Ухвала суду № 139324065, 26.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46402/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження №12026000000001186 від 28.05.2026 - начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері захисту національних та міжнародних інвестицій, Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, -

В С Т А Н О В И В:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , надійшло клопотання сторони кримінального провадження №12026000000001186 від 28.05.2026 - начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері захисту національних та міжнародних інвестицій, Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно.

З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що , за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026000000001186 від 28.05.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК України.

Встановлено, що службові особи АТ «ПОЛІКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 19356610) спільно з афілійованими фізичними особами організували та забезпечили функціонування протиправного механізму, спрямованого на одержання неправомірної вигоди шляхом використання службового становища всупереч інтересам служби.

Зазначений механізм передбачав використання банківської установи для сприяння проведенню фінансових операцій, які могли бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, шляхом недотримання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», нормативно- правових актів Національного банку України та внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу.

Під час досудового розслідування отримано відомості, які дають підстави вважати, що фактичний контроль над діяльністю АТ «ПОЛІКОМБАНК» міг бути встановлений поза межами передбачених законодавством процедур. Зокрема встановлено обставини придбання 85 % акцій банку через підконтрольну польську юридичну особу «Sp. z o.o. PVNT Instalator» за 12 000 000 Євро, кінцевим бенефіціарним власником якої є ОСОБА_4 . За версією слідства, зазначений механізм був реалізований із порушенням вимог постанови Правління Національного банку України від 22.12.2018 № 149 «Про затвердження Положення про ліцензування банків» та Закону України «Про захист економічної конкуренції», що дало можливість окремим особам здійснювати фактичний вплив на управління банком без дотримання встановленої процедури погодження набуття істотної участі.

У ході розслідування здобуто документальні матеріали, які підтверджують наявність домовленостей між окремими учасниками зазначених правовідносин. Зокрема отримано меморандум щодо купівлі-продажу акцій АТ «ПОЛІКОМБАНК» від 02.02.2026, укладений між ОСОБА_4 та головою правління банку ОСОБА_5 , який підписаний сторонами, скріплений печатками та нотаріально посвідчений. Відповідно до положень цього документа інвестору надано право надавати рекомендації щодо організаційної структури банку, кадрової політики, формування бізнес-стратегії та інших управлінських рішень, що, у сукупності з іншими зібраними матеріалами, розглядається слідством як одна з обставин, яка може свідчити про встановлення фактичного («тіньового») контролю над діяльністю банківської установи.

Встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення може бути причетна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка безпосередньо відповідає за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом.

Також установлено, що ОСОБА_6 , користується автомобілем марки «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_1 .

24.08.2026 року на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва проведено обшук автомобіля «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно до реєстраційної картки Головного сервісного центру України зареєстровано за ОСОБА_7 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також відшукання та вилучення майна у вигляді речей та документів.

В ході проведення обшуку вказаноuj автомобіля виявлено та вилучено ноутбук Lenovo МО: PF9XB2921078, переносний роутер, мобільний телефон «Realme» в корпусі сірого кольору, блокноти з чорновими записами, чорнові записи щодо АТ «Полікомбанк», стартові пакети операторів мобільного зв`язку та автомобіль «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_1 .

Вищевказаний вилучений автомобіль належить ОСОБА_7 , яким фактично користується ОСОБА_6 .

Постановою слідчого від 24.08.2026, вилучений автомобіль «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , та вищезазначене майно визнане речовим доказам у кримінальному провадженні №12026000000001186 від 28.05.2025.

Прокурор зазначає, є обґрунтована необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою збереження речових доказів.

Сторона обвинувачення в судове засідання не з`явилась, проте слідчий подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.

Власник майна в судове засідання не викликався.

Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.

Згідно положенням ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку арешту майна з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину та наявність обґрунтованої підозри, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб (п. 2, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на слідчого та/або прокурора.

Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, слідчий суддя приходить до переконання про недоведеність з боку органу досудового розслідування, використання майна як доказу у кримінальному провадженні, оскільки останнім не надано доказів, що дане майно є предметом кримінального правопорушення та має відношення до розслідуваного злочину.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За наведених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що повторно звертаючись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, прокурором недоведена необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки даний захід є неспівмірним із засобами і метою яку прагне досягти сторона обвинувачення, а відтак відсутні підстави вважати, що існує правова підстава для арешту майна, тому клопотання підлягає залишенню без задоволення.

Більше того, за відсутності правових підстав для арешту, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження неодмінно призведе до безпідставного обтяження.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання сторони кримінального провадження №12026000000001186 від 28.05.2026 - начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері захисту національних та міжнародних інвестицій, Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1