Ухвала суду № 139329693, 25.08.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2698/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Нога Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шиєнкова Я.Є. про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у цивільній справі №128/2698/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Представник відповідач ОСОБА_1 адвокат Шиєнков Я.Є. 07.07.2026 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у цивільній справі №128/2698/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Заява обґрунтована наступним.

08.06.2026 Вінницьким районним судом Вінницької області ухвалено заочне рішення по справі № 128/2698/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. 10.06.2026 вказане заочне рішення було отримано представником відповідача через Електронний Суд. Даним рішенням суду позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №547879976 від 19.11.2021 в сумі 50874 (п`ятдесят тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні 88 копійок, з яких: 13600,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 37274,88 грн. заборгованість за процентами, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

На думку сторони відповідача є підстави для скасування вказаного заочного рішення суду, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду даної справи. Також відповідач не отримував позов з додатками, а доказів на таке отримання матеріали не містять. Сторона відповідача вважає, що позов необґрунтований в частині розміру відсотків та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. з наступних підстав. Кредитний договір № 547879976 від 19.11.2021 підпадає під дію Закону України «Про споживче кредитування», а тому фінансова установа не може діяти свавільно. Умови кредитування, графік платежів та строк кредитування повинні бути детально розписані у Паспорті споживчого кредиту та в самому договорі (ст. 12 Закону «Про споживче кредитування»). Якщо ці дані відсутні або розмиті, то такі умови вважаються нікчемними. Згідно Договору та паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до вказаного Договору не вбачається чіткий та зрозумілий строк кредитування. Відповідно до паспорту строк кредитування становить 1-65 днів з можливістю продовження строку (розділ 3 паспорту), а відповідно до Договору діє один строк 12 днів (1.7. Договору) , а другий строк до 90 днів (п. 1.12.1). При цьому слід зазначити, що п.1.7 Договору чітко встановлює строк кредитування 12 днів, а вже в дужках в цьому пункті вказано, що це Дисконтний період. Отже, вбачається, що є певні замасковані для споживача обставини щодо строку кредитування, які неможливо об`єктивно встановити споживачем. Крім того строк кредитування зазначений в Паспорті не відповідає строку кредитування в Договорі. Явно вбачається, що 60-ти річна людина не може чітко розуміти такі складні умови Договору, в якому правові наслідки пов`язуються з настанням певної обставини, тобто зміну строку кредитування та пролонгація дії Договору. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 1-2 ст. 8 Конституції України). Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється, як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України. Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 ЦК України. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. На думку сторони відповідача зміст Договору в частині строку кредитування та пролонгації Договору є вкрай складним, внаслідок чого, споживач (відповідач по справі) унеможливлений розібратися в зазначених тонкощах, а тому по факту є місце опосередкованого обману споживача.. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, суд не взяв до уваги, що позивачем не надано підтвердження фінансування Клієнта за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт). В матеріалах справи відсутній платіжний документ банку що доводить факт перерахування грошей від Фактора на поточний рахунок Клієнта. Хоча в матеріалах справи є Реєстр прав вимоги №167 від 04.01.2022 та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №167 від 04.01.2022 за Договором факторингу №28/1118 01 від 28.11.2018 року, але ці документи, на думку сторони відповідача, повинні підтверджуватися платіжним банківським документом, що доводить факт перерахування грошей від Фактора на поточний рахунок Клієнта. Отже, на думку сторони відповідача, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем в розмірі 7000,00 грн., суд не врахував вимоги статей 137, 141 ЦПК України, а також критерії розумності і співмірності. При цьому, сторона відповідача звертає увагу на висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, невеликий обсяг наданих доказів у справі, її розгляд в порядку спрощеного провадження, а також необхідність врахування дотримання критеріїв розумності та справедливості, сторона відповідача вважає, що розмір витрат на правову допомогу в 7000 грн. не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді.

На підставі викладеного просив скасувати заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08.06.2026 по справі №128/2698/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником позивача ТОВ «Юніт Капатіл» Кукса К.О. подано заперечення на заяву про перегляд заочного рішення суду, у якій викладено наступне.

Щодо підстав для відмови в перегляді заочного рішенн.я Процесуальні документи, у тому числі копії матеріалів справи та судові повідомлення, направлялися відповідачу за адресою АДРЕСА_1 . Саме цю адресу відповідач також зазначила у своїй заяві про перегляд заочного рішення, що підтверджує її актуальність та правильність. Отже, твердження відповідача про неналежне повідомлення спростовуються матеріалами справи та фактом використання нею тієї ж самої адреси для звернення до суду. Відповідно до положень ЦПК України, належним повідомленням є направлення судової кореспонденції за адресою, повідомленою стороною або зареєстрованою у встановленому законом порядку. Сам по собі факт неотримання кореспонденції з причин, що залежали від адресата, не свідчить про неналежне повідомлення учасника справи. Крім того, відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання та неможливості подання відзиву чи доказів у справі. Крім того, в застосунку Дія українці також можуть отримувати сповіщення про призначені судові засідання, у яких вони є учасниками справи. Послуга реалізована Мінцифрою спільно з Державною судовою адміністрацією України, ДП «Центр судових сервісів» та ДП «Інформаційні судові системи». Таким чином, Відповідач мав можливість належним чином ознайомитись з матеріалами справи. Відповідно до ч. 8 с. 128 Цивільного процесуального кодексу України, Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. При заповнені заявки на отримання кредиту, Позичальник вказав дійсну адресу проживання та дійсну адресу реєстрації, на яку відправлялася позовна заява та інші документи, пов`язані з розглядом справи. Таким чином, Відповідач вважається належним чином повідомлений, а тому, заява про перегляд заочного рішення є необґрунтованою.

Щодо оплати договорів факторингу. Відповідно до п. 106 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/19 встановлено: Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність. Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (редакція чинна на дату укладення Договорів факторингу), договір про надання фінансової послуги повинен містити перелік обов`язкових умов, серед яких: назва документа, реквізити сторін, найменування фінансової операції, розмір фінансового активу, строки його внесення та умови взаєморозрахунків, строк дії договору, порядок зміни та припинення, права та обов`язки сторін, підписи тощо. У Договорі факторингу 1, Договорі факторингу 2, Договорі факторингу 3 (далі Договори факторингу) усі зазначені істотні умови дотримані. Зокрема: умови, передбачені пунктами 15, 711 ст. 6 Закону, закріплені безпосередньо в тексті Договорів факторингу; умова щодо розміру фінансового активу, строків його внесення та порядку взаєморозрахунків (п. 6 ст. 6 Закону) деталізована у Реєстрах прав вимоги, які є невід`ємною частиною кожного Договору факторингу. Верховний Суд у Постанові від 31.05.2021 у справі №917/265/18 звернув увагу, що додаток до договору (зокрема реєстр) може містити доповнення, уточнення та деталізацію умов договору, розкриваючи його зміст. Таким чином, Реєстри прав вимоги мають характер невід`ємних додатків до Договорів факторингу, оскільки виконують функцію документів, що конкретизують та деталізують їх істотні умови. Їх юридичне значення полягає в тому, що саме в цих Реєстрах відображено розмір фінансового активу, строки його внесення та умови взаєморозрахунків. Зазначене повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства та підтверджує належне виконання сторонами обов`язку щодо погодження усіх істотних умов договору факторингу. Окрім того, постанова Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №559/1605/18 підтверджує, що принцип свободи договору дозволяє сторонам самостійно визначати форму, зміст та спосіб фіксації істотних умов договору, якщо це не суперечить закону. Отже, виходячи із сутності Договорів факторингу, їх предметом є не відступлення права вимоги за конкретним договором, а передання Фактору прав вимоги, перелік яких наведений у відповідних Реєстрах прав вимоги. Таким чином, сторони визначили механізм відступлення прав вимоги як щодо зобов`язань, які існували на момент укладення договору, так і щодо зобов`язань, що можуть виникати в подальшому, із закріпленням їх передачі у наступних Реєстрах прав вимоги, що цілком відповідає змісту та правовій природі договору факторингу. Таким чином, кожна із сторін Договорів факторингу на всіх етапах переходу прав вимоги дотрималася вимог цивільного законодавства та спеціальних норм законодавства про фінансові послуги. Істотні умови договорів факторингу зазначені у тексті договорів та деталізовані у Реєстрах прав вимоги до них, які є їх невід`ємними частинами, що свідчить про належність та законність укладених правочинів.

Щодо оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. З вищевикладеного випливає, що оплата не є предметом доказування, однак для повного та всебічного розгляду справи Позивачем додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №167 від 04.01.2022 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги. Акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку і прийняття сторонами інформації про наявність або відсутність заборгованості. З огляду на зазначене, акт звірки набуває значення належного доказу у підтвердження існування чи відсутності заборгованості між сторонами. Якщо акт звірки підписано сторонами без застережень і ним зафіксовано відсутність непогашених зобов`язань (нульове сальдо), такий документ слід розцінювати як підтвердження факту належного виконання сторонами взаємних обов`язків та відсутності фінансових претензій одна до одної. Саме у цьому полягає його основна мета юридичне засвідчення відсутності заборгованості. Разом з тим, слід зазначити, що надання Позивачем актів звірки взаєморозрахунків у матеріали справи не є його процесуальним обов`язком, оскільки вимоги про підтвердження переходу права вимоги та обсягу заборгованості належним чином підтверджуються договорами факторингу, протоколами погодження та витягами з відповідних реєстрів прав вимоги. Подання актів звірки має виключно допоміжне доказове значення та було здійснене Позивачем з метою підтвердження відсутності непогашених фінансових зобов`язань між сторонами. Таким чином, зазначені документи лише додатково узгоджують і відображають стан взаєморозрахунків, однак самі по собі не впливають на факт доведеності переходу права вимоги. Подані Позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування Фактором Клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції Позивача. Чинне законодавство не містить імперативної норми, яка б визначала, що право вимоги за договором факторингу переходить виключно після оплати. Стаття 1077 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) лише закріплює обов`язок клієнта сплатити фактору винагороду, однак не визначає моменту переходу права вимоги: за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Відповідно ст. 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору та передбачено: «Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів». Важливо зазначити, що сама постанова Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №905/306/17 підтверджує, що перехід права вимоги може відбуватися і до фактичної оплати, якщо така умова передбачена договором. Отже, у даному спорі, враховуючи умови укладених Договорів факторингу та підписані сторонами реєстри прав вимоги на кожному з етапів, Позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Зокрема, варто звернути увагу Суду на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за Кредитним договором. Відповідно до вимог процесуального законодавства, Скаржник дійсно зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги на кожному з етапів такого переходу. Водночас доводи суду першої інстанції щодо нібито неналежної форми договорів факторингу, недотримання вимог до їх укладення чи відсутності факту оплати не мають відношення до предмета спору. Такі твердження спрямовані виключно на формальне заперечення проти позову і жодним чином не спростовують факту переходу права вимоги, адже правочини, на підставі яких здійснювався перехід прав вимоги, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися. Відповідно, вони є чинними та мають повну юридичну силу, а тому доводи суду першої інстанції про їх нібито невідповідність закону не можуть братися судом до уваги при вирішенні цього спору.

Щодо витрат на правничу допомогу. 29.05.2025 укладено Договір про надання правничої допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери». Відповідно до п.1.1 клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Згідно зі ст.137 ЦПК України Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Порядок оплати послуг Адвокатського бюро зазначено в розділі 3 Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025. Згідно з п. 3.1. Отримання винагороди Адвокатським бюром за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. В п. 3.2. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатським бюро інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; доручення; клієнтом; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання характер і тривалість професійних відносин Адвокатського бюро з професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Адвокатського бюро. Відповідно до п.3.3. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 (Додаток №1 до цього Договору.) Відповідно до п. 3.6. Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь Клієнта сплачується на користь Адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок Клієнта. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До правової допомоги наданої Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» належить вивчення матеріалів справи, складання адвокатського запиту, складання клопотання про витребування доказів , а також складання позовної заяви. Вказану суму в розмірі 7000,00 грн. на надання правничої допомоги зазначено в Протоколі погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу: 7 000,00 грн Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат:- вивчення матеріалів справи: 2 год. 1000,00 грн.; складання позовної заяви: 2 год. - 5 000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту: 1 год 500,00 грн; - підготовка та подача клопотань: 1 год 500,00 грн. Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на професійну правничу допомогу. З урахуванням викладеного, сума правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн. пропорційна виконаній роботі Адвокатського бюро «Тараненко та партнери».

На підставі викладеного просила відмовити в задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення суду та залишити його без змін.

В судове засідання сторони та їх представники, які є зареєстрованими користувачами системи «Електронний суд», не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 08.06.2026 позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №547879976 від 19.11.2021 в сумі 50874 гривні 88 копійок, з яких: 13600,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 37274,88 грн. заборгованість за процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн..

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 73), було надіслано копію ухвали суду від 24.07.2026 про прийняття до розгляді та відкриття провадження у справі, призначення судового розгляду на 04.09.2025.

Копію даної ухвали суду відповідач ОСОБА_1 , відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримав 01.08.2025 особисто (а.с. 79).

03.09.2025 представник відповідача адвокат Шиєнков Я.Є. через систему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просив: внести його дані дод додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №128/2698/25; перевести в електронну форму процесуальні та інші документи, що надійшли до суду в паперовій формі; надати йому можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи; відкласти розгляд справи, призначений н04.09.2026 на іншу дату. До вказаної заяви було долучено ордер серії ВН №1299411 від 03.09.2025, відповідно до якого адвокат Шиєнков Я.Є. представляє інтреси Мельника І.І. по договору б/н від 03.09.2025 про надання правової допомоги в Вінницькому районному суді Вінницької області, Вінницькому апеляційному суді та Верховному Суді (а.с. 83, 84).

За клопотанням представника відповідача адвоката Шиєнкова Я.Є. судове засідання, призначене на 04.09.2025 було відкладено на 17.11.2025.

15.11.2025 представник відповідача адвокат Шиєнков Я.Є. надіслав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 17.11.2025, яке судом було відкладено на 19.152.2025.

Надалі в судову засідання, які призначалися на 19.12.2025 та на 06.02.2026 відповідач ОСОБА_1 , відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлення був повідомлений завчасно на у передбачений ЦПК України спосіб (а.с. 95, 96), однак до суду не з`являвся, про причини неявки суду не повідомляв.

Представник відповідача адвокат Шиєнков Я.Є. 05.06.2026 надіслав до суду заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 06.02.2026 (а.с. 98, 99), яке за клопотання представника відповідача було відкладено на 05.05.2026.

В судові засідання, які були призначені на 05.05.2026 та на 08.06.2026 ні відповідач ні його представник, який є зареєстрованим користувачем системи «Електронний суд» та відповідно отримав повістки про явку до суду, не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Відтак, судом 08.06.2026 було ухвалено заочне рішення суду.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що ним вжито всіх заходів для повідомлення учасника справи про судовий розгляд. Неналежне виконання стороною своїх процесуальних обов`язків та зловживання процесуальними правами не може бути підставою для скасування рішення суду. Таким чином, вважається, що відповідач та його представник були належним чином та завчасно повідомлені про час, дату і місце судового засідання.

Скасування заочного рішення суду можливе за наявності сукупності умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити. Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Таким чином доводи заяви представника відповідача про неналежне повідомлення сторони відповідача про день, час та місце розгляду справи спростовуються вищевикладеним та не заслуговують на увагу.

Також слід звернути увагу, що лише з`ясування причин неявки не може бути єдиною підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Тобто, наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Оцінивши подану представником відповідача заяву про перегляд заочного рішення, суд вбачає відсутність зазначення про докази на які він мав би посилатись, та які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Разом із цим, правом подачі відзиву сторона відповідача не скористалась.

Судом під час ухвалення рішення було досліджено та надано оцінку договору позики, а також всім договорам, за якими право грошової вимоги перейшло від первісного кредитора до наступних.

Таким чином, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення є необґрунтованою, у ній відсутні посилання на обставини, які є підставою для перегляду та скасування заочного рішення, а твердження про неналежне повідомлення сторони відповідача про день, час та місце судового розгляду не підтверджено матеріалами справи.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (частина третя статті 287 ЦПК України).

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, оскільки заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шиєнкова Я.Є. про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08.06.2026 у цивільній справі №128/2698/25 не містить визначених у частині першій статті 288 ЦПК України підстав для скасування заочного рішення, тому таку заяву слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 285, 287, 288 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шиєнкова Я.Є. про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у цивільній справі №128/2698/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.П. Шевчук