Рішення № 139331846, 26.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2099/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 199; код ЄДРПОУ: 05762269) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача Власенко К.С., довіреність №01-23/354 від 30.12.2025;

відповідача Лелюка Б.В., довіреність від 28.11.2025.

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року в сумі 4 271 438,88 грн, нараховані за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 3% річних у сумі 257 774,71 грн та інфляційні втрати у сумі 589 474,60 грн, а також судовий збір у сумі 61 424,26 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року, у зв`язку з чим позивачем також нараховано 3% річних та інфляційні втрати на вказану заборгованість, а також на заборгованість за попередні періоди з лютого 2022 року по вересень 2025 року.

29.06.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15783 від 29.06.2026).

У відзиві представник відповідача зазначив, що стягнення заборгованості, 3% річних та індексу інфляції за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 вже було предметом судового розгляду по справам за №№922/534/23, 922/5276/23, 922/2393/24, 922/4575/25, 922/2451/25. Крім того, сумарно нараховані позивачем санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, (3% річних, інфляційні та пеня) дорівнюють загальну суму 5 589 795,20 грн, що становить 22,51% від загальної суми боргу 23 789 954,40 грн по Договору та є надмірно високими та вочевидь неспівмірними порівняно із стандартним розміром неустойки у господарському праві та перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника і джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Оскільки такі санкції можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Разом з цим, АТ «Українські енергетичні машини» є стратегічним підприємством державного сектору економіки України. Безпосередня діяльність відповідача спрямована на відновлення зруйнованого чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ майна об`єктів критичної інфраструктури, які забезпечують безперебійне функціонування Об`єднаної енергетичної системи України. Одночасно з цим, відповідач підтримує роботу об`єктів цивільного захисту населення міста-героя Харкова, забезпечення безпеки життя своїх працівників та мешканців Харкова, що перебувають у них, оскільки на території АТ «Українські енергетичні машини» знаходяться декілька стратегічних об`єктів цивільного захисту населення. Таким чином, безпідставне стягнення окрім заборгованості та штрафних (компенсаційних) санкцій, які вже були предметом судового розгляду по справам №№922/534/23, 922/2393/24, 922/5276/23, 922/2451/25, фактично зупинить господарську діяльність відповідача, у зв`язку із чим поставить під загрозу виконання взятих підприємством стратегічних зобов`язань перед Державою, оскільки ці зобов`язання в умовах посягань на свободу та суверенітет України є першочерговими для Держави. Отже, судове рішення про відмову (часткову відмову) у задоволенні позовної заяви допоможе зберегти сталу роботу нашого підприємства в умовах війни та продовжити виготовляти обладнання для відновлення об`єктів енергетичної інфраструктури України, пошкоджених внаслідок російських обстрілів.

Також, як зазначив представник відповідача, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з подальшими подовженнями) на всій території України було введено воєнний стан» (далі також Указ Президента). Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», вказаний Указ Президента був затверджений Верховною Радою України. 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України у листі №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форсмажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказаний документ Торгово-промислової палати міститься у публічному доступі. Відповідач до 01.12.2021 не мав жодного відношення до позивача, оскільки не укладав з ним будь-яких договорів та не мав судових спорів. Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 укладався правопопередником відповідача. Зокрема, 01.12.2021 між відповідачем та Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш» були підписані передавальний Акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів, згідно якого всі підтверджені належним чином права та обов`язки, зобов`язання перейшли від АТ «Завод «Електроважмаш» відповідачу. З моменту виникнення зобов`язань у відповідача перед позивачем до моменту початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України минуло лише 85 днів (з 01.12.2021 до 24.02.2022). До відповідача була передана кредиторська заборгованість АТ «Завод «Електроважмаш» на суму більше 2 млрд. грн. більше ніж 260 кредиторів. Приєднання АТ «Завод «Електроважмаш» до відповідача є унікальним явищем в історії української промисловості, оскільки до того жодного разу не відбувалося приєднання одного до іншого настільки великих суб`єктів господарювання, зважаючи на кількість працівників та фінансові обороти обох суб`єктів господарювання. Повномасштабне вторгнення звело нанівець перспективи розвитку відповідача, оскільки через економічні негаразди, масштабні руйнування стоїть питання про сам факт збереження відповідача як суб`єкта господарювання. Щодо конкретного впливу на відповідача військових дій зазначимо, що територія, майно відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень. Зафіксовані неодноразові обстріли будівель та споруд АТ «Укренергомашини», протягом лютого 2022 р. 2024 р.: - 2 обстріли з крупнокаліберної артилерії; - 2 обстріли з реактивних систем залпового огню; - 12 ракетних обстрілів; - 3 бомбових (КАБ) удари. Обстріли продовжуються і надалі. Загальна сума заподіяної відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів РФ матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» складає понад 577,8 млн. грн. Оцінка пошкодженого та знищеного майна повністю не закінчена й наразі триває. З огляду на викладені обставини, вважаємо, що можливим та обґрунтованим є врахування наявності воєнного стану як форс-мажорної обставини, що має наслідком звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язків по спірному Договору і таке врахування може бути здійснено у загальному порядку, як це передбачено у листі Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2024 як на підставі даного листа, так і на підставі наданих доказів. Представник відповідача просить звернути увагу суду, що Договір, який є предметом позову, укладений між позивачем та ДП «Завод «Електроважмаш» (правонаступник АТ «Завод «Електроважмаш»). Відтак, вважає, з відповідача не можуть стягуватися річні та інфляційні витрати за даним позовом через відсутність вини відповідача щодо невиконання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018, яка є необхідною ознакою для застосування до боржника міри відповідальності, у тому числі таких як стягнення річних та інфляційних. Затримка оплат за спожиту електроенергію викликана не недбалістю, а об`єктивними надзвичайними обставинами. Для великого підприємства енергетичного машинобудування, чиї виробничі потужності зосереджені в Харкові, такими факторами є: регулярні ракетні обстріли та пошкодження інфраструктури, перебої з енергопостачанням, які критично впливають на безперервний виробничий цикл, складні логістичні проблеми та розірвання традиційних ланцюгів постачання через воєнний стан. Хоча сертифікат ТПП про форс-мажор звільняє лише від неустойки (штрафу, пені), а не від ст. 625 ЦК, але ці обставини суди беруть до уваги саме для зменшення розміру річних (а іноді й інфляційних) як доказ відсутності умисного ухилення від виконання зобов`язань за договором. Таким чином, усі вищезазначені компоненти у цій справі є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, або для зменшення грошової відповідальності, встановленої ст. 625 ЦК України. Таким чином, в сукупності з об`єктивними обставинами, складною економічною ситуацією в державі у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, ведені обставини, на які посилається відповідач, свідчить про їх винятковість, які можуть бути підставою для зменшення грошової відповідальності відповідача.

Разом з відзивом представник відповідача заявляє клопотання про зменшення розміру грошової відповідальності відповідача до 50% від належним чином перевірених судом та обґрунтованих позивачем сум, якщо такі будуть визнані судом обґрунтованими.

Клопотання обґрунтовано тяжким фінансовим станом відповідача, наслідками збройної агресії РФ та пошкодженням його майна, значною кредиторською заборгованістю, стратегічним і критично важливим значенням підприємства для енергетичної системи України, необхідністю першочергового фінансування виробничої діяльності та виплати заробітної плати працівникам, а також посиланням на принципи справедливості, розумності й пропорційності та судову практику щодо можливості зменшення відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

01.07.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№15968 від 01.07.2026).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що на даний час рішення суду у справах №922/534/23, №922/5276/23, №922/2393/24, №922/2451/25 та 922/4575/25 не виконані, а отже з відповідача, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та п.7 Комерційної пропозиції нараховуються інфляційні втрати та 3% річних, які в свою чергу відповідачем не сплачуються, а тому підлягають стягненню. При цьому, у справах №922/534/23, №922/5276/23, №922/2393/24, №922/2451/25 та №922/4575/25 3% річні та інфляційні втрати нараховані за період прострочення що передує періоду прострочення зазначений у цій справі та ці періоди прострочення не є пересічними. З урахуванням зазначеного, доводи відповідача про те, що стягнення заборгованості, 3% річних та індексу інфляції за Договором вже було предметом судового розгляду по справам №922/534/23, №922/2393/24, №922/5276/23, №922/2451/25 та №922/4575/25 є безпідставними та необґрунтованими. Правонаступництво АТ УКРЕНЕРГОМАШИНИ за АТ "Завод "Електроважмаш" у спірних правовідносинах, зокрема, підтверджується матеріалами справи (додатковою угодою від 20.01.22) та зумовлено повним/ універсальним правонаступництвом, факт наявності якого встановлюється у рамках судових справ (№922/3366/21, №922/4540/21, №922/534/23, №922/5276/23, №922/2393/24, №922/2451/25, №922/4575/25) про стягнення за цим договором за попередні періоди та є преюдицією у розумінні ч.4 ст.75 ГПК та їх така правова оцінка також відповідає позиції Верховного Суду. Отже, Відповідач заперечуючи відносно позовних вимог у справі №922/2099/26 надававши ті ж самі доводи що й у справах зокрема №922/2393/24, №922/2451/25 та №922/4575/25, які були детально дослідженні судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції у справі у зазначених справах, у зв`язку з чим зроблено обґрунтовані висновки щодо вимог позивача та безпідставності заперечень відповідача з наведених ним обставин. Із зазначеного слідує, що з метою уникнення від відповідальності відповідач безпідставно та необґрунтовано свої заперечення зводить до переоцінки судом обставин справи у цій справі, яким вже надано оцінку судом у інших судових справах між тими ж сторонами. З урахуванням зазначеного, доводи відповідача відносно необґрунтованості заявлених позивачем вимог є необґрунтованими.

Щодо форс-мажорних обставин представник позивача зазначив, що сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. Сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів може свідчити про певні обставини. В матеріалах справи відсутні будь які докази отримання відповідачем сертифікату ТПП щодо наявності форс мажорних обставин щодо укладеного між сторонами Договору. З урахуванням наведеного, посилання на такі обставини відповідачем вже під час безпосереднього розгляду справи про стягнення заборгованості в судовому порядку є безпідставними та необґрунтованими. Окрім того, відповідач відповідно до умов п.12.4 Договору не проінформував позивача про виникнення у нього обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання з його боку умов Договору. Посилання за твердженням відповідача обставини непереборної сили були здійснені відповідачем вже під час безпосереднього розгляду у суді справи.

Окремо представник позивача зауважив, що в умовах військового стану ПрАТ ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ забезпечує електроенергією також і підприємства критичної інфраструктури серед яких окрім відповідача і комунальні підприємства, лікарні, військові частини та інші бюджетні установи, розташовані на всій території України, для забезпечення електроенергією яких ПрАТ ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ здійснює закупівлю електричної енергії на ринку електричної енергії за ринковими цінами за попередньою оплатою, та в свою чергу має здійснювати своєчасні розрахунки з учасниками ринку. Позивач здійснюючи господарську діяльність з постачання електричної енергії за вільними цінами та будучи постачальником універсальної послуги з постачання електричної енергії на території м. Харкова та Харківської області, частина якої була окупована та частина якої і досі знаходиться під окупацією, не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на вторгнення Росії на територію України, запровадження в Державі воєнного стану, наявності інфляційних процесів у економіці держави, фінансового стану, здійсненням позивачем стратегічної функції із своєчасного та безперебійного забезпечення суб`єктів господарювання та побутових споживачів електричною енергію в період вторгнення Росії в Україну, забезпечення виконання угод та понесення ним збитків внаслідок інфляційних процесів з огляду на несвоєчасні розрахунки за електричну енергію, в тому числі як Відповідачем за електричну енергію, передану згідно з умовами укладеного між сторонами Договору, а тому не зрозуміло чому наведені Відповідачем обставини є виключними для Відповідача в умовах вторгнення Росії в Україну та погіршення господарської діяльності, у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання та зокрема позивача. З наведеного вище слідує, що всі вимоги заявлені позивачем у цій справі здійснені з підстав та умов Договору, підписаної відповідачем Комерційної пропозиції та ч.2 ст. 625 ЦК України, доводи (заперечення) відповідача є безпідставними та необґрунтованими, відповідачем не спростовано ані обсяг спожитої електричної енергії, ані розрахунки заявлених сум до договору, з урахуванням преюдиційності обставин у зазначених судових рішеннях на спірні відносини, - вимоги позивача є документально доведеними та обґрунтованими. Позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву, відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували позицію ПрАТ ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ в частині правомірності і обґрунтованості заявлення позовних вимог і визначення їх розміру. З цих самих підстав позивач вважає клопотання про зменшення грошової відповідальності, встановленої ст.625 ЦК України, на 50% від заявлених безпідставним та необґрунтованим та заперечує щодо його задоволення.

14.07.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення грошової відповідальності (вх.№17118 від 14.07.2026), в якому просить суд, в разі неврахування пункту прохальної частини відзиву про відмову у стягненні відсотків річних та інфляційних втрат, перевірити правильність їх розрахунку (нарахування) позивачем та зменшити загальний розмір їх стягнення на 50%.

Клопотання представник відповідача обґрунтовує скрутним фінансово-економічним становищем АТ «Українські енергетичні машини», його стратегічним та критично важливим значенням для економіки і енергетичної безпеки держави, здійсненням підприємством діяльності з виготовлення та постачання обладнання для об`єктів критичної енергетичної інфраструктури в умовах воєнного стану, значними збитками та пошкодженням майна внаслідок ракетних, артилерійських та бомбових обстрілів, наявністю значної кредиторської заборгованості, а також необхідністю забезпечення виплати заробітної плати понад 3000 працівникам.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 відкладено підготовче засідання на 05.08.2026.

15.07.2026 до суду від представника позивача надійшло заперечення на клопотання (вх.№17299 від 15.07.2026).

Клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат представник позивача вважає необґрунтованим, посилаючись на те, що стаття 625 ЦК України встановлює спеціальні правові наслідки прострочення грошового зобов`язання, а нараховані за цією нормою 3% річних та інфляційні втрати мають компенсаційний характер і нараховуються незалежно від вини боржника.

Також представник позивача зазначає, що відсутність у відповідача коштів та його складне фінансове становище не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, а посилання на воєнний стан і форс-мажорні обставини не підтверджують неможливості виконання саме цього грошового зобов`язання та причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами і простроченням оплати. При цьому відповідач, за твердженням позивача, не повідомив його про виникнення обставин непереборної сили відповідно до умов договору та не надав сертифіката ТПП щодо форс-мажору за конкретним договором.

Крім того, представник позивача заперечує можливість застосування частини третьої статті 551 ЦК України, оскільки вона регулює зменшення неустойки, тоді як предметом стягнення у справі є 3% річних та інфляційні втрати за статтею 625 ЦК України. Позивач також посилається на власне стратегічне значення та необхідність своєчасних розрахунків за придбану на ринку електричну енергію, зазначаючи, що фінансові труднощі та наслідки воєнного стану є характерними не лише для відповідача, а й для позивача, тому наведені відповідачем обставини не є виключними. Водночас представник позивача заперечує проти зменшення заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат на 50% і просить відмовити у задоволенні відповідного клопотання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.08.2026.

Присутня в судовому засіданні 26.08.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 26.08.2026 представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного суду.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, сторін було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, а також надзвичайну безпекову ситуацію, яка склалася та існує у м. Харкові, характер спірних правовідносин, кількість наданих сторонами доказів та складність справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 26.08.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут".

01.12.2021 Фондом державного майна було проведено позачергові збори АТ "Укренергомашини", за результатами яких затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до АТ "Укренергомашини".

Відповідно до передавального акта всі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству - правонаступнику в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до п.1.4. Статуту АТ "Укренергомашини", затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів АТ "Укренергомашини" та АТ "Завод "Електроважмаш" від 23.12.2021 №32/2021, АТ "Укренергомашини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р "Про погодження реорганізації АТ "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

20.01.2022 між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Акціонерним товариством "Укренергомашини" було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018, відповідно до якої змінено назву споживача з "Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) на назву "Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини"" (код ЄДРПОУ 05762269).

На підставі вищевикладеного належним відповідачем по справі є Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269).

У зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII Закону у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

На виконання пункту 13 розділу XVII Закону під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерне товариство Харківобленерго виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Таким чином, правонаступником в частині прав та обов`язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01.01.2019 залишилися Оператори системи розподілу електричної енергії, зокрема Акціонерне товариство Харківобленерго, оператор системи розподілу (ОСР), яке з 01.01.2019 виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області згідно постанови НКРЕЕ від 16.11.2018 року №1446.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 статті 63 Закону Про ринок електричної енергії встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України Про ринок електричної енергії договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону Про ринок електричної енергії встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також, згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

У відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону Про ринок електричної енергії передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" zbutenerqo.kharkov.ua.

Так, ураховуючи наведені приписи, та те, що АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) повним правонаступником якого є АТ "Укренергомашини" (код ЄДРПОУ 05762269) було надано підписану заяву - приєднання, підписаний примірник договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, фактично спожито електричну енергію та були оплачені рахунки за спожиту електричну енергію, договір вважається укладеним на умовах Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП з 21.12.2018 (далі Договір).

Відповідач приєднався до умов Договору за вказаними у заяві-приєднання об`єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" на умовах Комерційної пропозиції №9 "Для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення".

З урахуванням зазначеного, з 20.01.2020 порядок розрахунків за Договором визначається відповідно до Комерційної пропозиції №9 "Для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення" (далі Комерційна пропозиція №9), яка є невід`ємним додатком до Договору.

Згідно з пп.4.12, 4.13 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

У відповідності до п.4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

28 листопада 2018 року між АТ "Харківобленерго" та ПрАТ "Харківенергозбут" укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №19/13979 ( далі Договір №19/13979).

Відповідно до п.2.1. Розділу 2 Договору №19/13979 оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за ЕІСкодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді. Оператор системи забезпечує надання послуг з розподілу в обсязі необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб`єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема з відключення та підключення споживачів.

Відповідно до п.5.2 Договору №19/13979 постачальник має право на отримання інформації щодо обсягу та якості електричної енергії, умов та фактичних режимів її розподілу, тарифів (цін), порядку оплати за переліком споживачів балансуючої групи постачальника.

У п.10.8. Договору №19/13979 встановлено, що невід`ємною частиною Договору від 28 листопада 2018 року №19/13979 є додатки, в тому числі Додаток 10, що є зразком форми фактичних (звітних) обсягів купівлі електричної енергії Постачальником.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог даних відносно обсягу електричної енергії від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго".

Відповідно до п.1.1. Договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

В пункті 1.2 Договору зазначено, що умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.9 та п. 5.13 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції. Згідно Комерційної пропозиції споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.

Відповідно до п. 5.10 Договору оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в Комерційній пропозиції, яка є додатком № 3 до цього Договору.

За умовами п. 3 Комерційної пропозиції №9 оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.

Відповідно до п.6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції №9 встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію, зокрема:

- за лютий 2022 року на суму разом з ПДВ 241 584,00 грн. Відповідачем за лютий 2022 року спожито 143800 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року було відправлено засобами поштового зв`язку 04.10.2022. Строк оплати рахунку до 11.10.2022. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за червень 2022 року на суму разом з ПДВ 151 228,56 грн. Відповідачем за червень 2022 року спожито 90017 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2022 року було отримано 08.07.2022 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 12.01.2022 №236/30- 9 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 15.07.2022. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за липень 2022 року на суму разом з ПДВ 494 951,52 грн., з урахуванням перерахунку (донарахування) минулих періодів за березень 2022 року на суму 319 399,92 грн. Відповідачем за липень 2022 року спожито 294614 кВт*год, з урахуванням перерахунку (донарахування) минулих періодів за березень 2022 року в обсязі 190119 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2022 року було відправлено засобами поштового зв`язку 12.08.2022. Строк оплати рахунку до 19.08.2022. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за серпень 2022 року на суму разом з ПДВ 593 503,68 грн., з урахуванням перерахунку (донарахування) минулих періодів за квітень 2022 року на суму 222 507,60 грн. та за травень 2022 року на суму 169 649,76 грн. (222507,60+169649,76=392157,36). Відповідачем за серпень 2022 року спожито 353276 кВт*год, з урахуванням перерахунку (донарахування) минулих періодів за квітень 2022 року в обсязі 132445 кВт*год та за травень 2022 року в обсязі 100982 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2022 року було відправлено засобами поштового зв`язку 14.09.2022. Строк оплати рахунку до 21.09.2022. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за вересень 2022 року на суму разом з ПДВ 198 492,00 грн. Відповідачем за вересень 2022 року спожито 118150 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2022 року було відправлено засобами поштового зв`язку 11.10.2022. Строк оплати рахунку до 18.10.2022 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за жовтень 2022 року на суму разом з ПДВ 322 672,56 грн. Відповідачем за жовтень 2022 року спожито 192067 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2022 року було відправлено засобами поштового зв`язку 11.11.2022. Строк оплати рахунку до 18.11.2022. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за листопад 2022 року на суму разом з ПДВ 259 558,32 грн. Відповідачем за листопад 2022 року спожито 154499 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2022 року було відправлено засобами поштового зв`язку 12.12.2022. Строк оплати рахунку до 19.12.2022. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за грудень 2022 року на суму разом з ПДВ 286 109,04 грн. Відповідачем за грудень 2022 року спожито 170303 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2022 року було відправлено засобами поштового зв`язку 11.01.2023. Строк оплати рахунку до 18.01.2023. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за січень 2023 року на суму разом з ПДВ 319 277,28 грн. Відповідачем за січень 2023 року спожито 190046 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2023 року було отримано 08.02.2023 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 01.11.2022 №96 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 15.02.2023. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за лютий 2023 року на суму разом з ПДВ 281 571,36 грн. Відповідачем за лютий 2023 року спожито 167602 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2023 року було отримано 06.03.2023 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 01.11.2022 №96 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 13.03.2023 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за березень 2023 року на суму разом з ПДВ 265 201,44 грн. Відповідачем за березень 2023 року спожито 157858 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2023 року було отримано 10.04.2023 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 01.11.2022 №96 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 17.04.2023. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за квітень 2023 року на суму разом з ПДВ 265 023,36 грн. Відповідачем за квітень 2023 року спожито 157752 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 року було отримано 10.05.2023 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 01.11.2022 №96 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 17.05.2023. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за травень 2023 року на суму разом з ПДВ 249 607,68 грн. Відповідачем за травень 2023 року спожито 148576 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2023 року було отримано 06.06.2023 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 01.11.2022 №96 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 13.06.2023 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за червень 2023 року на суму разом з ПДВ 261 715,20 грн. Відповідачем за червень 2023 року спожито 99016 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2023 року було отримано 04.07.2023 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 01.11.2022 №96 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 11.07.2023 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за липень 2023 року на суму разом з ПДВ 346 919,76 грн. Відповідачем за липень 2023 року спожито 131409 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2023 року було отримано 04.08.2023 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 01.11.2022 №96 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 11.08.2023 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за серпень 2023 року на суму разом з ПДВ 382 095,12 грн. Відповідачем за серпень 2023 року спожито 144733 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2023 року було відправлено засобами поштового зв`язку 12.09.2023 року. Строк оплати рахунку до 19.09.2023. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за вересень 2023 року на суму разом з ПДВ 263 223,84 грн. Відповідачем за вересень 2023 року спожито 99706 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2023 року було отримано 05.10.2023 року уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 01.11.2022 №96 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 12.10.2023 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за жовтень 2023 року на суму разом з ПДВ 474 981,60 грн. Відповідачем за жовтень 2023 року спожито 179690 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2023 року було отримано 09.11.2023 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 01.11.2022 №96 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 16.11.2023. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за листопад 2023 року на суму разом з ПДВ 459 626,64 грн. Відповідачем за листопад 2023 року спожито 174101 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2023 року було отримано 06.12.2023 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 № 292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 13.12.2023. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за грудень 2023 року на суму разом з ПДВ 515 201,28 грн. Відповідачем за грудень 2023 року спожито 195152 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2023 року було отримано 05.01.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 №292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 12.01.2024. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за січень 2024 року на суму разом з ПДВ 581 309,52 грн. Відповідачем за січень 2024 року спожито 220193 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2024 року, було отримано 07.02.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 №292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 14.02.2024 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за лютий 2024 року на суму разом з ПДВ 473 592,24 грн. Відповідачем за лютий 2024 року спожито 179391 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2024 року було отримано 05.03.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 №292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 12.03.2024 року.

- за березень 2024 року на суму разом з ПДВ 415 382,88 грн. Відповідачем за березень 2024 року спожито 157342 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2024 року було отримано 04.04.2024 року уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 №292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 11.04.2024. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за квітень 2024 року на суму разом з ПДВ 330 308,88 грн. Відповідачем за квітень 2024 року спожито 125117 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2024 року було отримано 08.05.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 № 292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 15.05.2024 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за травень 2024 року на суму разом з ПДВ 338 395,20 грн. Відповідачем за травень 2024 року спожито 128180 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2024 року було отримано 04.06.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 №292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 11.06.2024. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

Згідно платіжної інструкції від 24.06.2024 року №3873 за спожиту електричну енергію за травень 2024 року було сплачено 338 395,20 грн.

- за червень 2024 року на суму разом з ПДВ 499 970,88 грн. Відповідачем за червень 2024 року спожито 115734 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2024 року було отримано 04.07.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 №292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 11.07.2024. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за липень 2024 року на суму разом з ПДВ 520 560,00 грн. Відповідачем за липень 2024 року спожито 120500 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2024 року було отримано 05.08.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 №292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 12.08.2024 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за серпень 2024 року на суму разом з ПДВ 490 635,36 грн. Відповідачем за серпень 2024 року спожито 113573 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2024 року, було отримано 09.09.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 №292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 17.09.2024. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за вересень 2024 року на суму разом з ПДВ 491 417,28 грн. Відповідачем за вересень 2024 року спожито 113754 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2024 року було отримано 07.10.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 №292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 14.10.2024. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за жовтень 2024 року на суму разом з ПДВ 673 574,40 грн. Відповідачем за жовтень 2024 року спожито 155920 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2024 року було отримано 05.11.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 23.11.2023 №292 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 12.11.2024. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за листопад 2024 року на суму разом з ПДВ 663 301,44 грн. Відповідачем за листопад 2024 року спожито 153542 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2024 року було отримано 10.12.2024 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 17.12.2024 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за грудень 2024 року на суму разом з ПДВ 606 713,76 грн. Відповідачем за грудень 2024 року спожито 140443 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2024 року було отримано 08.01.2025 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 15.01.2025 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за січень 2025 року на суму разом з ПДВ 771 759,36 грн. Відповідачем за січень 2025 року спожито 178648 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2025 року було отримано 07.02.2025 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 14.02.2025 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за лютий 2025 року на суму разом з ПДВ 659 625,12 грн. Відповідачем за лютий 2025 року спожито 152691 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2025 року було направлено засобами поштового зв`язку 10.03.2025. Строк оплати рахунку до 17.03.2025. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за березень 2025 року на суму разом з ПДВ 1 112 421,60 грн. Відповідачем за березень 2025 року спожито 257505 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2025 року було отримано 09.04.2025 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 16.04.2025. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за квітень 2025 року на суму разом з ПДВ 502 394,40 грн. Відповідачем за квітень 2025 року спожито 116 295 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2025 року було відправлено засобами поштового зв`язку 06.05.2025. Строк оплати рахунку до 13.05.2025 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за травень 2025 року на суму разом з ПДВ 582 418,08 грн. Відповідачем за травень 2025 року спожито 134819 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2025 року було отримано 06.06.2025 під підпис уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 13.06.2025. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за червень 2025 року на суму разом з ПДВ 496 899,36 грн. Відповідачем за червень 2025 року спожито 115 023 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2025 року було отримано 07.07.2025 під підпис уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 14.07.2025. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за липень 2025 року на суму разом з ПДВ 523 609,92 грн. Відповідачем за липень 2025 року спожито 121206 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2025 року було отримано 06.08.2025 уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 13.08.2025. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за серпень 2025 року на суму разом з ПДВ 464 840,64 грн. Відповідачем за серпень 2025 року спожито 107602 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2025 року, було отримано 10.09.2025 під підпис уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 17.09.2025. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за вересень 2025 року на суму разом з ПДВ 469 558,08 грн. Відповідачем за вересень 2025 року спожито 108694 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2025 року, було отримано 09.10.2025 року під підпис уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 16.10.2025. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за жовтень 2025 року на суму разом з ПДВ 805 412,16 грн. Відповідачем за жовтень 2025 року спожито 186438 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2025 року було отримано 07.11.2025 під підпис уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 14.11.2025. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за листопад 2025 року на суму разом з ПДВ 601 607,52 грн. Відповідачем за листопад 2025 року спожито 139261 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2025 року було отримано 05.12.2025 під підпис уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 24.11.2025 №197 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 12.12.2025. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за грудень 2025 року на суму разом з ПДВ 742 983,84 грн. Відповідачем за грудень 2025 року спожито 171987 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2025 року, було отримано 06.01.2026 під підпис уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 24.11.2025 №197 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 13.01.2026. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за січень 2026 року на суму разом з ПДВ 859 273,92 грн. Відповідачем за січень 2026 року спожито 198906 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2026 року, було отримано 06.02.2026 під підпис уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 24.11.2025 №197 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 13.02.2026. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за лютий 2026 року на суму разом з ПДВ 705 650,40 грн. Відповідачем за лютий 2026 року спожито 163345 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2026 року, було отримано 09.03.2026 під підпис уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 24.11.2025 №197 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 16.03.2026. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за березень 2026 року на суму разом з ПДВ 556 511,04 грн. Відповідачем за березень 2026 року спожито 128822 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2026 року, було отримано 08.04.2026 під підпис уповноваженою особою відповідно до Розпорядження від 24.11.2025 №197 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків. Строк оплати рахунку до 15.04.2026. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

Як стверджує позивач, наразі відповідач свої зобов`язання щодо оплати електричної енергії за Договором не виконав.

При цьому, зазначена заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію по Договору:

- за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/534/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2023;

- за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/5276/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024;

- за період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 у справі №922/2393/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024;

- за період з червня 2024 року по квітень 2025 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 11.09.2025 у справі №922/2451/25 (копія рішення додається);

- за період з травня 2025 року по вересень 2025 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі №922/4575/25.

Як пояснив позивач, заборгованість відповідача за електричну енергію по Договору за період лютого 2022 року по вересень 2025 року не є предметом даного спору, а вказана для пояснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Предметом розгляду є заборгованість за спожиту електричну енергію по Договору за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року в сумі 4 271 438,88 грн.

Акт звіряння розрахунків за електроенергію станом на 01.04.2026 позивачем було направлено відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку.

Рахунки на оплату 3% річних та інфляційних втрат були отримані під підпис уповноваженими особами відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 року №206 та Розпорядження від 24.11.2025 №197 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків або відправлені за допомогою засобів поштового зв`язку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» та АТ «Завод «Електроважмаш» було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018.

У подальшому, у зв`язку з реорганізацією АТ «Завод «Електроважмаш», його права та обов`язки перейшли до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини». Факт такого правонаступництва підтверджується передавальним актом від 01.12.2021, положеннями статуту відповідача, а також додатковою угодою від 20.01.2022 до договору №195УП, якою назву споживача змінено на АТ «Українські енергетичні машини».

Отже, саме відповідач є стороною спірних договірних правовідносин та споживачем електричної енергії за договором №195УП.

Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач зобов`язується оплачувати вартість спожитої електричної енергії та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 5.8 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а відповідно до пункту 5.10 Договору оплата рахунку постачальника здійснюється у строк, визначений комерційною пропозицією.

За умовами пункту 3 Комерційної пропозиції №9 оплата електричної енергії здійснюється споживачем за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на підставі виставленого постачальником рахунка.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції №9 встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Судом встановлено, що за жовтень 2025 року відповідачу нараховано 805 412,16 грн, за листопад 2025 року 601 607,52 грн, за грудень 2025 року 742 983,84 грн, за січень 2026 року 859 273,92 грн, за лютий 2026 року 705 650,40 грн та за березень 2026 року 556 511,04 грн. Загальна вартість спожитої у зазначений період електричної енергії становить 4 271 438,88 грн.

При цьому розрахунок вартості спожитої електричної енергії здійснювався на підставі даних щодо фактичних обсягів електричної енергії, переданих оператором системи розподілу АТ «Харківобленерго», що відповідає положенням Правил роздрібного ринку електричної енергії та Кодексу комерційного обліку електричної енергії.

Відповідач заперечень стосовно загальної вартості спожитої у зазначений період електричної енергії на суму 4 271 438,88 грн не надав.

При цьому, відповідач вищевказані рахунки не оплатив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію, яка виникла за попередні розрахункові періоди, була предметом розгляду в інших господарських справах, за результатами розгляду яких судами ухвалено відповідні судові рішення про стягнення з АТ «Українські енергетичні машини» на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018.

Зокрема, заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію по Договору:

- за період з лютого 2022 року по вересень 2022 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/534/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2023;

- за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/5276/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024;

- за період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 у справі №922/2393/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2024;

- за період з червня 2024 року по квітень 2025 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 11.09.2025 у справі №922/2451/25 (копія рішення додається);

- за період з травня 2025 року по вересень 2025 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі №922/4575/25.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії за відповідні попередні розрахункові періоди. При цьому заборгованість, яка є предметом розгляду у даній справі, стосується наступних розрахункових періодів з жовтня 2025 року по березень 2026 року, та виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати електричної енергії, поставленої у зазначений період.

Таким чином, встановлення судами заборгованості відповідача за попередні періоди додатково підтверджує систематичний характер неналежного виконання ним договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати електричної енергії, тоді як заборгованість, заявлена до стягнення у цій справі, є самостійною та виникла за інший розрахунковий період.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати заборгованості за спожиту електричну енергію за спірний період, як і доказів, які б спростовували обсяг спожитої електричної енергії або правильність визначення її вартості.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 271 438,88 грн основного боргу є документально підтвердженою, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 257 774,71 грн та інфляційні втрати у сумі 589 474,60 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7 Комерційної пропозиції №9 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, в тому числі послуг з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст.625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі №3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати спожитої електричної енергії. Відтак у позивача виникло передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому позивачем заявлено до стягнення 257 774,71 грн 3% річних та 589 474,60 грн інфляційних втрат. Рахунки на оплату 3 % річних та інфляційних втрат були отримані під підпис уповноваженими особами відповідно до Розпорядження від 28.11.2024 №206 та Розпорядження від 24.11.2025 №197 про призначення відповідальної особи на отримання рахунків або відправлені за допомогою засобів поштового зв`язку.

Відповідач не надав суду контррозрахунку зазначених сум та не навів конкретних арифметичних помилок у розрахунку позивача.

Посилання відповідача на те, що стягнення сум за попередні періоди вже було предметом розгляду в інших судових справах, не спростовує обґрунтованості заявлених у цій справі вимог, оскільки, як встановлено судом, заборгованість за періоди з лютого 2022 року по вересень 2025 року була предметом розгляду в інших справах та не є предметом стягнення у цій справі. Зазначені попередні періоди враховані позивачем лише при визначенні періодів та бази нарахування 3 % річних і інфляційних втрат. При цьому періоди нарахування у відповідних судових справах не перетинаються.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.

Відтак суд вважає вимоги позивача про стягнення 257 774,71 грн 3% річних та 589 474,60 грн інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, представник відповідача подав клопотання, в якому, у разі задоволення позовних вимог у частині 3% річних та інфляційних втрат, просив зменшити загальний розмір таких нарахувань на 50%.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на скрутне фінансово-економічне становище підприємства, його стратегічне та критично важливе значення для економіки та енергетичної безпеки держави, здійснення діяльності з виготовлення та постачання обладнання для об`єктів критичної енергетичної інфраструктури, значні збитки та пошкодження майна внаслідок ракетних, артилерійських та бомбових обстрілів, наявність значної кредиторської заборгованості, а також необхідність забезпечення виплати заробітної плати працівникам.

Насамперед суд зазначає, що положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, на які посилається відповідач, безпосередньо регулюють питання зменшення неустойки тобто штрафу та пені.

Натомість предметом вимог у цій частині є 3% річних та інфляційні втрати, нараховані відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, суд враховує правову природу таких платежів, конкретні обставини справи, співвідношення інтересів сторін та наявність доказів, які свідчать про винятковість обставин.

У даному випадку відповідачем не доведено наявності таких виняткових обставин, які б з урахуванням балансу інтересів сторін давали суду підстави для зменшення належних до стягнення сум.

Посилання відповідача на складний фінансовий стан, значну кредиторську заборгованість, необхідність фінансування виробничої діяльності та виплати заробітної плати працівникам самі по собі не свідчать про наявність правових підстав для зменшення сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так само суд бере до уваги посилання відповідача на наслідки збройної агресії Російської Федерації, пошкодження майна та стратегічне значення підприємства. Разом з тим сам факт дії воєнного стану та здійснення господарської діяльності в умовах воєнних дій не доводить автоматично неможливості належного виконання саме спірного грошового зобов`язання та не є безумовною підставою для зменшення сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018.

Доказів виникнення у відповідача форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 у спірний період матеріали справи не містять.

Доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому з дня їх виникнення доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 у зв`язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що в силу положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відтак, введення воєнного стану в Україні та наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який засвідчує військову агресію Російської Федерації проти України, не звільняють відповідача від виконання ним зобов`язань перед позивачем взятих на себе на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між наведеними ним обставинами та неможливістю своєчасно виконати конкретне грошове зобов`язання перед позивачем у спірний період.

При цьому суд враховує, що спірне зобов`язання стосується оплати фактично спожитої електричної енергії. Відповідно до умов Договору відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії.

Водночас позивач обґрунтовано звертає увагу на те, що сам перебуває у господарських правовідносинах на ринку електричної енергії та здійснює закупівлю електричної енергії для подальшого постачання споживачам, у тому числі підприємствам критичної інфраструктури, лікувальним та бюджетним установам. Отже, несвоєчасна оплата електричної енергії відповідачем безпосередньо впливає і на майнові інтереси позивача та його можливість належно виконувати власні зобов`язання.

Таким чином, у даному випадку суд не встановив дисбалансу між інтересами сторін, який би свідчив про очевидну несправедливість або неспівмірність нарахованих сум.

Крім того, заявлене відповідачем зменшення одразу на 50% не обґрунтовано належним розрахунком чи доказами, які б дозволяли суду дійти висновку, що саме такий розмір зменшення відповідає встановленим обставинам справи та забезпечує справедливий баланс інтересів сторін.

Не є підставою для зменшення сум і посилання відповідача на стратегічне та критично важливе значення підприємства. Такі обставини можуть бути враховані судом лише в сукупності з іншими доказами, які підтверджують винятковість ситуації та істотний вплив відповідних обставин саме на можливість виконання конкретного грошового зобов`язання. Таких доказів відповідачем суду не надано.

Суд також враховує, що відповідач не заперечив факту отримання електричної енергії у спірному обсязі, а також не спростував розмір основної заборгованості. Зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії у визначені договором строки відповідачем не виконано.

Отже, наведені відповідачем обставини не є достатніми для висновку про необхідність зменшення на 50% 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд доходить висновку, що клопотання АТ «Українські енергетичні машини» про зменшення грошової відповідальності є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені судом обставини, умови укладеного сторонами Договору, невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії, а також відсутність належних доказів, які б спростовували розмір заявленої заборгованості та нарахувань за статтею 625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 199; код ЄДРПОУ: 05762269) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року в сумі 4 271 438 (чотири мільйони двісті сімдесят одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн 88 коп на п/р НОМЕР_1 в Фiлiя - ХОУ АТ Державний ощадний банк України, МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 199; код ЄДРПОУ: 05762269) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) нараховані за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 3% річних у сумі 257 774 (двісті п`ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 71 коп та інфляційні втрати у сумі 589 474 (п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 60 коп на ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 199; код ЄДРПОУ: 05762269) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) судовий збір у сумі 61 424 (шістдесят одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн 26 коп на ХОУ АТ «Ощадбанк» п/р НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "31" серпня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко