Рішення № 139324830, 20.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8305/25

Провадження № 2-о/521/37/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Плавича І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Положенцева Є.О.,

присяжних Мануілова К.В., Попов М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одесі, Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оголошення фізичної особи померлою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення її рідного брата- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона зареєстрована та проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 1/2 частина зазначеного будинку належить їй на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 грудня 2010 року, отриманого після смерті батька - ОСОБА_3 . Рідний брат заявниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також був зареєстрований за зазначеною адресою. Після смерті батька питання щодо спадкових прав на іншу частину житлового будинку залишилося невирішеним.

Заявниця зазначила, що 01 червня 1995 року ОСОБА_2 повідомив їй, що їде на рибалку, після чого за місцем проживання не повернувся. З того часу заявниця та інші члени родини його не бачили, зв`язку з ним не мали, відомості про місце його перебування відсутні. Власної сім`ї ОСОБА_2 не мав. Заявниця неодноразово вживала заходів щодо встановлення місцеперебування брата та зверталася до правоохоронних органів з приводу його розшуку, однак встановити його місцезнаходження не вдалося. Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідне заявниці для усунення правової невизначеності, яка існує протягом тривалого часу, та подальшого оформлення спадкових і пов`язаних із ними майнових прав щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22.05.2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку окремого провадження за участю присяжних.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18.11.2025 року задоволено клопотання представника заявниці - адвоката Серебрій Г.Г. про виклик свідків та викликано у судове засідання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

20 серпня 2026 року представником заявниці адвокатом Серебрій Г.Г. подано заяву про розгляд справи за відсутності заявниці та її представника, в якій заявлені вимоги підтримано у повному обсязі та висловлено прохання про їх задоволення

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, встановив такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом, що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про їх народження.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнім відомим місцем його постійного проживання та реєстрації є адреса: АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину зазначеного житлового будинку підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29 грудня 2010 року.

До зникнення ОСОБА_2 відбував покарання у місцях позбавлення волі. Згідно з довідкою про звільнення серії НХ №006927 від 22 квітня 1995 року, останній був звільнений незадовго до його зникнення.

Зазначені відомості мають значення для встановлення хронології подій, оскільки підтверджують, що станом на квітень 1995 року місцеперебування ОСОБА_2 було відоме та фіксувалося відповідними державними органами, тоді як після його зникнення 01 червня 1995 року достовірних відомостей про подальше місцеперебування особи отримано не було.

Відповідно до Акта про не проживання від 11 жовтня 2019 року, складеного органом самоорганізації населення комітетом мікрорайону «Преображенський у місті Одесі», ОСОБА_2 протягом тривалого часу за адресою своєї реєстрації не проживає.

Згідно з відповіддю Малиновського відділу поліції в м. Одесі від 01 жовтня 2019 року №38.1-Л-512, наданою за результатами звернення заявниці щодо встановлення місцеперебування ОСОБА_2 , встановити його місцезнаходження не вдалося.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 перебуває у розшуку як безвісно зникла особа, однак вжитими правоохоронними органами заходами його місцеперебування не встановлено. Відомості щодо його розшуку містяться також у відкритому розшуковому обліку Міністерства внутрішніх справ України.

Суд враховує зазначені обставини у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки сам по собі факт перебування особи у розшуку не підтверджує її смерть, проте свідчить про те, що місцеперебування ОСОБА_2 протягом тривалого часу залишається невстановленим.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є сусідами, тривалий час проживають неподалік від останнього відомого місця проживання ОСОБА_2 та особисто знали його, підтвердили, що протягом близько тридцяти років ОСОБА_2 за місцем проживання не бачили, відомостей про його повернення, місце проживання чи перебування не мають.

Показання свідків у частині тривалої відсутності ОСОБА_2 за останнім відомим місцем його проживання узгоджуються між собою та з письмовими доказами, дослідженими судом.

З метою встановлення можливого місцеперебування ОСОБА_2 , а також перевірки наявності відомостей про його життєдіяльність представником заявниці направлялися адвокатські запити до відповідних державних органів та установ. Крім того, судом витребовувалися відомості, необхідні для повного з`ясування обставин справи.

Згідно з повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_2 на обліку як отримувач пенсій, соціальних, страхових виплат та пільг не перебуває та раніше не перебував.

Згідно з повідомленням Головного управління ДПС в Одеській області, у наявних інформаційних ресурсах відсутні відомості, які дозволяли б встановити податкову активність ОСОБА_2 ; водночас органом зазначено про обмежені можливості ідентифікації особи у зв`язку з відсутністю реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Згідно з повідомленням Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі, актовий запис про смерть ОСОБА_2 відсутній.

Відсутність державної реєстрації смерті ОСОБА_2 не спростовує заявлених вимог, оскільки предметом розгляду цієї справи є оголошення фізичної особи померлою, а не встановлення факту її смерті у певний час та за певних обставин.

Згідно з інформацією Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, за даними Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, а також інформацією установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС України, у період з 01 червня 1995 року по 17 лютого 2026 року ОСОБА_2 покарання в установах виконання покарань не відбував та під вартою не тримався.

При цьому у відповіді зазначено про неможливість надання повної інформації щодо окремих установ, які розташовані на тимчасово окупованих територіях або щодо яких відсутній доступ до відповідних обліків, що суд враховує при оцінці зазначеного доказу.

Судом також витребовувалися відомості щодо можливого перетину ОСОБА_2 державного кордону України за період, починаючи з 01 червня 1995 року.

У зв`язку з відсутністю необхідних ідентифікаційних даних відомостей, які б дозволили достовірно встановити факт перетину ОСОБА_2 державного кордону та його подальше місцеперебування, отримано не було.

Суд не розцінює зазначену обставину як доказ того, що ОСОБА_2 не перетинав державний кордон України, а враховує її виключно в тому аспекті, що проведена перевірка не дала відомостей, які дозволили б встановити його місцеперебування.

Представником заявниці адвокатом Серебрій Г.Г. 07 березня 2026 року направлялися адвокатські запити до Одеського державного нотаріального архіву та Державного підприємства «Національні інформаційні системи» щодо наявності відомостей у нотаріальних реєстрах стосовно ОСОБА_2 .

Крім того, ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2026 року витребувано в Одеського державного нотаріального архіву відомості щодо ОСОБА_2 та спадкової справи №97/2009.

На виконання ухвали суду Одеським державним нотаріальним архівом проведено пошук у наявних Алфавітних книгах спадкових справ П`ятої одеської державної нотаріальної контори за 2009 рік, переданих на державне зберігання, за результатами якого інформації щодо заведення спадкової справи № 97/2009 не виявлено. Крім того, згідно з отриманою архівом Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 15 червня 2026 року № 85625248, відомості щодо заведення спадкової справи до майна ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі відсутні.

Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, встановивши на підставі досліджених доказів фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено, для якої мети необхідно заявникові оголосити фізичну особу померлою, а також обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, чи дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до статті 307 ЦПК України суд до початку розгляду справи встановлює осіб, які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього та за останнім місцем його роботи про наявність відомостей щодо такої особи.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Оголошення фізичної особи померлою ґрунтується не на достовірному встановленні факту її смерті, а на презумпції смерті, яка виникає за наявності передбачених законом обставин.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», необхідно відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. На відміну від факту смерті, який встановлюється за наявності доказів того, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, оголошення особи померлою здійснюється за наявності обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина за відсутності доказів факту його смерті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 зазначила, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) є судовим визнанням померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає відомостей про місце перебування протягом установленого законом строку. Суд при оголошенні фізичної особи померлою достеменно не встановлює факт її смерті, а припускає його на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю.

Відповідно до статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Статтею 48 ЦК України передбачено, що у разі, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, відповідне рішення суду про оголошення її померлою підлягає скасуванню в установленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться, зокрема, на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Оголошення фізичної особи померлою має на меті усунення правової невизначеності, яка виникла щодо правовідносин за участю особи, котра протягом тривалого часу відсутня за місцем свого постійного проживання та місцеперебування якої невідоме.

Для оголошення фізичної особи померлою суд повинен встановити відсутність особи у місці її постійного проживання, відсутність протягом установленого законом строку відомостей про місце її перебування та оцінити результати вжитих заходів щодо встановлення її місцеперебування.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_2 померлим є обґрунтованою.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 з 01 червня 1995 року, тобто понад 31 рік, відсутній за місцем свого постійного проживання та реєстрації, будь-які достовірні відомості про місце його перебування протягом усього зазначеного періоду відсутні.

Тривала відсутність ОСОБА_2 підтверджується актом про не проживання, показаннями п`яти допитаних судом свідків, які особисто знали його та проживають або тривалий час проживали неподалік від останнього місця його проживання, матеріалами та відомостями правоохоронних органів щодо його розшуку.

Вжитими заявницею, її представником та судом заходами місцеперебування ОСОБА_2 встановити не вдалося. Отримані судом відомості органів Пенсійного фонду України, державної податкової служби, державної реєстрації актів цивільного стану, Державної кримінально-виконавчої служби, правоохоронних, прикордонних та нотаріальних органів не містять відомостей, які б дозволили встановити його місцеперебування або достовірно підтверджували його життєдіяльність після зникнення.

Таким чином, сукупністю досліджених судом доказів підтверджується, що ОСОБА_2 понад тридцять один рік відсутній за місцем свого постійного проживання, достовірні відомості про місце його перебування протягом зазначеного періоду відсутні, а вжиті заходи щодо встановлення його місцезнаходження результатів не дали. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених частиною першою статті 46 ЦК України підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим.

При цьому обставин, які б свідчили, що ОСОБА_2 зник за конкретних обставин, які загрожували йому смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, судом не встановлено.

Саме по собі повідомлення ОСОБА_2 заявниці 01 червня 1995 року про намір поїхати на рибалку за відсутності інших доказів не дає достатніх підстав для визначення цього дня або іншої конкретної дати днем його вірогідної смерті.

У зв`язку з цим відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України ОСОБА_2 підлягає оголошенню померлим від дня набрання законної сили рішенням суду про це.

На підставі викладеного та статей 46, 47, 48 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись статтями 76-83, 89, 258, 263-265, 273, 293, 294, 305-309 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання та реєстрації якого: АДРЕСА_1 , оголосити померлим.

Днем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати день набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати не відшкодовуються.

На виконання частини другої статті 308 ЦПК України після набрання рішенням законної сили надіслати його відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації смерті фізичної особи, а також нотаріусу за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Роз`яснити заявниці, що відповідно до статті 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Роз`яснити, що відповідно до статті 48 ЦК України у разі, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про оголошення фізичної особи померлою у порядку, встановленому статтею 309 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Хаджибейська державна нотаріальна контора у місті Одесі, ЄДРПОУ 42560726, адреса: 65008, м. Одеса, площа Бориса Дерев`янка, буд. 1.

Заінтересована особа: Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 37946466, адреса: 65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 60.

Суддя І.В. Плавич

Присяжні: К.В. Мануілова

М.П. Попов