Рішення № 139331358, 28.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15290/26

Провадження № 2-а/127/158/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2026 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Каленяк Р.А. розглянувши в порядку спрощеного судового провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7069443 від 22.04.2026, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ДПП, про скасування постанови серії ЕНА № 7069443 від 22.04.2026, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач мотивувала адміністративний позов наступним.

Постановою поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області, капрала поліції Ковчука К.В., від 22.04.2026 року серія ЕНА № 7069443 - ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що 22.04.2026 об 14:43:44 год. в м. Вінниця, вул. Театральна 41 водій здійснив зупинку ТЗ ближче 10м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 «и» ПДР України - Порушення зупинок, ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вищевказаним капралом поліції Ковчуком К.В. було здійснено неправомірну зупинку ТЗ позначеного табличкою, як такий що перевозить інваліда. ТЗ знаходився на місці паркування в зоні дії знаку -3.34 і таблички 7.8, що дозволяє паркування ТЗ, яким керує інвалід або яким перевозять інваліда. Поліцейське авто зупинилось позаду вказаного ТЗ і ввімкнуло червоно-синій проблисковий маячок. Поліцейський звернувся до позивача і повідомив причину зупинки: порушення вимог знаку паркування тільки для осіб із інвалідністю. ОСОБА_1 , є багатодітною матір`ю, яка перевозить чоловіка - особу з інвалідністю, який також користується вказаним ТЗ і возить 2 неповнолітніх дітей до школи ліцею №17, що поряд із місцем паркування. В ТЗ на час зупинки знаходилось немовля. ОСОБА_1 , як водій, надала пояснення, що відповідно до вимог ПДР України мала право припаркувати ТЗ із відповідними позначками на місці дозволеному для паркування таких ТЗ. Пояснивши при цьому, що разом із чоловіком-інвалідом має наміри їхати додому.

Більш того, поліцейський не з`ясував, хто і коли паркував авто.

Крім того в протоколі містяться неправдиві данні стосовно місця вчинення правопорушення. За вказаною адресою м. Вінниця, вул. Театральна 41, водій не знаходився взагалі і тимбільше не вчиняв правопорушення і не здійснював зупинку ТЗ.

Також, оскаржувана постанова не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Крім того, позивач в поданому до суду позові вказувала, що інспектором поліції грубо порушено вимоги законодавства при складанні постанови та безпідставно не враховано її пояснення щодо невинуватості у вчиненні правопорушення.

На думку позивача постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки вона правопорушення у якому її визнав винним інспектор поліції не здійснювала та ПДР України не порушувала.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Справи незначної складності визначаються ч. 6 ст. 12 КАС України.

Згідно із ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою суду від 06.05.2026 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

04.06.2026, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. З відзиву на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що 22.04.2026 року близько 14 год. 43 хв. нарядом УПП у Вінницькій області ДПП під час несення служби по вул. Театральна, 41 в м. Вінниці, виявлено транспортний засіб - Mercedes-Benz GLS 450D (далі - ТЗ) д.н.з НОМЕР_1 , водієм якого здійснено зупинку ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, чим порушено вимоги пункту 15.9 «и» ПДР України.

Підійшовши до водія ТЗ, поліцейський відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» представився водію та повідомив про суть вчиненого правопорушення.

Після виконання вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР пред`явив водію законну вимогу про надання для перевірки документів передбачених підпунктами «а», «б», «ґ» пункту 2.1 ПДР, а саме: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Водієм виявилась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виконала законну вимогу поліцейського та пред`явила для перевірки запитувані вище документи.

Відповідно до положень статті 222 КУпАП, поліцейський взводу № 1 роти № 4 УПП у Вінницькій області ДПП капрал поліції Ковчук Костянтин Володимирович, як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, в т.ч. за статтею 122 КУпАП, оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 ..

Встановивши всі обставини справи та факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським, після розгляду справи було прийнято рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Позивачці роз`яснено порядок виконання та оскарження даного рішення.

Після цього, поліцейським винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7069443 від 22.04.2026 року з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 340 грн.

Крім того, разом із відзивом на адміністративний позов надано диск з відеофіксацією скоєного правопорушення.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими доказами, відповідно та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.04.2025 року, інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області, капрала поліції Ковчуком К.В., винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7069443, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. Як вбачається зі змісту постанови поліцейським встановлено, що 22.04.2025 о 14:43:25 в м. Вінниця по вулиці Соборній, водій ОСОБА_1 здійснила зупинку транспортного засобу марки «Mercedes-Benz GLS 450D» р/н НОМЕР_1 , ближче 10м від виїзду з прилеглої території, чим порушила п. 15.9.и ПДР - Порушення зупинок, ближче 10м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У відповідності до п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР: дорожня обстановка це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом; прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Відповідно до п. 15.9«и» ПДР України зупинка забороняється: ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду;

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху.

Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме ч. 1 ст. 222 визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме, порушення правил зупинки, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ст. 279-1 КУпАП у разі якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Інспектор поліції Ковчук К.В. представився позивачу та відповідно до порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу (ч. 1 ст. 279 КУпАП).

Позивачу було роз`яснено суть її правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП інспектор поліції Ковчук К.В. виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

На підтвердження правомірності оскаржуваного рішення представник відповідача надав суду відеозапис з бодікамери інспектора, який суд вважає таким, що підтверджує порушення водія ОСОБА_1 п. 15.9(и) ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. При цьому, позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували обставини, викладені в оскаржуваній постанові.

Отже, вищевказаним доказом спростовуються обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача.

Також, позивач аргументуючи свою позицію посилається на те, що наявність знаку 3.34 ПДР із табличкою 7.18 дозволяв її зупинку оскільки вона перевозила особу з інвалідністю. Однак, судом оглянуто відеозапис наданий представником відповідача, у якому відображено факт здійснення зупинки транспортного засобу з порушенням ПДР, адже, вимоги таблички 7.18 ПДР застосовується для зазначення того, що дія знаків 3.1, 3.34, 3.35, 3.36, 3.37, 3.38 не поширюється на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил. Тобто, положення таблички 7.18 ПДР розповсюджується саме на водіїв з ознаками інвалідності, а не на пасажирів. Відтак, навіть за умови, якби позивачка дійсно перевозила пасажира з інвалідністю, то вимоги таблички 7.18 ПДР не розповсюджується на неї.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не надано суду докази та переконливі обґрунтування того, що нею не було вчинено правопорушення, яке їй інкримінується.

З огляду на зазначене, суд вважає, що в даному випадку має місце факт порушення позивачем п. 15.9(и) ПДР та правомірність притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Твердження позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адмінправопорушення, суд вважає безпідставним та необґрунтованим. Так, дослідивши дане відео, суд не виявив порушень, допущених патрульним інспектором, зокрема, інспектор представився, оголосив яка справа розглядається, повідомив водію її права, склад правопорушення.

Позивач, аргументуючи свою позицію посилається на те, що не було враховано обставини передбачені положенням ст. 33 КУпАП, а також її невинуватість у вчиненні правопорушення, однак суд відмовляючи у задоволенні позову приймає до уваги, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O' Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння та користування автомобілем може потенційно завдавати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що в ході судового розгляду доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки суду надані докази, які визнані судом як такі, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 122, 293 КУпАП, ст. 90, 77, 227, 228, 241 - 246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7069443 від 22.04.2026, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, 03048;

Представник відповідача: Грінченко Денис Миколайович, РНОКПП НОМЕР_3 , службова адреса: провулок Кондрацького, 1А, місто Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суддя