Рішення № 13932750, 17.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.11                                                                                           Справа№ 5/7 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І.

Секретар судового засідання Л.Боржієвська

У справі

за позовом: Львівського комунального підприємства «Варшавське-407», м. Львів

до відповідача: Комунального підприємства «Спеціалізована дитяча аптека № 278», м. Львів

про стягнення 17295,71грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Баран О.О.- економіст на підставі довіреності № 17 від 01.01.2011 року ;

відповідача: Богайчик В.С. - завідуючий КП «Спеціалізована дитяча аптека № 278»на підставі наказу від 30.09.2008 року та контракту від 30.09.2008 року;

Ухвалою господарського суду від 31.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.01.2011 року. Ухвалою від 17.01.2011 року розгляд справи відкладався на 26.01.2011 року, в судовому засіданні 26.01.2011 року оголошувалась перерва в судовому засіданні до 01.02.2011 року, ухвалою від 01.02.2011 року розгляд справи було відкладено з підстав, наведених в ухвалах.

          Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді. Також представникам сторін роз’яснено зміст ст. ст. 78, 80 Господарського процесуального кодексу України, процесуальні наслідки визнання позову та відмови від позову.

Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконали, процесуальними правами користувались добросовісно.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких подано позивачем до справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Львівського комунального підприємства «Варшавське-407»(далі по тексту рішення - позивач) про стягнення із Комунального підприємства «Спеціалізована дитяча аптека № 278»(далі по тексту рішення - відповідач) 17295,71 грн. боргу. Спір виник через несплату відповідачем вартості експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, понесених позивачем.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про стягнення із відповідача заборгованості по відшкодуванню експлуатаційних витрат в розмірі 14188 грн. 72 коп., та 3106 грн. 99 коп. пені. Поясненням від 26.01.2001 року, поданими представником позивача в судовому засіданні 26.01.2011 року, позивач уточнив розмір боргу та вказав, що борг становить 14132 грн. 85 коп., як сторони і підтверджують актом звірки розрахунків станом на 01.12.2010 року. В судовому засіданні 17.02.2011 року представником позивача подано заяву про часткову відмову від позову в частині стягнення пені, на задоволенні позовної вимоги про стягнення суми боргу позивач наполягав.

          Відповідач 04.02.2011 року подав відзив на позов, яким позовні вимоги заперечив, вказав, що відповідно до п. 4.3 договору № 6 від 02.01.2008 року плата за послуги позивача сплачується на день фактичної здачі приміщення за актом приймання-передачі. Також у відзиві просив суд врахувати важке фінансове становище аптеки, подав докази провадження по іншій судовій справі про стягнення з нього грошових коштів, та доказ здійснення виконавчого провадження про стягнення з нього коштів. В судовому засіданні 17.02.2011 року представник відповідача подав суду заяву про визнання позовних вимог в розмірі 14132 грн. 85 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

Відповідно п. 1 до типового договору № 6 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення від 03.01.2006 року, поданого позивачем, позивач зобов’язався утримувати прибудинкові території та технічно обслуговувати будинок, де знаходиться нежитлове приміщення, яке орендується відповідачем. Даний договір укладений відповідно до п.6.1 на термін до 31.12.2010 року. Відповідач зобов’язався сплачувати експлуатаційні витрати пропорційно займаній ним площі.

Відповідач подав копію договору № 6 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення, від 02.01.2008 року. Даний договір відповідно до п. 6.1 закінчив свою дію 31.12.2008 року. Факту продовження дії даного договору сторони не доводили, доказів продовження дії договору суду не подали.

За період з січня 2008 року по листопад 2010 року позивачем надавались послуги по утриманню прибудинкові території відповідно од умов договору. Відповідач у відзиві, представник відповідача в судовому засіданні факт надання послуг не заперечував, поданими доказами не спростовував. Відповідно до розрахунку заборгованості по експлуатаційних витратах, уточненого поясненнями від 26.01.2011 року № 37, розмір боргу по оплаті експлуатаційних витрат становить 14132 грн. 85 коп. Даний розмір боргу підтверджується також і актом звірки розрахунків між сторонами по експлуатаційних витратах станом на 01.12.2010 року.

Станом на момент розгляду справи судом борг не сплачений, що підтверджується довідкою позивача від 26.01.2011 року № 38, актом звірки розрахунків між сторонами по експлуатаційних витратах станом на 01.12.2010 року, відзивом від 04.02.2011 року та заявою про визнання позову відповідача від 17.02.2011 року. Доказів оплати чи часткової оплати боргу відповідач не подавав, такої обставини не доказував.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві, відзиві, та представниками сторін в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідач не заперечив факт надання позивачем послуг по утриманню прибудинкової території та технічно обслуговувати будинку. На доведення факту понесення експлуатаційних витрат позивачем подано 10.02.2011 року наступні докази: штатні розписи робітників всіх професій, зайнятих в підприємстві позивача; табелі виходу на роботу двірників; акти закріпленої дільниці; табелі виходу на роботу робітників; угоди з аварійними службами; угоди на вивіз твердих побутових відходів; угоди на утилізацію; угода на дератизацію; акт на ремонт каналізації. Дані докази відповідачем не спростовувались. Розрахунок боргу в розмірі 14132 грн. 85 коп. відповідачем не заперечувався, актом звірки та заявою про визнання позову в частині 14132 грн. 85 коп. відповідачем визнаний.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до пункту 2 ст. 10 закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Відповідно до ст. 20 закону "Про житлово-комунальні послуги", обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572) визначено, що власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил. Тому суд прийшов до висновку про наявність цивільно-правового обов’язку у відповідача по оплаті житлово-комунальних послуг (експлуатаційних витрат), що виникає з цивільного законодавства та з договору. Окрім цього, типовий договір № 6 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення від 03.01.2006 року, поданий позивачем, та типовий договір № 6 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення, від 02.01.2008 року, містять однакові істотні умови, крім терміну дії договору. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до про необґрунтованість та безпідставність заперечень відповідача позовних вимог через наявність іншого договору.

Також суд не бере до уваги заперечення відповідача позовних вимог у відзиві на підстав п. 3.4 договору, оскільки цей пункт у обидвох договорах є ідентичним за змістом та врегульовує порядок розрахунку відповідача за житлово-комунальні послуги у випадку закінчення дії договору чи його достроковому припиненні. Обов’язок відповідача по оплаті житлово-комунальних послуг не проставлений у залежність від припинення дії договору, тому твердження відповідача у відзиві про те, що договір не припинив свою дію і обов’язок по сплаті не настав є помилковим та судом до уваги не береться.

Ст. 18 закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено порядок оформлення претензій споживачів до виконавців. Зазначеною вище нормою закону передбачено детальний порядок заявлення та оформлення претензій щодо якості та обсягу наданих послуг. Проте відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами дотримання зазначеного порядку, а тому заперечення відповідача стосовно ненадання позивачем відповідних послуг не заслуговують на увагу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про підставність і обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 14132 грн. 85 коп. в рахунок боргу по оплаті витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення, що орендуються відповідачем.

Окрім цього, відповідно од ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Оскільки відповідач заявою від 17.02.2011 року визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 14132 грн. 85 коп., і таке визнання боргу відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує законних прав та інтересів інших осіб, позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 14132 грн. 85 коп. підлягають до задоволення і з даної підстави.

          За порушення умов договору щодо оплати вартості експлуатаційних витрат позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 3106 грн. 99 коп. Однак в судовому засіданні 17.02.2011 року представником позивача було подано заяву про відмову від позовної вимоги про стягнення пені. Повноваження представника позивача Баран О.О. підтверджуються довіреністю від 01.01.2011 року, відповідно до якої повірена наділена всіма правами сторони процесу, в тому числі і правом повної чи часткової відмови від позову.

Відповідно од ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність прийняття часткової відмови позивача від позову в частині стягнення пені в розмірі 3106 грн. 99 коп. та припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 3106 грн. 99 коп.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає представлені докази достатніми для задоволення позовних вимог частково.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно до задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 18, 20, 21, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктом 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572), ст. ст. 49, 78, п. 4 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Спеціалізована дитяча аптека № 278», м. Львів, вул. Окуневського, 3 (код ЄДРПОУ 22366291) на користь Львівського комунального підприємства «Варшавське-407», м. Львів, вул. Варшавська 64 (код ЄДРПОУ 22333469) грошові кошти в розмірі 14132 грн. 85 коп. боргу, 141 грн. 83 коп. держмита та 193 грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийняти відмову від позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 3106 грн. 99 коп. та провадження в частині стягнення пені в розмірі 3106 грн. 99 коп. припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

          Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя