Рішення № 139329589, 28.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3835/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали справи

за позовом керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, 49000, м.Дніпро, вул.Архітектора Олега Петрова, 23, код ЄДРПОУ 0290993824 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веларіс", 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Олександра Поля, буд.36, офіс 012, код ЄДРПОУ 19314362

про стягнення безпідставно збережених коштів

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веларіс", в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веларіс" (код ЄДРПОУ 19314362) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки за адресою: м.Дніпро, вул. Воскресенська, буд.18, з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 площею 0,0426 га за період з 18.10.2022 по 20.11.2025 у розмірі 272 478,58 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веларіс" (код ЄДРПОУ 19314362) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд.38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені судові витрати за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 справу № 904/3835/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Разом із позовною заявою керівником Центральної окружної прокуратури міста Дніпра подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Веларіс" (код ЄДРПОУ 19314362) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові приміщення поз. 106, 107, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд.18 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 259175312101) в межах ціни позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 заяву керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра задоволено у повному обсязі. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Веларіс" (код ЄДРПОУ 19314362) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові приміщення поз. 106, 107, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд.18 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 259175312101) в межах ціни позову.

Позивач не скористалася своїм правом, не направила до суду письмові пояснення на позовну заяву, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 отримала 30.06.2026 о 10:10, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету Дніпровської міської ради.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 30.06.2026.

За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Суд з`ясував, що відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 29.06.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 30.06.2026 о 10:14.

З урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 29.06.2026 відповідач отримав 30.06.2026.

Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" убачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137759941) надіслано судом 29.06.2026, зареєстровано в реєстрі 29.06.2026 та забезпечено надання загального доступу 30.06.2026, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Отже відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі.

Так, ухвалою суду від 29.06.2026, з урахуванням вимог частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ураховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (30.06.2026), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 15.07.2026.

Також судом були враховані положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 24.09.2025 сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026, площею 0,0426 га, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул.Леніна, 18 (вулиця перейменована на Воскресенську), яка відноситься до комунальної форми власності та належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

15.10.2007 між приватним підприємством "Ньютон" та Дніпропетровською міською радою на підставі рішення міської ради від 19.09.2007 № 239/19 укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 (цільове використання 1.11.3 роздрібна торгівля та комерційні послуги) для завершення будівництва та обслуговування адміністративної будівлі торгового центру строком на 15 років. Договір зареєстрований у Дніпропетровському міському відділу Дніпропетровської регіональної філії "Центра" державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2007 за №040710400609.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул.Воскресенська, 18 розташовано нерухоме майно:

- нежитлові приміщення поз.101-105,114,115, 205-210, загальною площею 407,9 кв.м, опис: в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на 1-му поверсі поз.101-105,114,115, площею 150,8 кв.м., на 2-му поверсі поз.205-210 площею 257,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 259156512101), які на підставі свідоцтва №1249 від 28.11.2017 належать на праві власності ПП "Медексперт-груп" (код ЄДРПОУ 39448691);

- приміщення, 111, 112, 113, загальною площею 34,6 кв.м. в будівлі комерційного призначення на І поверсі офісне приміщення №111, 112, 113 площею 34,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97893112101), які на підставі постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17.11.2017, постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.07.2018 у справі №200/26338/15-ц належать на праві власності Мухановій Олені Євгеніївні (РНОКПП НОМЕР_1 );

- нежитлові приміщення, загальною площею 817,5 кв.м, опис: в адміністративній будівлі торгового центру літ.Д-4,5 нежитлові приміщення приміщення четвертого поверху поз. 401-415; IV-1 - IV-3 загальною площею 389,4 кв.м; нежитлові приміщення п`ятого поверху 501-513; V-1 - V-4 загальною площею 352,4 кв.м; над Д-4,5 надбудова з нежитловими приміщеннями поз.601-603; VI-1 загальною площею 75,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 954127912101), які на підставі укладеного з ПП «Ньютон» (код ЄДРПОУ 32781785) договору купівлі-продажу №9 від 24.10.2018 належать на праві власності ТОВ "Веларіс" (код ЄДРПОУ 19314362);

- нежитлові приміщення поз.106,107, загальною площею 113,5 кв.м, опис: в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на 1-му поверсі приміщення поз. 106,107 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 259175312101), які на підставі укладеного з ПП "Ньютон" (код ЄДРПОУ 32781785) договору купівлі-продажу №8 від 15.08.2018 належать на праві власності ТОВ "Веларіс" (код ЄДРПОУ 19314362).

Департаментом державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд.18, площею 0,0426 га.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 20.08.2025 № 0439, складеного Департаментом державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, доступ до земельної ділянки вільний, заїзд здійснюється зі сторони вулиці Воскресенської. Земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню п`ятиповерхової капітальної будівлі з ґанками, вхід до будівлі здійснюється зі сторони вулиці Воскресенської. На момент обстеження на території земельної ділянки ознак здійснення будь-якої господарської діяльності не виявлено. За результатами візуального огляду встановлено, що на частині першого поверху розташовані нежитлові приміщення. Покриття земельної ділянки навколо будівлі - бруківка. Згідно з планом зонування території міста Дніпра земельна ділянка належить до функціональної зони Ж-7 (зона багатоквартирної житлової забудови).

Строк дії договору оренди земельної ділянки від 15.10.2007 (дата реєстрації 17.10.2007) з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 закінчився 17.10.2022.

З 18.10.2022 та станом на час складання вказаного акту обстеження земельної ділянки відсутня інформація про наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права постійного користування або права оренди земельної ділянки.

Згідно витягу з протоколу комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради від 20.11.2025 № 14 та розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки, внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, за період користування землею з 18.10.2022 по 20.11.2025, Дніпровська міська рада недоотримала 272 508,94 грн.

Листом від 28.11.2025 № 1/5-494 комісія з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради, було запропоновано ТОВ "Веларіс" у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги сплатити збитки. Згаданий лист був залишений відповідачем без відповіді (а.с.64-65).

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.03.2026 № 10024/5/04-36-04-05-11 право оренди на земельну ділянку 1210100000:02:417:0026 площею 0,0426, яка знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Воскресенська, буд.18 було зареєстровано 17.10.2007 за Приватним підприємством "Ньютон" (код ЄДРПОУ 32781785), право власності було припинено 18.12.2018; в переліку договорів оренди землі, наданих Дніпровською міською радою, договір оренди між Дніпровською міською радою та ТОВ "Веларіс" відсутній; податкові декларації з плати за землю та податку на нерухоме майно за 2021 - 2026 ТОВ "Веларіс" не надавалися; згідно даних інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС України станом на 19.03.2026 по ТОВ "Веларіс" податковий борг з плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не обліковано.

Прокурор зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Веларіс" у період з 18.10.2022 по 20.11.2025 безпідставно збережені кошти у розмірі 272 478,58 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:197:0111 за адресою: м.Дніпро, вул. Воскресенська, 18, без укладеного договору оренди та за відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

Наведене і є причиною звернення з позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 18, з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 площею 0,0426 га за період з 18.10.2022 по 20.11.2025 у розмірі 272 478,58 грн;

Предметом доказування в даній справі є обставини фактичного користування земельною ділянкою, сума, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, що залежить від вартості цієї ділянки (її нормативної грошової оцінки), період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відносини, пов`язані з використанням землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (частина перша статті 2 Земельного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

З аналізу зазначених правових норм убачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Отже, враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Дніпровська міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та частини першої статті 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Як встановлено судом у цій справі, відповідачу належить на праві власності нерухоме майно на підставі укладеного з Приватним підприємством "Ньютон" договору купівлі-продажу № 8 від 15.08.2018, розташоване на спірній земельній ділянці, а саме: нежитлові приміщення поз.106,107, загальною площею 113,5 кв.м, опис: в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на 1-му поверсі приміщення поз. 106,107 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 259175312101).

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У статтях 122-124 Земельного кодексу України зазначено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частинами першою, другою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику (постанови Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 922/423/19, від 20.09.2022 у справі №922/3684/20, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).

З аналізу глави 15, статей 120, 125, 206 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України убачається, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташовано цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

З огляду на викладене, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

За правовою позицією Верховного Суду, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташовано необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19, від 16.08.22 у справі № 922/2095/21).

Таким чином, встановлення саме вказаних вище обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першою, четвертою, дев`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20).

Спірна земельна ділянка, розташована за адресою: м. Дніпро, вул.Воскресенська, буд.18, площею 0,0426 га має кадастровий номер 1210100000:02:417:0026, тобто є сформованою.

15.10.2007 між приватним підприємством "Ньютон" та Дніпропетровською міською радою на підставі рішення міської ради від 19.09.2007 № 239/19 укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 (цільове використання 1.11.3 роздрібна торгівля та комерційні послуги) для завершення будівництва та обслуговування адміністративної будівлі торгового центру строком на 15 років.

Суд з`ясував, що нежитлові приміщення поз.106,107, загальною площею 113,5 кв.м, опис: в адміністративній будівлі торгового центру літ. Д-4,5 на 1-му поверсі приміщення поз. 106,107 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 259175312101) належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Веларіс" на підставі укладеного з Приватним підприємством "Ньютон" договору купівлі-продажу № 8 від 15.08.2018.

Строк дії договору оренди земельної ділянки від 15.10.2007 з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 закінчився 17.10.2022.

Водночас відповідач з 18.10.2022 до теперішнього часу користується земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За приписами частини четвертої статті 5, абзацу 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (частина перша статті 15 Закону України "Про оцінку земель").

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до частини другої статті 20, частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з підпунктом 48 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки видає відповідно до покладених на нього завдань Держгеокадастр (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру).

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (стаття 5 Закону України "Про оцінку земель", пункт 286.2 статті 286, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативно грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2025 року у справі № 160/5643/23, згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України орендна плата має бути визначена в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою ніж 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (як це встановлено підпунктом 288.5.1 статті 288 цього Кодексу), а також не може перевищувати 12%. Зміна орендної плати може бути здійснена лише після внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди. Якщо ставка орендної плати в договорі вже відповідає встановленому законодавцем мінімуму (3 %), її зміна обов`язково потребує укладення додаткової угоди між сторонами. Лише після цього можна застосовувати нову ставку орендної плати, визначену органами місцевого самоврядування. У разі суперечності між нормами Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, перевага надається нормам цього кодексу, оскільки вони є актами загальнодержавного рівня, що регулюють орендні відносини. Навіть якщо орган місцевого самоврядування ухвалив рішення про зміну орендної ставки, це не дає підстав для автоматичного зменшення орендної плати без внесення змін до укладеного договору оренди.

У силу статті 143 Конституції України, статті 12 Податкового кодексу України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Дніпровська міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально - фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 № 12/57 "Про затвердження нормативної грошової оцінки міста Дніпра" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра станом на 01.01.2021, у тому числі базову вартість одного квадратного метра землі міста Дніпра у розмірі 644,05 грн, яка підлягає у подальшому щорічній індексації відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 (зі змінами) встановлено на території міста Дніпра ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю.

Відповідно до п.2 п.п.2.2 п.п.п 2.2.5 рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 (зі змінами), встановлено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі набуття у власність будівель, споруд (їх частини), але право власності, право постійного користування або право оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлено, а також у разі невнесення інформації про земельні ділянки до відомостей Державного земельного кадастру та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, становить 3,0 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно протоколу комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок Дніпровської міської ради від 20.11.2025 № 14 та розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки внаслідок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026, площею 0,0426 га, без достатньої правової підстави, збитки, завдані Дніпровській міській раді за період користування землею з 18.10.2022 по 20.11.2025 складають 400 748,44 грн, зокрема: за період з 18.10.2022 по 31.12.2022 21 862,19 грн; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 122 400,05 грн; за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 128 642,45 грн; за період з 01.01.2025 по 20.11.2025 127 843,75 грн.

Розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки, а саме, за період з 18.10.2022 по 20.11.2025, здійснено згідно витягів із технічної документації Державного земельного кадастру, а саме: за 2022 рік 3 546 533,66 грн, за 2024 4 288 081,61 грн, за 2025 4 800 716,93 грн.

Для розрахунку орендної плати за 2023 рік комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам використано розраховану уповноваженим органом міської ради нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2024 рік та зменшено її розмір на відповідні щорічні коефіцієнти індексації за спірний період за формулою: 4 288 081,61 грн/1,051 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2024 рік / коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки) = 4 080 001,53 грн.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки № НВ-9902495992023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 у 2023 році складала 4 078 513,71 грн.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 904/2143/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки. Положення Податкового кодексу України та законодавства про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 та постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до ст. 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору у справі.

Отже, відповідно до витягів від 25.12.2022, від 22.01.2023, від 23.10.2024 та від 23.09.2025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 складала у 2022 році - 3 546 533,66 грн; у 2023 році - 4 078 513,71 грн; у 2024 році - 4 288 081,61 грн; у 2025 році - 4 800 716,93 грн.

Позивачем надано розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої до місцевого бюджету орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 за період з 18.10.2022 по 20.11.2025 на суму 400 703,80 грн: за період з 18.10.2022 по 31.12.2022 у розмірі 21 862,19 грн; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 122 355,41 грн; за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 128 642,45 грн; за період з 01.01.2025 по 20.11.2025 - 127 843,75 грн.

Водночас, з огляду на перебування земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 площею 0,0426 га у спірний період у користуванні одночасно ТОВ "Веларіс", ПП "Медексперт-груп" та ОСОБА_1 , розмір недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою здійснюється пропорційно площі нерухомого майна, яке належить кожному із землекористувачів.

З огляду на площу нерухомого майна, площа об`єктів, що належать ТОВ "Веларіс" складає 931 кв.м (68% від загальної площі об`єкту), об`єкта ПП "Медексперт-груп" - 407,9 кв.м (30% від загальної площі об`єкту) та об`єкта ОСОБА_1 34,6 кв.м (2% від загальної площі об`єкту).

Отже, сума коштів, які безпідставно зберіг у себе землекористувач ТОВ "Веларіс" складає 272 478,58 грн (400 703,80 грн х 68 %).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, а також користування ТОВ "Веларіс" з 18.10.2022 по 20.11.2025 без достатніх на те правових підстав сформованою земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:197:0111, на якій знаходиться нерухоме майно, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 272 478,58 грн.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у справі.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Безкоштовне користування земельною ділянкою комунальної форми власності порушує інтереси держави в особі Дніпровської територіальної громади, оскільки міський бюджет за період з 18.10.2022 по 20.11.2025 недоотримав 272 478,58 грн.

Орендна плата за землю є вагомим джерелом доходів місцевих бюджетів та є другим за обсягом джерелом надходжень доходів після податку на доходи фізичних осіб.

Територіальна громада міста Дніпра відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, а безкоштовне користування спірною земельною ділянкою призводить до втраченої можливості отримувати плату за землю, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про стягнення безпідставно збережених коштів у якості орендної плати, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати.

Відповідно до статей 1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в України встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Ураховуючи наведене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпра, суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Листами від 25.03.2026 № 54-2206вих-26, від 27.04.2026 №54-3162вих-26 Дніпропетровська обласна прокуратура просила Дніпровську міську раду надати інформацію та засвідчені належним чином копії документів стосовно правових підстав використання ТОВ "Веларіс" спірної земельної ділянки, надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою, розміру грошових коштів, які зберіг у себе ТОВ "Веларіс", а також вжитих засобів щодо стягнення безпідставно збережених коштів, з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді згідно вимог абзацу 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У відповідь на згаданий лист Дніпровська міська рада листами від 19.05.2026 №07/11-1030 та від 03.06.2025 № 07/11-1194 від 03.06.2025 повідомила про те, що заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на стягнення безпідставно збережених коштів, у спірних правовідносинах нею не вживалися.

На виконання вимог абзацу 4 частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру Центральна окружна прокуратура листом від 23.06.2026 №54-4873вих-26 повідомила Дніпровську міську раду про звернення до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельної ділянки за адресою: м.Дніпро, вул.Воскресенська, буд.18, з кадастровим номером з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 площею 0,0426 га за період з 18.10.2022 по 20.11.2025.

Зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання поновлення інтересів держави у даних правовідносинах, полягають у забезпеченні правомірного режиму платного користування комунальними землями та належної реєстрації такого права, дотримання основ державної діяльності у сфері економічних, організаційно-правових заходів щодо ефективного використання основного багатства країни - землі, забезпечення рівності усіх перед законом, у тому числі в частині дотримання порядку набуття у користування земельних ділянок комунальної власності, поновлення прав територіальної громади та припинення безоплатного використання і незаконного збагачення окремих суб`єктів господарювання.

З огляду на викладене, керівником Центральної окружної прокуратури виконано вимоги статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" заявлено майнову вимогу (стягнення 272 478,58 грн), сплаті підлягає судовий збір у розмірі 3 269,74 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" Дніпропетровською обласною прокуратурою сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 331,20 грн, яка була подана разом із позовною заявою виконувача обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веларіс" про стягнення безпідставно збережених коштів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви у справі покладається на відповідача у розмірі 3 269,74 грн, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 331,20 грн.

Відповідно до частини сьомої статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Застосовані ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2026 у справі № 904/3835/26 заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 145, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веларіс" про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веларіс", 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Олександра Поля, буд.36, офіс 012, код ЄДРПОУ 19314362 на користь Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514 безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки за адресою: м.Дніпро, вул. Воскресенська, буд.18, з кадастровим номером 1210100000:02:417:0026 площею 0,0426 га за період з 18.10.2022 по 20.11.2025 у розмірі 272 478,58 грн (двісті сімдесят дві тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 58 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веларіс", 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Олександра Поля, буд.36, офіс 012, код ЄДРПОУ 19314362 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд.38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 269,74 грн (три тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень 74 копійки) та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 28.08.2026

Суддя О.В. Перова