Рішення № 139328582, 24.08.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2219/26

Номер провадження 2-о/556/187/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.08.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Котик Л.О.

при секретарі Кньовець Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Володимирецька селищна рада Рівненської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до членів сім"ї рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановлення факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обгрунтування заявлених вимог вказує, що вона постійно проживала разом із своїм братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в АДРЕСА_1 .

Їх батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були позбавлені батьківських прав відносно заявниці та її брата - ОСОБА_2 , оскільки останні вели аморальний спосіб життя, не виявляли турботи щодо своїх дітей, не надавали дітям матеріальної та моральної підтримки, не утримували та не виховували своїх дітей, зловживали алкогольними напоями.

Їх батько - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Їх мати - ОСОБА_5 вважається безвісти зниклою.

З самого дитинства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні витрати, були пов`язані спільним побутом. У брата ОСОБА_6 не було дітей і власної сім`ї, тому він дбав та піклувався про ОСОБА_1 . Заявниця не працююча, частко хворіє, не отримує державної соціальної допомоги, має на утриманні троє неповнолітніх дітей : ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Їй рідний брат ОСОБА_2 утримував її одноособово, забезпечував всім необхідним. До мобілізації працював на тимчасових заробітках та сезонних роботах, де заробляв грошові кошти, якими він утримував себе та заявницю: купував продукти харчування, господарчі товари, одяг та інші необхідні товари, які були необхідні для їх існування. ОСОБА_1 фактично займалась домашнім господарством, а її брат ОСОБА_2 постійно допомагав їй у веденні спільного господарства. Завяниця була на постійному утриманні брата ОСОБА_2 . Крім того, її утримання братом здійснювалось, у зв`язку із вкрай близькими відносинами між ними. Вони з самого дитинства, були дружніми, допомагали одне одному у всіх життєвих ситуаціях, намагались забезпечити добробут одне одного та покращити співіснування.

17 червня 2023 року її брата ОСОБА_2 було мобілізовано до ЗСУ та скеровано для проходження військової служби. В період служби, брат не забував про неї, постійно дзвонив, цікавився тим, як вона себе почуває, розповідав про себе. ОСОБА_2 , перебуваючи на військовій службі, отримував відповідні виплати. Передавав через побратимів гроші, надавав їй кошти коли приходив у відпустку, щоб вона ні в чому не мала потреби. Залишки вказаних, перерахованих її рідним братом, грошових коштів, вона, на даний час, частково використовує для свого утримання, а частково зберігає, оскільки ці кошти є єдиним постійним і основним джерелом засобів до її існування. Фактично та допомога, яку надавав їй брат ОСОБА_10 , була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.

ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З метою отримання грошового забезпечення заявниці необхідно встановити факт належності до членів сім"ї загиблого та перебування на його утриманні.

Оскільки в позасудовому порядку вирішити дане питання неможливо ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду для встановлення вищевказаних фактів.

Заявниця в судове засідання не з"явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримує.

Належним чином повідомлений представник заінтересованої особи Володимирецької селищної ради в судове засідання не з`явилася, просили про розгляд справи у відсутності їх представника, за наявними матеріалами справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме, що останні були рідними братом та сестрою підтверджується свідоцтвом про народження заявниці, серії НОМЕР_1 , Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00041489770 від 20.09.2023, де в графі мати записана - ОСОБА_4 , в графі батько ОСОБА_3 , свідоцтвом про шлюб ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 .

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 26 квітня 2005 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (батьки заявниці) були позбавлені батьківських прав відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 вважається безвісти зниклою, що підтверджується листом начальника ЛВ на ст.Києво-Пасажирський від 01.12.2009 №2/15839.

Згідно довідки №1374 від 05.10.2026, виданої адміністратором відділу ЦНАП Володимирецької селищної ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за одною адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно записів у трудовій книжці, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 не працює.

Відповідно до консультативного Висновку спеціаліста від 06.08.2026, ОСОБА_1 потребує стаціонарного лікування у неврологічному відділенні. Має ряд хронічних захворювань.

17 червня 2023 року ОСОБА_2 мобілізовано до ЗСУ та скеровано для проходження військової служби.

ОСОБА_2 , стрілець-номер обслуги 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 1 десантно штурмового батальйону військової частини НОМЕР_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час воєнних дій на території України внаслідок ракетного обстрілу по місту Костянтинівка, Краматорського району Донецької області, отримав смертельне поранення, що підтверджується наказом військової частини НОМЕР_6 від 12.09.2023 №3022, довідкою №3634 від 10.10.2023, свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_7 , лікарським свідоцтвом про смерть №309.

Сповіщення сім`ї про смерть ОСОБА_2 №3454 від 07.09.2023 надійшло на ім`я ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею, після смерті брата, що підтверджуєтся довідкою про коло спадкоємців №467/01-16 від 30.03.2024, виданої завідуючою Володимирецької державної нотаріальної контори.

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 26.09.2023, ОСОБА_1 , як сестрі, військова частина виплатила матеріальну та грошову допомогу за 2023 рік, премію, винагороду, грошову допомогу на поховання.

Відповідно до Акту обстеження сімейно-майнового стану від 22.07.2026, складеного комісією у складі секретаря Володимирецької селищної ради Блищика Юрія Миколайовича, заступника Володимирецького селищного голови Базаки Івана Степановича та начальника відділу соціального захисту населення Управління соціально-культурної сфери Володимирецької селищної ради Тюски Юрія Валерійовича під час обстеження, на підставі опитування заявниці та її сусідів, комісією встановлено, що у зазначеному домогосподарстві разом із сім`єю ОСОБА_11 постійно проживав її рідний брат громадянин ОСОБА_12 (паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_8 від 13.12.2018 року), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_9 ). Сім`я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були пов`язані спільним побутом мали спільний бюджет, спільні витрати, мали взаємні права та обов`язки. Під час проходження військової служби в ЗС України ОСОБА_12 забезпечував матеріальну підтримку сім`ї ОСОБА_11 . Надавана ним грошова допомога була регулярною та становила основне джерело доходу ОСОБА_13 .

Факт належності до членів сім`ї брата та перебування на його утриманні підтверджується також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно вимог ч. 3 ст. 3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним основним джерелом засобів для існування Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи яка надавала йому утримання.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявницею інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1- 8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинам постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти, батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавства визначення прожиткового мінімуму). До них належать зокрема непрацездатні.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання особою інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинного станом на 18.08.2023 передбачені соціальні виплати, в тому числі і одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ЗСУ в період воєнного стану.

А як зазначено в ч.4 ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів для існування.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належними та допустимими доказами, які є достатніми і достовірними, доведено належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до членів сімї брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 та факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається зі ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Також судом встановлено, що заявник позбавлений можливості підтвердити вказані факти в позасудовому порядку.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Тому, суд вважає, що встановлення факту перебування на утриманні, про який просить заявник, знайшло повне підтвердження в судовому засіданні і його об`єктивність не викликає в суду сумніву, а тому заява про встановлення факту перебування на утриманні є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, незважаючи на задоволення вимог заявниці, суд не повертає сплачену ним при зверненні до суду суму судового збору, оскільки згідно вимог ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Також суд констатує наступне.

Цивільно - процесуальний кодекс України передбачає негайне виконання рішення судів.

Згідно ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Встановлення факту належності заявниці до членів сім"ї свого брата та перебування на його утриманні, необхідно ОСОБА_1 для отримання соціальних виплат та послуг, які надаються державою у разі загибелі військовослужбовця під час дії воєнного стану.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Концепція обґрунтованих (правомірних або легітимних) очікувань (legitimate expectations) у практиці ЄСПЛ це правовий інструмент, що захищає сподівання особи на реалізацію її прав чи отримання певних благ від держави, якщо такі очікування базувалися на законі, офіційних запевненнях чи усталеній практиці.

ЄСПЛ розглядає правомірні очікування у контексті захисту права власності за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд звернув увагу, що легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи норм законодавства.

Так, в постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №580/1300/22 (адміністративне провадження № К/990/25849/22), Верховний Суд сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Водночас, Суд звернув увагу, що легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи норм права (законодавства); не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує реальний спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що заявниця була членом сім"ї свого рідного брата та перебувала на його утриманні, а тому наявні підстави для отримання ряду соціальних витрат та послуг, суду слід застосувати принцип «легітимних очікувань», який захищає сподівання особи на реалізацію її прав чи отримання певних благ від держави, оскільки такі очікування базуються на законі, та допустити рішення до негайного виконання, за аналогією процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4,10,12,76,263-265, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Володимирецька селищна рада Рівненської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до членів сім"ї рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі на момент його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживає АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: Володимирецька селищна рада Рівненської області, місцезнаходження: селище Володимирець, вул. Повстанців, 21, Вараський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04388113.