Рішення № 139330726, 20.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/746/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Костюкович Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» (Рівненська область, м. Рівне, вул. Біла, буд. 5а, офіс 404, код ЄДРПОУ 44579922)

про стягнення 2 456 000 грн 04 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: адвокат Меркуш Олексій Валентинович (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Камал Т.Ю. (в режимі ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2026 року 2026 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» про стягнення 2 456 000 грн 04 коп. (з яких: 1 112 035,04 грн пеня; 1 343 965,00 грн штраф у розмірі 7% за порушення термінів поставки товару більш ніж на 30 днів), за порушення виконання зобов`язань за Державним контрактом № AV-10139-VDК-26 від 28.01.2026.

Ухвалою від 16.06.2026 (із урахуванням ухвали від 18.06.2026 про виправлення описки) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/746/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.07.2026. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

25 червня 2026 року від представника позивача надійшла заява про проведення усіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів адвоката Гаркавенко Ігоря Григоровича.

02 липня 2026 року від ТОВ «ДОМПРОМБУД» надійшов відзив.

06 липня 2026 року від Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 08.07.2026 заяву представника Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" про участь у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференції у справі - задоволено. Постановлено провести судове засідання, яке відбудеться 14.07.2026 та усі подальші судові засідання у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/746/26 із представником позивача адвокатом Гаркавенко Ігорем Григоровичем в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 14.07.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/746/26. Призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2026. Постановлено провести судове засідання 20.08.2026 у справі № 918/746/26 із представником позивача адвокатом Гаркавенко Ігорем Григоровичем в режимі відеоконференції.

10 серпня 2026 року від Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" надійшла заява про участь у судовому засіданні 20.08.2026 його представника адвоката Меркуша Олексія Валентиновича в режимі ВКЗ.

Ухвалою від 19.08.2026 заяву представника Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" про участь у судовому засіданні 20.08.2026 у режимі відеоконференції у справі - задоволено. Постановлено провести судове засідання, яке відбудеться 20.08.2026 у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/746/26 із представником позивача адвокатом Меркушем Олексієм Валентиновичем в режимі відеоконференції.

У судове засідання 20.08.2026 з`явилися, у режимі ВКЗ, представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції викладені у заявах по суті спору.

Як вбачається, в обґрунтування позовних вимог Державне підприємство Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" вказує на неналежне невиконання відповідачем зобов`язань за Державним контрактом № AV-10139-VDК-26 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони від 28.01.2026 у зв`язку із чим просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» 1 112 035,04 грн пені та 1 343 965,00 грн штрафу. Позивач стверджує, що на виконання умов Контракту виконавцем (відповідачем) поставлено Товар із простроченням на 13, 39 та 47 днів, що впливає на ефективність обороноздатності України в умовах збройної агресії країни-агресора.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір неустойки на 50 % та відповідно задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення пені у розмірі 556 017,52 грн та штрафу у розмірі 671 982,50 грн. В іншій частині позову просить відмовити.

При цьому відповідач наголошує, що у контексті спірних правовідносин слід окремо звернути увагу на специфіку предмета закупівлі - безпілотних авіаційних комплексів, постачання яких істотно відрізняється від звичайних товарів широкого вжитку. Так, вказана продукція належить до категорії високотехнологічного обладнання, яке у міжнародній практиці часто розглядається як товар подвійного призначення, що, у свою чергу, обумовлює наявність додаткового регуляторного контролю за її обігом, у тому числі на рівні держави виробника та у сфері міжнародної торгівлі. У даному випадку постачання такої продукції безпосередньо залежить не лише від волевиявлення учасника господарських відносин, а й від політики виробника DJI, який здійснює централізований контроль за дистрибуцією своєї продукції через обмежене коло авторизованих партнерів, а також визначає регіональні пріоритети поставок.

Крім того, на можливість та строки постачання впливають зовнішні фактори, що не перебувають під контролем постачальника, зокрема: експортні обмеження та правила контролю за товарами подвійного призначення, які можуть застосовуватися державою походження товару; міжнародні санкційні режими та обмеження, що впливають на обіг високотехнологічної продукції; внутрішні політики виробника щодо обмеження або призупинення поставок до окремих регіонів; обмеження щодо офіційних каналів дистрибуції та сервісної підтримки. Судова практика та правозастосування у сфері публічних закупівель виходять із того, що учасник процедури закупівлі не може нести відповідальність за обставини, які об`єктивно не залежать від його волі та перебувають поза межами його контролю, зокрема у випадках, коли виконання зобов`язань прямо залежить від дій третіх осіб або державного регулювання. Тобто, строки та можливість постачання безпілотних авіаційних комплексів типу DJI Matrice 4E об`єктивно залежать від сукупності факторів, що не можуть бути повністю передбачені або гарантовані учасником на момент подання тендерної пропозиції або ж підписання Державного контракту. Специфіка постачання БПЛА в Україну полягає в тому, що вони не є повністю передбачуваними і не можуть розглядатися як звичайні комерційні поставки товару з вільного ринку.

Застосування штрафних санкцій у даному випадку, на думку відповідача, не відповідає принципам розумності та справедливості, оскільки фактично покладає на відповідача ризики, які об`єктивно не можуть бути ним контрольовані, що суперечить природі господарських зобов`язань та балансу інтересів сторін. Фактично відповідач був поставлений у ситуацію необхідності одночасного авансування закупівлі товару на суму понад 14 млн грн без отримання зустрічного фінансування, що об`єктивно створило значне фінансове навантаження. За таких обставин відсутність авансування з боку позивача не може розглядатися як нейтральна умова договору, оскільки вона прямо впливає на строки виконання зобов`язань, зокрема через необхідність акумулювання відповідачем значного обсягу коштів, організації фінансування та погодження умов із постачальниками. При цьому відповідач, діючи добросовісно, вживав заходів для виконання договору навіть за відсутності авансування, зокрема використовував власні або залучені кошти для часткового фінансування закупівлі, однак з огляду на вартість товару та особливості його постачання такі заходи не могли повністю нівелювати вплив зазначеного фактору.

Таким чином, зазначені обставини підтверджують, що затримка виконання зобов`язань була також зумовлена сукупністю об`єктивних факторів, зокрема фінансовою моделлю розрахунків згідно умов Контракту.

У контексті підтвердження добросовісності відповідача та відсутності його вини у порушенні строків поставки, відповідач також надає суду лист свого постачальника компанії AMGROUP China Co Ltd., яка є офіційним постачальником безпілотних авіаційних комплексів виробництва DJI.

Також відповідач звертає увагу суду на відсутність у позивача фактичних збитків, завданих у зв`язку з порушенням строків поставки, що має істотне значення для правильного вирішення спору та оцінки заявлених вимог. На переконання відповідача нарахування та стягнення пені у розмірі 1 112 035,04 грн та штрафу у розмірі 1 343 965,00 грн призводить до покладення на відповідача надмірного майнового тягаря, який є явно неспівмірним із наслідками допущеного порушення.

У відповіді на відзив від 04.07.2026 позивач заперечує проти доводів відповідача на зменшення розміру неустойки та вказує, що посилання виконавця на «політико-регуляторну залежність від виробника і держави походження» як причину неналежного виконання зобов`язань за Контрактом є необґрунтованими. Оскільки у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій. За умовами 4.1. Контракту виконавець зобов`язаний поставити Товар згідно з умовами Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації. Відповідно до пп. 1 п. 6.4 Контракту виконавець зобов`язаний організувати поставку Товару та його передачу Замовнику в порядку, визначеному Контрактом. У даному випадку відповідач добровільно взяв участь у процедурі закупівлі товарів оборонного призначення у воєнний стан, ознайомився з проектом Контракту, погодився з усіма його умовами, включаючи пункт 2.9 згідно якого оплата замовником (позивачем) поставленого Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки Товару впродовж 15 робочих днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з дати його надходження. Сторони обопільно погодили підстави та розмір нарахувань за порушення зобов`язань за Контрактом.

А отже, позивач вважає, що доводи відповідача щодо відсутності вини у затримці поставки товару не заслуговують на увагу, оскільки невиконання контрагентами відповідача своїх зобов`язань перед ним є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, тим більше що Контракт укладався після запровадження в Україні воєнного стану, а тому відповідач мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні контракту, в тому числі за умов поставки товару з іноземної держави. Надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Контракти, укладені в умовах правового режиму воєнного стану, повинні враховувати підвищений ризик та відповідальність, пов`язані з недотримання їх умов.

Позивач акцентує увагу на висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 29.04.2026 у справі № 910/9544/25, де вказано що відповідач при укладенні Контракту міг бути обізнаний з ризиками, пов`язаними з політикою КНР щодо товару, який повинен бути поставлений за Контрактом; також відповідач міг бути обізнаний про необхідність залучення третіх осіб для придбання товару, у зв`язку з тією ж політикою КНР, а тому міг усвідомлювати ризики, які може нести співпраця з ланцюгом контрагентів. Зазначена позиція Верховного Суду додатково підтверджує необґрунтованість позиції відповідача щодо «політико-регуляторної залежності від виробника і держави походження» як причину неналежного виконання зобов`язань за Контрактом.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства оборони України від 17.06.2022 № 159 утворено Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі позивач, Агенція, Підприємство) та затверджено статут Підприємства (далі Статут, зі змінами внесеними наказом Міністерства оборони України, наказом від 16.12.2024 № 839).

Пунктом 1.2. Статуту визначено, що Підприємство уповноважене на здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Згідно з пунктом 2.1. Статуту Підприємство утворено з метою створення інтегрованої системи закупівель у Міністерстві оборони України, забезпечення життєвого циклу Товарів оборонного призначення, укладення компенсаційних (офсетних) договорів, визначення етапності виконання державних контрактів (договорів) із забезпечення Товарами оборонного призначення, здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг, у тому числі як служби державного замовника у сфері оборони, реалізації та забезпечення виконання державних цільових оборонних програм, а також одержання прибутку від статутної діяльності Підприємства.

Серед іншого, на Агенцію покладено здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю Товарів оборонного призначення та інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб Збройних Сил України та Міністерства оборони України (п. 2.2. Статуту).

Як вбачається, 28.01.2026 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» (далі ТОВ «ДОМПРОМБУД», Виконавець) було укладено Державний контракт № AV-10139-VDК-26 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (далі Контракт).

Відповідно до пункту 1.1. Контракту Виконавець зобов`язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умові вимог цього Контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації Товарів (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом. Комплектність Товару наведено в Додатку 2 до Контракту.

Згідно з п. 2.4. Контракту загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 38 399 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 3.3. Контракту Сторони погодили, що Товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії Виконавець погоджує завчасно із Замовником до початку відвантаження.

У пункті 2.9. Контракту зазначається, що оплата Замовником поставленого Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця по факту поставки Товару впродовж 15-ти робочих днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його надходження. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого Виконавцем рахунку на оплату (із обов`язковим зазначенням посади підписантів та розшифрування їх підписів, шляхом зазначення прізвища та ініціалів), до якого додається підписаний Сторонами Акт приймання-передачі Товару за Контрактом, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку Замовника).

Відповідно до пункту 4.1. Контракту Виконавець зобов`язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації (Додаток 1).

Судом встановлено, що із Специфікації слідує, що строки поставки наступним чином:

- 100 комплектів на загальну суму 19 199 500 грн 00 коп. Т0+30 календарних днів, де Т0 дата укладання контракту 28.01.2026 + 30 календарних днів;

- 100 комплектів на загальну суму 19 199 500 грн 00 коп. Т0+60 календарних днів, де Т0 дата укладання контракту 28.01.2026 + 60 календарних днів;

Позивач стверджує, що відповідачем прострочено поставку обумовленого товару на 13, 39 та 47 днів.

Замовником були направлені претензії про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки Товару № 22.1-5952 від 06.03.2026 та № 22.1-10037 від 14.04.2026. Зазначені претензії залишені відповідачем без задоволення.

У зв`язку з невчасним здійсненням Виконавцем поставки товару, Замовник, згідно умов Контракту, нарахував Виконавцю пеню та штраф за несвоєчасну поставку та непоставку Товару.

Виконавець не сплатив розміру штрафних санкцій, що стало підставою для звернення Замовника до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, оскільки останній вважає, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для поставки товару у визначені договором строки. Товар відповідач імпортує з країни виробництва, що значною мірою впливає на умови поставки.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування сторін, враховуючи вимогу відповідача про зменшення неустойки на 50 %, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів від 28.01.2026.

За своєю правовою природою вказаний Контракт є договором про купівлю-продаж.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу (частина 1 стаття 662 ЦК України).

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Судом встановлено, що умовами договору, зокрема, підп 1 пункту 7.2 Контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожним день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару у встановлений у контракті термін (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Матеріалами справи підтверджується, що із Специфікації слідує, що строки поставки наступним чином:

- 100 комплектів на загальну суму 19 199 500 грн 00 коп. Т0+30 календарних днів, де Т0 дата укладання контракту 28.01.2026 + 30 календарних днів = отже, до 27.02.2026 включно;

- 100 комплектів на загальну суму 19 199 500 грн 00 коп. Т0+60 календарних днів, де Т0 дата укладання контракту 28.01.2026 + 60 календарних днів = отже, до 30.03.2026 включно (із огляду на те, що 60-й день припадає на 29.03.2026 який є неділею, вихідним днем, а відтак переноситься на перший після нього робочий день - понеділок 30.03.2026). Так, згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що Виконавцем поставлено увесь обсяг Товару на загальну суму 38 399 000 грн 00 коп. за Договором із простроченням, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі товару:

- від 13.03.2026 на суму 19 199 500 грн 00 коп. (відтак прострочення становить 13 днів із 28.02.2026 до 12.03.2026);

- від 08.05.2026 на суму 4 991 870 грн 00 коп. (відтак прострочення становить 38 днів із 31.03.2026 до 07.05.2026);

- від 16.05.2026 на суму 14 207 630 грн 00 коп. (відтак прострочення становить 46 днів із 31.03.2026 до 15.05.2026).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів п. 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, пунктом 7.2 Контракту сторони передбачили, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожним день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17 від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Як вбачається, позивачем здійснено нарахування та заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 1 112 035,04 грн та штрафу у сумі 1 343 965,00 грн.

Судом перевірено розрахунки штрафу та встановлено, що позивачем арифметично правильно обраховано штраф, розмір якого становить 1 343 965,00 грн. Позивачем враховано строки поставки згідно Контракту, кількість днів прострочення. Обрахунки здійснені із урахування загальної вартості непоставлених вчасно компонентів Товару.

Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні не є арифметично вірними, оскільки при обрахунку пені позивач безпідставно включив день - 30.03.2026, який є першим робочим днем після закінчення строку виконання зобов`язання, до періоду прострочення. З урахуванням положень статей 253, 254 Цивільного кодексу України, останнім днем строку виконання зобов`язання за Договором є 30.03.2026, а не 29.03.2026 як помилково вважає позивач, а відтак прострочення відповідачем виконання зобов`язання виникло з 31.03.2026, а не з 30.03.2026.

За розрахунками суду обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 1 092 835.54 грн.

Розрахунок пені, який здійснено господарським судом долучено до матеріалів справи.

Із урахуванням викладеного арифметично правильними та обґрунтованими є нарахування:

- 1 343 965,00 грн. штрафу;

- 1 092 835.54 грн. пені.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні 19 199 грн 50 коп. пені у зв`язку з її необґрунтованістю.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву, несвоєчасне виконання зобов`язань за державним контрактом 28.01.2026 пояснює, серед іншого, затримкою поставки товару його виробником та просить зменшити розмір неустойки на 50 %.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Застосоване у ст.551 ЦК України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

При цьому судом враховується, що незалежно від поважності причин порушення відповідачем зобов`язання, ч. 3 ст. 551 ЦК України надає можливість суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Також, слід враховувати, що правила частини 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Зі змісту зазначеної норми убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При вирішенні питання щодо права суду на зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, суд звертається до правових висновків (позицій) Верховного Суду.

"Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора".

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

В інших правових висновках Верховний Суд зазначив наступне:

"Відповідно до ч. 1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) до її розумного розміру" (зазначена правова позиція відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 918/208/21).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

(Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

При цьому, Об`єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зауважила, що можливість зменшення розміру штрафних санкцій залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (пункт 50 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

За результатами розгляду даного спору судом встановлено наступні обставини.

Предметом закупівлі є безпілотні авіаційні комплекси компанії DJI (модель Matrice 4Т).

Відповідач доводить, що заключаючи Контракт, він не мав у своєму розпорядженні товар, який був зобов`язаний поставити, а також не здійснював виробництво цього товару; відповідач фактично виступив в ролі посередника, який здійснював організаційні дії щодо придбання товару у третіх осіб та поставки цього товару позивачу.

Виробником товару є SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD.

Укладаючи контракт, сторони погодили усі його істотні умови, у тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Виконавець (відповідач), прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 65 постанови від 29.04.2026 у справі № 910/9544/25 виснував, що обачливий, добросовісний учасник процедур закупівлі, який не має предмету поставки у себе, спершу б вивчив пропозиції ринку, а вже потім включався у схему непрямих поставок Силам оборони України.

Приймаючи до уваги, що позивач уповноважений бути службою державного замовника, та виконує покладені на неї функції державної політики у сфері оборони Держави, порушення строків виконання Державного контракту з боку відповідача впливає на ефективність обороноздатності Держави в умовах збройної агресії країни-агресора.

Суд погоджується з доводами позивача, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Відтак, невиконання відповідачем або контрагентами відповідача своїх зобов`язань перед ним є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є не прогнозованою обставиною, тим більше що контракт укладався після запровадження в Україні воєнного стану, а тому мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні контракту, в тому числі, за умов поставки товару з іноземних держав.

У даному випадку відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 10 Закону України "Про оборону України", як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Міністерство оборони України, зокрема, бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва, підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних Силах України, у встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони; забезпечує належний рівень боєздатності, укомплектованості, бойової та мобілізаційної готовності і підготовки Збройних Сил України.

Міністерство оборони України, згідно з п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Міноборони є уповноваженим органом у сфері державного гарантування якості, головним органом у сфері здійснення оборонних закупівель та державним замовником у сфері оборони.

Невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 07.12.2023 у справі № 910/10469/22).

Суд враховує, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами щодо здійснення поставки товару, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.

Для позивача використання результатів отриманого за контрактом не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень, а саме: державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань, а порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави.

Водночас, матеріалами даної господарської справи підтверджено, що відповідач допустив прострочення поставки на строк 13, 38 та 46 днів.

Зважаючи на незначне прострочення відповідачем зобов`язання з поставки товару, суд виснує про наявність підстав для зменшення в порядку ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розміру заявленої до стягнення неустойки.

При цьому суд враховує, що матеріалами справи підтверджується, що із простроченням на виконання державного контракту відповідачем було поставлено товар на загальну суму 38 399 000 грн 00 коп. При цьому розмір заявленої та арифметично правильно розрахованої до стягнення з відповідача неустойки складає 2 436 800 грн 54 коп., що становить 6,35 % від суми простроченого зобов`язання.

Також суд враховує, що затримка у постачанні відповідного товару зумовлена діями заводу виробника, який є монопольним виробником відповідних квадрокоптерів і постачання залежить виключно від його роботи. Відповідач додав до відзиву листа від постачальника товару - AMGROUP China Co Ltd. з перекладом від товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що Державний контракт від 28.01.2026 виконано зі сторони виконавця (відповідача) у повному обсязі на суму 38 399 000 грн 00 коп., в той час із певним простроченням.

Однак суд зауважує, що специфікацією до державного контракту від 28.01.2026 відповідачу було встановлено нетривалий строк поставки товару - 30 та 60 днів. Суд враховує, що поставка товару здійснювалася з-за кордону, а тому її виконання було пов`язане з проходженням міжнародних логістичних процедур. Зазначена обставина сама по собі не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків поставки, однак враховується судом при вирішенні питання про співмірність заявленої до стягнення неустойки.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

У спірних правовідносинах договір від 28.01.2026 є виконаним. Відтак стимулювання відповідача до належного виконання ним договірних зобов`язань як одна із цілей застосування неустойки об`єктивно вже не може бути досягнута.

За таких обставин при визначенні розміру неустойки суд виходить насамперед із необхідності забезпечення співмірності відповідальності наслідкам допущеного порушення, дотримання балансу інтересів сторін та недопущення як фактичного звільнення відповідача від відповідальності, так і покладення на нього надмірного майнового тягаря.

За таких обставин з огляду на функцію, яку виконує неустойка, яка не є каральною санкцією, а спрямована на забезпечення належного виконання зобов`язання та компенсацію негативних наслідків його порушення, а також необхідність дотримання розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення неустойки (ризик припинення боржника як суб`єкта господарювання внаслідок застосування відповідальності у заявленому обсязі), враховуючи незначний строк прострочення поставки товару, співвідношення розміру заявленої до стягнення неустойки до вартості простроченого зобов`язання, необхідність недопущення покладення на відповідача надмірного майнового тягаря, суд дійшов висновку, що наявні виняткові обставини, які відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України є підставою для зменшення розміру пені на 50 %.

Таке зменшення, на переконання суду, забезпечує справедливий баланс між інтересами сторін, відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості, а також не нівелює стимулюючу та компенсаційну функції неустойки.

При цьому суд враховує, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі може негативно вплинути на виконання відповідачем інших договірних зобов`язань, що здійснюються із залученням власних коштів, та, з огляду на характер таких зобов`язань, створити ризики для належного забезпечення інтересів держави у сфері обороноздатності.

Отже, у даному випадку, господарський суд реалізує надане йому право (дискреційні повноваження) та зменшує розмір обґрунтовано заявлених до стягнення пені на 50% до 546 417 грн 77 коп. та штрафу на 50 % до 671 982 грн 50 коп.

Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

У решті позовних вимог про стягнення пені у розмірі 546 417 грн 77 коп. та штрафу у розмірі 671 982 грн 50 коп. суд відмовляє у зв`язку із зменшенням розміру неустойки.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак за результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своєї вимоги про зменшення розміру неустойки на 50 %, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 546 417 грн 77 коп. та штрафу у розмірі 671 982 грн 50 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 565 617 грн 27 коп. (546 417 грн 77 коп. +19 199 грн 50 коп.) пені та 671 982 грн 50 коп. штрафу суд відмовляє з підстав, викладених у даному рішенні.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивач сплатив суму судового збору в розмірі 29 472 грн 00 коп. що підтверджується платіжною інструкцією № 79 від 04.06.2026.

Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір", позаяк до суми судового збору 1, 5 % від ціни позову що становить 36 840.00 грн, - застосовується коефіцієнт 0, 8 у зв`язку із поданням позову через підсистему Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що позов визнано обґрунтованим судом на суму 2 436 800, 54 грн, проте суд дійшов висновку про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) на 50 %, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 29 472 грн 00 коп., що сплачені позивачем, покладаються на відповідача у справі частково - пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 29 241 грн 61 коп.

Решта судового збору у розмірі 230 грн 39 коп. залишається за позивачем у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення 19 199 грн 50 коп. пені у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» про стягнення 2 456 000 грн 04 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМПРОМБУД» (Рівненська область, м. Рівне, вул. Біла, буд. 5а, офіс 404, код ЄДРПОУ 44579922) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) 546 417 (п`ятсот сорок шість тисяч чотириста сімнадцять) грн 77 коп. пені, 671 982 (шістсот сімдесят одна) грн 50 коп. штрафу, 29 241 (двадцять дев`ять тисяч двісті сорок одна) грн 61 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 565 617 грн 27 коп. та штрафу у розмірі 671 982 грн 50 коп. - відмовити.

5. Судовий збір у розмірі 230 грн 39 коп. залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано суддею "31" серпня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич