Рішення № 139330678, 31.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2666/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм Авто" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 197)

про стягнення 14 963, 27 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

26.06.2026 Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради (далі КУ "Одесреклама", позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі "Електронний суд" (вх. № 2731/26 від 26.06.2026), про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм Авто" (далі ТОВ "Струм Авто", відповідач) заборгованості за договором у сумі 12 667, 74 грн, пені за неналежне виконання умов договору у сумі 2295, 53 грн та судового збору у сумі 2662, 40 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Ураховуючи наявність електронних кабінетів у позивача, його представника та у відповідача ухвала суду від 01.07.2026 була доставлена до їх електронних кабінетів 02.07.2026, про що свідчать відповідні довідки про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформовані за допомогою Комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 7 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, ГПК України передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) в електронній формі через Електронний кабінет та (2) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Тобто, ухвала суду від 01.07.2026 була надіслана позивачу та відповідачу у відповідності до вимог ГПК України.

Суд також бере до уваги, що сторони мали можливість ознайомитись з усіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Таким чином, матеріали справи свідчать про належне повідомлення учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, а також створення учасникам судового процесу належних умов для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про належне повідомлення як позивача, так і відповідача про розгляд судом даного спору.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

3. Позиція учасників справи.

Доводи позивача КУ "Одесреклама".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 2529/1-од від 04.07.2024 на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів щодо повного та своєчасного здійснення плати. Позивач зазначив, що вказаний договір розірвано 31.03.2026 на підставі його п.п. 8.5.4. п. 8.5.

Правову позицію обґрунтовує приписами ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 615, 629, 631 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами до суду не надав, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України, враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між КУ "Одесреклама" як установою та ТОВ "Струм Авто" як користувачем 04.07.2024 укладено договір № 2529/1-од на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів (далі договір), п. 2.1. якого передбачено, що установа надає користувачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

У відповідності до п. 2.2. договору місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Підпунктами 3.1.3, 3.1.6. пункту 3.1. договору передбачено право установи в односторонньому порядку розірвати цей договір та власними силами або із залученням послуг третіх осіб здійснити демонтаж рекламних засобів у випадку виникнення у користувача перед установою непогашеної дебіторської заборгованості за цим договором у зв`язку з несплатою коштів, передбачених розділом 4 цього договору, протягом двох та більше місяців поспіль, а також право розірвати цей договір на умовах та в порядку, передбачених договором та чинним законодавством України.

Користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором (пп. 4.2.4. п. 4.2. договору).

За положеннями п. п. 5.1. та 5.2. договору плата за цим договором визначається на підставі п. 14.6 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції. Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.

У відповідності до п. 6.2. договору у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь установи пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з п. 6.3. договору нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки (п. 6.4. договору).

Згідно з п. п. 8.1., 8.2. договір набирає чинності з моменту його укладення. Договір є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що він укладений з 04.07.2024 по 22.11.2028.

За положеннями пп. 8.5.4. п. 8.5. договору він достроково припиняє свою дію у випадку розірвання договору установою в односторонньому порядку у разі несплати користувачем плати за договором протягом двох або більше місяців поспіль.

У відповідності до п. 9.2. договору у разі виникнення між сторонами суперечок щодо виконання або тлумачення договору, вони намагатимуться вирішити їх шляхом переговорів. При недосягненні порозуміння, спір передається на розгляд до Господарського суду Одеської області.

У п. 9.4 договору зазначено, що усі зміни, доповнення та додатки до цього договору мають однакову з ним юридичну силу, якщо вони підписані сторонами або їхніми уповноваженими представниками, і є невід`ємною частиною договору.

Договір підписаний позивачем та відповідачем, скріплений їх печатками.

Додатком № 1 від 04.07.2024 до договору № 2529/1-од від 04.07.2024 у відповідності до п. 2.2. вищевказаного договору, дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а саме: адреса місця розташування рекламного засобу вул. Отамана Чепіги, 112-Е (з вул. Отамана Головатого); назва рекламного засобу стаціонарний наземний рекламний засіб (стела); розмір рекламного засобу 6м1, 7м*2ст.

Додатком № 1 від 04.07.2024 до договору № 2529/1-од від 04.07.2024 у відповідності до п. 2.2. та 5.1. вищевказаного договору сторони дійшли згоди затвердити бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Струм Авто", згідно якого плата становила 850 грн.

КУ "Одесреклама" звернулась до ТОВ "Струм Авто" із претензією № 376/01-27 від 23.03.2026, відповідно до якої позивач зазначив, що станом на 17.03.2026 у відповідача існує заборгованість у сумі 13 810, 08 грн, а саме: за договором № 2529/1-од від 04.07.2024 у сумі 11 817, 74 грн; пеня за неналежне виконання умов договору у сумі 1992, 34 грн. Позивач вказав про необхідність погашення існуючої заборгованості шляхом перерахування коштів на його рахунок. При цьому, по тексту вказаної претензії зазначено, що у разі ігнорування цієї претензії заборгованість буде стягнута з ТОВ "Струм Авто" у судовому порядку, договір буде розірвано з 31.03.2026, а дозволи на розміщення зовнішньої реклами будуть анульовані у відповідності до чинного законодавства України.

Претензія № 376/01-27 від 23.03.2026 була повернута засобами поштового зв`язку, про що свідчить рекомендоване повідомлення АТ "Укрпошта".

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ "Струм Авто" за договором № 2529/1-од від 04.07.2024 за період з 01.01.2025 по 31.03.2026 сума заборгованості становить 12 667, 74 грн.

Згідно розрахунку пені згідно п. п. 6.2., 6.4. договору № 2529/1-од від 04.07.2024 за період з 01.07.2024 по 31.03.2026 її сума становить 2295, 53 грн.

5. Позиція суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).

В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За положеннями ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1). Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (частина 2).

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 907 ЦК України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.5 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2008 №434 (із змінами та доповненнями) (далі Правила) встановлено, що КУ «Одесреклама» - комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради, створена для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами, виконання інших завдань та функцій, визначених ними Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.

Згідно з п. 4.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Одесі КУ «Одесреклама» Одеської міської ради: забезпечує економічно ефективне використання місць, що перебувають у комунальній власності, для розміщення зовнішньої реклами; забезпечує повноту надходжень до бюджету міста Одеси плати за користування вказаними місцями; укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів у випадках, передбачених цими Правилами; за направленням робочого органу перевіряє додержання фізичними та юридичними особами вимог цих Правил та надає робочому органу матеріали щодо виявлених порушень; за направленням робочого органу проводить перевірки дотримання фізичними та юридичними особами вимог цих Правил; на підставі направлення робочого органу організовує та/або здійснює власними силами у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів; надає платні послуги фізичним та юридичним особам у сфері розміщення зовнішньої реклами відповідно до чинного законодавства; забезпечує виготовлення та/або розміщення соціальної реклами та інформації соціальної спрямованості; виконує інші завдання та функції, передбачені актами законодавства, цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.

Відповідно до п. 14.1.-14.3. Правил розмір плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розташування рекламних засобів встановлюється виконавчим комітетом Одеської міської ради, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). З дати прийняття виконавчим органом рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами розмір плати за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності, становить 100 відсотків, згідно із затвердженими тарифами, та справляється з розповсюджувача зовнішньої реклами у встановленому порядку. Підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, що укладається відповідно до порядку, встановленого підпунктом 7.5 цих Правил. За наявності дозволу розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за право тимчасового користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, що перебуває у комунальній власності, незалежно від факту нерозміщення рекламного засобу у визначеному дозволом місці.

Відповідно до п. 14.21. Правил встановити, що з 01.01.2015 плата за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси (без ПДВ), сплачується користувачами до бюджету міста Одеси відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та перераховується на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкритий для виконання бюджету міста за кодом бюджетної класифікації 24060300 «Інші надходження».

Згідно з п. 15.1. Правил контроль за дотриманням цих Правил здійснює в межах своїх повноважень робочий орган, КУ «Одесреклама» Одеської міської ради, а також інші органи чи організації згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, за якими відповідач зобов`язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати плату за тимчасове використання для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір підписано уповноваженими особами, предметом судових розглядів не виступав та недійсним судом не визнавався.

Ураховуючи вищевказані умови договору та положень Правил, сторонами узгоджено розрахунок розміру щомісячної плати за право розміщення кожного рекламного засобу, з урахуванням переліку рекламних засобів, їх розміру та місця розташування, що закріплено у додатках до відповідного договору.

За твердженням позивача договір № 2529/1-од від 04.07.2024 розірвано з 31.03.2026 на підставі його підпункту 8.5.4. пункту 8.5.

Суд вважає доведеною обставину забезпечення позивачем відповідачу можливості тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів у спірний період. Також судом встановлена обставина неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо внесення плати за договором № 2529/1-од від 04.07.2024.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем не спростований. Відповідач не скористався наданими йому ст. 46 ГПК України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Оскільки дослідженими матеріалами справи встановлено належне у повному обсязі виконання позивачем зобов`язання за договором, а також встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а саме відсутність в матеріалах справи доказів своєчасної та повної оплати відповідачем вартості послуг за договором № 2529/1-од від 04.07.2024 за період з 01.01.2025 по 31.03.2026, приймаючи до уваги відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача та доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КУ "Одесреклама" про стягнення заборгованості у розмірі 12 667, 74 грн належним чином обґрунтовані та доведені.

Водночас, окрім основної заборгованості, позивач нарахував та заявив до стягнення 2295, 53 грн пені за неналежне виконання умов договору № 2529/1-од від 04.07.2024.

Відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені погоджена сторонами у п. п. 6.2 6.4 договору.

У відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 щодо можливості вважати формулювання в господарському договорі "за кожний день прострочення" установленням іншого, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій зазначено, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

У даній справі судом установлено, що умови укладеного між позивачем та відповідачем договору не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, до повного виконання зобов`язання, до повної сплати заборгованості, до повного погашення боргу), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, тому пеня за прострочення виконання зобов`язань відповідачем, як користувачем за договорами № 2529/1-од від 04.07.2024 має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

При цьому, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи тлумачення ст. 549 ЦК України та ст. 231 ГК України виснувала, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення (постанова від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором № 2529/1-од від 04.07.2024 на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів щодо здійснення оплати вартості користування місцями для розміщення рекламних засобів, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, водночас її нарахування обмежується шістьма місяцями з урахуванням усталеної правоої позиції ВП ВС від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі № 921/481/22 вказав, що здійснення судом перерахунку позовних вимог за допомогою калькулятора Ліги (пошук в мережі Інтернет https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) є установленою практикою.

Згідно розрахунку пені позивач початком перебігу прострочення визначив 28.07.2024 та датою закінчення 31.03.2026, тоді як періодом заборгованості за договором визначив 01.01.2025 по 31.03.2026.

Ураховуючи те, що позивачем не заявлено до стягнення заборгованості за договором у період з 28.07.2024 по 14.08.2024, а також не надано доказів здійснення відповідачем оплат з простроченням, встановлення правомірності заявленої до стягнення пені у зазначений період є неможливим.

За таких обставин, суд перевірив арифметичний розрахунок пені, наведений позивачем, за наслідками чого визнав його обґрунтованим за період з 28.01.2025 по 27.07.2025 в розмірі 443, 83 грн.

При цьому, судом враховується, що відповідач не надав до суду жодних заперечень як щодо обставин прострочення виконання ним зобов`язання з оплати за договорами на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, так і до відповідного розрахунку пені, який здійснених позивачем. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в загальній сумі 443, 83 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог КУ Одесреклама.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2662, 40 грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 2332, 93 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (13 111, 57 х 2662, 40:14 963, 27).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм Авто" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 197; ідентифікаційний код юридичної особи: 45351857) на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; ідентифікаційний код юридичної особи: 25830211) суму основної заборгованості в розмірі 12 667, 74 грн (дванадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень, сімдесят чотири копійки), пеню в розмірі 443, 83 грн (чотириста сорок три гривні, вісімдесят три копійки) та судовий збір в розмірі 2332, 93 грн (дві тисячі триста тридцять дві гривні, дев`яносто три копійки).

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Мусієнко