Рішення № 139331898, 31.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2122/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Харківобленерго», 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка буд. 149 до фізичної особи ОСОБА_1 простягнення 17 613,90 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

12.06.206 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60345 від 01.01.2019 року у сумі 16891,77 грн., 3% річних у сумі 197,10 грн. та інфляційних витрат у сумі 525,03 грн.

Також, до стягнення заявлені судові витрати.

Крім того, позивачем у 2 пункті прохальної частини позовної заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх. № 2122/26) залишено без руху. Встановлено Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22.06.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 15157) про усунення недоліків позовної заяви.

26.06.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15562/26).

Ухвалою суду від 29.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2122/26. Клопотання позивача викладене у 2 пункті прохальної частини позовної заяви про розгляд справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін - задоволено. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Клопотання позивача викладене у 3 пункті прохальної частини позовної заяви про залучення Акціонерного товариства "Харківобленерго" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Харківобленерго». Встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, строк на подачу пояснень протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання копії даної ухвали (із доказами направлення їх учасникам справи, опис вкладення у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року відзив фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 15562/26 від 26.06.2026 року) та додані до нього документи повернуто без розгляду. Також, судом роз`яснено відповідачу, що оскільки відзив на позовну заяву (вх. № 15562/26 від 26.06.2026 року) та додані до нього документи були подані до Господарського суду Харківської області в електронному вигляді, суд не здійснює повернення роздрукованих документів у паперовому вигляді відповідачу.

30.06.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про прийняття відзиву до розгляду після усунення недоліків (вх. № 15917/26), у якому останній, просить суд, прийняти повторно поданий відзив на позовну заяву у справі №922/2122/26 до розгляду. Визнати усунутими недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду Харківської області від 30.06.2026 про повернення відзиву без розгляду. Долучити повторно поданий відзив та додані до нього документи до матеріалів справи і врахувати викладені у ньому доводи під час вирішення спору по суті.

30.06.2026 року від відповідача через канцелярію суду повторно надійшло клопотання про прийняття відзиву до розгляду після усунення недоліків (вх. № 15918/26).

30.06.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15923/26) у якому останній, просить суд, прийняти цей відзив до матеріалів справи. Відмовити Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення 17 613,90 грн. у повному обсязі. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат як таких, що нараховані необґрунтовано та з неправильного моменту виникнення прострочення. Витребувати у АТ «Харківобленерго» документи та пояснення, зазначені у розділі 11 цього відзиву. Витребувати у ПрАТ «Харківенергозбут» документи та пояснення, зазначені у розділі 11 цього відзиву. Витребувати у Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 року по 30.04.2023 року. Призначити справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін та третьої особи. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року клопотання відповідача від 30.06.2026 року про прийняття відзиву до розгляду після усунення недоліків (вх. № 15917/26) та (вх. № 15918/26) задоволено частково. Відзив на позовну заяву (вх. № 15923/26 від 30.06.2026 року ) та додані до нього документи долучено до матеріалів справи, та подальший розгляд справи вести із його урахуванням. Відмовлено у задоволенні клопотань відповідача викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 15923/26 від 30.06.2026 року) про: витребування у АТ «Харківобленерго» документи та пояснення, зазначені у розділі 11 цього відзиву; витребування у ПрАТ «Харківенергозбут» документи та пояснення, зазначені у розділі 11 цього відзиву та витребування у Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 року по 30.04.2023 року. У клопотання відповідача викладеному у відзиві на позовну заяву (вх. № 15923/26 від 30.06.2026 року) про призначення справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін та третьої особи відмовлено.

03.07.2026 року від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Харківобленерго» через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 16218/26 від 03.07.2026 року) у якому останній, просить суд, продовжити Акціонерному товариству «Харківобленерго» встановлений ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 року у справі № 922/2122/26 процесуальний строк для подання пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача на 15 (п`ятнадцять) днів.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року клопотання (вх. № 16218/26 від 03.07.2026 року) 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства «Харківобленерго» задоволено частково. Продовжено процесуальний строк для подання пояснень (заперечень) 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерним товариством «Харківобленерго» по 16.07.2026 року (включно).

06.07.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 16353/26).

16.07.2026 року від 3-ї особи, через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 17451/26).

16.07.2026 року від 3-ї особи, через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 17460/26).

20.07.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 17616/26).

23.07.2026 року від 3-ї особи, через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 18051/26).

27.07.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 18225/26).

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, обізнаність сторін про розгляд справи у суді, про що свідчать наявні у матеріалах справи відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, заперечення відповідача на відповідь позивача, пояснення 3-ї особи, з чого слідує, що сторони подали усі заяви по суті справи та з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, у зв`язку із відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 року (далі - Закон), з 01.01.2019 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач) є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року № 1268.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 року у порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Також, як зазначає позивач, з 01.01.2019 року функцію з розподілу електричної енергії та функцію постачання електричної енергії щодо Відповідача здійснювало Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго»).

Відповідно до статті 4 Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним Договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового Договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує Договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (частина 4 статті 63 Закону).

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут" zbutenergo.kharkov.ua.

Відповідно до пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підстав і якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Пунктом 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 передбачено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживач про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

На веб-сайті Товариства на виконання пункту 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 була розміщена заява-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї Постанови, зміст якої не вимагав від споживачів, що приєднуються до публічних договорів приєднання на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричної енергією надання документів для укладання публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

За твердженнями позивача, та враховуючи та те, що ОСОБА_1 надала до товариства заяву приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, фактично спожила електричну енергію та наявна перша сплата рахунку за спожиту електроенергію у 2019 році про що свідчать платіжні інструкції № @2PL770986 від 03.01.2019 року, № @2PL989337 від16.01.2019 року - договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60345 від 01.01.2019 року вважається укладеним на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів від 01.01.2019 року.

Відповідно до пункту 13.1. договору, цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви - приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві - приєднання.

Згідно пункту 11 комерційної пропозиції № 1 договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Пунктами 1.1. - 1.2. договору визначено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим Споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього договору (пункт 2.1. договору).

Згідно пункту 3.3. договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору.

Відповідно до пункту 3.4. договору, датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Згідно пункту 5.8. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.9. договору).

Пунктом 5.10. договору визначено, що оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору.

Усі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Між сторонами було підписано:

- додаток № 1 заява - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідно до якої, початок постачання електричної енергії від 29.12.2018 року;

- додаток до заяви з приєднання - інформація щодо об`єктів споживача від 29.12.2018 року у якому зазначено: ФОП Заіграєва К.В., вид об`єкту - кіоск, адреса - м. Куп`янськ, пл. Леніна, ЕІС-код точки комерційного обліку та об`єкта споживання - 62Z2150996699997, найменування оператора, з яким споживач уклав договір розподілу /передачі електричної енергії.

- додаток № 3 комерційну пропозицію № 1 для малих непобутових споживачів попередня оплата у розмірі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за попередній період, плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника.

Пунктом 3 комерційної пропозиції визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.

Розрахунок суми попередньої оплати здійснюється споживачем шляхом множення чинної у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію що включає в себе ціну на постачання електричної енергії і розподіл електричної енергії на фактичний обсяг відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Попередня оплата здійснюється споживачем самостійно до початку найближчого наступного розрахункового періоду. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку споживача постачальником у якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію у тому числі за послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документів у реквізити «Призначення платежу» посилань на період за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має права зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.

Згідно пункту 4 комерційної позиції, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. У разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточній рахунок із спеціальним режимом використання.

За твердженнями позивача, у відповідності до пункту 6.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг з умовами цього договору.

Згідно з переданими даними від АТ «Харківобленерго» відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію, а саме:

- лютий 2022 року у сумі 3 427,52 грн. спожито 561 кВт*год.

- квітень 2023 року у сумі 16 099,85 грн. спожито 2659 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії направлено споживачу поштовим зв`язком 09.05.2023 року. Строк оплати рахунку до 16.05.2023 року.

В подальшому, оператором системи розподілу - АТ Харківобленерго було проведено коригування обсягу електричної енергії за спірний період, та за результатами коригування, проведеного АТ «Харківобленерго» у січні 2026 року щодо споживача ФОП Заіграєвої К.В., було зменшено (знято) обсяги розподіленої електричної енергії, нараховані за період, а саме:

- за лютий 2022 року;

- за частину за квітень 2023 року, а також, було здійснено донарахування обсягів розподіленої електроенергії за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ПРРЕЕ позивачем було проведено зі свого боку перерахунок та виставлено оновлений рахунок за спожиту електроенергію за січень 2026 року, у якому відображається інформація щодо проведеного вище коригування. Даний рахунок було направлено разом з коригуючими актами приймання-передачі електричної енергії за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року на адресу споживача.

За твердженнями позивача, в наслідок проведених у січні 2026 року оператором системи розподілу коригувань, відповідачу за квітень 2023 року знято (-) 2290 кВт*год. та перераховано суму спожитої електричної енергії, сума до сплати за квітень 2023 року складає 2 234,23 грн. Строк оплати рахунку 16.05.2023 року.

У зв`язку із проведеними АТ «Харківобленерго» коригуваннями у січні 2026 року донарахування з жовтня 2022 року по березень 2023 року здійснено наступним чином:

- за жовтень 2022 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 326 кВт*год. на суму разом з ПДВ 1 791,65 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці) з урахуванням оплати згідної платіжної інструкції № @2PL209389 від 25.01.2022 року у сумі 282,13 грн., сума боргу за жовтень 2022 року складає 1509,52 грн.;

- за листопад 2022 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 425 кВт*год. на суму разом з ПДВ 2 594,16 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці); за грудень 2022 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 440 кВт*год. на суму боргу разом з ПДВ 2 758,78 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці);

- за січень 2023 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 440 кВт*год. на суму разом з ПДВ 2 769,55 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці);

- за лютий 2023 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 397 кВт*год. на суму разом з ПДВ 2 370,43 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці);

- за березень 2023 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 440 кВт*год. на суму разом з ПДВ 2 655,10 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці).

Рахунок за січень 2026 року разом із коригуючим актом приймання-передачі електричної енергії за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року направлено споживачу поштовим зв`язком. Строк оплати рахунку до 18.02.2026 року.

Відповідно до пункту 5 Комерційної пропозиції № 1 «Звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між споживачем та постачальником "Акту прийому-передачі електричної енергії", сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача.

Акти приймання передачі електричної енергії за період квітень 2023 року та січень 2026 року (у тому числі коригуючі акти за періоди з жовтня 2022 року по квітень 2023 року) були направлені позивачем засобами поштового зв`язку відповідачеві, та останнім не були повернуті, тому вважаються погодженими сторонами та підписаними. Таким чином, станом на сьогоднішній день, дані щодо обсягу розподіленої електричної енергії відповідачем є достовірними та чинними.

Отже, із урахуванням вищевикладеного, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60345 від 01.01.2019 року за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року складає суму у розмірі 16 891,77 грн.

Також, оскільки відповідачем не здійснено повного та своєчасного розрахунку за спожиту електричну енергію за договором, позивачем також заявлено до стягнення суму 3% річних у розмірі 197,10 грн. та інфляційні втрати у сумі 525,03 грн.

Оскільки відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати електричної енергії за договором не виконав, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Також, позивачем зазначено, що останнім було здійснено безкоштовний запит щодо відповідача на сайті Міністерства Юстиції України та отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що відповідач Фізична особа - підприємець Заіграєва Катерина Володимирівна припинила підприємницьку діяльність 22.07.2023 року, про що свідчить запис № 2004750060003007755.

У зв`язку зі чим, суд приймає до уваги, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №910/8729/18 здійснено правовий висновок, згідно з яким за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП її зобов`язання не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Факт наявності у відповідача заборгованості за електричну енергію у загальному розмірі 16 891,77 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію які наявні у матеріалах справи, а саме:

- лютий 2022 року у сумі 3 427,52 грн. спожито 561 кВт*год.

- квітень 2023 року у сумі 16 099,85 грн. спожито 2659 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії направлено споживачу поштовим зв`язком 09.05.2023 року. Строк оплати рахунку до 16.05.2023 року.

В подальшому, оператором системи розподілу - АТ Харківобленерго було проведено коригування обсягу електричної енергії за спірний період, та за результатами коригування, проведеного АТ «Харківобленерго» у січні 2026 року щодо споживача ФОП Заіграєвої К.В., було зменшено (знято) обсяги розподіленої електричної енергії, нараховані за період, а саме:

- за лютий 2022 року;

- за частину за квітень 2023 року, а також, було здійснено донарахування обсягів розподіленої електроенергії за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, позивачем було проведено перерахунок, та виставлено оновлений рахунок за спожиту електроенергію за січень 2026 року, у якому відображається інформація щодо проведеного вище коригування. Даний рахунок було направлено разом з коригуючими актами приймання-передачі електричної енергії за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року на адресу споживача, та в наслідок проведених у січні 2026 року оператором системи розподілу коригувань, відповідачу за квітень 2023 року знято (-) 2290 кВт*год. та перераховано суму спожитої електричної енергії, сума до сплати за квітень 2023 року складає 2 234,23 грн. Строк оплати рахунку 16.05.2023 року.

У зв`язку із проведеними АТ «Харківобленерго» коригуваннями у січні 2026 року донарахування з жовтня 2022 року по березень 2023 року здійснено наступним чином:

- за жовтень 2022 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 326 кВт*год. на суму разом з ПДВ 1 791,65 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці) з урахуванням оплати згідної платіжної інструкції № @2PL209389 від 25.01.2022 року у сумі 282,13 грн., сума боргу за жовтень 2022 року складає 1509,52 грн.;

- за листопад 2022 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 425 кВт*год. на суму разом з ПДВ 2 594,16 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці); за грудень 2022 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 440 кВт*год. на суму боргу разом з ПДВ 2 758,78 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці);

- за січень 2023 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 440 кВт*год. на суму разом з ПДВ 2 769,55 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці);

- за лютий 2023 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 397 кВт*год. на суму разом з ПДВ 2 370,43 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці);

- за березень 2023 року донараховано обсяг спожитої електричної енергії 440 кВт*год. на суму разом з ПДВ 2 655,10 грн. (у відповідності до складової ціни (тарифу) у відповідному місяці).

Рахунок за січень 2026 року разом із коригуючим актом приймання-передачі електричної енергії за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року направлено споживачу поштовим зв`язком. Строк оплати рахунку до 18.02.2026 року.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми боргу у розмірі 16 891,77 грн. за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року, та встановлено наступне, що як вбачається із наданого розрахунку, а саме:

- за лютий було нараховано 3 427,52 грн., згідно платіжного доручення від 25.01.2022 року № @2PL209389 зарахованого позивачем в рахунок погашення заборгованості за лютий 2022 року суму у розмірі 2 340,00 грн., та здійснений перерахунок на суму 1 087,52 грн. Борг на лютий 2022 року відсутній;

- за жовтень 2022 року відповідно до рахунку за січень 2026 року, донараховано обсяг спожитої електричної енергії на суму 1 791,65 грн. та із урахуванням оплати згідної платіжної інструкції № @2PL209389 від 25.01.2022 року у сумі 282,13 грн., сума боргу за жовтень 2022 року складає 1 509,52 грн. та відповідно до виставленого рахунку строк оплати до 18.02.2026 року;

- за листопад 2022 року відповідно до рахунку за січень 2026 року, донараховано суму разом з ПДВ 2 594,16 грн. та відповідно до виставленого рахунку строк оплати до 18.02.2026 року;

- за грудень 2022 року відповідно до рахунку за січень 2026 року, донараховано суму боргу разом з ПДВ 2 758,78 грн. та відповідно до виставленого рахунку строк оплати до 18.02.2026 року;

- за січень 2023 року відповідно до рахунку за січень 2026 року, донараховано суму разом з ПДВ 2 769,55 грн. та відповідно до виставленого рахунку строк оплати до 18.02.2026 року;

- за лютий 2023 року відповідно до рахунку за січень 2026 року, донараховано суму разом з ПДВ 2 370,43 грн. та відповідно до виставленого рахунку строк оплати до 18.02.2026 року;

- за березень 2023 року відповідно до рахунку за січень 2026 року, донараховано суму разом з ПДВ 2 655,10 грн., та відповідно до виставленого рахунку строк оплати до 18.02.2026 року;

- за квітень 2023 року нараховано 16 099,85 грн., здійснено перерахунок на - 13 865,62 грн., борг за квітень становить суму у загальному розмірі 2 234,23 грн. та відповідно до виставленого рахунку строк оплати до 16.05.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду, такі нарахування здійснені позивачем арифметично вірно, відповідно до наявних у матеріалах справи документів, та вони відповідають вимогам законодавства та відносинам що виникли між сторонами.

При цьому, заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 15923/26 від 30.06.2026 року) зокрема зазначає про недоведеність позивачем фактичного споживання відповідачем електричної енергії саме у заявлених позивачем обсягах; правомірності і методики ретроактивного коригування обсягів у січні 2026 року за період жовтень 2022 року по березень 2023 року; доказів належного вручення відповідачу рахунків та коригуючих актів; наявності прострочення саме з тих дат, з яких позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати; фактичного користування відповідачем об`єктом споживання у спірний період; можливості відповідача особисто здійснювати споживання електричної енергії, враховуючи її виїзд за межі України.

За твердженнями відповідача, позов ґрунтується переважно не на первинних доказах фактичного споживання електричної енергії, а на внутрішніх розрахунках позивача та даних, отриманих від АТ «Харківобленерго», які самі по собі не підтверджують, що саме відповідач фактично спожив заявлені обсяги електроенергії.

Також, відповідач посилається на виїзд останнього за межі України оскільки м. Куп`янськ перебувало в окупації та після деокупації залишалося територією з підвищеною небезпекою; об`єкт споживання знаходиться у м. Куп`янську, пл. Центральна, відповідач не мала реального доступу до об`єкта; позивач не надав підписаних відповідачем актів приймання-передачі електроенергії за спірні місяці; позивач не довів, хто саме фактично користувався об`єктом у спірний період; позивач не довів, що будь-яке можливе споживання електроенергії, якщо воно мало місце, було здійснене саме відповідачем або за її волевиявленням.

На думку відповідача, посилання позивача на те, що відповідач не повідомила про звільнення приміщення або остаточне припинення користування електричною енергією, не є достатньою підставою для задоволення позову. Таке посилання може мати значення для оцінки дії договору, але не замінює доказів фактичного споживання електричної енергії у конкретному обсязі. При цьому зазначає, шо відповідач не заперечує, що у певних випадках споживач має обов`язок повідомити електропостачальника про припинення користування об`єктом. Однак у цій справі йдеться не про формальне існування договору, а про стягнення конкретної суми за конкретні обсяги електроенергії. Тому саме позивач повинен довести, що такі обсяги були реально спожиті та прийняті відповідачем. А тому, обставина перебування відповідача за межами України спростовує твердження позивача про те, що відповідач фактично користувалася об`єктом і споживала електроенергію у заявлених обсягах.

Також посилається на те, що місто Куп`янськ було тимчасово окуповане з 24.02.2022 року та деокуповане 09.09.2022 року. Після деокупації місто перебувало в умовах бойових дій, обстрілів, пошкоджень інфраструктури, обмеженого доступу до об`єктів, ускладненого або небезпечного ведення господарської діяльності, атому, позивачем не доведено, що відповідач фактично прийняла електричну енергію у заявлених обсягах.

Щодо стягнення 197,10 грн 3% річних та 525,03 грн інфляційних втрат, відповідач зазначає, що ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, а оскільки основний борг є недоведеним, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню. Крім того, позивач неправильно визначає момент виникнення прострочення, оскільки значна частина заявленої заборгованості виникла не на підставі первинних рахунків 2022-2023 років, а внаслідок коригування, проведеного у січні 2026 року.

У відповіді на відзив (вх. № 16353/26 від 06.07.2026 року), позивачем зокрема зазначено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги 60345 від 01.01.2019 року, відповідно до якого ПрАТ «Харківенергозбут» зобов`язалося здійснювати постачання електричної енергії на об`єкт споживача, а споживач - своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість спожитої електричної енергії. Умови договору № 60345 від 01.01.2019 року, до якого відповідач приєдналась, передбачають, що Постачальник (позивач) продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Основним нормативно-правовим документом, який встановлює вимоги та регулює взаємовідносини між постачальником ПрАТ «Харківенергозбут» та споживачами, є «Правила роздрібного ринку електричної енергії» (далі - ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312. Відповідно до пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач зобов`язаний оплачувати електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Положеннями пункту 13.6 договору передбачено, що договір діє до моменту його припинення в порядку, визначеному законодавством та умовами договору

Відповідно до пункту 13.8. договору, споживач зобов`язується у місячний строк повідомити Постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у заяві-приєднанні.

Проте, від відповідача, будь-яких повідомлень до позивача про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у заяві приєднанні або про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією у відповідності до "Правил роздрібного ринку електричної енергії", які регулюють відносини на роздрібному ринку електричної енергії, не надходило. Також зазначає, що відповідачем не додано доказів звернення відповідача до оператора системи про відключення об`єкта від споживання електричної енергії в спірний період, як і доказів того, що відповідач у передбачений договором спосіб повідомив позивача з 24.02.2022 року про виникнення аварійних ситуацій, знеструмлення чи припинення електропостачання, відсутність електропостачання об`єктів споживача у спірний період, пошкодження/руйнування електроустановок відповідача до непридатного для споживання стану. Щодо посилання відповідача на те, що остання у спірний період перебував за межами України, на підтвердження чого надала відповідні документи, позивач зазначає, що зазначена обставина сама по собі не припиняє договірних зобов`язань відповідача перед постачальником електричної енергії, та не є підставою для звільнення його від виконання обов`язку щодо оплати електричної енергії, поставленої на об`єкт споживання. Відповідач не звертався до ПрАТ «Харківенергозбут» із заявою про припинення дії договору, розірвання договору, зміну сторони договору, припинення електропостачання або відключення об`єкта від електричних мереж, не повідомляв постачальника про припинення користування об`єктом чи виїзд за кордон. Договір про постачання електричної енергії залишався чинним протягом усього спірного періоду, а ПрАТ «Харківенергозбут» належним чином виконувало свої договірні зобов`язання, забезпечуючи безперервне постачання електричної енергії на об`єкт відповідача.

Також, позивач зазначає, що на підтвердження обсягу спожитої електричної енергії позивачем до оператору системи розподілу (АТ «Харківобленерго») було направлено адвокатський запит. У наданій відповіді АТ «Харківобленерго» №208 від 11.05.2026 року підтверджено обсяг електричної енергії за спірний період, надано відповідні підтверджуючі документи.

Отже, відповідач, будучи стороною чинного договору про постачання електричної енергії, не вжив жодних дій, передбачених законодавством та умовами договору, для припинення договірних відносин або припинення постачання електричної енергії, при цьому електропостачання на його об`єкт здійснювалося безперервно, а електрична енергія фактично споживалася. За таких обставин факт перебування відповідача за межами України не звільняє його від обов`язку виконати взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати вартості поставленої електричної енергії, а тому заявлені ПрАТ «Харківенергозбут» вимоги про стягнення заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо обсягів спожитої електроенергії, позивач зазначив, що у відповідності до встановлених норм оператор системи розподілу АТ "Харківобленерго" адмініструє точки комерційного обліку електричної енергії, приймає від споживача покази засобів комерційного обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, використаної споживачем та надає цю інформацію постачальнику електричної енергії, на підставі чого ПрАТ "Харківенергозбут" і проводить розрахунки зі споживачами згідно з умовами договорів. Таким чином, розрахунки за спожиту відповідачем електроенергію проведені на підставі інформації про обсяги розподіленої відповідачу електричної енергії, яка отримана від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго". Інформацію щодо обсягів спожитої відповідачем електричної енергії ПрАТ «Харківенергозбут» отримує від АТ «Харківобленерго», як оператора системи розподілу, який виконує функцію адміністратора комерційного обліку. ПрАТ «Харківенергозбут» не має повноважень та не зобов`язано самостійно здійснювати будь-які розрахунки, які стосуються визначення обсягів спожитої споживачем електричної енергії, а тому, відповідачу було сформовано та виставлено рахунки на оплату за постачання електричної енергії згідно його фактичного споживання переданого від оператора системи розподілу.

У наданих до суду 03.07.2026 року за вх. № 16218/26 письмових поясненнях 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Харківобленерго» зокрема зазначило, що ФОП Заіграєва К.В., на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням статей до ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, 01.01.2019 року приєдналося до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 60345 від 10.12.2018 року за особовим рахунком № 60345 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом. Відповідний факт приєднання підтверджується заявою-приєднанням ФОП Заіграєвої К.В. (споживача).

З урахуванням того, що за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року відповідачем звіти про покази засобів обліку електричної енергії подано не було, персоналом Товариства 26.04.2023 року, 30.04.2023 року виконані контрольні огляди засобу обліку споживача та зафіксовано показники лічильника «006095.84» та сформовані обсяги розподіленої електричної енергії за ЕІС-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача 62Z2150996699997. Таким чином, обсяг розподіленої електричної енергії споживачу за квітень 2023 року визначений на підставі контрольного зняття показів лічильника електричної енергії із зафіксованими показниками лічильника «006095.84» та склав 3 220 кВт*год (із урахуванням 561 кВт*год, які було нараховано за лютий 2022 року за середньодобовим обсягом споживання).

У січні 2026 року АТ «Харківобленерго» застосовано пункт 9 «Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам і проведення розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії воєнного стану в Україні», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 року № 148, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.04.2022 року за № 441/37777, яке діяло на момент нарахування обсягу розподіленої електричної енергії (втратило чинність на підставі наказу Міністерства енергетики України від 10.10.2023 року № 307), а також згідно з пп. 8.6.5, 8.6.6, 8.6.9 та 8.6.11 глави 8.6 розділу VIII ККОЕЕ щодо коригування обсягу електричної енергії за період лютий 2022 року - квітень 2023 року. Обсяг електричної енергії по споживачу ФОП Заіграєва К. В. визначено за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача) на підставі Актів контрольного огляду № 279 від 26.04.2023 року, № 319 від 30.04.2023 року за період з 31.01.2022 року (від останніх показів, прийнятих у розрахунок) по 26.04.2023 (згідно з актом контрольного огляду приладів обліку).

З огляду на вказане вище, споживачу визначено наступні обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії: - за жовтень 2022 року - 326 кВт*год; - за листопад 2022 року - 425 кВт*год; - за грудень 2022 року - 440 кВт*год; - за січень 2023 року - 440 кВт*год; - за лютий 2023 року - 397 кВт*год; - за березень 2023 року - 440 кВт*год; - за квітень 2023 року - 369 кВт*год. При цьому акти контрольного огляду засобу комерційного обліку № 279 від 26.04.2023 та № 319 від 30.04.2023 року фіксують однакові (тотожні) показники лічильника, що свідчить про незмінність показів засобу комерційного обліку на момент проведення обох контрольних оглядів. Таким чином, складання двох окремих актів обумовлене виключно проведенням двох контрольних оглядів та не пов`язане з фіксацією будь-яких змін показників засобу комерційного обліку. У зв`язку з чим, доводи відповідача щодо необхідності визначення, який із актів контрольного огляду є належним доказом, є безпідставними, оскільки акти № 279 від 26.04.2023 року та № 319 від 30.04.2023 року не суперечать один одному, не містять різних відомостей та є ідентичними у частині зафіксованих показників засобу комерційного обліку. Їх складено з єдиною метою - документального підтвердження показників лічильника у зазначений період. Отже, обидва акти є належними та допустимими доказами однієї й тієї самої обставини, а їх наявність жодним чином не свідчить про існування суперечностей чи дублювання доказів, які впливають на правильність визначення обсягів розподіленої (спожитої) електричної енергії.

Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Щодо посилання відповідача що останній знаходить за межами України, та на те, що позивачем не надано доказів фактичного користування відповідачем об`єктом споживання у спірний період та можливості відповідача особисто здійснювати споживання електричної енергії, враховуючи її виїзд за межі України, суд зазначає що перебування за межами України, що частинами 1 - 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно частин 4 - 5 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

З аналізу вищевикладеного слідує, що воля власника щодо реалізації влади над річчю, яка йому належить, виражається у володінні, користуванні, розпорядженні, управлінні тощо цією річчю.

Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищевикладеного слідує, що вказана відповідачем обставина не є автоматичною підставою для звільнення від оплати за спожиту електричну енергію, та не є доказом відсутності споживання електричної енергії (функціонуванням її майна) на об`єкті відповідача.

Також, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів звернення до позивача та 3-ї особи щодо відключення від мережі, відсутність споживання електричної енергії, чи зупинення постання електричної енергії за вказаним об`єктом, або опломбування вхідного автомата на період своєї відсутності, чи доказів щодо звернення з питання звіряння розрахунків за спожиту електричну енергію. Також матеріали справи не містять, а відповідачем у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України не надано доказів щодо відсутності споживання за визначеною у додатку до заяви з приєднання - інформація щодо об`єктів споживача від 29.12.2018 року об`єкту, а саме - кіоску, що знаходить за адресою м. Куп`янськ, пл. Леніна, ЕІС-код точки комерційного обліку та об`єкта споживання - 62Z2150996699997.

Станом на момент розгляду справи укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60345 від 01.01.2019 року є чинним, будь-яких доказів його розірвання чи припинення постачання на об`єкт відповідача кіоск, що знаходить за адресою м. Куп`янськ, пл. Леніна, відповідачем до суду надано не було. Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду доказів знищення чи пошкодження нерухомого майна, у тому числі і звернення до органів поліції із відповідними заявами.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів належного вручення відповідачу рахунків та коригуючих актів, суд зазначає, що пунктом 4 комерційної позиції № 1 для малих непобутових споживачів попередня оплата у розмірі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за попередній період, плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника, яка є додатком 3 визначено, що у разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивачем спірні рахунки було направлено на адресу відповідача, отже відповідно до умов пункту 4 комерційної позиції № 1 рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення, що спростовує заперечення відповідача

Враховуючи вищевикладене, відповідачем до відзиву на позовну заяву не надано ані контррозрахнку суми позовних вимоги, ані жодного доказу а саме актів звірки, покази лічильника обліку чи інших документів що підтверджують викладені у відзиві заперечення.

Самі лише посилання відповідача щодо незгоди із позовними вимогами без надання до суду належних та допустимих доказів, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, суд приймає до уваги, що доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі у сумі 16891,77 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60345 від 01.01.2019 року за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року є обґрунтованою, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростованою відповідачам та підлягає до задоволення.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем було нараховано відповідачу 3% річних у сумі 197,10 грн. та інфляційні втрати у сумі 525,03 грн., відповідно до наданого розрахунку.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних у сумі 197,10 грн. та інфляційні втрати у сумі 525,03 грн., відповідно до наданого розрахунку, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 9.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з умовами пунктів 7 Комерційної пропозиції № 1 визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії у тому числі з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу. 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем із урахуванням індексу інфляції. Суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Суми пені, 3 % річних, інфляційних оплачуються споживачем на поточний рахунок постачальника.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд враховує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 року № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078).

З аналізу вищевикладеного слідує, що базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, в якому здійснено платіж.

Крім того, при здійснення перевірки та розрахунку суми заявлених позовних вимог за допомого онлайн - системи "Ліга-закон", суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, а саме щодо здійснення перерахунку заявлених позовних вимог саме за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 3% річних у сумі 197,10 грн. за період з травня 2023 року по лютий 2026 року у сумі 197,10 грн. та встановлено, що позивачем відповідно до надано до суду розрахунку позовних вимог. здійснено нарахування за зобов`язання квітня 2023 року на суму боргу 2 234,23 грн. за період з 17.05.2023 року по 28.02.2026 року (із урахуванням рахунку за січень 2026 року (коригування)), та на зобов`язання жовтня 2022 року на суму боргу 1509,52 грн., листопада 2022 року на суму боргу 2 594,16 грн., грудня 2022 року на суму боргу 2 758,78 грн., січня 2023 року на суму боргу 2 769,55 грн., лютого 2023 року на суму боргу 2 370,43 грн., березня 2023 року на суму боргу 2 655,10 грн. відповідно до рахунку за січень 2026 року (коригування)) за період з 19.02.2026 року по 28.02.2026 року за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування не перевищують суми за розрахунком суду.

Судом, також було здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі 525,03 грн. за період з липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року, з вересня 2024 року по липень 2025 року та з жовтня 2025 року по лютий 2026 року у сумі 525,03 грн., та встановлено, що такі нарахуванням не відповідають вищевикладеним вимогам законодавства, оскільки позивачем такі нарахування здійснено не за весь період прострочення, а за вибіркові місяці, без врахування місяців серпня - вересня 2023 року, серпня - вересня 2024 року, серпня - вересня 2025 року, що суперечить висновкам викладених у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики у справі № 751/4086/24, у якій було зазначено, що при обчисленні інфляційних втрат за статті 625 Цивільного кодексу України мають враховуватися всі місяці прострочення, у тому числі періоди дефляції (коли індекс інфляції менше від 100 %), оскільки такі нарахування становлять єдиний послідовний процес розрахунку, проте, позивачем вказаного при здійсненні нарахування інфляційних втрат враховано не було.

Крім того, у позовній заяві позивачем заявлено період початку нарахування інфляційних втрат з липня 2023 року, а в розрахунку здійснення починає з червня 2023 року, що суперечить заявленому у позовній заяві періоду.

Судом, із урахуванням вищевикладеного, було здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі 525,03 грн. нарахованих позивачем відповідачу за прострочення виконання зобов`язання за квітень 2023 року на суму боргу 2 234,23 грн. із урахуванням заявлено позивачем у позовній заяві початку періоду нарахування з липня 2023 року по лютий 2026 року, та із урахуванням що при обчисленні інфляційних втрат за статті 625 Цивільного кодексу України мають враховуватися всі місяці прострочення, у тому числі періоди дефляції (коли індекс інфляції менше від 100 %) за загальний період з липня 2023 року по лютий 2026 року за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування не перевищують суми за розрахунком суду.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 15923/26 від 30.06.2026 року) а саме, щодо стягнення 197,10 грн 3% річних та 525,03 грн інфляційних втрат, що ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, а оскільки основний борг є недоведеним, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню. Крім того, позивач неправильно визначає момент виникнення прострочення, оскільки значна частина заявленої заборгованості виникла не на підставі первинних рахунків 2022-2023 років, а внаслідок коригування, проведеного у січні 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи та наявні докази, зазначає, що такі твердження відповідача не відповідають наявним у матеріалах справи документам, а саме у матеріалах справи наявний рахунок за квітень 2023 року, який було направлено позивачем на адресу відповідача 09.05.2023 року поштовим зв`язком, та рахунок № 6000444260119 (коригування) за січень 2026 року, який також було направлено позивачем на адресу відповідача 11.02.2026 року та відповідно до пункту 4 Комерційної пропозиції № 1 рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Вказане спростовує твердження відповідача щодо неправильного визначення позивачем періоду прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, відповідач не позбавлений був права надати до суду власний контррозрахунок суми позовних вимог, проте відповідним правом не скористався.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача нарахованих позивачем 3% річних у сумі 197,10 грн. та інфляційних втрат у сумі 525,03 грн. є обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

Щодо пункту 3 прохальної частини заперечень відповідача від 20.07.2026 року за вх. № 17616/26, а саме надати критичну оцінку актам контрольного огляду, довідці та результатам коригування, проведеного у січні 2026 року, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Судом враховується, що принцип змагальності сторін у господарському судочинстві передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд зауважує, що питання належності та допустимості доказів вирішується судом під час вирішення спору по суті та прийняття рішення у справі.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, суд приймає до уваги, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Також, аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

З аналізу вищевикладеного слідує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено викладених у наданих до суду: відзиві на позовну заяву (від 30.06.2026 року вх. № 15923/26), запереченнях (від 20.07.2026 року вх. № 17616/26), запереченнях (від 27.07.2026 року вх. № 18225/26) обставин, які на думку останнього, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, судом встановлено на підставі наявних у матеріалах справи документів фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а надані позивачем докази у підтвердження своїх позовних вимог мають перевагу як більш вагомих доказів аніж лише викладені заперечення відповідача, тобто існування стверджуваної останнім обставини із урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (наданий відповідачем).

Суд зазначає, що його обов`язком при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у позовній заяві, не спростовують вказаного висновку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам позивача та 3-ї особи, оскільки надані ними докази в сукупності на підтвердження позовних вимог визнаються судом більш вірогідними, ніж самі лише заперечення відповідача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60345 від 01.01.2019 у сумі 16891,77 грн. за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року, та 3% річних у сумі 197,10 грн. за період з 19.05.2023 року по 28.02.2026 року та інфляційні втрати у сумі 525,03 грн. за період з липня 2023 року по лютий 2026 року підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 128, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , р.д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328, на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 , МФО 351823) заборгованостя за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 60345 від 01.01.2019 у сумі 16891,77 грн.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , р.д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328, на ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_3 , МФО 351823) 3% річних у сумі 197,10 грн., інфляційні втрати у сумі 525,03 грн. та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивача: Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328);

відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , р.д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 );

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка буд. 149, ЄДРПОУ 00131954).

Повне рішення складено "31" серпня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова