Рішення № 139331965, 10.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2026 р. Справа № 924/23/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави

до: 1) Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, смт Наркевичі, Хмельницького району, Хмельницької області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" м. Волочиськ, Хмельницького району, Хмельницької області

про визнання недійсним договір оренди землі від 26.06.2020р. та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6820955700:03:004:0227 площею 1,7888 га.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - Чоп`як В. М. - згідно ордера в режимі ВКЗ

від прокуратури Самбір О.І. - згідно посвідчення

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява керівника Волочиської окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави до Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, смт Наркевичі, Хмельницького району, Хмельницької області та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" м. Волочиськ, Хмельницького району, Хмельницької області про визнання недійсним договір оренди землі від 26.06.2020р., укладений між Наркевицькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 04403444) та ТОВ "Волочиськ-агро" (код ЄДРПОУ 33007668), яким передано в оренду земельну ділянку площею 1,7888 га. з кадастровим номером 6820955700:03:004:0227, яка розташована па території Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області. Зобов`язати ТОВ "Волочиськ-Агро" (код ЄДРПОУ 33007668) повернути Наркевицькій селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 04403444) земельну ділянку площею 1,7888 га з кадастровим номером 6820955700:03:004:0227 яка розташована на території Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 06.01.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12:30 год. 21.01.2026р.

У підготовчому засіданні 21.01.2026р. постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 12:30 год. 18.02.2026р.

У підготовчому засіданні 18.02.2026р. постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про продовження строку проведення підготовчого засідання на 30 днів та оголошення перерви до 11:30 год. 17.03.2026р.

У зв`язку із несправністю (неналежним функціонуванням) підсистеми відеоконференцзв`язку, проведення підготовчого засідання 17.03.2026р о 11:30 год. у справі №924/23/26 не відбулось, про що складено Акт про несправність (неналежним функціонуванням) системи відеоконференцзв`язку від 17.03.2026р.

Ухвалою від 18.03.2026р. розгляд справи перепризначено на 11:30 год. 26.03.2025р.

У підготовчому засіданні 26.03.2026р. постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до слухання по суті.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог у повному обсязі з підстав, що викладені у відзиві на позов.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Волочиська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави до Наркевицької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро".

Прокурор просить, визнати недійсним договір оренди землі від 26.06.2020р., укладений між Наркевицькою селищною радою та ТОВ "Волочиськ-агро", щодо земельної ділянки площею 1,7888 га. з кадастровим номером 6820955700:03:004:0227. Зобов`язати ТОВ "Волочиськ-агро" повернути зазначену земельну ділянку Наркевицькій селищній територіальній громаді.

На обґрунтування позову прокурор посилається, зокрема, на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20.11.2019р. у справі №671/1372/19, яким визнано відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,72 умовних кадастрових гектари та передано таку спадщину у власність територіальній громаді Наркевицької селищної ради. Вказане рішення набрало законної сили 21.12.2019р.

Надалі рішенням Наркевицької селищної ради №121-65/2020 від 26.05.2020р. затверджено технічну документацію із землеустрою та передано в оренду, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 6820955700:03:004:0227 площею 1,7888 га.

26.06.2020р. між Наркевицькою селищною радою та ТОВ "Волочиськ-агро" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років - до 26.06.2030р., із орендною платою у розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки, що становила 10 444,17 грн.

Прокурор вважає, що передача земельної ділянки в оренду мала здійснюватися виключно за результатами земельних торгів, а відсутність таких торгів свідчить про порушення частини другої статті 124 та статті 134 Земельного кодексу України.

Також прокурор посилається на рішення Наркевицької селищної ради №23-23/2023 від 01.03.2023р., яким земельну ділянку було взято на баланс Наркевицької селищної ради як відумерлу спадщину та надано дозвіл на розроблення відповідної технічної документації.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Суд враховує, що прокурор обґрунтовує звернення до суду необхідністю захисту інтересів держави у сфері використання земель комунальної власності та посилається на статтю 131-1 Конституції України і статтю 23 Закону України "Про прокуратуру".

Разом із тим встановлення у прокурора повноважень на представництво інтересів держави не звільняє його від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу позову.

Представництво інтересів держави саме по собі не створює презумпції незаконності оспорюваного правочину та не замінює обов`язку доведення складу правопорушення, необхідного для визнання договору недійсним.

Тому навіть за умови належного підтвердження підстав представництва прокурора суд повинен окремо встановити наявність матеріально-правових підстав для задоволення кожної заявленої позовної вимоги.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для справи, при цьому кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Чинна редакція Господарського процесуального кодексу України також закріплює обов`язок сторін доводити обставини, на які вони посилаються, а суд - оцінювати докази у їх сукупності.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, установлених частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, для задоволення вимоги про визнання правочину недійсним суд має встановити конкретне порушення вимог закону саме на момент вчинення правочину, а не лише обставини, що виникли або були встановлені після його укладення.

При цьому правомірність правочину презюмується, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо доводів про обов`язковість проведення земельних торгів.

Основним доводом прокурора є те, що передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів суперечить статтям 124 та 134 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що сам по собі факт відсутності земельних торгів не є достатнім для висновку про недійсність договору оренди. Для такого висновку необхідно встановити, що спірна земельна ділянка на момент укладення договору належала до земель державної або комунальної власності, щодо яких законом було встановлено обов`язковість передачі права оренди на конкурентних засадах, а також що відсутність торгів не охоплювалася передбаченим законом правовим режимом.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 20.11.2019р. у справі №671/1372/19 було визнано відумерлою спадщиною право на земельну частку (пай) розміром 3,72 умовних кадастрових гектари. Зазначеним рішенням не визначено конкретну земельну ділянку з кадастровим номером 6820955700:03:004:0227 площею 1,7888 га як самостійний об`єкт права власності.

Натомість земельна ділянка з кадастровим номером 6820955700:03:004:0227 була сформована та передана в оренду на підставі рішення Наркевицької селищної ради №121-65/2020 від 26.05.2020р.

Таким чином, із самого змісту наведених документів не вбачається безпосереднього та однозначного ототожнення права на земельну частку (пай), визнаного відумерлою спадщиною рішенням суду від 20.11.2019р., із конкретною сформованою земельною ділянкою площею 1,7888 га та кадастровим номером 6820955700:03:004:0227 на момент укладення договору 26.06.2020р.

Сам факт того, що у 2023р. Наркевицька селищна рада прийняла рішення про взяття зазначеної земельної ділянки на баланс як відумерлої спадщини, не може автоматично свідчити про незаконність договору, укладеного у 2020р., без встановлення правового статусу саме цієї земельної ділянки на момент укладення договору.

Суд враховує також правову позицію, відповідно до якої нерозподілені та невитребувані земельні частки (паї) за відповідних обставин не є тотожними землям державної чи комунальної власності, а відповідні земельні ділянки можуть перебувати у спеціальному правовому режимі до моменту остаточного оформлення прав на них. Такий підхід був застосований, зокрема, у судовій практиці щодо передачі в оренду земель із не витребуваних паїв.

Отже, твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка безумовно належала до земель комунальної власності, щодо яких на момент укладення договору діяло загальне правило про обов`язковість земельних торгів, не підтверджене належними та достатніми доказами у такому обсязі, який давав би суду підстави для висновку про недійсність правочину.

Суд при цьому не заперечує загального правила, відповідно до якого земельні ділянки державної чи комунальної власності передаються в користування на конкурентних засадах, однак застосування цього правила можливе лише після встановлення фактичних та юридичних передумов його застосування до конкретного об`єкта.

Щодо рішення Наркевицької селищної ради №23-23/2023.

Судом досліджено посилання прокурора на рішення Наркевицької селищної ради №23-23/2023 від 01.03.2023.

Як вбачається з матеріалів, цим рішенням надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6820955700:03:004:0227 площею близько 1,79 га та її взяття на баланс Наркевицької селищної ради як відумерлої спадщини.

Однак зазначене рішення прийняте майже через три роки після укладення спірного договору оренди.

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства питання дійсності правочину вирішується виходячи з обставин, що існували на момент його вчинення.

Тому подальше прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо обліку земельної ділянки як відумерлої спадщини саме по собі не може бути достатньою правовою підставою для ретроспективного висновку про недійсність договору, якщо не встановлено, що відповідний статус земельної ділянки існував уже на 26.06.2020р. та що сторонами договору було порушено конкретні імперативні приписи законодавства.

Суд також враховує, що сам прокурор посилається на документи, відповідно до яких рішення Наркевицької селищної ради №121-65/2020 від 26.05.2020р. передувало укладенню договору та було правовою підставою передачі земельної ділянки в оренду.

При цьому вимога про визнання недійсним договору оренди фактично спрямована на усунення наслідків рішення органу місцевого самоврядування, однак самостійної вимоги про визнання незаконним або скасування рішення Наркевицької селищної ради №121-65/2020 прокурором не заявлено.

Щодо підстав для застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання договору оренди недійсним.

Оскільки судом не встановлено передбачених законом підстав для визнання договору оренди землі від 26.06.2020р. недійсним, відсутні й правові підстави для застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельної ділянки.

Крім того, прокурором не доведено наявність таких обставин, які б самі по собі свідчили про незаконність фактичного користування ТОВ "Волочиськ-агро" земельною ділянкою після укладення договору.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що прокурором не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності всіх необхідних підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 26.06.2020р..

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судовий збір, сплачений за подання позову, не підлягає стягненню з відповідачів на користь прокуратури.

Повний текст рішення складено враховуючи зміст ГПК України за вирахуванням при цьому періоду виконання суддею обов`язків, передбачених Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Повний текст рішення складений та підписаний 06.07.2026р.

Суддя І.В. Заярнюк