Рішення № 139329970, 18.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3054/26

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел, м. Дніпро

про визнання трудових відносин припиненими

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Дейнеці А.В.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел про:

- визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю Софтел у зв`язку зі звільненням з посади директора на підставі статті 38 Кодексу законів о праці України;

- зобов`язання державного реєстратора (будь-який орган державної реєстрації, що має право вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) виключити з Єдиного державного реєстру відомості про ОСОБА_1 як про керівника (директора) та особу, яка має право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел;

- визнання недостовірними відомостей про місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання державного реєстратора (будь-який орган державної реєстрації, що має право вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) виключити з Єдиного державного реєстру відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 № б/н від 26.05.2026 залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 21.07.2026.

Ухвалою суду від 21.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.08.2026.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

ОСОБА_1 вказала, що вона раніше перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Софтел» та обіймала посаду директора підприємства.

Позивач наполягає на тому, що, відповідно до запису у його трудовій книжці № 13 від 31.07.2006, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ «Софтел» за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП України). Запис завірено належним чином підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства. З моменту звільнення ОСОБА_1 повністю припинила виконання будь-яких обов`язків керівника, не приймала управлінських рішень, не підписувала документи та не отримувала заробітну плату. Відповідач фактично припинив будь-яку господарську діяльність, не звітує перед контролюючими органами, зв`язок із засновниками компанії втрачено.

Однак, за твердженням позивача, станом на момент подання цього позову, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) ОСОБА_1 досі зазначена як керівник (директор) та особа, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ «Софтел». Засновники підприємства в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не подали державному реєстратору документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу в частині зміни керівника.

Позивач наполягає на тому, що така ситуація порушує його конституційне право на працю (ст. 43 Конституції України), яке включає можливість вільно обирати роботу чи припиняти її, а також створює для нього постійні ризики безпідставного притягнення до юридичної (податкової, адміністративної) відповідальності за діяльність підприємства, до якого він не маю жодного відношення вже багато років.

Крім того, як вказав позивач, юридичною адресою ТОВ «Софтел» у ЄДР досі зазначено місце його проживання: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно належить йому на правах приватної спільної власності разом із іншими співвласниками. Оскільки трудові відносини позивача, як директора припинені, виконавчий орган Відповідача за цією адресою не знаходиться. Згоди на подальше використання його приватного житла для розміщення «покинутого» бізнесу позивач та інші співвласники не надавали. Знаходження чужої юридичної особи у житлі позивача може призводити до надходження масової кореспонденції державних органів, створює загрозу візитів контролюючих служб, чим грубо порушує його права власника, гарантовані ст. 41 Конституції України та ст. 391 Цивільного кодексу України (право вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності).

Позивач вважає, що, згідно з установленою практикою Верховного Суду (зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду), у разі бездіяльності засновників єдиним ефективним способом захисту прав звільненого директора є звернення до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити реєстраційні дії щодо виключення відомостей з реєстру.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про:

- визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю Софтел у зв`язку зі звільненням з посади директора на підставі статті 38 Кодексу законів о праці України;

- зобов`язання державного реєстратора (будь-який орган державної реєстрації, що має право вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) виключити з Єдиного державного реєстру відомості про ОСОБА_1 як про керівника (директора) та особу, яка має право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел;

- визнання недостовірними відомостей про місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання державного реєстратора (будь-який орган державної реєстрації, що має право вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) виключити з Єдиного державного реєстру відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавтів, буд.16, кв.68.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити факт дотримання позивачем встановленого законом порядку припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Софтел, зокрема: чи подавав директор заяву про звільнення за власним бажанням, чи були скликані директором загальні збори учасників товариства для розгляду такої заяви, чи відбулись такі загальні збори учасників товариства.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Двадцять четвертого жовтня дві тисячі п`ятого року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю Софтел. Про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було вчинено запис № 12241020000018549 від 24.10.2005.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел є ОСОБА_1 .

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зауважити, що позивачем до дано до позовної заяви: копію паспорта громадянина України, копію картки платника податків, форму Пенсійного фонду України ОК-5, свідоцтво про право власності на житло, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно

Позивачем не надано до позовної заяви, зокрема, але не виключно, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел, рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел про обрання директора, наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел, копії трудової книжки ОСОБА_1 (як про те вказано у додатках до позову).

Усі вищевказані обставини встановлені судом на підставі зробленого останнім витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Єдиним доказом наявності взаємозв`язку між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Софтел, доданим позивачем до позовної заяви, є форма Пенсійного фонду України ОК-5, у якій вказано лише про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Софтел є одним із страхувальників ОСОБА_1 .

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

За приписами ч. 4 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Як зазначено в ч. 13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

За таких обставин, звільнення директора товариства з обмеженою відповідальністю можливе лише за умови прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників Товариства, тобто, внаслідок прийняття управлінського рішення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з ч. 12 ст. 40 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою зaхиcтy своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

У своїй постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 Верховний Суд зазначив: 5.14. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 по справі № 758/1861/18).

У Листі Міністерства соціальної політики України від 01.08.2013 № 147/06/186-13 зазначено, що статтею 38 Кодексу законів про працю України закріплено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Власник або уповноважений ним орган повинні розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно зі статутним положенням призначення та звільнення директора товариства будь-якої організаційно-правової форми здійснюється за рішенням учасників (засновників) даного товариства.

За відсутністю засновників товариства можливо скористатися правом на судовий захист, передбачений статтею 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", і звернутися до суду з позовною заявою про звільнення з посади директора.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.02.2020 по справі № 462/5997/17, особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.

Отже, директор Товариства користується такими ж правами як і будь-який інший працівник. Разом з тим, особливість звільнення директора із займаної посади полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників Товариства.

Системний аналіз положень статті 38 КЗпП України, статті 145 ЦК України, статей 58, 60, 62 Закону України "Про господарські товариства" дає підстави для висновку, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.

Так, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактів:

- наявності рішення загальних зборів ТОВ Софтел про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Софтел

або

- написання нею заяви про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подання/надсилання її всім учасникам товариства;

- скликання у встановленому законом порядку загальних зборів учасників товариства, на вирішення яких було поставлено питання щодо свого звільнення;

- відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника (об`єктивної неможливості провести загальні збори/неявки учасників Товариства на загальні збори).

А отже, в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 усіх необхідних дій та дотримався встановленого законом порядку припинення трудових відносин з ТОВ Софтел.

Сліз зазначити, що позовні вимоги про:

- зобов`язання державного реєстратора (будь-який орган державної реєстрації, що має право вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) виключити з Єдиного державного реєстру відомості про ОСОБА_1 як про керівника (директора) та особу, яка має право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел;

- визнання недостовірними відомостей про місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання державного реєстратора (будь-який орган державної реєстрації, що має право вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) виключити з Єдиного державного реєстру відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавтів, буд.16, кв.68 -

є похідними від вимоги про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю Софтел у зв`язку зі звільненням з посади директора на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими у повному обсязі.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться копією паспорта громадянина України (том 1 а.с. 4 - 6), копією картки платника податків (том 1 а.с. 7), формою ОК-5 (том 1 а.с. 8 - 10), свідоцтвом про право власності на житло (том 1 а.с. 11), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 1 а.с. 12).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел (місце реєстрації: м. Дніпро, вул. Космонавтів, буд.16, кв.68; ідентифікаційний код 33856505) про:

- визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю Софтел у зв`язку зі звільненням з посади директора на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язання державного реєстратора (будь-який орган державної реєстрації, що має право вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) виключити з Єдиного державного реєстру відомості про ОСОБА_1 як про керівника (директора) та особу, яка має право вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел;

- визнання недостовірними відомостей про місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавтів, буд.16, кв.68;

- зобов`язання державного реєстратора (будь-який орган державної реєстрації, що має право вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) виключити з Єдиного державного реєстру відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Софтел за адресою: м. Дніпро, вул. Космонавтів, буд.16, кв.68.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.08.2026.

Суддя М.О. Ніколенко