Рішення № 139325804, 24.08.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 345/2474/26

Номер провадження 2/341/809/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Островської Н. І., за участю секретаря судових засідань Гомерди Г.М., розглянувши позовну заяву ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (юридична адреса: м. Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс. 407) до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник позивача Доненко Д.А. звернулась до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 11 777,50 гривень та судових витрат.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.04.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Галицького районного суду Івано-Франківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 21.05.2026 вищевказана справа розподілена судді Островській Н. І.

Як підставу зазначено, що 01.04.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1442-0613.

На виконання зазначених вимог, Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор «А2068» для підписання Кредитного договору № 1442-0613 від 01.04.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до вищенаведеного обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між сторонами не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані ОСОБА_1 , що узгоджується з висновком, викладеним в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19.

Відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії № 1442-0613 Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 2 500,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 21 днів; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується за період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Позивач через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким уклав договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача, чим виконав свої зобов`язання.

ОСОБА_1 підтвердила виникнення зобов`язань відповідно до умов укладеного Кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Станом на 27.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 11 777,50 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 2 500,00 гривень, - заборгованість за нарахованими процентами 7 922,50 гривень; - заборгованість за штрафами 980,00 гривень; - заборгованість по комісії 375,00 гривень.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26.05.2026 року відкрито спрощене провадження по справі.

Судовий розгляд неодноразово відкладався за клопотанням відповідача.

Представник позивача Доненко Д.А. в позовних вимогах не заперечувала щодо розгляду справи без її участі та можливого ухвалення по справі заочного рішення.

24.08.2026 відповідач в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов визнає частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, 01.09.2024 ОСОБА_1 уклала договір кредитної лінії № 1442-0613 з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», сторони погодили суму кредиту 2 500,00 грн.; дата надання кредиту 01.09.2024; строк кредитування 365 днів; дата повернення 31.08.2025; базовий період 21 днів.

Як зазначається у п. 4.6 кредитного договору, спосіб перерахування Позичальнику коштів здійснюється шляхом безготівково переказу грошової суми на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Згідно з пунктом 4.8 цього договору базовий період складає 28 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду.

Відповідно до пункту 4.10 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою:

- 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору;

- 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до фактичного повернення всієї суми кредиту.

Пунктом 4.14 договору передбачено, що реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 3 769,70 процентів.

Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає 10 843,75 грн. та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту та проценти за користування Кредитом та комісійну винагороду, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за договором через вебсайт кредитодавця або через особистий кабінет.

Віповідно до пункту 6.3. цього договору, якщо Позичальник несвоєчасно виконує зобов`язання щодо сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу кредиту, з дати виникнення у Позичальника заборгованості зі здійсненням вказаних платежів, Кредитодавець має право здійснювати Позичальнику нагадування та повідомлення щодо необхідності сплати процентів за користування Кредитом, комісії за видачу кредиту та щодо заборгованості за кредитом, а також щодо розміру процентної ставки, яка застосовується Кредитодавцем за користування Кредитом.

У паспорті споживчого кредиту Сторонами погоджено суму кредиту в розмірі 2 500,00 грн строком на 365 календарних днів, базовий період сплати відсотків становить 21 календарних днів. Стандартна ставка 318,75% (1% в день на період № 1*; 0,75% в день на період № 2**)) *період № 1 до 180-го календарного дня включно користування кредитом **період № 2 з 181-го по 365-й календарний день користування кредитом.

Відповідно до квитанції № cb8b2ab3-c7de-4cf4-9750-e41ede3557b5 від 01.09.2024 ОСОБА_1 перераховані кредитні кошти в сумі 1 500,0 грн. на номер платіжної картки 4441-11ХХ-ХХХХ-ХХ29 (а.с. 32).

Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту № 1442-0613 від 01.09.2024 , на платіжну картку 4441-11ХХ-ХХХХ-7029 01.09.2024 перераховано 2 500,00 грн

За розрахунком заборгованості за договором № 1442-0613 від 01.09.2024 станом на 27.03.2026 ОСОБА_1 має загальну заборгованість у сумі 11 777 грн.: - прострочена заборгованість за кредитом 2 500,00 гривень, - заборгованість за нарахованими процентами 7 922,50 гривень; - заборгованість за штрафами 980,00 гривень; - заборгованість по комісії 375,00 гривень.

Відповідач зобов`язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 11 777,50 гривень.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, принцип змагальності згідно зі ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Закон України від 03.09.2015 р. № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон), визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що сторонами укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Пунктом 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач не скористався своїми процесуальним правом передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Відповідач наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростував, власного розрахунку чи доказів належного виконання зобов`язань зі сплати кредиту суду не надав.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші договірні зобов`язання в повному обсязі, у строки та на умовах, визначених сторонами.

З огляду на те, що відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув у повному обсязі отримані кошти у передбачений договором строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення тіла кредиту в розмірі 2 500,00 грн. та прострочених відсотків у розмірі 7 922,50 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафами в розмірі 980, 00 грн., суд звертає увагу, що відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов о висновку про те, що на договір позики, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця пені за таке прострочення, а нарахована позикодавцем пеня в сумі 980,00 грн., підлягає списанню позикодавцем.

Вирішуючи питання стягнення комісії за надання кредиту, суд керується наступним.

За умовами договору про відкриття кредитної лінії №1442-0613 від 01.09.2024передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 375,00 грн.

Зазначеним договором передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір. Позичальник підтверджує ознайомлення з інформацією, передбаченою законодавством України, зокрема ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг

В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови даного кредитного договору, суд дійшов висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення комісії підлягають задоволенню.

Щодо заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2ст. 13Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно дост. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч.ч.1, 3, 4ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин а справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач зазначає, що на теперішній час у нього відсутня фінансова можливість погасити заборгованість у повному обсязі. Виникнення значної суми боргу, зокрема й перед позивачем, зумовлене скрутним матеріальним становищем відповідача, що, однак, не звільняє його від виконання цивільно-правових зобов`язань.

Відповідач не відмовляється від добровільного виконання судового рішення, проте зазначає, що наразі перебуває у складних життєвих обставинах. На підтвердження цього до заяви про розстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 долучено довідку про доходи, з якої вбачається, що вона є пенсіонером (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 29.04.2025). Згідно з довідкою, за період із лютого по липень 2026 року їй нараховано пенсію в загальному розмірі 21 019,50 грн.

Крім того, на утриманні заявника перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).

Враховуючи викладене, з метою забезпечення балансу інтересів сторін та реального виконання судового рішення, відповідач просить суд врахувати її тяжкий майновий стан та розстрочити виконання рішення суду.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 задовольнити та застосувати розстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, враховуючи обсяг задоволених позовних вимог, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2 440,86 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 263-265, 267, 273, 274, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (юридична адреса: м. Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс. 407) заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 797,50 грн., що складається з: 2 500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7 922,50 грн. заборгованість за нарахованими процентами; 375,00 грн. заборгованість по комісії.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (юридична адреса: м. Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс. 407) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 440,86 грн.

Розстрочити ОСОБА_1 ,ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24.08.2026 року про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 797 (десять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 50 копійок терміном на 6 (шість) місяців з дня постановлення рішення суду, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 1 799 (одна тисяча сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 59 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА