Рішення № 139326091, 27.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 397/986/26

провадження №: 2/398/4330/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"27" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», представник позивача адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 10 червня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 976 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2024 між первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про надання фінансового кредиту № 15004-10/2024 на суму 6 000 грн. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано на його банківську платіжну картку. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача на підставі Договору факторингу № 24032025 від 24.03.2025. Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості становить 20 976 грн, яка складається з: 5 520 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 4 968 грн - заборгованість за процентами; 10 488 грн - заборгованість за штрафом.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2026 року справу передано за підсудністю до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, куди матеріали надійшли 21 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію про перерахування 10.10.2024 суми 6 000 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , власником якої є відповідач.

На виконання зазначеної ухвали до суду надійшов лист АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 03.08.2026 , який долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. До суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначено також, що проти заочного розгляду справи позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином - судову повістку про виклик до суду доставлено до його електронного кабінету, що відповідно до ч. 8 ст. 14 ЦПК України прирівнюється до вручення процесуального документа в паперовій формі. Про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, своєї позиції чи заперечень щодо заявлених позовних вимог і розрахунку заборгованості не висловив.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту від 10.10.2024 ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, а ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» виконало обов`язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Паспорт підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0312.

10 жовтня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір про надання фінансового кредиту № 15004-10/2024. Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0312, надісланим на повідомлений ним номер телефону НОМЕР_2 , про що зазначено в реквізитах договору та в наданій кредитором Довідці про ідентифікацію з протоколом електронного підписання.

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума кредиту - 6 000,00 грн (п. 1.1);

строк кредитування - 120 днів, з 10.10.2024, кінцева дата погашення - 06.02.2025 (п. 1.2);

процентна ставка - фіксована, 1 % на день на залишок фактичної заборгованості за кредитом (п. 1.4, п. 3.3); денна процентна ставка, обчислена за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, становить 0,88 % (п. 1.4.1);

загальні витрати за кредитом - 6 336,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 12 336,00 грн, реальна річна процентна ставка - 2 439,14 % (Паспорт споживчого кредиту, Додаток № 1 до договору);

платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника і третіх осіб, а також комісії - відсутні;

погашення кредиту частинами відповідно до Графіка платежів (Додаток № 1 до договору): 08.11.2024 - 2 280,00 грн, 08.12.2024 - 2 136,00 грн, 07.01.2025 - 1 992,00 грн, 06.02.2025 - 5 928,00 грн;

штраф (неустойка) - відповідно до п. 5.3 договору у випадку прострочення сплати платежів у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежів; згідно з п. 5.3.1 договору у випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» здійснило безготівкове перерахування кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , реквізити якої позичальник самостійно вказав у п. 1.6 договору. Ця обставина підтверджується наданим позивачем листом сервісу онлайн-платежів iPay.ua (ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ») вих. № 3426_260217120108 від 17.02.2026, згідно з яким транзакцію на суму 6 000,00 грн було успішно проведено 10.10.2024 о 19:20:08 на вказану платіжну картку відповідача (маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 534312047, код авторизації на боці банку - 788972).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів додатково підтверджується витребуваним судом листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 03.08.2026 № БТ/Е-33522, згідно з яким за період з 10.10.2024 по 15.10.2024 на відповідний банківський рахунок, на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), було зараховано платіж у сумі 6 000 грн.

Суд звертає увагу, що в тексті кредитного договору, Паспорта споживчого кредиту, Додатка № 1 до договору та в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» прізвище позичальника зазначено як « ОСОБА_2 ». Зважаючи на те, що в усіх цих документах збігаються ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія і номер паспорта, адреса реєстрації, номер телефону та номер платіжної картки, а у Витягу з Реєстру боржників, досудовій вимозі, відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 22.07.2026 та в листі АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 03.08.2026 прізвище відповідача зазначено правильно, суд вважає таке написання очевидною опискою, яка не впливає на ідентифікацію сторони договору.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 15004-10/2024 за період з 10.10.2024 по 24.03.2025 відповідач здійснив єдиний платіж 08.11.2024 у розмірі 2 280,00 грн, з яких 480,00 грн зараховано в погашення тіла кредиту і 1 800,00 грн - у погашення процентів. Інших платежів у рахунок погашення кредиту відповідач не здійснював.

Відповідно до зазначеного розрахунку станом на дату переходу права вимоги обліковується заборгованість на загальну суму 20 976,00 грн, яка складається з:

заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) - 5 520,00 грн;

заборгованості за нарахованими процентами - 4 968,00 грн;

заборгованості за штрафом - 10 488,00 грн.

Як відображено в розрахунку, нарахування процентів здійснювалося первісним кредитором виключно в межах 120-денного строку кредитування - з 10.10.2024 по 06.02.2025 включно. Після переходу права вимоги новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» додаткових нарахувань процентів чи штрафних санкцій не здійснював.

Перехід права вимоги

24 березня 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 24032025, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 15004-10/2024 від 10.10.2024. Це підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного договору факторингу, Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 24.03.2025 та Витягом з Реєстру боржників (Додаток № 1 до Договору факторингу), у якому під порядковим номером 3224 зафіксовано суму заборгованості відповідача на дату відступлення в розмірі 20 976,00 грн (тіло кредиту - 5 520,00 грн, проценти - 4 968,00 грн, пеня/штраф - 10 488,00 грн). Оплатність відступлення прав вимоги підтверджується платіжною інструкцією № 5943 від 24.03.2025 про перерахування позивачем на користь первісного кредитора коштів у сумі 5 100 695,47 грн.

Про відступлення права вимоги відповідача повідомлено; досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. № 24271913 від 10.06.2026 надіслано відповідачу за адресою його реєстрації разом з позовною заявою та доданими до неї документами, що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка обчислюється за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях. Згідно з ч. 5 цієї статті максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої - сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону, а також положень щодо врегулювання простроченої заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Згідно з п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності зазначеним Законом, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Згідно з ч. 3 цієї статті особа, яка отримала оплату відповідно до умов електронного договору, повинна надати документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до п. 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 15004-10/2024 від 10.10.2024, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі з розміром процентів і неустойки, та погодився з ними, що підтверджується підписаними ним Паспортом споживчого кредиту, Заявкою-анкетою, договором і Додатком № 1 до нього. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін правові наслідки.

Враховуючи, що кредит згідно з умовами договору видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, правовідносини щодо здійснення платіжної операції регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022. Розрахунки між первісним кредитором та відповідачем проводилися за посередництвом платіжної системи сервісу iPay.ua (ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ»), а належне виконання кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів підтверджується листом вказаної платіжної установи. Відповідно до п. 159 розділу VIII Положення НБУ № 164 від 29.07.2022 документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Отже, наданий позивачем лист платіжної системи є належним і допустимим доказом фактичного перерахування кредитних коштів на картку, реквізити якої відповідач сам зазначив у договорі.

Зазначена обставина повністю узгоджується з витребуваним судом листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 03.08.2026 № БТ/Е-33522 - емітента платіжної картки № НОМЕР_1, який підтвердив зарахування на цю картку, що належить саме відповідачу ОСОБА_1 , платежу в сумі 6 000 грн у період з 10.10.2024 по 15.10.2024. Таким чином, факт видачі кредиту та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6 000 грн доведений сукупністю належних, допустимих і достатніх доказів. Відповідач жодних доказів на спростування цього факту суду не надав.

Оцінюючи розмір заборгованості, суд виходить з такого.

Основна сума боргу (тіло кредиту) у розмірі 5 520,00 грн, обчислена як різниця між сумою виданого кредиту 6 000,00 грн і сплаченою відповідачем 08.11.2024 сумою 480,00 грн, є доведеною та підлягає стягненню.

Вимога про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 4 968,00 грн підлягає задоволенню. Таке нарахування здійснено кредитодавцем правомірно за встановленою кредитним договором процентною ставкою та виключно в межах узгодженого сторонами 120-денного строку кредитування, який закінчився 06.02.2025, що узгоджується зі ст. 1048, 1054 ЦК України та правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Розрахунок є арифметично правильним: після часткового погашення тіла кредиту залишок становив 5 520,00 грн, а нарахування за ставкою 1 % на день за 90 днів (з 09.11.2024 по 06.02.2025) становить 4 968,00 грн. Застосована процентна ставка не перевищує передбаченого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження: денна процентна ставка, обчислена за формулою ч. 4 ст. 8 цього Закону, становить 0,88 % ((6 336,00/6 000,00)/120 ? 100 %) і є меншою за граничний 1 %.

Вирішуючи питання щодо правомірності стягнення штрафу (неустойки) у розмірі 10 488,00 грн, суд зазначає таке. Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України в період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання. Водночас згідно з ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом; спеціальним нормативно-правовим актом у цій сфері є Закон України «Про споживче кредитування». Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 внесено зміни до п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими пільги щодо звільнення від сплати неустойки застосовуються лише до договорів про споживчий кредит, укладених до тридцятого дня включно з дня набрання чинності цими змінами. Враховуючи, що положення Цивільного кодексу України прямо відсилають до спеціального закону у сфері споживчого кредитування, суд вирішує вказану колізію на користь норм спеціального закону. Оскільки спірний кредитний договір укладено 10.10.2024, тобто після закінчення встановленого законодавцем перехідного періоду, пільги щодо заборони нарахування неустойки в період воєнного стану на відповідача не поширюються. Відтак кредитодавець мав законне право нараховувати неустойку.

Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором. Одержана відповідачем сума кредиту становить 6 000,00 грн, що не перевищує мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення договору (8 000,00 грн), відповідно граничний розмір неустойки становить 12 000,00 грн. Заявлена до стягнення сума штрафу - 10 488,00 грн - не перевищує встановлену спеціальним законом максимальну межу та узгоджується з п. 5.3, 5.3.1 договору.

Оцінюючи можливість застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, суд виходить з того, що таке зменшення можливе, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки розмір нарахованого штрафу відповідає встановленому спеціальним законом ліміту, суд не може вважати його таким, що значно перевищує розмір збитків. Крім того, відповідно до принципів диспозитивності та змагальності (ст. 13, 81 ЦПК України) суд розглядає справу на підставі доказів сторін. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, жодних доводів та доказів щодо наявності передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України «інших обставин, які мають істотне значення» для зменшення штрафу не навів. За таких умов зменшення судом з власної ініціативи розміру нарахованої неустойки суперечило б зазначеним нормам закону.

Враховуючи, що до позивача на підставі Договору факторингу № 24032025 від 24.03.2025 перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 15004-10/2024 від 10.10.2024 в обсязі, зафіксованому у Витягу з Реєстру боржників, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання відповідних зобов`язань позичальником ОСОБА_1 .

З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі на загальну суму 20 976,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 36243 від 12.06.2026.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, ордер адвоката АО «Апологет» Усенка М.І., акт наданих послуг № 2689 від 08.06.2026 і детальний опис наданих послуг, відповідно до яких позивачу зазначеним адвокатським об`єднанням надано послуги професійної правничої допомоги на загальну суму 8 000,00 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд у справі № 873/212/21 дійшов висновку, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг і часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Відповідно до висновків Верховного Суду в постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 та від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, у тому числі за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04); у рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 15004-10/2024 від 10 жовтня 2024 року в загальному розмірі 20 976 (двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 27 серпня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський