Рішення № 13932614, 21.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.11 Справа № 15/10/2011

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів», м. Київ

до Приватного підприємства «Ульма-К», м. Луганськ

про стягнення 65 272 грн. 24 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача - Негода А.А., представник за довіреністю № б/н від 21.09.2009;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за договором поставки № б/н від 18.08.2010 боргу в сумі 55 000 грн. 00 коп., пені в сумі 3 246 грн. 37 коп., плати за користування коштами в сумі 5 236 грн. 08 коп. та інфляційних втрат в сумі 1 789 грн. 79 коп.

Представник позивача у судовому засіданні надав уточнення до позовної заяви, де зазначив, що сума основного боргу складає 40 000 грн. 00 коп., оскільки відповідачем сплачено по 5 000 грн. 00 коп. 18.01.2011, 27.01.2011 та 04.02.2011.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов’язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів», як постачальником, та приватним підприємством «Ульма-К», як покупцем, 18.08.2010 укладено договір поставки № б/н (далі - Договір).

Згідно предмету даного договору Постачальник зобов’язався поставити продукцію відповідно до видаткових накладних та специфікацій, а Покупець (Відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 5.3 договору відстрочка платежу становить 7 календарних днів з моменту поставки.

Постачальник виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, а саме, Боржнику було відпущено товар на суму 84 374 грн. 78 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними

№ ШЗ-0000765 від 26.08.2010;

№ ШЗ-0000832 від 03.09.2010;

№ ШЗ-0000884 від 15.09.2010;

№ ШЗ-0000885 від 15.09.2010..

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань по договору за ним утворився борг.

Після звернення позивача до суду з позовом відповідачем здійснено часткову оплату боргу в сумі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками.

Сума боргу на день вирішення спору та винесення рішення по справі складає 40 000 грн. 00 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов’язань у повному обсязі, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу підлягає задоволенню частково в сумі 40 000 грн. 00 коп. з урахуванням сплати відповідачем частини основного боргу після подачі позову до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Положеннями п. 7.7 договору встановлено інший розмір річних відсотків –25%.

Так, заявлені позивачем вимоги по стягненню річних відсотків у сумі 5 236 грн. 08 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 1 789 грн. 79 коп. підлягають задоволенню повністю.

На підставі пункту 7.3 договору позивачем обґрунтовано нарахована пеня у сумі 3 246 грн. 37 коп.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню борг у сумі 40 000 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 1 789 грн. 79 коп., річні відсотки у сумі 5 236 грн. 08 коп. та пеня у сумі 3 246 грн. 37 коп.

Враховуючи сплату частини боргу після звернення з позовом до суду, в частині стягнення боргу у сумі 15 000 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати з державного мита в сумі 652 грн. 72 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Зайве сплачене державне мито у сумі 77 грн. 00 коп., перераховане платіжним дорученням від 09.12.2010 № 352 підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ульма-К», м. Луганськ, провул. Чехова, б. 16, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36991041, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів», м. Київ, вул. Велика Кільцева, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31252267: борг у сумі 40 000 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 1 789 грн. 79 коп., річні відсотки у сумі 5 236 грн. 08 коп. та пеню у сумі 3 246 грн. 37 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 652 грн. 72 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.

3. Провадження у справі припинити в частині вимог щодо стягнення боргу в сумі 15 000 грн. 00 коп.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів», м. Київ, вул. Велика Кільцева, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31252267, зайво сплачене за платіжним дорученням від 09.12.2010 № 352 державне мито у сумі 77 грн. 00 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні 21.02.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24.02.2011.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко