Рішення № 139325797, 20.08.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1073/26

Номер провадження 2/341/888/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Островської Н. І., за участю секретаря судових засідань Гомерди Г.М., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості,

встановив:

16.06.2026 представник позивача Лановий Є.М. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 19 620,00 гривень, судових витрат в розмірі 2662,40 гривень та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,0 гривень.

Як підставу зазначено, що 14.03.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1888899 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора Х6х3Е0.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 6 000,00 грн.

23.07.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «СОЛВЕНТІС» укладено Договір факторингу № 23072025, відповідно до якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «СОЛВЕНТІС» право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зокрема за кредитним договором відповідача.

Внаслідок неналежного виконання умов договору № 1888899 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, що становить 19 620,00 грн., яка складається з наступного: 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17,4 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 1 602,60 грн. заборгованість по комісії; -12 000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Ухвалою суду від 19.06.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

14.07.2026 судове засідання відкладеноу зв`язку із неявкою відповідача.

20.08.2026 в судове засідання представник позивача не з`явилася. У прохальній частині позову зазначив щодо розгляду справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання 20.08.2026 відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подав. Поштове повідомлення повернулось з відміткою, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

У Постанові від 01.12.2023у справі № 591/4832/22,провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що 14.03.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису «Х6х3Е0» (а. с. 15) договір позики №188899 (а.с.16-23).

Сторони погодили суму позики в розмірі 6 000,00 грн; строк кредиту 30 днів, процентна ставка 0,01% в день; комісія 26,71% від суми позики, що складає 1 602,60 грн.

Відповідно до п.1 договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк , для придбання товарів або робіт, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу.

На підтвердження виконання умов пункту 1 Договору позивачем долучено квитанцію від 14.03.2025 (а. с. 32). Відповідно до змісту цього документа, на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 6 000,00 грн.

Відповідно до п.4 договору проценти за договором нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання позики.

Згідно з паспортом споживчого кредиту сума кредиту становить 6 000,00 грн.;строк кредитування 30 днів;процентна ставка 0,01% в день; комісія в розмірі 1 602,60 грн. (а. с. 33-34).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», загальна сума заборгованості станом на 23.07.2025 становить 19 620,00 грн.

23.07.2025 року ТОВ «СОЛВЕНТІС» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали договір факторингу №23072025, за результатами якого право грошової вимоги за кредитним договором від 14.03.2025 року №18899 перейшло до ТОВ «СОЛВЕНТІС» (а. с. 24-27).

Актом приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23072025 підтверджується , що ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступив, а ТОВ «СОЛВЕНТІС» прийняв реєстр прав вимог до 2842 боржників (а. с. 8).

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступає ТОВ «СОЛВЕНТІС» права вимоги до наступного боржника ОСОБА_1 .

За змістом статей 202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

ОСОБА_1 14.03.2025 року уклав договір №188899 з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», правонаступником якого є позивач ТОВ «СОЛВЕНТІС» та отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.

ОСОБА_1 порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, у зв`язку з чим за цим договором виникла прострочена заборгованість. Таким чином, свої зобов`язання відповідач по договору не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Таким чином, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд встановив, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах строку кредитування та підлягають задоволенню.

Відповідач доказів погашення суми кредиту за кредитним договором та процентів за користування ним суду не надала, а також не надала доказів щодо неправильності або необґрунтованості наданого позивачем розрахунку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з нього на користь ТОВ «СОЛВЕНТІС» заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 017,4 грн., що складається з : заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 грн.; заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом у розмірі 17,4 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стягнення комісії за надання кредиту, суд керується наступним.

За умовами договору позики № 188899 від 14.03.2025 передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 602,60 грн.

Зазначеним договором передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір. Позичальник підтверджує ознайомлення з інформацією, передбаченою законодавством України, зокрема ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг

В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови даного кредитного договору, суд дійшов висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення комісії підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 12 000,00 грн., то суд звертає увагу, що відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов о висновку про те, що на договір позики, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця пені за таке прострочення, а нарахована позикодавцем пеня в сумі 12 000,00 грн., підлягає списанню позикодавцем.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової (правничої) допомоги № 43657029/01 від 02.01.2026 року, укладений з АБ «Сергія Пошелюзного»,додаткову угоду № 188899 від 31.03.2026 до договору про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02.01.2026, акт про надання послуг № 188899 від 31.03.2026; детальний опис робіт, виконаних адвокатським бюро. Відповідно до вказаних документів загальна сума витрат на надання професійної (правничої) допомоги склала 6 000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує постанову ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, за змістом якої у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Отже суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за відсутності клопотання іншої сторони, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, враховуючи обсяг задоволених позовних вимог, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1 034,02 грн.

Відповідно до статей 526, 530, 533, 612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область) заборгованість за договором позики у розмірі 7 620,00 грн.,яка складається з : заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6 000,00 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 17,4 грн.; заборгованості за комісією у розмірі 1 602,6 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 034,02 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА