Постанова № 139323066, 31.08.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1907/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Маслеников О.А.

за участю :

прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Янковського В.А.

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали адміністративної справи, які надійшли від

Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, до звільнення працюючого на посаді головного спеціаліста Відділу (служби) капітана Усть-Дунайського морського порту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста Відділу (служби) капітана Усть-Дунайського морського порту, будучи державним службовцем 6 рангу категорії «В» та суб`єктом декларування відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом згідно Примітки ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасно 04.03.2025, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 45, п. 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції».

04.01.2022 року відповідно до наказу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 31.12.2021 № 708-к ОСОБА_1 переведено з посади головного спеціаліста Відділу (служби) капітана Усть-Дунайського морського порту на посаду головного спеціаліста відділу (служби) капітана Усть-Дунайського морського порту Департаменту з питань роботи служб капітанів морських портів.

Згідно частини першої, пункту 1, підпункту «в» ст. 3 Закону «Про запобігання корупції», суб`єктами, особами, на яких поширюються дія цього Закону - є державні службовці.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 6 Закону України «Про державну службу», інші посади державної служби, не віднесені до категорії «А» і «Б» віднесено до посад категорії «В» державної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу», посадова особа державної служби - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно п. 9 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Таким чином, головний спеціаліст Відділу (служби) капітана Усть- Дунайського морського порту ОСОБА_1 є суб`єктом відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону «Про запобігання корупції» та Примітки до ст. 172-6 КУпАП, та на неї поширюється дія цього Закону, і вона зобов`язана виконувати вимоги Закону, в тому числі зазначені у ст. 45 вказаного Закону.

У відповідності до п. 15 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

12.10.2023 року набрав чинності Закон України №3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Пунктом 2-7 розділу ХІІІI Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої На ВиконанНЯ функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

На виконання вище зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік не пізніше 31.01.2024.

Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов`язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення ч. 1 ст. 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону «Про запобігання корупції», подав щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, лише 04.03.2025 р. о 12 год. 59 хв., що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

26.08.2026 року від представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Косцова В.М. на адресу суду надійшли заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, згідно яких зазначене наступне.

Датою і часом вчинення даного адміністративного правопорушення, зазначається у протоколі є фактичний час і дата несвоєчасної подачі щорічної декларації за 2021 рік, тобто 04.03.2025.

Датою виявлення адміністративного правопорушення на думку співробітника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є дата завершення збору доказів та дата складання протоколу відносно ОСОБА_1 29.07.2026.

З висновком даного адміністративного протоколу, в частині того, що датою виявлення адміністративного правопорушення є дата завершення збору доказів та дата складання протоколу відносно ОСОБА_1 29.07.2026 не погоджується, вважає його хибним та таким, який не ґрунтується на законі.

Так, правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в України, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правил щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, регулюються Законом України «Про запобігання корупції».

Стаття 47 Закону регулює облік та оприлюднення декларацій.

Подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством у визначеному ним порядку.

Стаття 51-1 Закону передбачає контроль та перевірку декларацій.

Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю:

1) щодо своєчасності подання;

2) щодо правильності та повноти заповнення;

3) логічний та арифметичний контроль.

2. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

3. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Стаття 51-2 Закону зобов`язує встановлення своєчасності подання декларацій.

Відповідно до наведених норм Закону інформація щодо подання чи не подання декларацій суб`єктами декларування є відкритою і доступною для її отримання та перевірки контролюючими органами.

На Національне агентство з питань запобігання корупції покладено функцію (обов`язок) контролю щодо своєчасності подання декларацій суб`єктами декларування та вжиття відповідних заходів до них у разі неподання чи несвоєчасного подання декларацій.

Оскільки, відповідно до ст. 47 Закону інформація щодо подання, несвоєчасного подання, чи неподання декларацій суб`єктами декларування, розміщується на офіційному веб-сайті Національного агентства та забезпечується відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), вважає, що датою виявлення даного адміністративного правопорушення це є дата коли ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства повинен був подати свою декларацію, тобто 31.01.2024 чи коли він її несвоєчасно подав - 04.03.2025, а не дата складання протоколу про адміністративне правопорушення 29.07.2026.

Контролюючим органам, які відповідають за своєчасну подачу декларацій суб`єктами декларування, з Єдиного державного реєстру декларацій стало відомо, що 31.01.2024 ОСОБА_1 не подав декларацію за 2021 р., а с 04.03.2025 стало відомо з того же джерела, що ОСОБА_1 було подано декларацію за 2021 р. з порушення строку. Таким чином, з моменту виявлення скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП пройшло більше року.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного 3 корупцією, а також правопорушень, передбачених ст..ст. 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Згідно п.7 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, за обставин -закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

На підставі викладеного, адвокат Косцов В.М. просив суд прийняти подані заперечення до розгляду та закрити провадження у адміністративній справі №502/1907/26 відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у зв`язку закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заперечення, подані його адвокатом, зазначивши, що у період його звільнення діяв закон про зупинення обов`язку подання декларацій. Після звільнення з Усть-Дунайського порту, про відновлення процесу подання декларацій його ніхто не повідомляв. Наразі він є військовослужбовцем та під час подання декларації за новим місцем роботи, йому повідомили про необхідність подання декларації за 2021 рік, що він й зробив, одразу ж, як дізнався про це.

Разом з тим, зауважив, що строки притягнення його до адміністративної відповідальності спливли, а тому просив закрити провадження по справі.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури Янковський В.А. в судовому засіданні зазначив, що з урахуванням обставин, викладених в адміністративному протоколі та наданих ОСОБА_1 пояснень вважає, що у діях останнього наявні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, зазначивши, що ОСОБА_1 помилково вважає, що строки притягнення його до адміністративної відповідальності сплили, адже саме момент подачі ОСОБА_1 декларації, є закінченою дією особи щодо несвоєчасності подання декларації, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, з накладенням покарання, передбаченого санкцією статті,

Заслухавши учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане із корупцією, ознайомившись з запереченнями адвоката особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доданими до протоколу матеріалами та доказами, суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Згідност. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) правопорушення, пов`язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною статтею настає за умови несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Приміткою до ст. 172-6 КУпАП визначено, що суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Для розкриття об`єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП містить вказівку на суб`єкт цього правопорушення, відсилає до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.

Так, для кваліфікації діяння за ч.1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.

Конструктивною ознакою цього правопорушення є також несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Згідно частини першої, пункту 1, підпункту «в» ст. 3 Закону «Про запобігання корупції», суб`єктами, особами, на яких поширюються дія цього Закону - є державні службовці.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 6 Закону України «Про державну службу», інші посади державної служби, не віднесені до категорії «А» і «Б» віднесено до посад категорії «В» державної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу», посадова особа державної служби - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно п. 9 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Судом встановлено, що 04.01.2022 року відповідно до наказу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 31.12.2021 № 708-к ОСОБА_1 переведено з посади головного спеціаліста Відділу (служби) капітана Усть-Дунайського морського порту на посаду головного спеціаліста відділу (служби) капітана Усть-Дунайського морського порту Департаменту з питань роботи служб капітанів морських портів.

Таким чином, головний спеціаліст Відділу (служби) капітана Усть- Дунайського морського порту ОСОБА_1 є суб`єктом відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону «Про запобігання корупції» та Примітки до ст. 172-6 КУпАП, та на неї поширюється дія цього Закону, і вона зобов`язана виконувати вимоги Закону, в тому числі зазначені у ст. 45 вказаного Закону.

У відповідності до п. 15 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

12.10.2023 року набрав чинності Закон України №3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Пунктом 2-7 розділу ХІІІI Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої На ВиконанНЯ функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Відповідно до пункту 2, підпункту 3 пункту 5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агенства від 10.06.2016 № 3, суб`єкти декларування подають декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному кабінеті після реєстрації в Реєстрі.

Відповідно до пункту 2, підпункту 3 пункту 5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агенства від 10.06.2016 № 3, суб`єкти декларування подають декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному кабінеті після реєстрації в Реєстрі.

На виконання вище зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік не пізніше 31.01.2024.

Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, який повинен бути обізнаним щодо обов`язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення ч. 1 ст. 45 та п. 2-7 Прикінцевих положень Закону «Про запобігання корупції», подав щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, лише 04.03.2025 р. о 12 год. 59 хв., що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В ході судового розгляду, поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати декларацію, не встановлено.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, суддя приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: порушення вимог фінансового контролю, яке полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Факт вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, а саме:

- протоколом №734/2026 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 29.07.2026 року відносно ОСОБА_1 ;

- копією наказу №160-к від 02.04.2019 року Державної служби морського та річкогового транспорту України «Про призначення ОСОБА_1 » на посаду начальника відділу контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Усть-Дунайському морському порту - капітана Усть-Дунайському морському порту Чорноморського міжрегіонального управління;

- копією наказу №207-к від 22.05.2019 року Державної служби морського та річкогового транспорту України «Про закінчення строку випробування та присвоєння рангу ОСОБА_1 »;

- копією присяги Державного службовця ОСОБА_1 від 03.04.2019 року, яка підписана особисто ОСОБА_1 ;

- листом-ознайомлення від 03.04.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 особисто ознайомлеий з Зконом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VII, який підписаний особисто ОСОБА_1 ;

- копією наказу №405-к від 06.08.2020 року Державної служби морського та річкогового транспорту України «Про переведення ОСОБА_1 » з 07.08.2020 року на посаду головного спеціаліста Відділу (служби) капітана Усть-Дунайського морського порту;

- копією наказу №708-к від 31.12.2021 року Державної служби морського та річкогового транспорту України «Про переведення ОСОБА_1 » з 04.01.2022 року на посаду головного спеціаліста Відділу (служби) капітана Усть-Дунайського морського порту Департаменту з питань роботи служб капітанів морських портів;

- копією наказу №27-к від 20.01.2022 року Державної служби морського та річкогового транспорту України «Про переведення ОСОБА_1 » з 20.01.2022 року на посаду головного спеціаліста відділу державного нагляду (контролю) за безпекою мореплавства управління (служби) капітана Ізмаїльського морського порту Департаменту з питань роботи служб капітанів морських портів;

- копією наказу №530-к від 20.12.2022 року Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України «Про переведення державних службовців та працівників» з 20.12.2022 року на посаду головного спеціаліста відділу головного інспектора контролю суден в Ізмаїльському порту Департаменту контролю суден;

- копією заяви ОСОБА_1 від 18.07.2023 року про звільнення з займаної посади за угодою сторін з 01.08.2023 року;

- копією наказу №441-к від 26.07.2023 року Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- копією декларації за 2021 рік поданої ОСОБА_1 04.03.2025 року о 12 год. 59 хв.;

- копією листа Департамента проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агенства з питань запобігання корупції за вих. №47-10/57396-24 від 06.08.2024 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 22.05.2026 року.

Обставин, що пом`якшує або обтяжує відповідальність ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідно до ст. 34, 35 КУпАП суддею не встановлено.

Що ж стосується доводів ОСОБА_1 та його представника адвоката Косцова В.М. щодо спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, суддя зазначає наступне.

Згідно адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, датою і часом вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є фактичний час і дата несвоєчасної подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, тобто 04.03.2025 о 12 год. 59 хв.

Датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є фактичний момент з`ясування всіх необхідних даних, оскільки лише після їх отримання можливо встановити всі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що у свою чергу співпадає з датою складання адміністративного протоколу - а саме 29.07.2026 року.

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, об`єктивну сторону якого становить саме несвоєчасне подання без поважних причин відповідної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є несвоєчасне подання без поважних причин декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, має істотне значення як день його вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Слід зазначити, що встановлення законодавцем строку давності притягнення до відповідальності є важливою гарантією прав особи, що випливає з принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права. У зв`язку з цим тлумачення положень частини другої ст.38 КУпАП не може носити довільного характеру та розумітися суто формально.

Так, у справі «Волков протиУкраїни» (ОlеksаndrVоlkovv.Ukraine,рішення від 09.01.2013 року, заява №21722/11) Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень» (§ 137, 139).

Також, практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення таке тлумачення має бути виключно послідовним роз`ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним (ОАО Neftyanaya KompaniyaYukos v. russia, § 571).

Відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі справа №149/2498/17 колегія суддів дійшла висновку, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 виконав обов`язок щодо декларування та подав щорічну декларацію за 2021 рік тільки 04.03.2025 року, з порушенням строку, встановленого ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», п. 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції».

Відтак, саме 04.03.2025 року є датою фактичного вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення.

Натомість станом на 01.04.2024 обов`язок із подання декларації виконано не було, тож суд звертає увагу, що ця дата є днем початку періоду прострочення, а не датою вчинення правопорушення у формі несвоєчасного подання декларації.

Разом з тим, виявлення правопорушення, це встановлення наявності всіх передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак конкретного правопорушення. Право на встановлення факту правопорушення та його документування має особа, уповноважена на складання протоколу.

Момент виявлення порушення не можна ототожнювати з часом складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки останній є засобом не виявлення, а фіксації правопорушення. Факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення.

У законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення, тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 28.02.2019 в справі №149/2498/17).

В свою чергу, згідно до роз`яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень, тощо). Висновок про те, що виявлене правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Отже, датою виявлення вчиненого правопорушення слід вважати день складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто 29.07.2026 року, оскільки на момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення, та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши дії, визначені ч.ч. 2-4 ст. 256 КУпАП.

Таким чином, на момент розгляду судом справи дворічний строк, з дня вчинення правопорушення (04.03.2025 року) та шестимісячний строк, з дня виявлення правопорушення (29.07.2026 року), встановлені ч. 4 ст. 38 КУпАП, не спливли, що виключає застосування встановлених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП наслідків спливу строку накладення адміністративного стягнення.

Отже, доводи ОСОБА_1 та його представника адвоката Косцова В.М. про сплив строків, передбачених ст. 38 КУпАП, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи обставини правопорушення, дані про особу, яка притягується до відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності,які в свою чергу підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, суддя дійшов висновку про необхідність накладення на останнього адміністративного стягнення у межах санкції передбаченої статті, в мінімальному розмірі.

За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_1 стягнення, на думку судді, сприятиме досягненню визначеної у ст. 23 КУпАП мети адміністративних стягнень та відповідатиме принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 172-6, 221, ст. ст. 279, 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язане з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Реквізити для сплати штрафу: Отримувач ГУК в Од.обл./отг м. Вилк. 21081100; Код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Номер рахунку (IBAN) UA248999980313020106000015596; КОД КДБ 21081100; Найменування податку Адміністративні штрафи та інші санкції.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106; Призначення платежу*;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта) Судовий збір стягнутий з ОСОБА_1 (ПІБ чи назва установи, з якої стягується судовий збір) на користь держави, за постановою суду по справі № 502/1907/26.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова в частині стягнення штрафу може бути пред`явлена до виконання протягом 3 місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складений і оголошений 31.08.2026 року о 09:30.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников