Рішення № 139330223, 31.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/65/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 Справа № 908/1534/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи № 908/1534/26

за позовом Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запоріжхімбудоптторг (69096, м.Запоріжжя, вул. Гребельна, буд.5, ідентифікаційний код 03562224)

про стягнення 110500,92 грн.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька міська рада з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запоріжхімбудоптторг доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 в розмірі 110500,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:033:0004 без укладання договору оренди землі та не сплачував плату за користування вказаною ділянкою.

Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 11, 16, 526, 632, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою від 26.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання копії договору оренди землі від 01.09.2015 №201504000100303, на який є посилання на сторінці 2 позовної заяви, з усіма додатками та змінами.

29.06.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/65/26, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 30.07.2026.

Копію ухвали суду доставлено електронних кабінетів сторін 30.06.2026 після 17-ї години, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

За приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи викладене, копія ухвали вважається врученою сторонам 01.07.2026.

Станом на 31.08.2026 від відповідача не надійшло відзиву на позов, строк для надання відзиву сплив.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. У зв`язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2013 Приватне акціонерне товариство «Запоріжхімбудоптторг» (далі відповідач) набуло право власності на об`єкт нерухомого майна № 70049623101 (номер об`єкта), розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лісозаводська, буд.2 (далі нерухоме майно), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 476655166 від 11.05.2026.

Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул.Лісозаводська, буд. 2, з кадастровим номером 2310100000:04:033:0004, площею 0,2821 га, з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та належать територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (далі позивач) на праві комунальної власності, що підтверджується Інформаціїєю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №476653643 від 11.05.2026.

01.09.2015 позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №201504000100303 земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0004, площею 0,2821 га за адресою м. Запоріжжя, вул. Лісозаводська, буд. 2 для розташування складу пароводяної арматури строком дії до 27.06.2024.

На період 2025 року договір оренди на вказану земельну ділянку не обліковувався, що підтверджується листом Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 25.05.2026 № 5274/01/01-07/7332.

З листа Головного управління ДПС у Запорізькій області №4074/5/08-01-0408 від 23.03.2026 вбачається, що за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 сплата орендної плати/ земельного податку за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:033:0004, загальною площею 0,2821 га, що розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул. Лісозаводська, буд. 2, відсутня.

Наведене свідчить, що за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 відповідач користувався земельною ділянкою комунальної форми власності з кадастровим номером 2310100000:04:033:0004 без укладання договору оренди землі та не сплачував плату за користування вказаною ділянкою, що є порушенням вимог ст.206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.

30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за №7 було оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01.01.2016.

04.12.2024 Запорізька міська рада прийняла рішення № 103 «Про внесення змін до рішення № 26 від 28.11.2018 року», яким встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Відповідно до додатку до вказаного рішення № 103 від 04.12.2024 встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:033:0004 відноситься до категорії земель: інші земельні ділянки м. Запоріжжя, розмір орендної плати якої складає 3% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до витягу № НВ-2300068122026 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.04.2026, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0004, загальною площею 0,2821 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лісозаводська, буд. 2, становить 3978033,15 грн. (три мільйони дев`ятсот сімдесят вісім тисяч тридцять три грн. 15 коп.) у цінах 2026 року.

Згідно з п.271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно зі ст. 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

В листі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2026 №6-28-0.221-353/2-26 наведено значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2025 роки. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2008-2025 роки: 2008 рік 1,152; 2009 рік 1,059; 2010 рік 1,0; 2011 рік 1,0; 2012 рік 1,0; 2013 рік 1,0; 2014 1,249; 2015 рік 1,433; 2016 рік 1,06; 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0, 2021 рік 1,1; 2022 рік 1,15; 2023рік 1,051, 2024 1,12, 2025 1,08.

При цьому в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №804/937/16 викладено правовий висновок, виходячи з якого коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком (орендної плати) шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів.

Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №804/937/16, від 23.06.2022 у справі №160/8668/19, нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період. Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах.

З 2016 року по теперішній час нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя, в тому числі спірної земельної ділянки була сталою та змінювалась лише на щорічні коефіцієнти індексації. Тому для отримання нормативної грошової оцінки за попередні роки позивач ділив нормативну грошову оцінку 2026 року на коефіцієнти індексації.

Позивачем складено розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:033:0004 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2025 по 31.12.2025, виходячи такого:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2026 року становить 3978033,15 грн.;

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2025 року становить: 3978033,15 (нормативна грошова оцінка 2026 року) /1,08 (коефіцієнт індексації 2025 року) = 3683364,03 грн.

Розмір плати за користування земельною ділянкою за 2025 рік (з 01.01.2025 по 31.12.2025) складає: 3683364,03 (нормативна грошова оцінка 2025 року) * 3% = 110500,92 грн., який відповідачем не сплачено.

Беручи до уваги, що за вищевказаний період часу відповідач користувався вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:033:0004 без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав або міг одержати від безпідставно набутого майна.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як і фактичний добросовісний землекористувач. До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 12.04.2017 у справах №922/207/15 та №922/5468/14, Верховний Суд у постанові від 09.04.2020 у справі №908/848/18 по аналогічним справам.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є складовою частиною податку на майно.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, розмір якого визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п.п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та (п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.

Статтею 10 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно є місцевим податком. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до ст. 288.5.1 Податкового кодексу України розмір річної орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як визначено у ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

При відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України (ст. ст. 116, 120-126) визначена певна процедура набуття та оформлення прав на землі комунальною власності громадянами та юридичними особами, яка передбачає звернення до власника землі (територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування) з метою подальшого оформлення права на землю. Вказана процедура є обов`язково для всіх суб`єктів земельних відносин.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяжень, які підлягають державній реєстрації, відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідачем не оформлено та не зареєстровано речові права на земельну ділянку, на якій розміщено його нерухоме майно, зокрема, не укладено та не зареєстровано договір оренди земельної ділянки у спірному періоді (2025 рік).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди (іншого речового права) щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування ним без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки. Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ. При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю, як землекористувача, є орендна плата.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, що належить до сфери приватноправових відносин.

Системний аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 Податкового кодексу України вказує, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20.

З урахуванням вищезазначеного, за відсутності укладеного відповідного договору оренди, грошові кошти, які повинен сплатити відповідач, не можна вважати орендною платою, а є платою за користування вказаною земельною ділянкою.

Для визначення розміру грошових коштів, які відповідач має повернути, використовується аналогія розрахунку орендної плати відповідно до договору оренди, враховуючи нормативну грошову оцінку такої земельної ділянки, процентну ставку, яка могла застосовуватись у випадку належного оформлення відповідачем права користування такою земельною ділянкою. При цьому, грошові кошти, які просить стягнути позивач, не є орендною платою, а є, фактично, її еквівалентом. Іншого механізму розрахунку розміру безпідставно збереженого майна за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди законодавством не передбачено. Застосування іншого підходу суперечило би презумпції справедливості у порівнянні з іншими добросовісними землекористувачами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначеною нормою права передбачено зобов`язання особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави повернути потерпілому це майно.

Відповідно до вимог ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно з п.п.14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який дохід, отриманий резидентами або не резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, визначається доходом підприємства.

До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов`язання, згідно з положеннями Бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153.

Разом з тим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відноситься суми нарахованих податків.

Відповідно до вимог ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не надав доказів сплати позивачу доходу за користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав у спірному періоді в розмірі 110 500,92 грн.

Враховуючи викладене, суд ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 в розмірі 110 500,92 грн. відповідно до розрахунку позивача, який визнано судом обґрунтованим.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява містить вимоги майнового характеру про стягнення 110500,92 грн. та подана в 2026 році в системі «Електронний суд».

Згідно з підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року в розмірі 3328,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням викладеного, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі складає: 3328,00 грн. (мінімальна ставка) х 0,8 = 2662,40 грн.

За розгляд позовних вимог Виконавчим комітетом Запорізької міської ради сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн. платіжною інструкцією №876 від 22.06.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за реквізитами: отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, номер рахунку (IBAN): UA058201720344270024000034816; код отримувача (ЄДРПОУ): 02140892; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжхімбудоптторг» (69096, м.Запоріжжя, вул. Гребельна, буд.5, ідентифікаційний код 03562224) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 в розмірі 110 500,92 грн. (сто десять тисяч п`ятсот грн. 92 коп.) на наступні реквізити: отримувач: ГУК у Зап. обл/ТГ м. Запоріжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, Код класифікації доходів бюджету: 24060300 Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоіжхімбудоптторг» (69096, м.Запоріжжя, вул. Гребельна, буд.5, ідентифікаційний код 03562224) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915) судовий збір за подання позову в розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.) на наступні реквізити: отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, номер рахунку (IBAN): UA058201720344270024000034816; код отримувача (ЄДРПОУ): 02140892; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 31.08.2026.

Суддя М.В. Мірошниченко