Ухвала суду № 139331875, 27.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

27 серпня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2491/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" (вх. № 19877 від 13.08.2026) про зупинення провадження у справі

за позовом Керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області (вул. Захисників України, буд. 13-А, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207) в інтересах держави,в особі 1) Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (вул. Васильківського, буд. 4, м. Ізюм, Харківська обл., 64309; код ЄДРПОУ 44893979), 2) Ізюмської міської ради Ізюмського району Харківської області (пл. Центральна, буд. 1, м. Ізюм, Харківська обл., 64309; код ЄДРПОУ 26201641) до 1) Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради (вул. Покровська, буд. 32, м. Ізюм, Харківська обл., 64309; код ЄДРПОУ 31694098) , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" (вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 40464528) про за участю представників: визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 107 198,20 грн прокуратури - Лахтюк Л.В.,

відповідача (2) - Білан В.В. (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/2491/26 за позовом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області та Ізюмської міської ради Ізюмського району Харківської області, до Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач", в якій прокурор просить:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 22.07.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач";

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 24.12.2024 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" на користь Ізюмської міської ради кошти у сумі 107 198,2 грн як безпідставно сплачені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладенні додаткових угод № 1 та №2 до Договору № 1 від 01.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу збільшено ціну електричної енергії на 29,31% та 30,64% від ціни, встановленої Договором, чим порушено вимоги Закону України "Про публічні закупівлі".

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

13.08.2026, в межах підготовчого провадження у справі, до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" (вх. № 19877) про зупинення провадження у справі до вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України у справі № 910/11553/25, а також до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922VIII.

Протокольною ухвалою господарського суду від 13.08.2026 підготовче засідання у справі відкладено на 27.08.2026 о 13:45; розгляд клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі (вх. № 19877 від 13.08.2026) відкладено до наступного судового засідання.

25.08.2026 до суду надійшли письмові заперечення керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області (вх. № 20854) на клопотання про зупинення провадження у справі № 922/2491/26.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 27.08.2026, представник відповідача-2 підтримала заяву про зупинення провадження у справі та просила його задовольнити.

Представник прокуратури проти зупинення провадження у справі заперечував.

Дослідивши матеріали справи і заслухавши пояснення представників відповідача-1 та прокуратури, суд, вирішуючи питання щодо необхідності зупинення провадження у справі, виходить з наступного.

Обґрунтовуючи свою заяву відповідач-2 посилається на об`єктивну неможливість розгляду цієї справи № 922/2491/26 до вирішення іншої справи:

1) справи за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс";

2) справи № 910/11553/25, яку ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для вирішення питання щодо застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Так, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2026 справу № 910/11553/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підставою ухвалення такого рішення визначено необхідність забезпечення однакового застосування судами положень пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Проте, як встановлено судом, ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2026 справу №910/11553/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених ч. 2 ст. 302 ГПК України, для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати.

За таких обставин, Об`єднаною палатою фактично прийнято рішення у справі №910/11553/25, а розгляд вказаної справи, як підстава зупинення провадження у справі № 922/2491/26, припинила існувати.

Разом з тим, підстави для зупинення провадження у справі № 922/2491/26 до вирішення Конституційним Судом України питання конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" також відсутні виходячи з наступного.

Положення п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положенням п.3 ч. 1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та п. 6 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №800/235/17 (провадження № 11-271сап18) сформулювала висновок щодо застосування п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС у питанні зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.

Скасовуючи ухвалу про зупинення провадження як передчасну, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суд повинен мотивувати зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, конкретизувати, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та зазначити, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила абсолютної заборони зупиняти провадження до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак визначила обов`язковий стандарт обґрунтування такого зупинення, за яким сам лише факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню у справі, не є достатнім.

Зокрема, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 сформулювала висновок щодо застосування тотожної норми п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС, за яким: під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи (п. 35 постанови); зупинення провадження з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи, тоді як в інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України (п. 37 постанови); вирішуючи питання щодо зупинення провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі (п. 38 постанови).

Наведений підхід Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, який, з огляду на тотожність зазначених норм процесуального права, є релевантним для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК незалежно від того, що його сформульовано в іншій юрисдикції. За цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (Рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Водночас, зупинення провадження до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, може бути виправданим у випадках, коли рішення Конституційного Суду України здатне вплинути на вирішення спору. Насамперед це справи, у яких предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми, якими врегульовано питання юридичної відповідальності фізичної особи, оскільки саме у разі пом`якшення або скасування такої відповідальності закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99). Вплив рішення Конституційного Суду України на вирішення спору не виключається також тоді, коли спірні правовідносини тривають і правове регулювання прав та обов`язків їх учасників на майбутнє безпосередньо залежить від чинності норми, конституційність якої перевіряється (ч. 2 ст. 152 Конституції України). Проте, і в цих випадках суд повинен обґрунтувати зупинення провадження за наведеними вище критеріями.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Стаття 58 передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

У справі № 922/2491/26 відповідачем є юридична особа (як і у справі №910/11553/25 за касаційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс"), а не фізична особа.

Крім того, предметом спору у справі № 922/2491/26 є вимога про стягнення безпідставно одержаних коштів, що не є заходом відповідальності за порушення законодавства, а є наслідком недійсності правочину та безпідставного набуття майна, про що вказує, зокрема, прокурор у відзиві. Більше того, спірні правовідносини, що виникли з виконання Договору, вже завершені, відповідно, майбутнє рішення Конституційного Суду України на їх правове регулювання не вплине.

За таких обставин, підстави для зупинення провадження у справі №922/2491/26 до завершення конституційного провадження у справі за скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" відсутні.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 320 ГПК України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України).

Гарантуючи таке право особи, законодавець мав на меті забезпечити поновлення порушеного права особи через допущення щодо неї конституційної несправедливості внаслідок застосування в її справі положень закону, які не відповідали Конституції України.

Враховуючи викладене, навіть у разі встановлення неконституційності певної норми, законодавством передбачений механізм поновлення прав особи, яка зазнала збитків від застосування такою неконституційної норми.

Таким чином, факт відкриття конституційного провадження та розгляд питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не породжує об`єктивної неможливості розгляду справи № 922/2491/26 до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 922/2491/26.

Керуючись ст. 227, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" (вх. № 19877 від 13.08.2026) про зупинення провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на дану ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.08.2026.

СуддяН.М. Кухар