Ухвала суду № 139331870, 31.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"31" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4855/23

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Трофімов І.В.

судді: Пономаренко Т.О. , Присяжнюк О.О.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" про перегляд за виключними обставинами рішення у справі

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (61099, м. Харків, бульв. Богдана Хмельницького, 36А) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан, Павлівський, 4, пов. 3, к. 303) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Євгенія Єніна, 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" (61051, м. Харків, вул. Завода Комсомолец, 4, корп. А) про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ЛУОТЕЛ", в якій просив суд зобов`язати відповідача вчинити дії по усуненню порушень вимог природоохоронного законодавства та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме привести у придатний до використання стан земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, площею 6,4398 га шляхом прибирання будівельного сміття, що займає площу 0,7542 га.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4855/23 позов задоволено повністю. Зобов`язано ТОВ "ЛУОТЕЛ" вчинити дії по усуненню порушень вимог природоохоронного законодавства та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: привести у придатний для використання стан земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:04:007:0025, площею 6,4398 га, шляхом прибирання будівельного сміття, що займає площу 0,7542 га. Стягнено з ТОВ "ЛУОТЕЛ" на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 було вирішено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4855/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2024 касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 922/4855/23 скасовано. Справу № 922/4855/23 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 було вирішено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4855/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4855/23 залишити без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.05.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луотел" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 у справі № 922/4855/23 залишено без змін.

26.08.2026 до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4855/23 за виключними обставинами, відповідно до якої заявник просить суд:

- поновити строк на звернення до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Харківської від 27.02.2024 у справі №922/4855/23 за виключними обставинами;

- прийняти до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі № 922/4855/23 за виключними обставинами;

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі № 922/4855/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, заявленого в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ", про зобов`язання вчинити дії щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства та відновлення становища, яке існувало до порушення, - відмовити.

Згідно з ч. 9 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, у якому складі розглядалася справа, перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів, а з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 320, - Великою Палатою Верховного Суду.

В силу ч. 6 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, здійсненого в Господарському суді Харківської області, визначено склад колегії суддів для розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4855/23: 1. Трофімов І.В. - головуючий суддя, 2. Пономаренко Т.О., 3 . Присяжнюк О.О.

Розглядаючи клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 №922/4855/23 за виключними обставинами, судова колегія встановила такі обставини.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з правилами пункту 4 частини 1 статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Так, в обґрунтування поданої заяви про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення заявником зазначено, що підставою для подання заяви є рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі за конституцій скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу перш частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді).

Судова колегія встановила, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) ухвалено:

1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) оприлюднено на офіційному вебсайті Конституційного Суду України в день його ухвалення, та 09.01.2026 оприлюднено в Офіційному віснику України (офіційне видання від 09.01.2026 - 2026 р., № 3, стаття 244, код акта 136662/2025).

Враховуючи приписи пункту 4 частини 1 статті 321 ГПК України, останній день на подання заяви про перегляд судового рішення у справі №922/4855/23 за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України припадав на 09.02.2026.

Натомість, заяву про перегляд судового рішення у справі №922/4855/23 за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України представник ТОВ "ЛУОТЕЛ" подав 26.08.2026, тобто з пропуском встановлено строку більше як на шість місяців.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" стверджує, що до цього часу не було відомо про дане рішення та його значення для можливості перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4855/23 за виключними обставинами.

За твердженням заявника, про правове значення Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 саме для справи №922/4855/23 ТОВ "ЛУОТЕЛ" стало відомо лише наприкінці серпня 2026 року після отримання юридичної консультації та ознайомлення з відповідною судовою практикою, яка була отримана від адвоката Мици Юрія Вікторовича. До цього моменту заявник об`єктивно не мав можливості належним чином оцінити значення зазначеного Рішення Конституційного Суду України для остаточного судового рішення у цій справі, оскільки питання його застосування до вже розглянутих господарських спорів та правових наслідків встановленої неконституційності потребувало формування відповідної судової практики. Додатково заявник вказав, що після ухвалення Рішення Конституційного Суду України у судовій практиці сформувалися різні підходи до його застосування, зокрема з огляду на положення пунктів 3 та 4 резолютивної частини цього Рішення щодо моменту втрати чинності відповідними приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та його поширення на правовідносини, які виникли до ухвалення Рішення.

Саме необхідність з`ясування зазначених питань та їх безпосереднього співвідношення з обставинами справи № 922/4855/23 обумовила звернення ТОВ "ЛУОТЕЛ" із цією заявою після спливу встановленого процесуального строку.

Заявник зазначає, що пропуск встановленого процесуального строку не був наслідком недобросовісної поведінки ТОВ "ЛУОТЕЛ", свідомого ухилення від реалізації процесуальних прав або байдужого ставлення до результатів судового розгляду справи.

Також при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку, заявник просить суд врахувати конкретні обставини діяльності Товариства, які склалися внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року, та, зокрема, активних бойових дій на території Харківської області та міста Харкова. ТОВ "ЛУОТЕЛ" здійснює свою діяльність на території Харківської області, яка з початку повномасштабного вторгнення перебуває під постійним впливом воєнних ризиків, а в окремі періоди безпосередньо зазнавала ракетних, артилерійських та інших обстрілів.

Вказане в сукупності, на переконання заявника, свідчить про те, що ТОВ "ЛУОТЕЛ" пропустило строк звернення до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4855/23 з поважних причин.

Повно та всебічно дослідивши обставини, на які посилається заявник в якості доказів поважності причин пропуску процесуального строку на звернення з заявою про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 №922/4855/23 за виключними обставинами, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для поновлення відповідного строку з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 118 ГПК України:

- право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку;

- заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених, зокрема ГПК України, певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у правовідносинах, а також стимулює учасників судового процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Водночас відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту норми частини першої статті 119 ГПК України слідує, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк пропущений та чи підлягає він поновленню.

Отже, процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, зокрема на подання заяви про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення, у разі недотримання яких суд виключно за обґрунтованим клопотанням та в межах доводів заявника може поновити строк на звернення до суду. У разі пропуску відповідного строку та за відсутності клопотання учасника справи про його поновлення суд залишає заяву без розгляду. Це правило не стосується пропуску присічного строку, який не підлягає поновленню навіть за наявності поважних причин його пропуску. Такі висновки сформульовано у постанові Верховного Суду від 02.12.2022 у справі №61-6675св22.

Положення частини першої статті 321 ГПК України не містять заборони на поновлення строку подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами з урахуванням тих обмежень та застережень, що містять приписи частин другої, третьої цієї статті - а саме, з урахуванням меж присічних строків, що визначені частиною другою статті 321 ГПК України, а також у разі поважності причин пропуску відповідного процесуального строку - за частиною першою статті 119 ГПК України.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Судова колегія зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд, одним із елементів якого є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору, що передбачає неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження чи перегляду рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку повинна здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).

Res judicata (лат.) - правова доктрина, що походить із римського права і означає остаточність рішення суду, яке набрало законної сили. "Res judicata" (вирішена справа), це скорочення від фрази "res judicata pro veritate habetur!" (лат.- судове рішення визнається за істину), що означає незмінність рішення і передусім необхідність безпосереднього забезпечення його виконання. Значення "res judicata", полягає в тому, що сторона, яка при завершенні судового провадження отримала належне й остаточне рішення, не може ініціювати інше провадження щодо того самого спору за тим самим правопорушенням. Таким чином, положення попереджає пролонгування судового провадження.

А тому, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню до суду з відповідною заявою, скаргою тощо, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті13 ГПК України).

При цьому згідно з частиною четвертою цієї статті ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, що кореспондує положенням статті 118 ГПК України.

Суд зауважує, що подання заяви про перегляд судового рішення є суб`єктивною дією заявника, який зацікавлений у такому перегляді та залежить від його волевиявлення (висновки в ухвалах Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 910/17743/18, від 03.11.2025 у cправі № 916/1489/22).

У постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №760/3389/15-ц (провадження №61-3592св22) зроблено висновки, що "у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності".

У постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №2о-296/08 (провадження №61-925св19) також зазначено, що: "З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії")).

В постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Як вже було зазначено, останній день на подання заяви про перегляд судового рішення у справі №922/4855/23 за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України припадав на 09.02.2026.

Поміж тим, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі № 922/4855/23 заявник послався на власні (суб`єктивні) причини, як то тривале невідання про ухвалене Конституційним Судом України судове рішення та тривале неотримання правової допомоги. Щодо об`єктивних перешкод заявник посилається на початок воєнних дій та на фактичне призупинення господарської діяльності ТОВ "ЛУОТЕЛ", істотнє обмеженням можливості здійснювати звичайну адміністративну та правову діяльність, а також на неможливість здійснювати системний моніторинг законодавчих змін і судової практики.

Проте, на переконання колегії суддів, наведені заявником доводи не можна вважати об`єктивно непереборними та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.

Невідання про ухвалене Конституційним Судом України рішення не є самостійною та достатньою підставою для поновлення процесуального строку, оскільки в протилежному випадку нівелюється саме нормативне обмеження строку на вчинення процесуальної дії, так як сам по собі факт офіційного опублікування робить акт загальнодоступним для ознайомлення, та за загальним правилом вважається доведеним до відома суспільству, в тому числі і заявнику.

Судова колегія зазначає, що у заявника було достатньо часу для отримання консультацій правового характеру щодо можливості перегляду судового рішення за виключними обставинами та подання відповідної заяви у строк, визначений законом.

Також заявник посилається на тривалий вплив воєнного стану, який спричинив фактичне призупинення господарської діяльності ТОВ "ЛУОТЕЛ", істотним обмеженням можливості здійснювати звичайну адміністративну та правову діяльність, а також складністю правової оцінки наслідків Рішення Конституційного Суду України для остаточного судового рішення у конкретній справі.

Так, у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №480/1546/24 вказано, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропущення з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (п. 42).

Введений в Україні воєнний стан, безумовно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними та допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку (п. 43).

Пункт 44 зазначеної постанови викладено наступним чином: "…Посилання відповідача на довготривалі повітряні тривоги, у зв`язку з чим працівники змушені перебувати в укриттях і не мають можливості виконувати свої функції, не можуть бути основною та безумовною підставою для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади, який, до того ж, звернувся з апеляційною скаргою аж через п`ять місяців з дня отримання копії рішення суду першої інстанції. Між тим, повітряні тривоги не носили постійного, безперервного характеру з дня отримання відповідачем копії рішення суду першої інстанції до дня звернення з апеляційною скаргою".

У даному випадку заявником не доведено, що запровадження воєнного стану причинно-наслідковим зв`язком унеможливило виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Підсумовуючи наведене, cудова колегія робить висновок, що заявником не наведено належного обґрунтування наявності непереборних обставин, що перешкоджали протягом строку, встановленого п. 4 ч. 1 ст. 321 ГПК України (протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення рішення Конституційного Суду України), звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

За таких обставин, зважаючи на те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4588/23 за виключними обставинами подана після спливу тридцятиденного строку, встановленого пунктом 4 частини 1 статті 321 Господарського процесуального кодексу України, а судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відповідної заяви, заяву про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4588/23 за виключними обставинами слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 113 - 119, 232 - 235, 320 - 321 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4588/23 за виключними обставинами - відмовити.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУОТЕЛ" про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4588/23 за виключними обставинами - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку норм ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Головуючий суддя Суддя Суддя Трофімов І.В. Т.О. Пономаренко О. О. Присяжнюк