Рішення № 13932483, 17.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.11 р. Справа № 43/299

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амвросіївське підприємство „Агроремонт”, м. Амвросіївка Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”, с.Олексіївське Амвросіївського району Донецької області

про стягнення заборгованості за договором №14 від 10.03.2010р. у сумі 1260257,76грн., інфляційного збільшення боргу у сумі 46099,30грн., 3% річних у сумі 25247,19грн., пені у сумі 111079,68грн.

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Баранцова О.В. за довіреністю від 27.12.2010р.

від відповідача: Балтуцька О.М. за довіреністю від 10.01.2011р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 17.02.2011р. з 11:10 год. до 11:20 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Амвросіївське підприємство „Агроремонт”, м. Амвросіївка Донецької області, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”, с.Олексіївське Амвросіївського району Донецької області про стягнення заборгованості за договором №14 від 10.03.2010р. у сумі 1260257,76грн., інфляційного збільшення боргу у сумі 46099,30грн., 3% річних у сумі 25247,19грн., пені у сумі 111079,68грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №14 від 10.03.2010р., дефектні відомості від 15.03.2010р., від 23.03.2010р., від 02.04.2010р., від 12.04.2010р., довіреності №20 від 31.03.2010р., №26 від 06.04.2010р., №28 від 26.04.2010р., №30 від 26.04.2010р., накладні №18/1 від 31.03.2010р., №17/1 від 06.04.2010р., №20/1 від 16.04.2010р., №21/1 від 26.04.2010р., податкові накладні №18/1 від 31.03.2010р., №17/1 від 06.04.2010р., №20/1 від 16.04.2010р., №21/1 від 26.04.2010р., акти здачі-прийомки виконаних робіт від 31.03.2010р., від 06.04.2010р., від 16.04.2010р., від 26.04.2010р., рахунки №18/1 від 31.03.2010р. у сумі 176745грн., №17/1 від 06.04.2010р. у сумі 157127,28грн., №20/1 від 16.04.2010р. у сумі 362913,48грн., №21/1 від 26.04.2010р. у сумі 563472грн., а також на неналежний розрахунок відповідача з позивачем за поставлене обладнання та здійснений ремонт.

Ухвалою суду від 30.12.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/299.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.01.2011р. визнав заборгованість у сумі 1260257,76грн., посилаючись на скрутне фінансове становище, заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційного відшкодування, 3% річних та пені. У разі задоволення позовних вимог просив надати відстрочку виконання рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги; представник відповідача визнав наявність заборгованості в сумі 1260257,76грн. перед позивачем, просив суд відмовити в стягненні нарахованих на борг сум та відстрочити виконання рішення.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ „Амвросіївське підприємство „Агроремонт” (виконавець) та ТОВ „Авангард” (замовник) був укладений договір №14 від 10.03.2010р., за умовами якого виконавець зобовязався здійснити ремонт сільгосптехніки замовника з запчастинами, придбаними згідно дефектної відомості замовника, а замовник зобов`язався сплатити вартість запчастин за ціною, яка склалась на момент продажу та умовах визначених договором. Перелік сільгосптехніки вказаний в Додатку №1 до договору (пункт 1.1. договору).

Поставка товару здійснюється на підставі акту прийому-передачі, який підписаний двома сторонами та є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1. договору).

Попередня загальна сума договору складає 1500000грн., у т.ч. ПДВ (пункт 4.1. договору). Покупець здійснює розрахунок за товар у безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів після закінчення ремонтних робіт та підписання акту прийому-передачі (пункт 4.2. договору).

У разі прострочки платежу замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (пункт 5.3. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов`язань за договором (пункт 8.1. договору).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України) та правила поставки (статті 712 ЦК України та статей 264-271 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання договору між сторонами були узгоджені дефектні відомості від 15.03.2010р., від 23.03.2010р., від 02.04.2010р., від 12.04.2010р., в яких визначено кошториси на ремонт транспортних засобів у загальній сумі 807856,90грн. без ПДВ.

Згідно накладних №18/1 від 31.03.2010р. у сумі 135957грн., №17/1 від 06.04.2010р. у сумі 120867,12грн., №20/1 від 16.04.2010р. у сумі 279164,16грн., №21/1 від 26.04.2010р. у сумі 378526,34грн. позивач передав відповідачу запчастин у загальній сумі 807856,90грн. без ПДВ.

Відповідачем товар отримано, що підтверджується вищевказаними накладними, а також довіреностями №20 від 31.03.2010р., №26 від 06.04.2010р., №28 від 26.04.2010р., №30 від 26.04.2010р. на імя ОСОБА_1.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплати виконану роботу.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

На виконання умов договору позивачем було здійснено роботи з ремонту сільгосптехніки, що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт від 31.03.2010р. у сумі 176745грн., від 06.04.2010р. у сумі 157127,28грн., від 16.04.2010р. у сумі 362913,48грн., від 26.04.2010р. у сумі 563472грн.

Акти підписані відповідачем з прикладанням його печатки та є доказом належного виконання позивачем умов договору з виконання підрядних робіт та прийняття їх відповідачем без зауважень щодо якості, об`ємів та вартості робіт у сумі 332777,90грн. без ПДВ.

Загальна вартість поставленого товару та виконаних робіт складає 1260257,76грн. з ПДВ.

Порядок оплати за договором сторони погодили у пункті 4.2., згідно якого розрахунок з позивачем здійснюється протягом 10 банківських днів після підписання акту прийому-передачі.

Враховуючи дати підписання актів здачі-прийомки виконаних робіт, винагорода у сумі 176745грн. підлягає оплаті з 01.04.2010р. по 14.04.2010р., - у сумі 157127,28грн. з 07.04.2010р. до 20.04.2010р., - у сумі 362913,48грн. - з 17.04.2010р. по 30.04.2010р., - у сумі 563472грн. з 27.04.2010р. по 06.05.2010р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач свої зобовязання, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, на день винесення рішення 1260257,76грн. не оплатив, внаслідок чого за ним перед позивачем утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобовязань у відносинах субєктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

З огляду на зміст статей 534, 549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобовязання, тобто прострочення у виконанні зобовязання сплатити гроші, є не лише обовязок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, штрафу, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

В зв`язку з порушення строків оплати позивачем відповідно до приписів вищевказаних норм та пункту 5.3. договору, нараховано та предявлено до стягнення пеню у сумі 111079,68грн. за періоди з 13.04.2010р. по 13.10.2010р. (борг 176745грн.), з 17.04.2010р. по 17.10.2010р. (борг 157127,28грн.), з 27.04.2010р. по 27.10.2010р. (борг 362913,48грн.), з 07.05.2010р. по 12.05.2010р. (борг 563472грн.); 3% річних у сумі 25247,19грн. та інфляційні втрати у сумі 46099,30грн. за періоди з 13.04.2010р. по 27.12.2010р. (борг 176745грн.), з 17.04.2010р. по 27.12.2010р.. (борг 157127,28грн.), з 27.04.2010р. по 27.12.2010р. (борг 362913,48грн.), з 07.05.2010р. по 27.12.2010р. (борг 563472грн.).

Судом перевірено розрахунок пені, 3% річних та встановлено, що зазначений порядок нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку, оскільки позивачем невірно визначено моменти виникнення заборгованості. За розрахунком суду розмір пені, який є обґрунтований, складає 107814грн., розмір 3% річних 24769,29грн. Натомість, розрахунок інфляційних витрат є вірним.

За приписами п.3 ст.83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п.2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ №3090534 від 27.03.2000р. ТОВ „Авангард” здійснює діяльність з вирощування зернових технічних та інших культур, не віднесених до інших класів рослинництва, з розведення великої рогатої худоби, свиней, отже є субєктом агропромислового комплексу.

Виходячи з того, що наразі в агропромисловому комплексі спостерігається тривалий спад виробництва через незадовільне забезпечення матеріально-технічними, енергетичними та фінансовими ресурсами, поглиблення платіжно-розрахункової кризи, зниження купівельної спроможності внутрішнього ринку, суд враховує стан відповідача та його обмеженість у вільному користуванні власними активами.

Проте, слід зазначити, що тяжке матеріальне положення, недостатність обігових коштів на банківських рахунках, обтяження перед Бюджетом, зростання як кредиторської, так і дебіторської заборгованості, відсутність замовлень, як негативні наслідки світової фінансової кризи є характерними для всіх субєктів господарського сектору.

Натомість, укладаючи договір відповідач брав на себе обовязок з належного виконання зобовязання, при цьому саме право позивача нараховувати в подальшому штрафні санкції (при умові прострочки) було гарантією саме належного виконання зобовязання з боку відповідача.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання про відстрочку виконання рішення та, користуючись правом, наданим ГПК України, зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 20%, тобто на 21562,80грн. Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача дорівнює 86251,20грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов частково обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи, підтверджений відповідними доказами, та враховуючи зменшення судом розміру пені на 20%, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 ГПК України.

Згідно листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” від 16.10.1995р. №01-8/732 (зі змінами та доповненнями) якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими, але суд вважає за можливе зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача в сумі, сплаченій позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 692, 712, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-174, 193, 230-232, Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 36, 43, 44, 48, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Амвросіївське підприємство „Агроремонт”, м. Амвросіївка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”, с.Олексіївське Амвросіївського району Донецької області про стягнення заборгованості за договором №14 від 10.03.2010р. у сумі 1260257,76грн., інфляційного збільшення боргу у сумі 46099,30грн., 3% річних у сумі 25247,19грн., пені у сумі 111079,68грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард” (87342, Донецька обл., Амвросіївський район, с. Олексіївське, вул. Леніна, 39а; ідентифікаційний код 30905334; р/р 26006301570762 в філії відділення ПАТ ПІБ м. Сніжне, МФО 334237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Амвросіївське підприємство „Агроремонт” (87302, Донецька обл., м. Амвросіївка, пров. Зелений, 18; ідентифікаційний код 33224818; р/р 26004301570838 в філії відділення ПАТ ПІБ м. Сніжне, МФО 334237) заборгованість за договором №14 від 10.03.2010р. у сумі 1260257,76грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 46099,30грн., 3% річних у сумі 24769,29грн., пені у сумі 107814грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 14383,60грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,29рн.

В позовних вимогах про стягнення 3% річних у сумі 477,90грн., пені у сумі 3265,68грн. відмовити за недоведеністю.

В позовних вимогах про стягнення пені у сумі 21562,80грн. відмовити через зменшення судом суми.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Зубченко І.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.84 ГПК України підписано 22.02.2011р.