Рішення № 139330822, 31.08.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.2026м. СумиСправа № 920/843/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши матеріали справи №920/843/26 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Коллект центр (вул.Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код за ЄДРПОУ 44276926),

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

про стягнення 38232,18 грн

установив:

29.06.2026 позивач подав позов, відповідно до якого просить стягнути з фізичної особи-підприємця Черноуса Віталія Володимировича 38232,18 грн заборгованості за договором від 22.04.2019 №011/15676/00550058, а також 2662,40 грн судового збору та 13000,00 грн витрат на правничу допомогу.

29.06.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/843/26 призначено судді Короленко В.Л.

30.06.2026 за електронним запитом суду сформована відповідь з ЄДРПОУ, за якою ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , з 25.01.2018 був зареєстрований як фізична особа підприємець з місцезнаходженням: АДРЕСА_1 та 27.11.2020 припинив свою підприємницьку діяльність.

30.06.2026 судом надіслано електронний запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Черноус Віталія Володимировича (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2955804 від 30.06.2026 встановлено, що за вказаними параметрами особу не знайдено.

30.06.2026 судом надіслано запити до Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України та до Нижньосироватської сільської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Черноус Віталія Володимировича (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Ухвалою від 30.06.2026 відкрито провадження у справі №920/843/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

02.07.2026 Нижньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області надіслала листа №1443, за яким повідомила суд, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Нижньосироватської сільської ради не зареєстрований; у 2015 році прибув на територію сільської ради з Донецької області; проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2

03.07.2026 Департамент з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України надіслав лист №6.2-12286/6-26 від 02.07.2026, відповідно до якого повідомив, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,рнокпп НОМЕР_1 , не встановлено.

15.07.2026 копія ухвали від 30.06.2026 у справі №920/843/26, надіслана на адресу відповідачу ( ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ) повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пункту 83 та абзацу 3 пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270 рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, таке відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пункті 83 Правил, із зазначенням причини невручення.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

27.07.2026 суд додатково повідомив відповідача про розгляд даної справи шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті Господарського суду Сумської області за посиланням https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/gromadyanam/ogoloshennya/2070957/ .

Таким чином, суд використав всі можливі способи повідомлення відповідача про розгляд даної справи та суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про розгляд даної справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, доказів сплати заборгованості, що є предметом спору, чи будь-яких обґрунтованих заперечень не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом заяв по суті спору, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, судом ухвалене рішення у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

15.04.2019 фізична особа підприємець Черноус Віталій Володимирович звернувся до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» із анкетою-заявою на отримання кредиту.

22.04.2019 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» як кредитором та фізичною особа підприємець Черноус Віталієм Володимировичем як позичальником укладено кредитний договір №011/15676/00550058 (далі крединий договір).

Згідно з п. 1.1 кредитного договору відповідно до умов договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) (далі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (далі - графік) та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені договором. Графік складається за формою згідно з Додатком 1 до договору. Під «Невідновлювальною кредитною лінією» сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору.

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 22.04.2021 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за договором) ( п. 1.3 кредитного договору).

За пунктом 1.4 кредитного договору кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, окрім витрат на придбання послуг, сировини, матеріалів, що будуть використані у виробництві продукції, внесків до статутного фонду позичальника, благодійні внески, виплату дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (до відносин сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування").

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки, а саме: на період з 22.04.2019 по 22.06.2019 (включно) в розмірі 0,01% річних, починаючи з 23.06.2019 в розмірі 28 % річних, в т.ч.: за користуванням кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору.

Згідно з п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором. Під поняттям «Погашення заборгованості» сторони розуміють повернення позичальником кредитору суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, пені, штрафу та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору.

Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору між кредитором та позичальником узгоджено графік погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з випискою із рахунку відповідача, 23.04.2019 кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 50000,00 грн.

15.09.2020 між кредитором та позичальником підписано додаткову угоду №1 до кредитного договору.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 від 15.09.2020 до кредитного договору пункт 1.3. Статті 1 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ» договору викладено в наступній редакції: « 1.3. Кінцевий термін погашення Кредиту « 22» жовтня 2021 р., або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статті 8 Договору (останній день строку користування Кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов`язаний здійснити Погашення заборгованості за Договором в повному обсязі).».

За пунктом 2 додаткової угоди №1 від 15.09.2020 до кредитного договору тимчасово, на період з дати застосування змін до « 21» грудня 2020 року (далі Кредитні канікули) сторони домовились зменшити розмір щомісячного ануїтетного платежу відповідно до зміненого Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, що є додатком до цієї додаткової угоди та її невід`ємною частиною, та підлягає застосуванню за договором з дати застосування змін до повного виконання позичальником майнових зобов`язань окрім його зміни чи скасування з підстав, встановлених договором з врахуванням додаткової угоди. Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов договору та графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів. Позичальник має право здійснювати часткове дострокове погашення кредиту з припиненням кредитних канікул за умови підписання нового Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, складеним кредитором згідно з пунктом 5.13. договору. У разі порушення позичальником зазначеного порядку кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником в повному обсязі у порядку, передбаченому пунктом 8.3 договору. Якщо протягом кредитних канікул позичальник прострочив виконання своїх грошових зобов`язань за договором на більш ніж 30 (тридцять) календарних днів, кредитні канікули припиняють застосовуватися з 31 (тридцять першого) календарного дня з дати прострочення. При цьому позичальник зобов`язаний протягом вищезазначеного тридцятиденного строку з`явитися до кредитора (його підрозділу) і підписати новий Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, що відображає припинення кредитних канікул. У випадку невиконання позичальником зазначеного обов`язку, сторони домовились, що розрахований та підписаний кредитором самостійно новий Графік вважається складеним належним чином, є невід`ємною частиною договору та підставою для визначення розміру зобов`язань позичальника за договором.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1 від 15.09.2020 до кредитного договору сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, у такому порядку:

-станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором зі сплати суми Кредиту становить 27152,14 грн (далі фактична заборгованість за сумою кредиту) (п. 3.1.);

-станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 3233,40 гривні, у тому числі: 2737,17 грн заборгованість з погашення суми кредиту та 496,23 грн - заборгованість з погашення процентів (далі заборгованість за процентами) (п. 3.2);

-на підставі цієї додаткової угоди з дати застосування змін фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику (п. 3.3);

-позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до Графіка погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди (п. 3.3).

Згідно з пунктами 4 та 5 додаткової угоди №1 від 15.09.2020 до кредитного договору сторони домовились викласти Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів у новій редакції згідно з Додатком №1 до даної додаткової угоди. Інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Станом на 10.12.2021, відповідно до розрахунку заборгованості АТ «Райффайзен Банк», заборгованість позичальника за кредитним договором склала 37058,47 грн (в т.ч.: 27648,37 грн заборгованість за простроченим кредитом, 9410,10 грн заборгованість за відсотками з якої 9028,33 грн прострочена заборгованість за відсотками).

30.11.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» як новим кредитором, підписано договір відступлення права вимоги №114/2-47, відповідно до п. 2.1 якого на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі Боржників (Портфель Заборгованості). Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в Додатку 1 до договору (Попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною.

У пункті 2.2. договору відступлення права вимоги №114/2-47 від 30.11.2021 визначено, що відступлення новому кредитору зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку №2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) Боржників підписується(ються) сторонами не пізніше 15 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників.

Згідно з п. 2.3 договору відступлення права вимоги №114/2-47 від 30.11.2021 внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Права Вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливістю зворотного відступлення. Загальний розмір прав вимоги, що відступається, згідно Попереднього реєстру боржників становить 86326697,61 грн (з урахуванням пені). Остаточний розмір прав вимоги, що відступається згідно умов даного договору визначається на дату відступлення пПрав вимоги та зазначається в Реєстрі Боржників.

Первісний кредитор зберігає права та обов`язки, визначені кредитними договорами та договорами забезпечення щодо правового режиму збереження та розкриття інформації, в тому числі щодо обробки персональних даних боржників і поручителів, за зазначеними договорами. Новий кредитор зобов`язується забезпечити дотримання тих самих умов збереження та розкриття інформації, що були визначені законодавством, а також кредитними договорами та договорами забезпечення для первісного кредитора, в тому числі щодо зберігання та захисту інформації, що містить банківську таємницю, відповідно до Документації з грифом "Банківська таємниця". Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди первісного кредитора.

30.11.2021 ТОВ «Вердикт капітал» за платіжною інструкцією №306770027 перерахував АТ «Райффайзен Банк» 4774940,58 грн з призначенням платежу «оплата згідно договору відступлення права вимоги №114/2-47 від 30.11.2021 без ПДВ».

Відповідно до Реєстру Боржників від 15.12.2021 до договору відступлення права вимоги №114/2-47 від 30.11.2021 за порядковим номером « 1453» Первісний кредитор передав Новому кредитору заборгованість ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за кредитним договором №011/15676/00550058 в розмірі 27058,47 грн (в т.ч.: 27648,37 грн заборгованість за основною сумою боргу за кредитом та 9410,10 грн заборгованість за відсотками).

10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» як новим кредитором укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до п. 2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, далі за текстом - боржники, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору (далі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, далі за текстом - «Основні договори», далі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

10.01.2023 між первісним кредитором та новим кредитором підписано акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року.

04.02.2025 між первісним кредитором та новим кредитором підписано додаткову угоду №10/12 до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, відповідно до якого внесено зміни до електронного та паперового Реєстру Боржників, який викладено у новій редакції та який є Додатком №1 до даної додатково угоди.

Згідно із зазначеним додатком заборгованість відповідача за кредитним договором визначена за порядковим номером 25577. Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості, первісний кредитор передав новому кредитору 27648,37 грн заборгованість відповідача за простроченим кредитом, 9410,10 грн заборгованість за відсотками, 195,43 грн 3% річних та 978,28 грн інфляційних збитків.

Таким чином, за матеріалами справи, право вимоги на заборгованість відповідача за кредитним договором належить позивачу ТОВ «Колект Центр» відповідно до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом та відповідно до поданого розрахунку просить стягнути з відповідача 27648,37 грн заборгованість за простроченим кредитом, 9410,10 грн заборгованість за відсотками, 195,43 грн 3% річних та 978,28 грн інфляційних збитків

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

У зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 ЦК України банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту, в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосереднього в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.

Відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав (постанова Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №756/2996/17).

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 10.12.2021 заборгованість відповідача за кредитним договором склала 37058,47 грн (в т.ч.: 27648,37 грн заборгованість за простроченим кредитом, 9410,10 грн заборгованість за відсотками з якої 9028,33 грн прострочена заборгованість за відсотками) та відповідно до договору про відступлення права вимоги від 30.11.2021 №114/2-47 право вимоги за кредитним договором у розмірі зазначеної заборгованості передано ТОВ «Вердик-Капітал». 10.01.2023 відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 право вимоги, в т.ч.: за кредитним договором, за яким відповідач є позичальником, передано позивачу ТОВ «Коллект Центр».

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 37058,47 грн (в т.ч.: 27648,37 грн заборгованість за простроченим кредитом, 9410,10 грн заборгованість за відсотками з якої 9028,33 грн прострочена заборгованість за відсотками суд визнає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, за договором про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.01.20223 №10-01/2023 ТОВ «Вердикт-Капітал» передав ТОВ «Коллект Центр» заборгованість, що крім боргу за кредитним договором станом на 10.12.2021 (37058,47 грн) включає наступну заборгованість: 195,43 грн 3% річних та 978,28 грн інфляційні збитки.

Оскільки станом на 10.12.2021 заборгованість відповідача за кредитним договором склала 37058,47 грн та в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про зміну кредитора та докази пред`явлення відповідачу вимоги виконання зобов`язання за кредитним договором зі сторони нового кредитора, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 195,43 грн 3% річних та 978,28 грн інфляційні збитки суд визнає неправомірними і необґрунтованими належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У частині першій статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У частині перші статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення з відповідача 37058,47 грн (в т.ч.: 27648,37 грн заборгованість за простроченим кредитом, 9410,10 грн заборгованість за відсотками), у зв`язку з чим позовні вимоги задовольняються в цій частині як законні та обґрунтовані та з відповідача на користь позивача стягується 27648,37 грн заборгованості за простроченим кредитом та 9410,10 грн заборгованості за відсотками. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача такі судові витрати як судовий збір в сумі 2662,40 грн та 13000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» як доказ сплати судового збору позивачем до позову додана платіжна інструкція від 06.04.2026 №0632650146 в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2580,67 грн судового збору, що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13000,00 грн витрат на правову допомогу, розмір яких обґрунтований укладеним договором про надання правової допомоги від 01.07.2024 №01-07/2024 та витягом з акту №22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (правовий висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18).

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз наданих адвокатом послуг, за договором та встановлено, що вартість даних послуг адвоката є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності.

Суд зауважує, що спір у даній справі є незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, враховуючи, що адвокатом, крім позовної заяви, інших документів по суті справи подано не було, суд вважає заявлений представником позивача до стягнення 13000,00 грн розмір витрат на правничу допомогу необґрунтованим.

Ураховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності даної справи, а також час, який міг би витратити адвокат на написання позовної заяви та консультацію позивача з правових питань в межах даного спору як кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. У відшкодуванні понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 6000,00грн суд відмовляє в їх розподілі за необґрунтованістю.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 6785,10грн витрат на правничу допомогу, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, позивачу за рахунок відповідача суд відшкодовує 2580,67 грн судового збору та 6785,10грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код за ЄДРПОУ 44276926; р/р IBAN: НОМЕР_2 відкритий у Акціонерному товаристві «Сенс Банк», код МФО 300346) 27648,37 грн (двадцять сім тисяч шістсот сорок вісім грн 37 коп.) заборгованості за простроченим кредитом та 9410,10 грн (дев`ять тисяч чотириста десять грн 10 коп.) заборгованості за відсотками за кредитним договором від 22.04.2019 №011/15676/00550058, а також 2580,67 грн (дві тисячі п`ятсот вісімдесят грн 67 коп.) судового збору та 6785,10 грн (шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять грн 10 коп.) витрат на правничу допомогу.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

СуддяВ.Л. Короленко