Ухвала суду № 139326505, 27.08.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2420/26

Провадження № 1-кс/626/938/2026

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

27 серпня 2026 року м.Берестин (Красноград)

Слідчий суддя Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 (ВКЗ), підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення №1 СВ Берестинського РВП ГУ НП України в Харківській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Берестинської окружної прокуратури в рамках кримінального провадження за №12026221090000575 від «09» липня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тавежня Сахновщинського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- який підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до поданого клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 08.07.2026 року до ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області надійшла письмова заява від громадянки ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: Харківська область, Берестинський район, с-ще Сахновщина, про те, що у період часу з 12:00 05.07.2026 року по 12:00 07.07.2026 невстановлені особи шляхом віджиму металопластикового вікна, проникли до її житлового будинку, звідки таємно викрали належні їй ювелірні вироби, чим спричинили матеріальну шкоду на суму близько 200 000 гривень.

Відомості про дану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026221090000575 від 09.07.2026 за попередньою правовою кваліфікацією ч.4 ст. 185 КК України.

В ході проведення комплексу оперативно-розшукових заходів встановлено, що до вчинення зазначеного кримінального правопорушення може бути причетний громадянин ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та який користується мобільним телефоном з абонентським номером НОМЕР_1 .

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання майна, здобутого внаслідок його вчинення, знарядь злочину, а також інших речей і документів, які можуть бути використані як докази під час судового розгляду виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем проживання громадянина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

25.08.2026 на підставі ухвали слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області від 28.07.2026 по справі №626/2420/26 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 в ході якого було виявлено та вилучено належний ОСОБА_8 годинник з нержавіючої сталі ТМ «BALMAIN DE BALMAIN» моделі «4910.33.85».

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленою особою, в період часу з 12:00 год. 05.07.2026 по 12:00 год. 07.07.2026, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи поблизу домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , в якому зареєстрована та фактично проживає громадянка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реалізуючи виниклий злочинний намір, діючи з прямим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, в умовах воєнного стану, який відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введений на території України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає та розуміючи, що в будинку за вказаною адресою будь-які особи відсутні, вирішили здійснити крадіжку будь-якого майна, яке знаходиться у вищевказаному домоволодінні.

Реалізуючий свій злочинний задум, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою із невстановленою особою, шляхом віджиму металопластикового вікна проникли до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали золоту каблучку «А» з золота 585 проби, вагою 8,86 г та вставкою діаманту 1 КР-57;-0,03;4/4;А; д2, розміром 17,5 ціною 29502,65 грн., каблучку з червоного золота вагою 5.36г з золота 585 проби, збільшена з 17,5 розміру до 18 розміру ціною 17848,10 грн., булавку з золота, 585 проби, вагою 1,2 г ціною 3995,85 грн., годинник з нержавіючої сталі ТМ «BALMAIN DE BALMAIN» моделі «4910.33.85», бувший у використанні ціною 24273,20 грн.

Після цього ОСОБА_4 та інша особа, разом із викраденим майном покинули місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим завдали потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 75619,80 грн. (сімдесят п`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять гривень 80 коп.).

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, якому 25.08.2026 року оголошено повідомлення про підозру.

Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою.

Відповідно до ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно п. 1,2,3,5 ст. 177 КПК України існують ризики під час проведення досудового розслідування, а саме :

1. п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Так, після вчинення злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі може переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінального покарання.

2.п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на потерпілих, свідків, понятих, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

3.п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.

4.п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що є підстави вважати, що ОСОБА_4 будучи підозрюваним за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 296 КК України в кримінальному провадженні №12026221090000452 від 26.05.2026, у період дії запобіжного заходу, а саме нічного домашнього арешту, вчинив новий злочин передбачений ч.4 ст.185 КК України.

У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі по відношенню до ОСОБА_4 не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також забезпечити належну йому поведінку.

Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України, вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу суду з метою уникнення відповідальності. Враховуючи те, що ОСОБА_4 , обізнаний про можливе покарання у вигляді позбавлення волі та те, що він вчинив кримінальне правопорушення, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватись від прокуратури та суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке створюють в очах громадян та суспільства в цілому, негативне враження безладдя, безкарності та з метою забезпечення дієвості правоохоронних органів в боротьбі зі злочинністю, доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, вбачається необхідним обрання відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним його обов`язків та не сприятиме запобіганню протиправних дій, які може вчинити підозрюваний.

Враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість покарання те, що ОСОБА_4 скоїв злочин, може переховуватись суду, має змогу незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також враховуючи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків.

Перевіривши надані суду матеріали кримінального провадження, дослідивши докази та додатки по даних матеріалах, оцінивши в сукупності всі обставини, заслухавши думку прокурора, який підтримав вказане клопотання, пославшись на доводи та факти викладені в ньому, думку самого підозрюваного та його захисника, які просили обрати підозрюваному міру запобіжного заходу, не пов`язану з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя приходить до наступного.

25.08.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч.4 ст.185 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 частково визнав свою провину, а саме не заперечуючи самого факту продажу певних ювелірних виробів до ломбарду та знаходження у нього вдома годинника, пояснив, що вказані речі він придбав в першій половині липня 2026 року в с.Сахновщина у невідомого йому чоловіка за 5000грн, а потім коли поїхав до м.Дніпро по своїх справах за запчастинами для свого автомобіля, то здав їх там до ломбарду. Також просив врахувати, що він раніше не судимий, підробляє по найму, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку, він є особою, яка здійснює догляд за своєю матір`ю та надає їй соціальні послуги по її догляду.

Під час розгляду клопотання було встановлено вагомість наявних доказів, що на даний час ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені інкримінованого йому злочину за ч.4 ст.185 КК України, а саме наявними доказами, переліченими в клопотанні, однак остаточна кваліфікація буде визначена після проведення всього комплексу слідчо-оперативних дій та збирання всіх доказів по справі.

При обранні міри запобіжного суд вважає певною мірою обґрунтованими посилання сторони обвинувачення, що згідно п.1,2,3,5 ст. 177 КПК України існують певні ризики під час проведення досудового розслідування, а саме :

1. п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Так, після вчинення злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі може переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінального покарання.

2.п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на потерпілих, свідків, понятих, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

3.п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.

4.п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що є підстави вважати, що ОСОБА_4 будучи підозрюваним за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.296, ч.2 ст.350 КК України в кримінальному провадженні №12026221090000452 від 26.05.2026, у період дії запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, знову підозрюється у вчинені нового тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

При цьому щодо ризику, що ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування або суду, слідчий суддя на даний час відноситься критично, оскільки стороною обвинувачення будь-яких доказів цьому не надано. Поряд з цим, як повідомив підозрюваний, що в рамках іншого кримінального провадження йому обрана міра запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, в зв`язку з чим працівники поліції постійно - раз чи два рази на тиждень приїздять до нього додому та перевіряють, чи не порушує він домашній арешт. Як пояснив прокурор в засіданні, що жодного такого порушення виявлено не було, ОСОБА_9 постійно знаходився вдома у нічний час.

Поряд з цим, вказане клопотання надійшло до суду 26.08.2026 року і його було призначене до судового розгляду на 11-00год. 27.08.2026 року, в яке ОСОБА_4 з`явився самостійно та добровільно за телефонним викликом слідчого, оскільки у суду не було контактних даних, а не підозрюваного, а ні його захисника.

Стосовно ризику незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, у цьому ж кримінальному провадженні, то стороною обвинувачення будь-яких конкретних таких фактів чи доказів також не надано. При цьому прокурор в засіданні пояснив, що до цього часу таких спроб впливу чи спілкування з даними особами не встановлено, а це ризик тільки на майбутнє.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що останній раніше не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, підробляє по найму, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_10 , 2011 року народження, він є особою, яка здійснює догляд за своєю матір`ю та надає їй соціальні послуги по її догляду (відповідні документи долучені до справи).

Таким чином при вирішенні клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 хоча офіційно не працює, однак підробляє по найму, в разі доведеності провини останнього, санкцією даної статті передбачено покарання до 8 років позбавлення волі, у зв`язку з чим, знаходячись на свободі, є певні ризики, перелічені, в зв`язку з чим з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, йому необхідно обрати міру запобіжного заходу.

Поряд з цим, відповідно до положень ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

2. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При цьому, відповідно до положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

В ході дослідження даних про особу підозрюваної встановлено, що вона раніше не судима, на даний час не працює, однак підробляє по найму, має постійне місце реєстрації та проживання, будь-яких негативних характеристик на підозрювану, в матеріалах клопотання не мається, підозрюється лише в одному епізоді злочинної діяльності.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Мамедова проти Росії» вказав, що, хоча, суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Продовження строку тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

У рішенні ЄСПЛ «В. проти Швейцарії» зазначено, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання» її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти («В. проти Швейцарії» (W v Switzerland), 14379/88, 26.01.1993). В своєму рішенні у справі «Адамяк проти Польщі» (Adamiak v Poland), 20758/03, 19.12.2006) Суд нагадує, що в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

Окрім того, згідно сталої судової практики, слідчий суддя, суд при розгляді клопотання та вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (п.9 ч.1 ст.178 КПК). Відповідні дані підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні поданого клопотання, оскільки впливають на достовірність підстав (ризиків) для застосування того чи іншого виду запобіжного заходу.

Також слідчий суддя(суд), суд повинен ураховувати, що тримання під вартою має застосовуватися тільки у виняткових випадках, як винятковий захід, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (рішення ЄСПЛ від 28.1098 у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»). Реалізуючи положення ч.5 ст.199 КПК, слідчий судця, а також суд відповідно до ч.3 ст.331 КПК мають враховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі, а тому в судовому рішенні судові органи зобов`язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Прокопенко проти України», від 5.11.2008 у справі «Єлоєв проти України»). Тому суд у разі задоволення клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити в судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише наведенням переліку законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»), а тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав визнається несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим в п.1 ст.5 цієї конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.11.2008 у справі «Соловей і Зозуля проти України»).

Крім того, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходом та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст.177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Таким чином, слідчий суддя з урахуванням положень ч.4 ст.194 КПК України, даних про особу підозрюваного, стану здоров`я його батьків, які потребують від нього стороннього догляду, приходить до висновку про можливість застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, що може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Таким чином слідчий суддя вважає за можливо обрати міру запобіжного заходу не пов`язану з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.

При цьому в судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим слідчий суддя обирає підозрюваному цілодобовий домашній арешт, за фактичним місцем мешкання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-197, 205, 485-488, 492 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого відділення №1 СВ Берестинського РВП ГУ НП України в Харківській області ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження №12026221090000575 від «09» липня 2026 року за ч.4 ст.185 КК України задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, строком на два місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не спілкуватися зі свідками та потерпілою в даному кримінальному провадженню;

- негайно повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій закордонний паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд за кордон;

- цілодобово знаходитись на території домоволодіння в якому він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , протягом строку дії даної ухвали, за виключенням термінової необхідності відвідування медичного закладу чи явки до слідчого, прокурора або суду, з обов`язковим повідомленням про це слідчого.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_4 ухвали суду покласти на відділення №1 Берестинський РВП ГУНП в Харківській області.

Строк дії ухвали не може перевищувати двох місяців, тобто діє до 25 жовтня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом внутрішніх справ.

Після проголошення даної ухвали зобов`язати ОСОБА_4 невідкладно з`явитися до відповідальної особи/слідчого СВ №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області для постановлення на облік, після чого прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Берестинського районного суду ОСОБА_1