Рішення № 139325790, 24.08.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1171/26

Номер провадження 2/341/945/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Островської Н. І., за участю секретаря судових засідань Гомерди Г.М., розглянувши позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки,34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості,

встановив:

30.06.2026 представник позивача Кукса К.О. звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 24 385,60 гривень, а також судових витрат та витрат на правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 18.11.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 980849005 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.

Кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_2 зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість у розмірі 28 385,60 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн., заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом 16 385,60 грн., заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 4 000,00 грн. Додатково позивач зазначає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 24 385,60 грн.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2026 року відкрито провадження в спрощеному порядку та призначено розгляд справи на 06.08.2026 року .

13.07.2026 року відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому, не заперечуючи факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, просить звільнити його від сплати судового збору, розтермінувати сплату основної суми заборгованості, а також відмовити у стягненні штрафних санкцій, процентів та інших додаткових нарахувань або зменшити їхній розмір. На обґрунтування позиції та складного матеріального становища відповідач надав копії виписок із медичної карти своєї матері, яка є особою з інвалідністю І групи, та витяг № 115/26/590/ВТ, згідно з яким його татові встановлено ІІІ групу інвалідності із датою повторного оцінювання повсякденного функціонування особи 04.05.2027 року.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, в позовних вимогах просила розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Юніт Капітал»», на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке повернулось до суду 20.07.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 18.11.2024 між «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 укладено договір № 980849005 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами вказаного кредиту сторони передбачили, що кредит надається у вигляді кредитної лінії, в розмірі 8 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш у розмірі,що дорівнює загальному розмірі кредиту 18.11.2024 (що є датою надання кредиту).

ОСОБА_2 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «VETD-5799», а ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 18.11.2024 року перерахувало суму кредиту в розмірі 8 000,00 грн. на вказану ОСОБА_2 платіжну картку 5168-74ХХ-ХХХХ-1155, що підтверджується платіжним дорученням № aa074931-e94a-44c7-8f4b-fa4e385a7d17.

Відповідно до п.3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшити суму кредиту в межах кредитного ліміту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Для здійснення пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 696,00 грн. та нараховану комісію за надання кредиту у розмірі 400,00 грн.

Розділом 7 цього договору передбачена дата повернення кредиту 18.12.2029.

Згідно з розрахунком заборгованості, 18.12.2024 ОСОБА_2 сплачено на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 1096,00 грн.

Пунктом 8.3. базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних; за період від 18.11.2024 до 18.12.2024 кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 70,41 % від розміру базової процентної ставки відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,29 % від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 105,85 відсотків річних; у разі якщо позичальник вчинить дії щодо продовження дисконтного періоду один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 18.12.2024 кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0.00 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Відповідно до розрахунку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про стан заборгованості за кредитним договором № 980849005 від 18.11.2024 за період з 18.11.2024 по 18.02.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 16 860,80 грн., що складається: із заборгованості по кредиту в розмірі 8 000,00 грн., заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом в розмірі 4 860,80 грн., заборгованості по штрафних санкціях в розмірі 4 000,00 грн..

18.02.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/22, відповідно до якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 18.02.2025 до договору факторингу № МВ-ТП/22. укладеного 18.02.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до боржників на загальну суму заборгованості, у тому числі, за кредитним договором № 980849005 від 18.11.2024 до боржника ОСОБА_2 .

Отже, до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно до укладеного договору факторингу № №МВ-ТП/22 від 18.02.2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 16 860,80 грн., з яких: 8 000,00 грн. - залишок по тілу кредиту; 4 860,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 4 000,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

27.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до якого «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило на користь ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги.

Відповідно до розрахунку ТОВ «ТАТІОН ПЛЮС» про стан заборгованості за кредитним договором № 980849005 від 18.11.2024 за період з 18.02.2025 по 27.02.2026 загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 28 385,60 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн., заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом 16 385,60 грн., заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 4 000,00 грн..

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2026 ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржників на загальну суму заборгованості, у тому числі, за кредитним договором № 980849005 до боржника ОСОБА_2 у розмірі 28 385,60 грн.

Таким чином, у ТОВ «Юніт Капітал» виникло право вимоги за кредитним договором № 980849005 від 18.11.2024 до відповідача.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, заборгованість за кредитним договором № 980849005 від 18.11.2024 року, яку позивач просить стягнути, становить 24 385,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено ,що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається

За правилами ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не впливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України вбачається ,що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону Україну «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено ,що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно позикодавцям кошти для погашення заборгованості за кредитами, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунках заборгованості за договором.

Протилежного відповідачем суду не надано.

Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. ст. 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.

Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Будь-яких доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок або свідчили про наявність підстав для зменшення нарахованих відсотків, відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 24 385,60 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000,00грн. та заборгованості по процентах в розмірі 16 385,60 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової (правничої) допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладений з АБ «Тимошенко та Партнери», додаткову угоду № 25771549379 від 20.04.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг 20/01/26-02 від 20.01.2026, в якому описано надані юридичні послуги.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що вони мають не обґрунтовану завищену вартість. Також, судом встановлена не співмірність заявленого розміру витрат на професійну (правничу) допомогу складності справи та фактично виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Слід зауважити, що дана категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором є поширеною та сталою у судовій практиці, не потребує поглиблених знань та глибокого аналізу норм чинного законодавства.

Також, суд приймає до уваги, що позивач не має спеціальних знать у галузі права і йому необхідно звернутися за допомогою до адвоката для захисту порушеного права.

Проте, обсяг доказів поданих в обґрунтування заявлених вимог не значний, у зв`язку з чим суд вважає що позивачем не доведено співмірність оплати послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в даному випадку.

Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної не співмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн., які можна вважати необхідними і неминучими для позивача, який був змушений до залучення професійної допомоги адвоката.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про звільнення його від сплати судового збору як такі, що не передбачені вимогами діючого законодавства.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пропорційне задоволеним вимогам.

Щодо заяви ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно зст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2ст. 13Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно дост. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно з ч.ч.1, 3, 4ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин а справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач зазначає, що на теперішній час у нього відсутня фінансова можливість погасити заборгованість у повному обсязі. Виникнення значної суми боргу, зокрема й перед позивачем, зумовлене скрутним матеріальним становищем відповідача, що, однак, не звільняє його від виконання цивільно-правових зобов`язань.

Відповідач не відмовляється від добровільного виконання рішення суду, проте наразі перебуває у складних життєвих обставинах. Його мати тяжко хворіє та потребує значних коштів на лікування та сторонній догляд. Крім того, сам відповідач та його батько є особами з інвалідністю, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями медичних документів.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення балансу інтересів сторін та реального виконання судового рішення, відповідач просить суд врахувати його тяжкий майновий стан, стан здоров`я членів сім`ї та розстрочити виконання рішення суду.

Проаналізувавши обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_2 задовольнити та застосувати розстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пропорційне задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: : м. Київ, бульвар Лесі Українки,34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 385,60 грн., з яких: 8 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 16 385,60 грн.- заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: : м. Київ, бульвар Лесі Українки,34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

Розстрочити ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24.08.2026 року про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором у розмірі 24 385 (двадцять чотири тисячі триста вісімдесят п`ять) гривень 60 копійок терміном на 6 (шість) місяців з дня постановлення рішення суду, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 4 064 (чотири тисячі шістдесят чотири) гривні 27 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА