою, припинена на підставі пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України, а тому для врегулювання порушеного у заяві питання їй необхідно звернутись до державного чи приватного нотаріуса для оформлення опіки над майном чоловіка.

28 січня 2026 року позивачка звернулась із скаргою до Національного банку України, який 25 лютого 2026 року надав їй відповідь про те, що Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку та рекомендував для отримання правничої допомоги звернутись до адвокатів, юридичних фірм тощо.

Відповідно до інформації з витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин вбачається, що ОСОБА_2 зник на території бойових дій та набув статусу особи, зниклої безвісті за особливих обставин з 9 грудня 2025 року.

Відповідно до ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» цей Закон визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Відповідно до статті особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Особа набуває статусу безвісно відсутньої з моменту набрання законної сили судовим рішення про визнання її безвісно відсутньою.

Так, відповідно до статті 4 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно із статтею 5 вказаного Закону особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.

Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи (стаття 8 Закону).

Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не змінює її сімейного стану до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою.

За особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 44 ЦК України на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над її майном.

За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, до ухвалення судом рішення про визнання такої особи безвісно відсутньою.

Отже законодавець розрізняє (не ототожнює) поняття «особа, зникла безвісті за особливих обставин» та «визнання особи безвісно відсутньою», розрізняє порядок набуття відповідних статусів та наслідків набуття таких статусів, а також обсяг цивільної правоздатності таких осіб.

Статтею 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Отже, вказаною нормою ЦК України визначено, що дія довіреності припиняється у випадку визнання особи безвісно відсутньою. При цьому, вказана стаття не містить норми, яка б визначала, що довіреність припиняється також при набутті особою, яка видала довіреність, статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин, враховуючи, що законодавець розрізняє ці два поняття та статуси.

Особа може бути визнана безвісно відсутньою виключно на підставі рішення суду.

Як зазначила позивачка та це не спростовано відповідачем у судовому засіданні, рішення суду про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім - не існує, вона чи інші родичі її чоловіка, з таким позовом до суду не зверталась.

Таким чином на час розгляду справи та на час звернення позивачки із заявою до відповідача (5 січня 2026 року) ОСОБА_2 , особа, яка видала довіреність позивачці на розпорядження його рахунками у будь-якій банківській установі, має статус особи зниклої безвісти за особливих обставин, а отже дія його довіреності від 8 лютого 2024 року не припинилась (строк довіреності до 8 лютого 2029 року).

Враховуючи викладене, відповідач безпідставно та неправомірно відмовив позивачці у розблокуванні карток ОСОБА_2 та надання можливості зняти кошти із картки, оскільки позивачка має такі повноваження на розпорядження коштами ОСОБА_2 (чоловіка) (готівковими та безготівковими) на підставі діючої довіреності від 8 лютого 2024 року.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки як встановлено судом позивачка має право на розпорядження рахунками та коштами ОСОБА_2 на підставі довіреності від 8 лютого 2024 року, та саме її право на таке розпорядження, надане довіреністю, було порушено відповідачем.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що позивачка зможе розпоряджатись коштами ОСОБА_2 лише після встановлення нею опіки над його майном, оскільки відповідно до статті 8 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» з моменту внесення даних про особу, зниклу безвісти за особливих обставин, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин над майном такої особи може бути встановлено опіку в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України.

Згідно із статтею 44 ЦК України за заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, до ухвалення судом рішення про визнання такої особи безвісно відсутньою.

Тобто, встановлення опіки над майном такої особи є правом заінтересованих осіб, а не обов`язком, в той час як відповідно до частини першої статті 44 ЦК України на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над її майном, що є імперативною нормою.

Крім того, позивачка має право розпоряджатись коштами чоловіка ( ОСОБА_2 ) на підставі довіреності від 8 лютого 2024 року, а отже не зобов`язана встановлювати опіку над майном чоловіка, який має статус особи зниклої безвісти за особливих обставин.

Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Згідно із статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вище викладене, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, зважаючи на те, що судом встановлено, що довіреність, видана 8 лютого 2024 року ОСОБА_2 , зокрема своїй дружині ОСОБА_1 (позивачці), не припинила свою дію після набуття ОСОБА_2 статусу особи зниклої безвісті за особливих обставин, з огляду на приписи статті 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, судом під час розгляду справи встановлено порушення відповідачем прав позивача на розпоряджання коштами, які знаходяться на рахунках ОСОБА_2 в АТ «Ощадбанк», а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 7, 12, 76-79, 81, 89, 141, 263-264, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надати дозвіл ОСОБА_1 на зняття грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_2 (картка № НОМЕР_1 , дійсна до 06/29) у сумі 48000 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 00032129, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, 01001.

Суддя К.В. Шаповалова