Рішення № 139328994, 31.08.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1186/26

2/709/969/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Іркліївська територіальна громада в особі Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів,

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Іркліївська територіальна громада в особі Іркліївської сільської радм Золотоніського району Черкаської області (далі - третя особа), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що згідно з рішенням суду, що набрало законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, внаслідок якого нанесено збитки у розмірі 106949,00 гривень. При цьому питання про відшкодування зазначеної шкоди залишилося невирішеним. У зв`язку з цим позивач в силу наданих йому повноважень, посилаючись на норми діючого законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, просив суд стягнути з відповідача нанесену шкоду, а також судові витрати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 липня

2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач про розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак останній не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У наданий в ухвалі суду строк від сторін не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із розглядом справи судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2025 року серії ЧК № 001478 ОСОБА_1 , тобто відповідач, 24 квітня 2025 року о 12:30 ловив рибу риболовною мисиновою сіткою в кількості 1 штука на березі Кременчуцького водосховища у Сулинському заказнику в забрід поблизу с. Кліщинці Золотоніського району Черкаської області і виловив рибу: карась сріблястий у кількості 5 штук, плітка у кількості 14 штук, щука у кількості 2 штуки загальною вагою 5,5 кг. Наніс збитки рибному господарству України на суму 106949,00 гривень. Своїми діями порушив пп. 3 п. 2 Розділу 2 Правил любительського рибальства. Риба виловлена під час нерестової заборони. За такі дії передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 85 КУпАП (а.с. 10).

Згідно з копією акту виявлення та вилучення від 24 квітня 2025 року у відповідача виявлено та вилучено риболовну мисинову сітку та виловлену рибу (а.с. 14).

З копії опису-оцінки знарядь лову, іншого риболовного майна, плавучих транспортних засобів видно, що описано і оцінено риболовну мисинову сітку як утиль (а.с. 21).

У копії накладної від 24 квітня 2025 року № 47 зазначено, що виловлена риба виду плітка у кількості 14 штук, карась сріблястий у кількості 5 штук, щука у кількості 2 штуки загальною вагою 5,5 кг передана ТОВ «Рибколгосп» на загальну суму 292,00 гривень (а.с. 12).

Відповідно до копії письмових пояснень, наданих начальнику Черкаського рибохоронного патруля Іваньку В.М., відповідач підтвердив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2025 року серії ЧК № 001478 (а.с. 13).

Згідно з копією розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок незаконного добування або знищення цінних видів риб та інших об`єктів водного промислу згідно такс постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року

№ 575, загальний розмір збитків становить 106949,00 гривень (а.с. 15).

За вказаним фактом відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились, про що свідчить копія листа Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області від 05 червня 2026 року № 120186-2025 (а.с. 11).

Відповідно до копії постанови Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 липня 2025 року у справі № 709/1111/25 ОСОБА_1 , тобто відповідача, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, а саме у грубому порушенні правил рибальства. Зокрема, відповідач 24 квітня 2025 року о 12:30 ловив рибу риболовною мисиновою сіткою в кількості 1 штука на березі Кременчуцького водосховища у Сулинському заказнику в забрід поблизу с. Кліщинці Золотоніського району Черкаської області і виловив рибу: карась сріблястий у кількості

5 штук, плітка у кількості 14 штук, щука у кількості 2 штуки загальною вагою 5,5 кг. Такими діями останній порушив заборону на вилов риби під час нересту. Водночас зі змісту зазначеної постанови суду видно, що суд не вирішував питання про відшкодування майнової шкоди у розмірі 106949,00 гривень, вважаючи, що вказане питання має розглядатися в порядку цивільного судочинства (а.с. 7-8).

Вказана постанова суду набрала законної сили, про що свідчить довідка від

22 липня 2025 року № 2322/11611599 про набрання судовим рішенням законної сили (а.с. 9).

Позивач надсилав відповідачу лист-вимогу від 29 липня 2025 року № 1-5-17/1059-25 з вимогою відшкодувати завдані збитки (а.с. 16), який отриманий останнім, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

Зі змісту ст. 16 Конституції України вбачається, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

У ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» зазначено, що до природно-заповідного фонду України належать, зокрема заказники.

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд»).

Зі змісту ч. 2 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд» вбачається, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд» збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд» заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

У ч. 1 ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд» зазначено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Ландшафтний заказник «Сулинський» оголошений заказником загальнодержавного значення указом Президента України від 09 грудня 1998 року № 1341/98 «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення».

Порядок здійснення державного контролю за охороною, використанням і відтворенням тваринного світу визначається Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про тваринний світ», Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Законом України «Про мисливське господарство та полювання», іншими законодавчими актами.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» встановлено, що водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про тваринний світ» у порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

Схожа норма міститься і в ст. 26 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», де зазначено, що громадяни мають право використовувати безоплатно водні біоресурси в наукових, культурно-освітніх та виховних цілях для задоволення естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб без вилучення їх з природного середовища, а також здійснювати любительське рибальство у водних об`єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову водних біоресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 52-1 Закону України «Про тваринний світ» для добування об`єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання отруйних принад, колючих, давлячих та капканоподібних знарядь лову, електроловильних систем (електровудок), електрогону, петель, самоловів, самострілів, вибухових речовин, пташиного клею та монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом.

Вказана норма закону знаходить своє відображення у пп. 1 п. 1 розділу 4 Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 вересня 2022 року № 700, де зазначено, що забороняється добування (вилов) такими знаряддями лову, з-поміж іншого, сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів.

Крім того, пп. 4 п. 4 розділу 4 цих Правил забороняє добування (вилов) у період нересту, за виключенням добування (вилову) водних біоресурсів на не заборонених органами рибоохорони ділянках рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) гачковими знаряддями лову з кількістю гачків не більше двох на рибалку або спінінгом з однією штучною приманкою з берега;

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Абзацом 3 ч. 2 цієї ж статті Закону передбачено, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища.

Частинами 1, 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц зробила правові висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

На переконання суду, матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують факт здійснення відповідачем 24 квітня 2025 року, тобто під час нерестової заборони, вилову біоресурсів (риби), протиправність і незаконність таких дій останнього, факт спричинення шкоди державі та причиновий зв`язок між ними.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів саме відповідачем, що мало наслідком нанесення шкоди, а також його винуватість, підтверджується постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 липня 2025 року у справі № 709/1111/25, яка набрала законної сили.

Водночас розмір шкоди має бути розрахований на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд».

Так, розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду, обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) та коефіцієнта, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об`єктів природно-заповідного фонду за встановленою формулою:

Ні = (Нп х І / 100) х 10,

де Ні - розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю;

Нп - такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду за одну одиницю, встановлена у додатках 1-12 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 р. № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», гривень;

І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків;

10 - коефіцієнт, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

При цьому такса за незаконне добування риби виду карась сріблястий становить 83,00 гривень, плітка - 415,00 гривень, щука - 1662,00 гривень.

За офіційними даними Державної служби статистики України загальний індекс споживчих цін (індекс інфляції) за 2024 рік у цілому склав 112%

Отже розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду, внаслідок незаконного добування риби виду:

- карась сріблястий у кількості 5 штук обраховується за формулою (83,00 х 5 х 112 / 100) х 10 та становить 4648,00 гривень;

- плітка у кількості 14 штук обраховується за формулою (415,00 х 14 х 112 / 100) х 10 та становить 65072,00 гривень;

- щука у кількості 2 штуки обраховується за формулою (1662,00 х 2 х 112 / 100) х 10 та становить 37228,80 гривень.

Таким чином, за підрахунками суду, загальний розмір шкоди, що підлягає до стягнення, становить 106948,80 гривень (4648,00 + 65072,00 + 37228,80).

У зв`язку з цим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених п. 1 ч. 2 ст. 67-1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

З огляду на зазначені положення діючого законодавства та, беручи до уваги те, що порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу вчинено на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сулинський», тобто на території Іркліївської територіальної громади, а тому грошові кошти мають бути стягнуті саме на її користь в особі Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, а саме стягнення шкоди у розмірі 106948,80 гривень, що становить 99,99% від заявлених позовних вимог (106948,80 х 100 / 106949,00) і за математичними правилами округлення чисел до цілого округлюється до 100%, а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений ним судовий збір у розмірі 3328,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Іркліївська територіальна громада в особі Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Іркліївської територіальної громади в особі Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області завдану шкоду у розмірі 106948,80 (сто шість тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень

80 копійок) гривень до спеціального фонду бюджету за такими реквізитами: отримувач - ГУК у Черк.обл./тг с.Іркліїв/24062100, код отримувача - 37930566, казначейство України ЕАП, р/р UA288999980333119331000023655, код класифікації доходів бюджету - 24062100.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області судовий збір у розмірі 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Інформація про сторони:

Позивач: Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області, код ЄДРПОУ 41594560, місцезнаходження: вул. Дахнівська, 10-А, м. Черкаси, Черкаська область, 18035.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Іркліївська територіальна громада в особі Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 34177193, місцезнаходження: вул. Соборності, 2, с. Іркліїв, Золотоніський район, Черкаська область, 19950.

Суддя В.В. Чубай