Рішення № 139328330, 28.08.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4381/26

Провадження №2-а/552/131/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Департамент патрульної поліції,

представник відповідача Грешнова Аліна Юріївна,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В поданій до суду заяві посилався на те, що постановою Управління патрульної поліції Полтавської області від 02 лютого 2026 р. у відповідності до ч.1 ст.121-3 КупАП на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу за порушення п.2 ст.9 Правил дорожнього руху, а саме «керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20м».

Накладене на нього стягнення позивач вважає необґрунтованим, оскільки фактична відстань у 20 метрів не вимірювалася жодними технічними засобами, а висновок інспектора ґрунтується виключно на суб`єктивній оціночній думці. Крім того, подія відбувалася за несприятливих погодних умов (зимовий період, погана видимість), що могло впливати на сприйняття номерного знаку, однак ці обставини не були належним чином враховані.

Об`єктивних доказів того, що номерний знак не відповідав вимогам ПДР, надано не було.

Відповідно до вимог законодавства поліцейські під час притягнення особи до адміністративної відповідальності не мають права керуватися припущеннями чи власними суб`єктивними оцінками. Висновки про наявність правопорушення повинні ґрунтуватися виключно на належних, допустимих та об`єктивних доказах. У даному випадку такі докази відсутні, а твердження про «нечитабельність» номерного знаку є припущенням, що не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, зазначав, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30.03.2026 у справі № 552/923/26 його адміністративний позов (за цим саме предметом позову та обставинами) було задоволено, а постанову про накладення адміністративного стягнення скасовано.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а також про недоведеність вини позивача.

Разом із тим постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 рішення суду першої інстанції було скасовано виключно з процесуальних підстав, а саме у зв`язку з тим, що на думку суду позов було подано до неналежного відповідача - інспектора поліції як фізичної а не посадової особи, тоді як належним відповідачем, на думку апеляційного суду, є Департамент патрульної поліції.

При цьому апеляційний суд не спростував висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів вини позивача та незаконності оскаржуваної постанови по суті.

Посилаючись на ці та інші обставини, позивач просив суд скасувати постанову Управління патрульної поліції Полтавської області від 02 лютого 2026 р. про накладення на нього штрафу в сумі 2380,00 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 28 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції було залишено без руху. Позивачу надано строк протягом семи днів з дня вручення йому копії цієї ухвали для звернення до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 05 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції вирішено вважати неподаною та повернути позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 05.06.2026 по справі №552/4381/26 скасовано. Справу №552/4381/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі направлено до Київського районного суду м. Полтави для продовження розгляду.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Представник Департаменту патрульної поліції Грешнова А.Ю. надала суду відзив на позов, у якому проти адміністративного позову заперечувала в повному обсязі.

Зазначила, що позивач допустив порушення Правил дорожнього руху, а саме: 02.02.2026, о 16 год. 14 хв., м. Полтава, вул. Решетилівська, 38, керував транспортним засобом TESLA MODEL, номерним знаком НОМЕР_1 , з забрудненим номерним знаком, що не дає змоги визначити символи номерного знаку з відстані 20 м., чим порушив п.п. 2.9 (в) ПДР України.

Відповідно до змісту п. 30.2 ПДР України, визначено, що забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Отже, п. 30.2. ПДР України заборонено будь-яке закриття номерного знака та передбачено, що номерний знак повинен бути чистим.

На відео та стоп кадрі можливо чітко встановити, що номерний знак був забрудненим, також вбачається, що забрудненість повністю унеможливлювала визначити символи номерного знаку навіть з декількох метрів. А отже логічним є той факт, що з відстані 20 м символи номерного знаку неможливо було б ідентифікувати.

Порядок притягнення позивача до відповідальності поліцейським додержано.

Під час розгляду адміністративної справи прав позивача порушено не було.

Тому, зазначаючи, що позивач у повній відповідності до вимог закону притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, просила в задоволенні позову відмовити.

За заявою позивача ухвалою суду від 25 серпня 2026 року виправлено описки в тексті ухвали про відкриття провадження від 14 серпня 2026 року.

Інших заяв по суті справи або клопотань учасники справи суду не подавали.

Вивчивши та дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено дослідженими по справі доказами, 02 лютого 2026 року поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Миколенком Максимом Станіславовичем стосовно позивача ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА №6604667 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови позивач ОСОБА_1 02 лютого 2026 року близько 16 год. 14 хв. у м. Полтаві по вул. Решетилівській, 38 керував транспортним засобом TESLA MODEL Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м., чим порушив пункт 2.9.в. Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 2.9.в. Правил дорожнього руху України водієві забороняється:

керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КпАП України адміністративна відповідальність настає у випадку керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

З наведеної конструкції норми закону вбачається, що склад адміністративного правопорушення становить сам факт керування або експлуатація транспортного засобу із забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Позивач факт порушення Правил дорожнього руху заперечує, пояснюючи, що фактична відстань у 20 м. не вимірювалася жодними технічними засобами, а висновок інспектора ґрунтується виключно на суб`єктивній оціночній думці. Крім того, подія відбувалася за несприятливих погодних умов (зимовий період, погана видимість), що могло впливати на сприйняття номерного знаку, однак ці обставини не були належним чином враховані. Об`єктивних доказів того, що номерний знак не відповідав вимогам ПДР, надано не було.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем на спростування зазначених доводів позовної заяви надано відеозапис з нагрудної камери працівника поліції та скріншот, зроблений з відеозапису, на яких чітко та переконливо зафіксовано, що номерний знак транспортного засобу позивача був щільно покритий брудом, тобто був дуже сильно забруднений. При цьому, як вбачається з відеозапису, в безпосередній близькості від автомобіля, символи номерного знаку внаслідок забруднення чітко визначити неможливим.

Про ступінь забруднення номерного знаку також свідчить той факт, що на відеозаписі зафіксовано, що позивач мав докласти зусиль для очищення цього знаку, був вимушений декілька разів його протерти, поки символи державного номерного знаку стало чітко видно.

Тому суд відхиляє посилання позивача на те, що фактична відстань у 20 м. не вимірювалася жодними технічними засобами.

Оскільки в безпосередній близькості від автомобіля неможливо було чітко визначити символи номерного знаку, підстави для вимірювання та перевірки видимості символів номерного знаку з відстані двадцяти метрів також були відсутні.

Оцінюючи відеозапис на предмет того чи є він належним та допустимим доказом, суд бере до уваги, що в тексті оскаржуваної постанови зазначено, що до неї додається відео з бодікамери 764923 та відео з відеореєстратора.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а зазначив «приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення».

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

Оскільки в оскаржуваній постанові чітко зазначено, що до неї додається відео з бодікамери 764923 та відео з відеореєстратора, долучений до матеріалів справи відеозапис є належним доказом.

Таким чином відповідач належними доказами довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що залишаються неспростовними наведені в рішенні суду першої інстанції (у справі №552/923/26) висновки щодо відсутності належних доказів вини позивача.

Встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Полтави перебувала адміністративна справа №552/923/26 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Миколенко Максима Станіславовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА 6604667 від 02.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року задоволено апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30.03.2026 по справі № 552/923/26 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Як передбачено частинами 4 та 5 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, оскільки рішення суду від 30 березня 2026 року у справі №552/923/26 скасовано, обставини, що були встановлені цим рішенням, підлягають встановленню в загальному порядку при новому розгляді справи. Тому посилання позивача на такі обставини є безпідставними.

Статтею 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки належними та допустимими доказами встановлено факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, суд прийшов до висновку, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Таким чином позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. В задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 понесені ним судові витрати покладаються на нього та не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення позивачу строку на звернення з даним позовом до суду, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня винесення такої постанови, а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

На вказані обставини звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 360/4485/19, адміністративне провадження №К/9901/9298/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як зазначив Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23 липня 2026 року, процесуальним законодавством не унормовано строки повторного звернення до суду з позовом у разі відмови у його задоволенні судом апеляційної інстанції з підстав звернення позовних вимог до неналежного відповідача, а тому, на переконання апеляційного суду, у даному випадку застосовними є саме приписи частини другої статті 286 КАС України, якими, зокрема, закріплено право оскаржити рішення (постанови) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивач звернувся до суду з тим же предметом спору в межах десятиденного терміну з моменту ухвалення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 по справі № 552/923/26, а саме 28.05.2026, що свідчить про дотримання ним розумного строку для реалізації свого права на звернення до суду.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку на звернення з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, як такий що пропущений з поважних причин.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

відповідач Департамент патрульної поліції, м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складено 28.08.2026.

Головуючий О.А.Самсонова