Рішення № 139324980, 18.03.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 214/3641/25

Провадження № 2/932/2266/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 березня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суду міста Дніпра у складі:

головуючого судді Сітнікова Т.Б.

за участі секретаря судового засідання Кривошеєнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку та реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб 11.11.2011 року. В цьому шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 11.10.2013 року. 07.12.2016 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області прийнято рішення, згідно з яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після окупації м. Макіївки, Донецької області вона разом із малолітнім сином вимушена була покинути місце свого постійного проживання. В 2017 році вона придбала об`єкт нерухомості в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договором купівлі-продажу. 01.11.2017 року позивач зареєструвала місце проживання малолітнього сина в зазначеному об`єкті нерухомості, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи. В зазначеній квартирі разом із сином вони проживали по травень 2024 року. 21.05.2024 року позивач звернулась до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Саксаганському районі особисто та, як законний представник дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання. У заяві із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) відмовлено по причині: п. 87 пп. 3 особа не подала або не в повному обсязі необхідні документи або відомості (п. 33 відсутня згода другого з батьків або законного представника на реєстрацію та зняття з реєстрації дитини). Підставою для зняття з місця реєстрації АДРЕСА_1 є потреба у реєстрації за фактичним місцем проживання її та відповідно дитини, а саме: АДРЕСА_2 . Зазначений будинок придбаний у зареєстрованому шлюбі позивачки і є спільною сумісною власністю. Отримати згоду на зняття з місця реєстрації та згоду на реєстрацію дитини за новим місцем проживання від відповідача не є можливим, оскільки він постійно проживає на тимчасово окупованій території Донецької області. Крім того, приблизно з 2019 року він взагалі перестав виїжджати на підконтрольну територію України, будь-який зв`язок із ним відсутній. Він не приймає участі у вихованні, утриманні, духовному розвитку сина. Просить суд надати дозвіл на зняття із зареєстрованого місця проживання та надати дозвіл на реєстрацію її місця проживання, без письмової згоди батька.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Позивачка надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно і належним чином за зареєстрованим місцем проживання, однак повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань не надав. Відзив на позов до суду не надходив.

Представник третьої особи надала заяву про розгляд справи без її участі, при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11.10.2013 року.

Сторони з 11 листопада 2011 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2016 року. Рішення набрало законної сили.

В 2017 році позивач придбала об`єкт нерухомості в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договором купівлі-продажу.

01.11.2017 року позивач зареєструвала місце проживання малолітнього сина в зазначеному об`єкті нерухомості, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи. В зазначеній квартирі разом із сином проживали по травень 2024 року.

21.05.2024 року позивач звернулась до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Саксаганському районі особисто та, як законний представник дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання. У заяві із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) відмовлено по причині: п. 87 пп. 3 особа не подала або не в повному обсязі необхідні документи або відомості (п. 33 відсутня згода другого з батьків або законного представника на реєстрацію та зняття з реєстрації дитини).

Підставою для зняття з місця реєстрації АДРЕСА_1 у позивача є потреба у реєстрації за фактичним місцем проживання позивача та відповідно дитини, а саме: АДРЕСА_2 . Зазначений будинок придбаний у зареєстрованому шлюбі позивачки і є спільною сумісною власністю.

Суд дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) визначено Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 (надалі за текстом Порядок).

Відповідно до п. 16,17 Порядку №265 місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. У разі ненадання одним із батьків згоди реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку. Останній в свою чергу передбачає, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Пунктом 51 вказаного Порядку встановлено, що подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.

Як встановлено судом, за відсутності письмової згоди батька на реєстрацію, позивач позбавлена можливості зареєструвати малолітню дитину.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитини такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, відповідач, який є батьком спільної дитини сторін, однією сім`єю з позивачем та дитиною не проживає, заперечень проти зняття з реєстрації за своїм зареєстрованим місцем проживання та реєстрації дитини за адресою зареєстрованого місця проживання матері дитини - не надав, відзиву на позов не направив. Також встановлено, що дитина постійно проживає разом з матір`ю, спір між батьками про її місце проживання відсутній, батьки зареєстровані за різними адресами, позивач не може отримати згоду відповідача на реєстрацію дитини внаслідок нехтування ним цих правил.

Враховуючи встановлені по справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до переконання, що фактична неможливість зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання малолітньої дитини без письмової згоди батька хоча й передбачена Порядком, однак, не враховує інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дитини та Законом України «Про охорону дитинства». Отже, суд дійшов висновку, що у цьому випадку пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з урахуванням положень Закону України «Про охорону дитинства» та статті 3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 150, 155, 160 СК України, ст. ст. 29, 242 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку та реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини без згоди батька - задовольнити.

Надати дозвіл Виконавчому комітету Саксаганської районної у місті ради, здійснити без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 , зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та реєстрацію неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 сплачений нею судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Сітніков Т.Б.