Рішення № 139329531, 31.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

31 серпня 2026 року Справа № 903/427/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області без повідомлення (виклику) учасників справи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №903/427/26 за позовом Приватного підприємства Трансвіт, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство Дослідне господарство Радехівське Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Фермерського господарства Галстедан про повернення переданого на зберігання товару, стягнення штрафних санкцій та завданих збитків,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2025 представник Приватного підприємства Трансвіт сформував в системі Електронний суд позовну заяву до Фермерського господарства Галстедан, в якій просить суд:

1. Зобов`язати Фермерське господарство Галстедан повернути (відвантажити) Приватному підприємству Трансвіт пшеницю 4 класу в кількості 1 373,87 тонн з показниками якості зерна, вказаними у Актах приймання-передачі №071022/02 та №071022/03 від 07 жовтня 2022 року.

2. Зобов`язати Фермерське господарство Галстедан відшкодувати Приватному підприємству Трансвіт збитки, завдані в результаті простою залізничних вагонів в сумі 1564421,82 грн.

3. Стягнути з Фермерського господарства Галстедан на користь Приватного підприємства Трансвіт штраф за Договором зберігання №22-09-22/2р. від 22 вересня 2022 року в сумі 1132051,02 грн.

4. Судові витрати покласти на Фермерське господарство Галстедан.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ФГ Галстедан неправомірно ухиляється від виконання зобов`язання повернути (відвантажити) Позивачу переданий на зберігання Товар (1 373,87 тонн пшениці 4 класу). Такими своїми діями ФГ Галстедан перешкоджає у реалізації ПП Трансвіт права власності на дане зерно. В супереч положенням Договору зберігання, Зберігач не продовжив термін зберігання зерна, не надав акти здачі-приймання робіт, не виставив рахунків для оплати послуг зберігання, не повернув зерно законному власнику. Такі обставини свідчать про те, що Зберігач намагається привласнити 1 373,87 тонн пшениці 4 класу. Твердження Відповідача про необізнаність щодо переоформлення Товару від ДПДГ Радехівське ІСГ КР НААН України до Позивача не відповідають дійсності і спростовується підписаним ним Актами приймання-передачі №071022/02 та №071022/03 від 07 жовтня 2022 року та підписаним з Позивачем Договором зберігання №22-09-22/2р. від 22 вересня 2022 року.

Ухвалою суд від 05.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.07.2026 позов задоволено частково. Зобов`язано Фермерське господарство Галстедан повернути (відвантажити) Приватному підприємству Трансвіт пшеницю 4 класу в кількості 1 373,87 тонн з показниками якості зерна, вказаними у Актах приймання-передачі №071022/02 та №071022/03 від 07 жовтня 2022 року. Стягнуто з Фермерського господарства Галстедан на користь Приватного підприємства Трансвіт 135846,13 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

20.07.2026 зареєстровано заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд стягнути з Фермерського господарства Галстедан на користь Приватного підприємства Трансвіт витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн. Розглянути заяву про ухвалення додаткового судового рішення буз участі представника Приватного підприємства Трансвіт.

Ухвалою суду від 20.07.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення. Постановлено здійснювати розгляд заяви без виклику (повідомлення) учасників справи. Запропоновано відповідачу надати до суду в строк до 28.07.2026 письмові пояснення/заперечення щодо поданої відповідачем заяви, з доказами їх направлення відповідачу.

Ухвала суду надіслана та доставлена до електронного кабінету позивача, відповідача та третьої особи 20.07.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

23.07.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» заперечення на клопотання (заяву) про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначає, що протягом розгляду справи представник позивача здійснював представництво виключно на підставі довіреності та не посилався на договір про надання правничої допомоги. Наданий договір, на думку відповідача, був укладений або оформлений після завершення розгляду справи з метою обґрунтування вимог про компенсацію витрат на правничу допомогу. Відтак, сам факт представництва за довіреністю не підтверджує надання професійної правничої допомоги на підставі відповідного договору. Договір про надання правничої допомоги не містить умов щодо порядку обчислення та вартості послуг адвоката, а також фіксованого розміру гонорару. Акт приймання-передачі містить лише загальне зазначення про підготовку документів, захист прав та представництво інтересів позивача на суму 80 000 грн, без деталізації конкретних виконаних робіт, підготовлених документів, участі в судових засіданнях та витраченого часу. Позивач не надав належних доказів фактичної сплати або понесення заявлених витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим їх реальність, обґрунтованість та розумність не доведені. Позов було задоволено лише частково, а тому витрати на професійну правничу допомогу, у разі їх стягнення, мають розподілятися пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а не стягуватися у повному заявленому розмірі.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 14.07.2026 у справі 903/427/26 позов задоволено частково. Зобов`язано Фермерське господарство Галстедан повернути (відвантажити) Приватному підприємству Трансвіт пшеницю 4 класу в кількості 1 373,87 тонн з показниками якості зерна, вказаними у Актах приймання-передачі №071022/02 та №071022/03 від 07 жовтня 2022 року. Стягнуто з Фермерського господарства Галстедан на користь Приватного підприємства Трансвіт 135846,13 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №242/4741/16-ц).

Сторонами договору про надання правової допомоги визначено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати, так/або фіксованого розміру), що, в свою чергу, відповідає правовій позиції Верховного Суду, котра сформована у Постанові від 06 березня 2019 року по справі №922/1163/18.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як слідує з матеріалів справи, позивач у позовній заяві вказав, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат становить 80000,00 грн (а.с.7). Докази на підтвердження понесених судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) будуть надані суду у встановлені абзацом 2 частини 8 статті 129 ГПК України строк (протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими позивачем доказами:

- договором про надання правничої допомоги №210426/01 від 21.04.2026;

- довіреністю від 09.07.2025;

- копією акту приймання- передачі послуг від 16.07.2026 за договором про надання правничої допомоги №210426/01 від 21.04.2026.

Дослідивши надані позивачем докази, суд приймає до уваги, що 21.04.2026 між Адвокатом Щетініним Максимом Юрійовичем та клієнтом Приватниим підприємством «Трансвіт» укладено Договір про надання професійної (правничої) допомоги № 210426/01.

Згідно пункту 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат зобов`язується підготувати позовну заяву, здійснити захист прав та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Волинської області у спорі з фермерським господарством «Галстедан» щодо повернення переданого на зберігання зерна пшениці 4 класу врожаю 2022 року в загальній кількості 1 373,87 тон, а Клієнт зобов`язується оплатити гаку правничу допомогу (надалі іменується «Винагорода») у розмірах і в строки, які узгоджені між Сторонами.

Відповідно до п.2.1 договору, правнича допомога надається Виконавцем Замовнику шляхом аналізу матеріалів, підготовки та складання позовної заяви, відповіді на відзив та інших процесуальних документів (заяв, клопотань, скарг), участі у судових засіданнях. На підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) і направляється Клієнту (п.2.4 договору).

Пунктом 5.1. договору, сторони передбачили, що розмір Винагороди за надання правничої допомоги визначається за домовленістю Сторін в залежності від об`єму послуг які мають бути надані або вже надані Адвокатом Клієнту, а їхня вартість вказується в Акті приймання- передачі наданих послуг, який/які підписується Сторонами.

Відповідно до п. 5.2. Договору, оплата Винагороди проводиться протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг до даного Договору.

Згідно п. 5.3. Договору, додаткові витрати фінансового характеру, які спрямовані па виконання цього Договору і не є виплатою винагороди. Замовник сплачує Виконавцю окремо.

Пунктом 6.1. Договору, факт надання передбаченої цим Договором правничої допомоги підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг (далі - «Акт»).

Відповідно до п. 6.2. Договору, адвокат зобов`язаний після фактичного надання послуг підготувати і надати (відправити) Клієнту два примірники Акта. При цьому Сторони домовились, що Акт може складатися за будь-який період часу та включати в себе всі послуги, які були надані Адвокатом Клієнту протягом відповідного періоду часу. Клієнт протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання двох примірників Акту зобов`язаний підписати Акт. скріпити своєю печаткою та повернути Адвокату один примірник Акту, а у разі відмови від його підписання протягом вказаного строку надані Адвокату письмові обґрунтовані зауваження та (або) заперечення до змісту Акту та (або) послуг.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонам.

Відповідно до п. 9.2. Договір діє до 31 грудня 2026 року. Якщо жодна із сторін не заявить за один місяць до закінчення строку дії цього Договору про своє бажання розірвати його, цей Договір може бути продовжено шляхом укладання додаткової угоди, яка погоджується обома сторонами у письмовій формі.

У відповідності до акту приймання-передачі від 16.07.2026, Адвокат надав Клієнту наступну правничу допомогу відповідно до Договору про надання правничої допомоги №210426/01 від 21.04.2026: підготовка та подача до суду документів, захист прав та представництво інтересів ГІП «Трансвіт» у справі №903/427/26 в Господарському суді Волинської області. Вартість наданої Адвокатом Клієнту правової допомоги становить 80 000. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу отриманої правової допомоги Клієнт до Адвоката немає.

Із заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що адвокатом у межах розгляду справи №903/427/26 були надані такі послуги: проведення правового аналізу документів; надання юридичної консультації; аналіз судової практики щодо спірних правовідносин; підготовка та подання позовної заяви від 01.05.2026; підготовка та подання клопотання про залучення третьої особи від 07.05.2026; підготовка та подання заперечень від 08.06.2026 на заяву відповідача про зупинення провадження; підготовка та подання інших процесуальних заяв у справі; участь у судових засіданнях 26.05.2026 та 09.06.2026.

До матеріалів справи № 903/427/26 позивачем не надано доказів фактичної сплати наданої правничої допомоги, оскільки сторонами погоджено, що оплата винагороди проводиться протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг до даного Договору (п. 5.2. Договору).

Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі №922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі №902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Верховний Суд в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив таї позицію:

3.42. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди клієнтом, адвокат виконує обов`язки з представництва інтересів клієнта у суді, також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальна документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов`язків клієнта д представництва його інтересів. (...)

3.44. Так, у частині першій статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатські діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

3.45. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпечені реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративної та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільно позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

3.46. Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представниця інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

3.47. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередньо участь у судовому засіданні.

3.48. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При ньому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

3.49. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

В даному випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тож, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 вказує, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність і процесуального закону. Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

Щодо доводів відповідача, що подані позивачем документи не містять детального опису робіт, судом враховано наступне.

У відповідності до постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21: ВП ВС відступила від правового висновку КЦС ВС щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначивши, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Крім цього, відповідно до пункту 5.1 договору сторони прямо погодили, що розмір винагороди визначається за домовленістю сторін залежно від обсягу послуг, а її вартість зазначається в акті приймання-передачі. У пункті 5.2 визначено, що оплата здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту підписання акта. Отже, твердження відповідача про те, що договір взагалі не містить механізму визначення гонорару, не відповідає змісту договору.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Разом з тим, акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Із заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що адвокатом у межах розгляду справи №903/427/26 були надані такі послуги: проведення правового аналізу документів; надання юридичної консультації; аналіз судової практики щодо спірних правовідносин; підготовка та подання позовної заяви від 01.05.2026; підготовка та подання клопотання про залучення третьої особи від 07.05.2026; підготовка та подання заперечень від 08.06.2026 на заяву відповідача про зупинення провадження; підготовка та подання інших процесуальних заяв у справі; участь у судових засіданнях 26.05.2026 та 09.06.2026.

Суд зазначає, що звертає на себе увагу факт штучного збільшення обсягу виконаних робіт, оскільки вказані заявником в заяві про ухвалення додаткового рішення види послуг як: проведення правового аналізу документів; надання юридичної консультації, аналіз судової практики щодо спірних правовідносин; підготовка та подання позовної заяви від 01.05.2026, охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, у зв`язку з чим помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви.

З огляду на комплексний характер представництва інтересів клієнта, про який зазначив Верховний Суд (пункти 3.42, 3.46, 3.49 постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19 ), суд враховує, що зустріч із клієнтом, аналіз наданих документів, формування доказової бази, підготовка додатків та інші підготовчі дії є взаємопов`язаними етапами підготовки позовної заяви і не мають самостійного процесуального значення поза межами виконання цієї комплексної роботи.

Формулювання в заяві про ухвалення додаткового рішення «підготовка та подання інших процесуальних заяв у справі» є узагальненим, не містить конкретизації виконаних дій та не підтверджене матеріалами справи, що виключає можливість оцінити фактичний обсяг роботи адвоката та співмірність заявленої суми витрат.

Суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є не співрозмірні з виконаною роботою у суді.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд врахував ступінь складності справи, кількість та обсяг підготовлених представником позивача процесуальних документів та категорію справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, оскільки розмір судових витрат доведений, документально обгрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат із первинно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 80000,00 грн до суми 40000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Галстедан (45737, Волинська обл., Луцький р-н, с. Журавники, вул. Зарічна, будинок 3б, код ЄДРПОУ 37707308) на користь на користь Приватного підприємства Трансвіт (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Перемоги, будинок 183, код ЄДРПОУ 32174342) 40000,00 грн (сорок тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України

Повне додаткове рішення складено 31.08.2026.

Суддя Гарбар І. О.