Рішення № 139330423, 31.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 Справа № 914/2056/26

За позовом: Приватного підприємства «Індустріальний парк «Жидачів», м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України», м.Київ,

про: стягнення 331 500 грн.

Суддя І. Б. КОЗАК

Без виклику сторін.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Приватного підприємства «Індустріальний парк «Жидачів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» про стягнення 331 500 грн.

Ухвалою суду від 07.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 21.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» про проведення судового засідання з повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 25.08.2026 відмовлено ПП «Індустріальний парк «Жидачів» в поновленні процесуального строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та залишено таку заяву без розгляду.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 листопада 2022 року між сторонами у справі укладено Договір оренди № 01/11/22 гаражу та частини торгівельного майданчика який діяв до 28.02.2025. Після закінчення строку дії договору відповідач не повернув позивачу об`єкт оренди. У зв`язку з чим позивачем на підставі ст. 785 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення неустойку за несвоєчасне повернення майна за період 01.06.2025 по 30.06.2026 у розмірі 331 500 грн.

Попередній розрахунок судових витрат:

- 4972,5 грн - сума сплаченого судового збору;

- 20 000 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№20687/26 від 22.07.2026) у якому частково визнав позовні вимоги про стягнення неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди за період з 01.06.2025 по 12.08.2025 у розмірі 46537,5 грн. Проти задоволення решти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що

За пунктом 9.2.3. Договору, у випадку порушення Орендарем порядку повернення Об`єкта оренди, Орендодавець може вимагати від Орендаря, а Орендар в такому випадку зобов`язаний сплатити на користь Орендодавця пеню у розмірі 5% від розміру місячної орендної плати за кожен день такого протермінування. Відповідач трактує дану умову Договору, як зменшення сторонами розміру неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України за період прострочення виконання обов`язку (щодо повернення майна).

Таким чином, у даному конкретному випадку, у зв`язку із узгодженням сторонами договору оренди (позивачем і відповідачем) умови щодо зменшення розміру неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди, у разі встановлення судом обставин щодо несвоєчасного повернення орендованого майна з оренди, до відповідача може бути застосовано відповідальність саме у розмірі, передбаченому договором оренди № 01/11/22 від 01.11.2022 року, а саме: сплати на користь Орендодавця пені у розмірі 5% від розміру місячної орендної плати за кожен день такого протермінування.

Так, у приміщенні орендованого гаража за адресою: Львівська область, місто Жидачів, вул. Галицького Д., будинок 86 дійсно, після закінчення договору оренди, залишалися певні речі Орендаря: кілька каністр і запасні частини до транспортних засобів, які були остаточно вивезені з об`єкту 13.08.2025 року. Поруч з орендованим об`єктом розміщувалася несправна техніка ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України», яка також була вивезена 13.08.2025 року.

Таким чином, саме з 13 серпня 2025 року об`єкт оренди був повністю звільнений від майна орендаря. Процес вивезення майна з об`єкту супроводжувався фотофіксацією, що велася головним інженером відповідача ОСОБА_1 . Про фактичне звільнення об`єкту оренди з 13 серпня 2025 року позивачу достеменно відомо.

Акт приймання-передачі об`єкту оренди з користування сторонами 13 серпня 2025 року не оформлювався, оскільки на той час спір перебував на розгляді Господарського суду Львівської області. Після апеляційного розгляду справи №914/1822/25 (постанова від 25.05.2026), оформлення акту приймання-передачі майна з оренди не мало жодного правового сенсу у зв`язку із припиненням договору оренди 28.02.2025 року і фактичним невикористанням об`єкту відповідачем з 13 серпня 2025 року. Укладення такого акту після апеляційного розгляду справи потребувало б проставляння у ньому дати його фактичного оформлення, що суперечило б фактичному припиненню відносин між сторонами з 13.08.2025 року

На підставі викладеного, вказує, що заявлений позивачем розмір неустойки за прострочення повернення майна з оренди суперечить договірній умові, узгодженій сторонами при укладенні договору, а саме згідно пункту 9.2.3. Договору; заявлений позивачем строк сплати неустойки (13 календарних місяців), починаючи з 01.06.2025 року по 30.06.2026 року суперечить фактичному припиненню відносин між сторонами щодо використання об`єкту оренди з 13 серпня 2025 року; матеріали позовної заяви не містять жодних доказів, які б підтверджували факт використання орендарем майна, зокрема орендованого гаража і частини торгівельної площадки з твердим покриттям у період з 13 серпня 2025 року по 30 червня 2026; заявлений позивачем період стягнення неустойки суперечить п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, згідно якого для стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік; позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували наявність будь-яких збитків внаслідок не оформлення зі сторони ТОВ «ІНСТИТУТ ТРАНСПОРТНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ» формального акту повернення майна з оренди; позивачем не надано доказів про неможливість ним, як власником, самостійно використовувати майно, що було об`єктом оренди, починаючи з 13 серпня 2025 року.

Таким чином, відповідач частково визнає позовні вимоги про стягнення неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди за період з 01 червня 2025 року по 12 серпня 2025 року включно у розмірі 46 537,50 грн, в задоволенні решти позову просить суд відмовити.

Позивач проти аргументів відповідача заперечив у відповіді на відзив на позовну заяву (вх.№22019/26 від 05.08.2026).

Обставини справи.

01 листопада 2022 року між Приватним підприємством «Індустріальний парк «Жидачів» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» (Орендар) укладено Договір оренди №01/11/22 відповідно до якого Орендодавець зобов`язався передати, а Орендар прийняти у тимчасове платне користування Об`єкт оренди гараж площею 76.6 кв.м. та частину торгівельного майданчика з твердим покриттям площею 0,09 га, що знаходяться за адресою Львівська область, місто Жидачів, вулиця Галицького Д., будинок 86.

Згідно Акту №1 приймання - передачі в оренду від 01.11.2022, Орендодавець передав, а Орендар прийняв Об`єкт оренди: гараж площею 76.6 кв.м. та частину торгівельного майданчика з твердим покриттям площею 0,09 га, що знаходяться за адресою Львівська область, місто Жидачів, вулиця Галицького Д., будинок 86.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2026 у справі №914/1822/25 встановлено, що договір оренди №01/11/22 від 01.11.2022 продовжено з 01.01.2024 ще на 14 місяців, до 28.02.2025.

Відповідно до п. 8.2 Договору протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту закінчення дії даного Договору або його розірвання, Орендар зобов`язаний підготувати об`єкт оренди до передачі Орендодавцю та звільнити його.

Як вказує позивач, відповідач повинен був повернути об`єкт оренди не пізніше 04.03.2025 року, однак станом на дату подачі позову так цього і не зробив. У зв`язку з чим позивачем на підставі ст. 785 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення неустойку за несвоєчасне повернення майна за період 01.06.2025 по 30.06.2026 у розмірі 331 500 грн.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів оплати неустойки.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, договір найму (оренди) є підставою для виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному - сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Неустойка, за частиною другою статті 785 ЦК України, має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Суд звертає увагу, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Судом встановлено, що на розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1822/25 за позовом Приватного підприємства «Індустріальний парк «Жидачів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» про стягнення 306977,8 грн та зобов`язання повернути об`єкт оренди. Підставами позову стало те, що відповідач всупереч умовам договору після спливу дії договору оренди так і не повернув позивачу об`єкт оренди.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2026 у справі №914/1822/25 встановлено, що договір оренди №01/11/22 від 01.11.2022 продовжено з 01.01.2024 ще на 14 місяців, до 28.02.2025.

Також, вказаним рішенням стягнуто з ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» на користь ПП «Індустріальний парк «Жидачів» 140250 грн. заборгованості по орендній платі, 74032,26 грн неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди за період 04.03.2025 по 01.06.2025, 14547,58 грн неустойки за прострочення терміну внесення орендної плати, 12036 грн інфляційних, 1060,52грн 3% річних та зобов`язано ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» повернути ПП «Індустріальний парк «Жидачів» об`єкт оренди за договором оренди № 01/11/22 від 01.11.2022 року: гараж площею 76,6 кв.м та частину торгівельного майданчика з твердим покриттям площею 0,09 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Галицького Данила, будинок 86.

Відповідач стверджує, що об`єкт оренди був повернутий позивачу 13.08.2025, на підтвердження чого ним додано до матеріалів позовної заяви наступні докази:

- Акт огляду об`єкту оренди від 07 серпня 2025 року з додатком (фото), що складався працівниками ПП «Індустріальний парк «Жидачів», яким зафіксовано, що гараж зачинений, а на майданчику знаходиться спецтехніка, транспортні засобі, інше майно орендаря ТОВ «Інститут транспортно- енергетичних систем України».

- Акт огляду об`єкту оренди від 08 серпня 2025 року, що складений представниками ПП «Індустріальний парк «Жидачів» Бардин О.В., Салій М.В., за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Галицького Д., будинок 86, яким встановлено, що гараж відчинено, на майданчику знаходяться працівники та спецтехніка, транспортні засоби, інше майно орендаря ТОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України».

- Акт огляду об`єкта оренди від 12.08.2025 з додатками, поясненнями, що відібрані 12.08.2025 р. ВП № 1 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області в працівників відповідача та листом ВП № 1 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області від 18 серпня 2025 р. № 5968/49/01-2025, якими підтверджується перебування працівників і техніки відповідача за адресою: м. Жидачів, вул. Д. Галицького, 86 і вивезення майна орендаря з об`єкту оренди.

Так, Розділом 8 Договору оренди визначено порядок повернення об`єкта оренди. Зокрема, згідно 8.4. Договору оренди при передачі об`єкта оренди складається Акт приймання-передачі з оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Суд звертає увагу, що надані відповідачем докази у своїй сукупності не підтверджують передачу об`єкта оренди позивачу оскільки такі не є підписаними зі сторони позивача. В свою чергу, згідно Акту приватного виконавця про приймання-передачу майна від 19.08.2026 (ВП №81395386) гараж площею 76,6 кв.м та частина торгівельного майданчика з твердим покриттям площею 0,09 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Галицького Данила, будинок 86 були повернуті Орендодавцю 19.08.2026. Вказаний акт є підписаний зі сторони стягувача (позивача) та приватного виконавця.

Відтак акт про приймання-передачу майна від 19.08.2026 підтверджує, що об`єкт оренди був повернутий позивачу саме 19.08.2026, а не 13.08.2025 як стверджує відповідач.

Щодо тверджень відповідача, що заявлений позивачем розмір неустойки за прострочення повернення майна з оренди суперечить договірній умові, узгодженій сторонами при укладенні договору, а саме згідно пункту 9.2.3. Договору суд зазначає наступне

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Ураховуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу .

Отже, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.08.2024 року у справі № 910/14706/22.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення неустойку на підставі ст.785 ЦК України.

Щодо інших заперечень відповідача, суд зазначає, що такі аргументи відповідача є ідентичними тим, що вже були предметом судового розгляду та були відхилені судами першої та апеляційної інстанції у справі №914/1822/25.

Перевіривши поданий розрахунок неустойки за період 01.06.2025 по 30.06.2026, підстави та правильність нарахування суми неустойки, судом встановлено, що позивачем допущено помилку щодо дати початку нарахування неустойки, зокрема, як вже зазначалось, рішенням суду від 27.01.2026 у справі №914/1822/25 ухвалено стягнути, серед іншого, 74 032,26 грн неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди за період 04.03.2025 по 01.06.2025. Відтак нарахування неустойки можливе з наступного дня з 02.06.2025 а не із 01.06.2025 як заявлено позивачем, оскільки неустойка за 01.06.2025 вже була розглянута та стягнута рішенням суду від 27.01.2026 у справі №914/1822/25.

Здійснивши власний розрахунок неустойки за період: 02.06.2025 - 30.06.2026 судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 330 650 грн неустойки за порушення строків повернення об`єкта оренди, в стягненні решти слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо строків позовної давності то суд звертає увагу, що частина друга статті 785 ЦК України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, оскільки частиною другою статті 785 ЦК України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном).

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 у справі №916/1319/19.

Таким чином до правовідносин щодо стягнення неустойки у цій справі застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки, яка станом на дату подачі позову не була пропущена.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача частково - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 191, 219-221, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» (адреса: 04119, місто Київ, вулиця Деревлянська, будинок 8 офіс 35; ідентифікаційний код: 32843579) на користь Приватного підприємства «Індустріальний парк «Жидачів» (адреса: 79053, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 16; ідентифікаційний код 35227915, IBAN: НОМЕР_1 у ТВБВ 10013/03 філії-ЛОУ АТ «Ощадбанк», МФО 325796) 330 650 грн неустойки та 4959,57 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Суддя Козак І.Б.