Рішення № 139328351, 31.08.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/8124/26

Провадження № 2-а/552/136/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026

Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.

секретар судового засідання Лисенко К.В.

за участю представника позивача Курц А.В.,

представника відповідача Гречаного В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Курц А.В., до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, на обґрунтування зазначивши, що посадовою особою Управлінням Державної міграційної служби у Полтавській області у відношенні ОСОБА_2 складено протокол ПР МПТ 004185 про адміністративне правопорушення та постанову ПН МПТ 004180 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2465 гривень. Штраф сплачений Позивачем 23.07.2026 року, що підтверджується відповідною квитанцією. У наступний день після притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем, в особі завідуючої Хорольського сектору Управління Державної міграційної служби у Полтавській області Добровольської Л.Л., затверджено рішення за №5339130100021877 про примусове повернення позивача до країни походження та ОСОБА_2 зобов`язано покинути територію України у термін до 20 серпня 2026 року. ОСОБА_1 здійснив в`їзд в Україну 30 березня 2026 року з приватною метою. Рідний брат позивача - ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вінниця, Україна. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 року, після набуття братом громадянства України за територіальним походженням, позивач має право отримати дозвіл на імміграцію в Україну, а в подальшому бути документованим посвідкою на постійне проживання. Позивач не заперечує вчинення адміністративного правопорушення та погодився з винесеною відносно нього постановою, щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців у зв`язку з перебуванням на території України без законних підстав, але похідне рішення про примусове повернення до країни походження вважає необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на позов представник відповідача проти позову заперечував, вважав рішення, що оскаржується, законним та правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими. Звернув увагу суду, що підставою для прийняття рішення про примусове повернення позивача є дії, що порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які були вчинені позивачем та повністю підтверджуються матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача Курц А.В. повністю підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримав відзив на позов та пояснив, що позивачем порушено порядок перебування на території України, тому рішення про примусове повернення прийнято правомірно.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази, дійшов до наступних висновків.

Як встановлено дослідженими по справі доказами, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є уродженцем Республіки Молдови, прибув в Україну 30.03.2026 року через Головний перехід «Могилів-Подільський» по паспортному документу громадянина Республіки Молдова.

Порушивши терміни перебування в Україні, передбачені підпунктом 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2012 №150 , громадянин Республіки Молдова ОСОБА_1 , не виїхав за межі України в установлений законодавством строк.

22.07.2026 відносно Чеботар Д. Хорольським сектором Управлінням ДМС у Полтавській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МПТ №004185 та постанову ПН МПТ 004185 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2465,00 грн. Постанова іноземним громадянином станом на час вирішення справи судом виконана.

Позивач документального підтвердження підстав для подальшого перебування в Україні та документів на право проживання в Україні не має, не надав ні відповідачу, ні до суду.

Обставини, які б заборонили примусово повернути позивача з України, визначені ч. 8 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та відповідно пункту 8 розділу I Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВС України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150,відсутні.

23.07.2026 року відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в особі завідуючої Хорольського сектору Управління Державної міграційної служби у Полтавській області Добровольської Л.Л., затверджено рішення за №5339130100021877 про примусове повернення позивача до країни походження та ОСОБА_2 зобов`язано покинути територію України у термін до 20 серпня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - «Інструкція»).

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих 6 органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пунктом 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції, рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Встановивши даній обставини, враховуючи, що позивачем порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, рішення УДМС від 23.07.2026 року про примусове повернення позивача до країни походження є правомірним, а обставини, передбачені частиною 1 ст. 31 Закону, за наявності яких іноземець або особа без громадянства не може бути примусово повернуті, відсутні.

Посилання представника позивача про відсутність порушень з боку позивача та про подвійне притягнення останнього до відповідальності, не є слушними, оскільки після притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 продовжує безпідставно перебувати на території України та, тим самим, порушує вимоги законодавства.

При цьому, як встановлено судом, позивач в зареєстрованому шлюбі на території України не перебуває, дітей не має. Доказів наявності у позивача офіційного заробітку чи працевлаштування на території України , суду не надано.

Сам по собі факт наявності у позивача на території України родичів (брата ОСОБА_4 ) не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України, а також не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України. Таку думку виклав Касаційний адміністративний суд Верховного Суду 30.08.2024 року у справі № 522/8660/23.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку про необхідність залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають йому відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду..

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

відповідач Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, місцезнаходження 36003, м. Полтава, пров. Шкільний, 6, код ЄДРПОУ 37829297.

Головуючий Д.В. Воронков