Рішення № 139329636, 31.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 Справа № 904/1306/26 (212/11424/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М., розглянувши справу судді

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", м. Київ

до ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 09.10.2023-100000177 від 09.10.2023 у загальному розмірі 18 540,01 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі - позивач) звернулось до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №09.10.2023-100000177 від 09.10.2023 у загальному розмірі 18 540,01 грн., яка складається з наступних сум: 9 000,00 грн. - основний борг, 8 190,01 грн. - заборгованість за процентами, 1350,00 грн. - заборгованість по комісії.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.06.2026 цивільну справу № 212/11424/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 09.10.2023-100000177 від 09.10.2023 у загальному розмірі 18 540,01 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області з метою її подальшого розгляду в межах справи № 904/1306/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

23.06.2026 матеріали справи № 212/11424/25 надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2026 справу № 212/11424/25 передано на розгляд судді Камші Н.М.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Здійснивши аналіз ціни позову, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд дійшов висновку, що цей спір є малозначним і має розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2026 постановлено наступне:

- прийнято справу № 212/11424/25 до провадження в межах справи № 904/1306/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі;

- вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами;

- запропоновано відповідачу подати протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень; надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів; надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу;

- запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу;

- запропоновано відповідачу протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив надати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України.

При цьому суд відзначає, що згідно з ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа встановлено, що 26.06.2026 о 03:59 год. ОСОБА_1 отримав ухвалу суду від 25.06.2026, якою прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи про банкрутство, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, та запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що ухвала суду від 25.06.2026 вважається врученою відповідачеві 26.06.2026, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа (а.с. 92).

З огляду на встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (26.06.2026), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 13.07.2026.

Однак, станом на 31.08.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився та відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Судові рішення, внесені до Реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2026 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що суддя Камша Н.М. у період з 20.08.2026 по 28.08.2026 включно перебувала у відпустці, рішення у даній справі ухвалюється у перший робочий день судді, а саме 31.08.2026.

Відповідно до ч. 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Отже, враховуючи приписи ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність та введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 постановлено наступне:

- завершено попереднє судове засідання, за результатами якого внесені до реєстру вимоги кредиторів у наступній черговості: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на суму 25 000,00 грн. (з правом вирішального голосу) (заборгованість за кредитом) - 2 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 6324,80грн. (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу) - відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; постановлено належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати керуючому реструктуризацією для долучення до матеріалів справи;

- зобов`язано керуючого реструктуризацією Мотальову-Кравець Валерію Юріївну провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня поставлення даної ухвали - до 12.08.2026; постановлено протокол зборів кредиторів у 5-ти денний строк подати до справи про неплатоспроможність;

- встановлено дату підсумкового судового засідання у справі - 10.09.2026 о 10:00 год.

При цьому згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на посаді посадових та службових осіб боржника.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

У відповідності до вказаних положень закону прийнято справу № 212/11424/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 09.10.2023-100000177 від 09.10.2023 у загальному розмірі 18 540,01 грн. до провадження в межах справи № 904/1306/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Так, 09.10.2023 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" був укладений кредитний договір №09.10.2023-100000177, який складається із пропозиції про укладення кредитного договору ТОВ "Споживчий центр" (оферти), додатку до анкети та заявки відповідача від 09.10.2023, її відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) та підтвердження укладення електронного договору (далі - договір, кредитний договір, а.с. 21-30).

З матеріалів справи вбачається, що договір укладений на таких умовах (а.с. 26): дата надання / видачі кредиту - 09.10.2023; сума кредиту 9 000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 70 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 17.12.2023.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,3 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту (далі - комісія) - 15 % від суми кредиту та дорівнює 1 350,00 грн. Розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Графік платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом за черговий період, сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту сплачується 5-ма платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 3 257,93 грн., 2 платіж у розмірі 3 257,93 грн., 3-й платіж у розмірі 3 257,93 грн., 4-й платіж у розмірі 3 257,93 грн., 5-й платіж у розмірі 3 257,95 грн. Комісія сплачується 1-м платежем, не пізніше останнього дня кожного чергового періоду, у наступних розмірах:1 платіж у розмірі 1 350,00 грн.

Розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 474,5% річних.

Згідно з пунктом 3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-43ХХ-ХХХХ-3885.

Відповідно до пункту 6.1. договору позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії - не пізніше термінів, вказаних у графіку платежів; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до пункту 9.1. договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно з пунктом 7.7. кредитного договору. Також, позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у пункті 3.3. даного договору.

09.10.2023 ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 9 000,00 грн., а отже акцептовано умови договору (а.с. 20, 26-28).

Варто зазначити, що Закон України "Про електронні довірчі послуги" визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 12 статті 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронні довірчі послуги" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 09.10.2023-100000177 від 09.10.2023 також пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи (а.с. 32, на звороті).

Слід відзначити, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Статтею 14 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 Загальних положень Постанови Правління Національного банку України №32 від 17.03.2020 встановлено наступні визначення, зокрема:

- абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;

- абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк;

- користувач Системи BankID Національного банку (далі - користувач) - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавала послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом.

Згідно з частиною 3 Порядку використання Системи BankID Національного банку, учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" є абонентом Системи BankID Національного банку з 26.10.2020.

Факт перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 9 000,00 грн. на його картковий рахунок, вказаний у заявці, підтверджується квитанцією АТ КБ "Приватбанк" від 09.10.2023 (а.с. 20).

Своїм підписом на договорі ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту, сплати процентів та комісії у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Однак, відповідачем зобов`язання за кредитним договором виконані не були, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 18 540,01 грн., що і є причиною виникнення спору.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №09.10.2023-100000177 від 09.10.2023 (а.с. 10) заборгованість відповідача - ОСОБА_1 становить 18 540,01 грн., яка складається з наступних сум: 9 000,00 грн. - основний борг, 8 190,01 грн. - заборгованість за процентами, які нараховані за період з 09.10.2023 по 17.12.2023, 1 350,00 грн. - заборгованість по комісії.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансове установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

При цьому відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У підписаному відповідачем кредитному договорі від 09.10.2023 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 Цивільного кодексу України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Так, ТОВ "Споживчий центр" належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн., водночас ОСОБА_1 , отримавши кредит, зобов`язання за договором від 09.10.2023 не виконав.

Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, неповернення відповідачем отриманих за договором кредитних коштів у повному обсязі та відсутність наданих до суду будь-яких доказів повернення кредитних коштів, заборгованість відповідача становить 18 540,01 грн., яка складається з наступних сум: 9 000,00 грн. - основний борг, 8190,01 грн. - заборгованість за процентами, які нараховані за період з 09.10.2023 по 17.12.2023, 1 350,00 грн. - заборгованість по комісії.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 15 ч. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з висловленою Верховним Судом правовою позицією у постанові від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц особливий період діє в Україні від 17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента "Про часткову мобілізацію" і по теперішній час.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Так, суд зазначає, що ОСОБА_1 (відповідач) є військовослужбовцем та починаючи з 16.05.2023 перебуває на військовій службі, що підтверджується відомостями з долученої до матеріалів справи копії військового квитка (а.с. 93-100), який міститься в матеріалах справи № 904/1306/26, в межах якої розглядається цей позов.

Отже, на відповідача, як військовослужбовця, розповсюджується вищевикладена норма Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Нарахування кредитором відсотків у сумі 8 190,01 грн. було здійснено за період з 09.10.2023 по 17.12.2023, що суперечить вимогам ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв`язку з чим суд відхиляє позовні вимоги до ОСОБА_1 в цій частині.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який безперервно продовжувався, зокрема Указом № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 13 липня 2026 року продовжений з 2 серпня 2026 року строком на 90 діб та триває й наразі.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, нарахування відсотків відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) за період з 09.10.2023 по 17.12.2023 на суму 8 190,01 грн. також суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, тому суд відхиляє позовні вимоги в цій частині.

Щодо комісії за надання кредиту в сумі 1 350,00 грн. суд відзначає, що загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який набрав чинності 10.06.2017.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Таким чином, комісія за надання кредиту, з урахуванням положень Закону України "Про споживче кредитування", відноситься до платежів, передбачених договорами про споживчий кредит.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1 350,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позовну заяву не надав, суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахованої суми прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 9 000,00 грн. та суми простроченого платежу за комісією у розмірі 1 350,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та є такими, що підлягають задоволенню, тоді як підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом у розмірі 8190,01 грн. - відсутні.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 9000,00 грн. - основного боргу за кредитом та 1 350,00 грн. грн. - простроченого платежу за комісією.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 1 352,31 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, ідентифікаційний код 37356833) 9 000,00 грн. - заборгованості по кредиту, 1 350,00 грн. - заборгованості по комісії та 1 352,31 грн. - частину витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.

Повне рішення складено - 31.08.2026.

Суддя Н.М. Камша