Рішення № 139328991, 31.08.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 548/723/26

2/709/1162/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Шарая Л.О.,

за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, в залі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (надалі по тексту позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідачка) із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач мотивує позов тим, що 13.03.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір № 5380498 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту кредит, сума кредиту складає 4000 грн, строк кредиту 360 днів: з 13.03.2025 по 08.03.2026, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов позивач надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 30.10.2025 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Таким чином, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 30.10.2025 № 30/10/2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 5380498 від 13.03.2025 на загальна сума 15215,00 грн, із якої: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн, заборгованості за процентами 8815,00 грн, штрафні санкції - 2000,00 грн, комісія за надання кредиту - 400,00 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу від 30.10.2025 №30/10/2025, строк дії договору № 5380498 від 13.03.2025 не закінчився, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, позивачем у період з 31.10.2025 по 08.03.2026 (129 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4 902,00 грн.

За вказаних обставин, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 20 117,00 грн, із яких: тіло кредиту 4 000,00 грн., нарахована первісним кредитором заборгованість за процентами 8 815,00 грн, нарахована позивачем заборгованість за процентами - 4902,00 грн та штрафні санкції 2 000,00 грн, комісія за надання кредиту - 400,00 грн, а також судові витрати у розмірі 12 662,40 грн.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

30.03.2026 представник позивача Столітній М.М. в інтересах ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» через систему «Електронний Суд» скерував до Хорольського районного суду Полтавської області в електронній формі позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 08.04.2026 вказана позовна заява передана для розгляду за підсудністю до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

Відповідно до ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.04.2026 вказана позовна заява передана для розгляду за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

21.05.2026 справа надійшла до Чорнобаївського районного суду Черкаської області та згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст. 36, 37 ЦПК України, визначено головуючу суддю Шарую Л.О. та передано їй дану справу.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 21.05.2026 позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху.

27.05.2026 до суду через систему «Електронний Суд» надішла заява представника позивача Столітнього М.М. про усунення недоліків, сформована в системі «Електронний Суд» 26.05.2026.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; витребувано від АТ «Універсал Банк» документи, що містять банківську таємницю.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.06.2026 позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 5380498 від 13.03.2025, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , у сумі 18 117,00 грн, із якої: 4 000,00 грн - прострочені платежі по тілу кредиту; 13 717,00 грн - прострочені платежі по процентах за період із 13.03.2025 по 08.03.2026, 400,00 грн - комісія за надання кредиту. Також стягнуто сплачений судовий збір в розмірі 2 397,49 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, а всього 4 397,49 грн. Відмовлено позивачу у стягненні штрафних санкцій в розмірі 2000,00 грн.

Заочне рішення у справі було направлено відповідачу на його зареєстроване місце проживання, але конверт повернувся до суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

27.07.2026 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 30.06.2026.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27.05.2026 скасовано заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.06.2026 у цивільній справі № 548/723/26 та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 18.08.2026.

У судове засідання 18.08.2026 сторони не з`явилися, тому розгляд справи був відкладений на 31.08.2026 о 08:30.

27.08.2026 до суду відповідачем подані додаткові пояснення у справі, відповідно до яких останній не погоджується з вимогами позивача в частині стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 400 грн. Відповідач зазначає, що така комісія встановлена за сам факт надання кредиту, тобто за виконання кредитодавцем свого основного обов`язку за кредитним договором. На думку відповідача, з наданих позивачем доказів не вбачається, які саме самостійні додаткові чи супутні послуги були фактично надані відповідачу в обмін на сплату зазначеної комісії, у чому полягав зміст таких послуг, коли саме вони були надані та яке окреме споживче благо отримав відповідач. Крім того, відповідач просить відмовити у стягненні штрафних санкцій у розмірі 2 000 грн, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого в період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється, зокрема, від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, у тому числі від сплати неустойки (штрафу, пені), а також від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Також відповідач зазначає, що є військовослужбовцем, у зв`язку з чим на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати процентів за користування кредитом, нарахованих на суму отриманого кредиту за період проходження ним військової служби. Крім того, відповідач просить зменшити заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, оскільки вважає її неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних представником робіт та ціною позову.

У судове засідання 31.08.2026 сторони не з`явилися, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, судові повістки отримали через електронний кабінет у системі «Електронний Суд».

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки судом вжиті вимоги закону щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, він вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, не подав відзив, а позивач просив здійснювати розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін та їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

13.03.2025 відповідач з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» уклав із ТОВ «Лінеура Україна» договір № 5380498 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно з умовами цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн. Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Комісія за надання кредиту становить 400,00 гривень. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору; денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778%.

На підтвердження отримання відповідачем кредиту та ознайомлення з умовами кредитування позивачем надано та досліджено судом паспорт споживчого кредиту, правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Лінеура Україна».

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що укладений 13.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем № 5380498 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору № 5380498, він недійсним не визнаний. Також відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення відповідача було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені у договорі істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання сторонами договору.

Разом із тим, досліджений судом договір № 5380498 від 13.03.2025 містить повні анкетні дані відповідача, зокрема його прізвище, ім`я та по батькові, серію і номер паспорта, адресу зареєстрованого місця проживання, а також номер контактного телефону. Зазначені відомості є персональними даними з обмеженим доступом та не можуть бути отримані чи використані сторонньою особою без волевиявлення їх носія або без фактичної участі такої особи у правовідносинах. Відповідачем не надано жодних послідовних, логічних та належних пояснень щодо того, яким чином його анкетні та паспортні дані були відображені у спірному договорі. У матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідача до правоохоронних органів чи інших компетентних установ із заявами про втрату документів, підробку підпису або неправомірне використання його персональних даних.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору.

Отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «Лінеура Україна» у сумі 4 000,00 грн підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 03.11.2025 № 20251103-1840 та відповіддю АТ «Універсал Банк» від 05.06.2026 № БТ/Е-23736, наданої на виконання ухвали суду.

Отже, судом установлено, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором № 380498 про надання коштів на умовах споживчого кредиту виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому договором, а останній свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів належного виконання ним умов договору.

Щодо набуття позивачем права вимоги до відповідача, суд вказує про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

30.10.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 30/10/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30.10.2025 до договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5380498.

Керуючись положеннями ст. 1077, 1078, 1081 ЦК України суд дійшов висновку про набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором № 5380498 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2025.

Щодо підстав та розміру нарахованої комісії за надання кредиту в розмірі 400,00 грн, суд вказує про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, вказаний закон не містить заборони щодо встановлення комісії кредитодавця/, котра включається до загальних витрат за споживчим кредитом.

Первісний кредитор та відповідач у договорі № 5380498 про надання коштів на умовах споживчого кредиту погодили розмір комісії 400 грн, як плату за надання кредитних коштів. Відповідач, укладаючи договір та ознайомившись із його умовами, мав можливість оцінити зміст договірних зобов`язань, у тому числі умову щодо сплати комісії, та у разі незгоди з нею відмовитися від укладення договору. При цьому відповідачем не надано суду доказів визнання зазначеної умови договору недійсною, як і доказів її нікчемності. Належних та допустимих обґрунтувань щодо недійсності або нікчемності умови договору про сплату комісії відповідачем також не наведено. Судом встановлено, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти. Отже, послуга з надання кредитних коштів, за яку договором передбачено сплату комісії у розмірі 400 грн, була фактично надана. За таких обставин, враховуючи погодження сторонами відповідної умови договору, фактичне надання кредитних коштів кредитодавцем та відсутність доказів недійсності чи нікчемності умови щодо сплати комісії, суд доходить висновку про наявність у відповідача обов`язку зі сплати передбаченої договором комісії у розмірі 400 грн. Відтак зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо строку, підстав та розміру нарахування позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами, то суд зазначає таке.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Водночас, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів, які підтверджують статус особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 26/4264/19.

Позивач просить стягнути із відповідача на його користь проценти за користування кредитними коштами за період із 13.03.2025 по 30.10.2025 в сумі 8 815,00 грн та за період із 31.10.2025 по 08.03.2026 в сумі 4 902,00 грн.

Разом з тим, відповідачем до суду з додатковими поясненнями були надані: копія військового квитка серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_1 із 11.07.2024 по цей час проходить військову службу в Збройних Силах України, а відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 є учасником бойових дій.

Зазначене вказує на те, що в період виконання умов кредитного договору, а також станом на час розгляду справи, відповідач мав та має статус військовослужбовця ЗСУ та на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто, у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та інших платежів за Договором № 5380498 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.03.2025.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про те, що наявні підстави для застосування до відповідача ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування процентів за користування кредитними коштами є безпідставним.

Щодо підстав та розміру нарахування неустойки, суд вказує про таке.

Крім цього, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за пенею, штрафом у розмірі 2 000,00 грн

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Приймаючи до уваги те, що заборгованість по пені, штрафу за кредитним договором нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором заборгованості по пені, штрафу в сумі 2 000,00 грн до задоволення не підлягає.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову, позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2999 від 23.03.2026.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, у розмірі 4 400,00 грн (21,87 %), суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 582,27 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд висновує таке.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Однак, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.202 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд звертає увагу на те, що розгляд малозначних справ проводиться в порядку спрощеного позовного провадження на виконання вимог, визначених ч. 4 ст. 19 ЦПК України, так як ця категорія справ потребує швидкого вирішення в силу закону.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано: договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Столітнього М.М., заявку № 17416 від 23.02.2026 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, рахунок на оплату № 17416-23/03-2026 від 23.03.2026, згідно з яким вартість послуг адвоката Столітнього М.М. складає 10000,00 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 17416 від 23.03.2026, згідно з яким вартість наданих позивачу послуг адвокатом Столітнім М.М. складає 10000,00 грн, у тому числі за представництво клієнта під час здійснення цивільного судочинства, участь у судових засіданнях - 1640,00 грн.

Керуючись принципами справедливості та верховенства права, реальності понесення витрат, судом встановлено, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Крім того, до акту наданих послуг включена вартість участі адвоката у судових засіданнях (1640,00 грн), тоді як він не приймав участі в жодному судовому засіданні. Також до Акту включені послуги адвоката щодо надання позивачу письмової юридичної консультації (840,00 грн), однак докази такої до суду не наданою

За цих обставин, а також враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу позивача підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 1 500,00 грн.

Покликаючись на положення ст. 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 5380498 від 13.03.2025, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в розмірі 4 000,00 грн - прострочені платежі по тілу кредиту, 400,00 грн - комісія за надання кредиту, а всього - 4 400 (чотири тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 582,27 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн, а всього 2 082 (дві тисячі вісімдесят дві) гривні 27 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України https://cb.ck.court.gov.ua/sud2322/.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення, 2, м. Київ, 03045.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая