Рішення № 139331114, 31.08.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

"31" серпня 2026 р.Єдиний унікальний номер судової справи: 150/208/26

Номер провадження: 2/150/235/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Суперсона С.П., за участі секретаря Дудки А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшла позовна заява ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.12.2024 між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 84865053.

Згідно умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 365 днів, з 30.12.2024 по 29.12.2025, та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять 0,5% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду сторони погодили у розмірі 1,0% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Договір та додатки до нього відповідач підписала з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису YWI3YmEw.

Відповідно до квитанції №43556-90149-07043 від 30.12.2024 підтверджено здійснення переказу за допомогою платіжної системи ТОВ "ПрофітГід" від ТОВ "ЕКО ФІН" на платіжну картку НОМЕР_1 суми кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , згідно кредитного договору №84865053 від 30.12.2024.

14.01.2025 між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про пролонгацію №1/84865053.

Вказаний договір ОСОБА_1 підписано з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису YzM1ZWI1.

Втім, ОСОБА_1 не виконала взятого на себе зобов`язання, внаслідок чого останньої утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 23 797,62 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 17 450,00 грн.;

- заборгованість за пенею/штрафами у розмірі 1 347,62 грн.

Крім цього, 12.01.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102344503.

Згідно умов договору ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 12 000,00 грн. Відповідно до умов договору відсотки за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховуються за ставкою 110,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом. В свою чергу відсотки за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною ставкою у розмірі 220,00% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду.

Відповідно до пунктів 1.5.1 та 1.5.2 договору передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1 200,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, а також комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за увесь строк кредитування у розмірі 18 480,00 грн., що нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені в графіку платежів.

Договір та додатки до нього підписано відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису 652087.

Листом ТОВ "ФК"КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" від 13.02.2026 №20371 підтверджено успішність операції згідно ID платежу 1540776303 на суму 12000,00 грн 12.01.2025, згідно номера договору 102344503, номер картки НОМЕР_3 ОСОБА_1

Втім, ОСОБА_1 не виконала взятого на себе зобов`язання, внаслідок чого останньої утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 57 078,60 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 19 398,60 грн.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами у розмірі 6 000,00 грн.;

- заборгованість за комісіями у розмірі 19 680,00 грн.

06.03.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір № 06-03/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого сторони погодили, що первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредиторові належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права первісного кредитора до боржників, визначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників. За договором позики/договором про споживчий кредит/кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників.

На підтвердження виконання умов договору відступлення позивачем надано платіжну інструкцію № 06228100000 від 06.03.2026, копію Додатку № 4 - акту прийому-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді за договором № 06-03/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 06.03.2026; копію Додатку № 2 акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором № 06-03/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 06.03.2026; копію додатку № 3 реєстру боржників в друкованому вигляді до договору № 06-03/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 06.03.2026, де ОСОБА_1 значиться за порядковим номером 28, а також витяг з додатку № 1 - реєстру боржників в електронному вигляді, де ОСОБА_1 значиться за порядковим номером 28 (а.с. 37-45).

Таким чином позивач підтверджує перехід до нього права вимоги до відповідача щодо заборгованості за кредитним договором № 84865053 від 30.12.2024.

Крім цього, 29.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т, відповідно до умов якого сторони погодили, що первісний кредитор відступає за плату своє право вимоги до боржників, а фактор здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором приймає право вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками (п.с. 2.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 договору відповідно до умов договору фактор набуває права на усі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором якщо одержані фактором суми виявляться меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. До фактора переходять права клієнта як первісного кредитора за договорами про споживчий кредит в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 6.1 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку згідно з додатком №4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

На підтвердження виконання умов договору відступлення позивачем надано платіжну інструкцію № 0594770000 від 29.12.2025, копію додаткової угоди №1 від 30.12.2025 до договору факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025, копію акту приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, копію акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, копію додатку № 3 реєстр боржників для друку до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, де ОСОБА_1 значиться за порядковим номером 2635 (номер кредитного договору 102344503), копію витягу з додатку № 3 до договору факторингу в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2025, де ОСОБА_1 також значиться за порядковим номером 2635 (а.с. 28-32, 109-114).

Таким чином позивач підтверджує перехід до нього права вимоги до відповідача щодо заборгованості за кредитним договором № 102344503 від 12.01.2025.

Тому позивач як новий стягувач за кредитними договорами звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 80 876,22 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн.

Представником відповідача - адвокатом Єлісєєвою Н.О. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги сторона відповідача не визнає. Зауважено на нікчемності положень договору щодо стягнення комісій за договором від 12.01.2025 у розмірі 19 680,00 грн., сплаті коштів у розмірі 17 000,00 грн. на погашення заборгованості, які не враховано у розрахунку.

Зауважує на відсутності доказів переходу прав вимоги недостатність даних у реєстрі прав вимог, що підтверджують зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстав її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості, відомостей про передачу кредитної справи; витяг з реєстру немає підписів і печаток сторін, а тому він є неналежним доказом; позивачем не надано доказів сплати за договором факторингу, для підтвердження реального переходу прав.

Також представник відповідача посилалася на те, що відповідач є дружиною військовослужбовця, а тому до неї застосовуються пільги щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, згідно п. 15 ч. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тому нарахування відсотків за договорами є неправомірним.

Подано заперечення щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їхню неспіврозмірність зі складністю даної судової справи, яка є малозначною, а також на відсутність доказів здійснення позивачем оплати послуг адвоката, що на думку представника відповідача, свідчить про те, що фактично такі витрати понесено не було.

Зауважує адвокат й на тому, що позивачем не було надано доказів того, що відповідач ознайомлена з правилами надання споживчих кредитів та з кредитним договором, який підписувала в подальшому.

Крім цього, представник відповідача вважає, що позивач при зверненні до суду не дотримався вимог ст. 175 ЦПК України щодо зазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору. Якщо такі проводилися, в тому числі якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

З огляду на наведене просить в позові відмовити у повному обсязі.

В ході судового розгляду адвокати відповідача ОСОБА_2 та Гунько О.Є. доводи відзиву на позовну заяву підтримали та просили суд відмовити у позові.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, згідно якої підтримали доводи позову, посилаючись на те, що до позову додано належні та достатні докази, що підтверджують заявлені позовні вимоги, в тому числі щодо переходу прав вимог. Відсотки за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції нараховані у відповідності до умов договору, що підписані та погоджені сторонами, а тому підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Зауважено на тому, що представник відповідача стверджуючи про сплату коштів у розмірі 17 000,00 грн. на погашення заборгованості, не надав жодного доказу (платіжного документу, квитанції тощо). Розрахунок позивача щодо розміру заборгованостей за кредитними договорами жодним чином не спростовано стороною відповідача.

Щодо наявності у відповідача пільг як дружини військовослужбовця представник позивача висловив свої заперечення посилаючись на те, що кредиті договори укладені у 2024 та 2025 роках відповідно. В той же час, чоловік відповідача звільнений з військової служби 02.02.2023, про що свідчать дані військового квитка. А тому підстав для застосування відносно відповідача пільг не було та немає.

Також зазначив, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано повний перелік необхідних та достатніх доказів. При цьому для ухвалення судом рішення щодо стягнення вказаних коштів з відповідача, не є обов`язковим фактичне понесення вказаних витрат на час розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, наявні при справі докази, заслухавши доводи представників відповідача встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 30.12.2024 між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 84865053.

Згідно умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 365 днів, з 30.12.2024 по 29.12.2025, та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять 0,5% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду сторони погодили у розмірі 1,0% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Договір та додатки до нього відповідач підписала з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису YWI3YmEw.

Відповідно до квитанції №43556-90149-07043 від 30.12.2024 підтверджено здійснення переказу за допомогою платіжної системи ТОВ "ПрофітГід" від ТОВ "ЕКО ФІН" на платіжну картку НОМЕР_1 суми кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , згідно кредитного договору №84865053 від 30.12.2024.

14.01.2025 між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про пролонгацію №1/84865053.

Вказаний договір ОСОБА_1 підписано з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису YzM1ZWI1.

Також судом враховується й те, що стороною відповідача не заперечено факту отримання суми кредитних коштів у розмірі, погодженому сторонами.

Тому факт виконання позивачем взятого на себе зобов`язання щодо надання суми кредиту є доведеним.

Як свідчить наданий суду розрахунок, ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе зобов`язання, а саме за увесь час дії кредитного договору лише 14.01.2025 сплатила кошти в сумі 800,00 грн.

Таким чином, розрахунком підтверджено, що ОСОБА_1 не виконала належним чином свої зобов`язання за кредитним договором №84865053 від 30.12.2014, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 23 797,62 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 17 450,00 грн.;

- заборгованість за пенею/штрафами у розмірі 1 347,62 грн.

Крім цього, судом встановлено також і те, що 12.01.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102344503.

Згідно умов договору ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 12 000,00 грн. Відповідно до умов договору відсотки за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховуються за ставкою 110,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом. В свою чергу відсотки за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною ставкою у розмірі 220,00% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду.

Відповідно до пунктів 1.5.1 та 1.5.2 договору передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 1 200,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, а також комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за увесь строк кредитування у розмірі 18 480,00 грн., що нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені в графіку платежів.

Договір та додатки до нього підписано відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису 652087.

Листом ТОВ "ФК"КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" від 13.02.2026 №20371 підтверджено успішність операції згідно ID платежу 1540776303 на суму 12000,00 грн 12.01.2025, згідно номера договору 102344503, номер картки НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Також судом враховується й те, що стороною відповідача не заперечено факту отримання суми кредитних коштів у розмірі, погодженому сторонами.

Тому факт виконання позивачем взятого на себе зобов`язання щодо надання суми кредиту є доведеним.

Як свідчить наданий суду розрахунок, ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе зобов`язання, не здійснювала погашення заборгованості за кредитом та за нарахованими відсотками.

Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 було внесено кошти в сумі 17 000,00 грн., в якості погашення заборгованості за кредитом не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, стороною відповідача не було надано суду жодного платіжного документи на підтвердження власних доводів. Також представником відповідача не надано суду власного розрахунку заборгованості за кредитним договором із доданими до нього доказами.

Таким чином, розрахунком позивача підтверджено, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором №102344503 від 12.01.2025, внаслідок чого останньої утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 57 078,60 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 000,00 грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 19 398,60 грн.;

- заборгованість за пенею та/або штрафами у розмірі 6 000,00 грн.;

- заборгованість за комісіями у розмірі 19 680,00 грн.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.

Як видно з матеріалів справи договори № 84865053 та №102344503 між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договорів встановлено, що ОСОБА_1 при їх оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, місце проживання, номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 , електронну пошту.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позик за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позик, після чого позикодавці надіслали ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатори, які остання використала для підтвердження підписання договорів про споживчий кредит.

Сторони узгодили розмір кредитів, грошову одиницю, в якій надано кредити, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення таких договорів, на таких умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже підписанням кредитного договору № 84865053 від 30.12.2024 та кредитного договору № 102344503 від 12.01.2025 ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредитів, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцями у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій щодо реєстрації та внесення особистих даних для оформлення кредитних договорів, у тому числі номеру телефону та / або електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Сплата відсотків за користування кредитними коштами передбачена п.п. 2.4, 2.5, 2.7 договору про споживчий кредит № 84865053 від 30.12.2024 та п.п. 1.5.3, 1.5.4 договору про споживчий кредит № 102344503 від 12.01.2025.

Таким чином сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити ОСОБА_1 у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

Умови укладених сторонами договорів є чіткими, зрозумілими та однозначними.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами є правомірним, яке підтверджується умовами договорів та доказами кредитної заборгованості.

Розрахунки заборгованості за кредитними договорами, надані суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, часткової сплати коштів на виконання умов договору, а також нарахування процентів.

Суд зауважує й на тому, що переведення сум проведених позичальником платежів повністю узгоджується з вимогами статті 534 ЦК України, згідно з якими у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Кім цього, суд зауважує на тому, що нарахування комісії за видачу кредитних коштів у розмірі 10% від суми кредиту , що передбачено п. 1.5.1 договору від 12.01.2025 №102344503, тобто погоджено сторонами та відповідає Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту за договором від 12.01.2025 №102344503 у розмірі 18 480,00 грн. суд зауважує на такому.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 за участі ПАТ «Ідея Банк».

Як видно із абзацу 9 розділу Терміни та визначення, п. 1.5.2 договору №102344503 від 12.01.2025, ТОВ "Мілоан" було встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

В той же час, позикодавець стверджуючи про цілодобовість надання відповідної інформації, а також позивач, як правонаступник позикодавця у цій справі не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які фактично надавались споживачу та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту ), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»), а тому вказана умова кредитного договору є нікчемною, що узгоджується також із правовим висновком ВС, викладеним у постанові у від 18 січня 2023 року у справі №172/410/21, за змістом якого: «…Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Окрім того, суд погоджується із твердженнями представників відповідача про те, що встановлений в договорі № 102344503 від 12.01.2025 розмір комісійної винагороди у розмірі 18 480,00 грн., з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими.

Щодо нарахування відповідачеві заборгованості з пенею та/або штрафами у розмірі 1 347,62 грн. згідно договору №84865053 від 30.12.2024 та у розмірі 6 000,00 грн. згідно договору №102344503 від 12.01.2025 суд зауважує на такому.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України).

А тому, враховуючи те, що кредитні договори укладено 30.12.2024 та 12.01.2025 відповідно, у вимозі про стягнення штрафів/пені слід відмовити.

Щодо застосування пільг, передбачених п. 15 ч. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до п 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Відповідна пільга має надаватись на підставі наступних документів:

- посвідчення офіцера і генерала або військового квитка осіб рядового сержантського і старшинського складу;

- довідки за визначеною формою 5 у додатку 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40;

- витягу (завіреної копії) із наказу по особовому складу про призначення на посаду;

- для дружин (чоловіків) військовослужбовця, надається також свідоцтво про шлюб.

В той же час, стороною відповідача надано суду копію свідоцтва про шлюб, копію військового квитка та копію довідки від 18.06.2022 про перебування ОСОБА_3 на військовій службі.

Втім, означена довідка видана за чотири роки до розгляду даної справи судом. Крім цього, записи військового квитка містять відомості про звільнення 02.02.2023 ОСОБА_3 з військової служби.

Враховуючи те, що кредитні договори було укладено 30.12.2024 та 12.01.2025, а звільнення чоловіка відповідача з військової служби мало місце 02.02.2023, на час укладення кредитних договорів на ОСОБА_1 не поширювалися та не поширюються на даний час, пільги, передбачені п. 14 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо переходу прав вимог суд зауважує на такому.

06.03.2026 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір № 06-03/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого сторони погодили, що первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредиторові належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права первісного кредитора до боржників, визначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників. За договором позики/договором про споживчий кредит/кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників.

На підтвердження виконання умов договору відступлення позивачем надано платіжну інструкцію № 06228100000 від 06.03.2026, копію Додатку № 4 - акту прийому-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді за договором № 06-03/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 06.03.2026; копію Додатку № 2 акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором № 06-03/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 06.03.2026; копію додатку № 3 реєстру боржників в друкованому вигляді до договору № 06-03/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 06.03.2026, де ОСОБА_1 значиться за порядковим номером 28, а також витяг з додатку № 1 - реєстру боржників в електронному вигляді, де ОСОБА_1 значиться за порядковим номером 28 (а.с. 37-45).

Крім цього, 29.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т, відповідно до умов якого сторони погодили, що первісний кредитор відступає за плату своє право вимоги до боржників, а фактор здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором приймає право вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками (п.с. 2.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 договору відповідно до умов договору фактор набуває права на усі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором якщо одержані фактором суми виявляться меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. До фактора переходять права клієнта як первісного кредитора за договорами про споживчий кредит в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 6.1 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку згідно з додатком №4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

На підтвердження виконання умов договору відступлення позивачем надано платіжну інструкцію № 0594770000 від 29.12.2025, копію додаткової угоди №1 від 30.12.2025 до договору факторингу №29-12/2025/Т від 29.12.2025, копію акту приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, копію акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, копію додатку № 3 реєстр боржників для друку до договору факторингу № 29-12/2025/Т від 29.12.2025, де ОСОБА_1 значиться за порядковим номером 2635 (номер кредитного договору 102344503), копію витягу з додатку № 3 до договору факторингу в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2025, де ОСОБА_1 також значиться за порядковим номером 2635 (а.с. 28-32, 109-114).

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Ст. 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Ст. 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що відповідно до умов договорів факторингу про відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами, новий кредитор позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за договором № 84865053 від 30.12.2024 та за договором №102344503 від 12.01.2025.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень сторін, викладених у письмових заявах по суті справи та в ході судового провадження, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 55 048,60 грн., що складається із заборгованості згідно договору № 84865053 від 30.12.2024 за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 17 450,00 грн, а також із заборгованості згідно договору №102344503 від 12.01.2025 за тілом кредиту у розмірі 12 000,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 19 398,60 грн., заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 1 200,00 грн.

Відповідно до ст. 137 та ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 27.03.2026 №0629360004, якою підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.

А тому з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, що пропорційна сумі задоволених позовних вимог та становить 1 812,02 грн. (68,06%).

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн., надавши на підтвердження копії договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, прайс-листа адвокатського об`єднання "Лігал Ассістанс", заявки про надання правової допомоги № 63 від 07.03.2026, витягу з акту №30 про надання юридичної допомоги від 11.03.2026.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Від представника відповідача надійшли заперечення проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, які підтримано в ході судового розгляду, у яких сторона відповідача зазначає, що дана судова справа є малозначною, по даній категорії є стала судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а тому заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є очевидно завищеним та не відповідає категорії та складності справи.

Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, малозначність судоовї справи, наявність сталої судової практики у даній категорії справ, з огляду на заперечення сторони відповідача проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу, а саме стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ) заборгованість за кредитними договорами від 30.12.2024 №84865053 та від 12.01.2025 №102344503 у загальному розмірі 55 048 (п`ятдесят п`ять тисяч сорок вісім) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ) судовий збір у розмірі 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) гривень 02 копійки та витрати на професійну правничу допомоги у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на протязі тридцяти днів від дня його винесення до Вінницького апеляційного суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН