Рішення № 139332612, 31.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 638/4195/26

Провадження № 2/752/13377/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілова Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" зазначає, що 25 жовтня 2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1746559, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додаткми (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтвердив, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав"язування її придбання.

27.08.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу №27082025, у відповідності до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №27082025 від 27.05.2025 р. ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 778,00 грн., з яких

- 6 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу,

- 15 778,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту,

- 12 000,00 грн. заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

В порушення умов договору, відповідач не виконав обов?язків, передбачених договором, припинив повертати кредит в строки, визначені договором, не сплатив заборгованість ані первісному кредитору, ані новому, у зв?язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить стягнути вказану заборгованість.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 березня 2026 року дана цивільна справа передана до Голосіївського районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву. Просить відмовити або частково задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що на момент виникнення кредитних правовідносин та/або прострочення виконання зобов"язань, починаючи з 03.10.2022 року, він проходив військову службу у ЗСУ. Брав безпосередню участь у заходах із захисту України та має статус учасника бойових дій. На даний час звільнений з військової служби за станом здоров"я. Під час проходження військової служби він був обмежений у можливості своєчасно виконувати кредитні зобов"язання та брати участь у врегулюванні питання із кредитором.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1746559, підписанням якого позичальник підтвердив, що ознайомлений з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додаткми (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтвердив, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав"язування її придбання.

27.08.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу №27082025, у відповідності до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №27082025 від 27.05.2025 р. ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 778,00 грн., з яких

- 6 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу,

- 15 778,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту,

- 12 000,00 грн. заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору, не зважаючи на повідомлення кредитора, відповідач не виконала свого зобов`язання за укладеним кредитним договором. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок попереднього кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з письмових матеріалів справи, кредитором повністю було виконано умови кредитногодоговорута надано відповідачу обумовлену останнім суму кредиту.

Однак, відповідач грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів не повернула, що призвело до виникнення заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитних договорів, а також вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Розрахунок загальної суми заборгованості відповідача за вказаним вище кредитним договором наданий суду і відповідає вимогам закону. Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами розмір заборгованості та підстави для її нарахування, не надано в розпорядження суду і контррозрахунку заборгованості.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 6 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу.

Поряд із цим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача також 15 778,00 грн. комісії, пов`язаної з обслуговуванням кредиту.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2,3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з Додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017 року) щодо оплатності послуги з надання кредиту, сплату якої вимагає позивач, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До цього зводяться висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої комісії в розмірі 15 778,00 грн відсутні.

Разом з тим, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем до складу заборгованості включено платежі, які мають штрафний характер, а саме 12 000,00 грн. заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу та доповнено його Пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення цього пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, Верховний Суд в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати пені.

24 лютого 2022 року Указом Президента України N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год30 хв 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.

Таким чином, враховуючи, що кредитний договір був укладений у 2024 році, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а нараховані позивачем платежі за своєю правовою природою є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання (неустойкою), суд вважає, що на правовідносини сторін підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З огляду на зазначене, відповідач на період дії воєнного стану звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших санкцій, пов`язаних із простроченням виконання грошового зобов`язання, а нараховані після 24 лютого 2022 року такі платежі підлягають списанню кредитодавцем.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також сплачена позивачем при зверненні до суду грошова сума судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 549, 551, 625, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81,141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, б. 30) за кредтним договором № 1746559 від 25 жовтня 2024 року 6 000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 1 331,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: