Рішення № 139322940, 31.08.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/767/26

Провадження № 2/491/755/26

РІШЕННЯ

іменем України

31 серпня 2026 року м. Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Ананьїв Подільського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 165,47 гривень, а також судові витрати.

В обґрунтування позову позивч посилається на те, що 24 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 193406, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 10 811,00 гривень на банківську карту відповідача. ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» виконало умови вказаного договору у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 обумовлену суму кредиту, однак відповідач не здійснив повернення коштів, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом, процентами, комісіями та штрафами на загальну суму 18 165,47 гривень. 10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило право вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», а позивач став новим кредитором у зобов`язанні, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України(а.с.76-77).

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання (а.с.70).

Відповідачу ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем його проживання, було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.95).

17 липня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не заперечує факт отримання основної суми боргу (тіло кредиту) у розмірі 2 615,88 гривень, крім того просить суд критично поставитися до розрахунку позивача та в частині стягнення відсотків, пені та штрафів відмовити. (а.с.81-82).

Представник позивача 20 липня 2026 року надав до суду відповідь на відзив, просить суд задовольнити позов, посилаючись на те, що кредитний договір підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам закону, а позивні вимоги підлягають задоволенню (а.с.83-89).

Станом на 31 серпня 2026 року клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно часини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 частини другої статті 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини між сторонами є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Судом встановлено, що 24 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 193406у формі електронного документу, відповідно до умов якого Товариство передало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 811,00 гривень, які відповідач зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно пункту 2.2.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 811,00 гривень надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5 384,26 гривні для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №187575 від 12 червня 2025 року укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 2 615,88 гривень на №рахунку/картки позичальника НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2 810,86 гривень шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно пункту 2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00% річних . Тип процентної ставки фіксована. Загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів з 24 липня 2025 року (дата надання кредиту) по 30 жовтня 2025 року.

Згідно пункту 2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно пункту 2.5 договору комісія за надання кредиту складає 2810,86 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора «25596b73».

Крім того відповідач ознайомився, погодився та підписав паспорт споживчого кредиту.

На виконання умов кредитного договору 24 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» ініціювало переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС». ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» виконало свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується довідкою про проведення взаємозаліку та довідкою про перерахування коштів.

Отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується випискою по рахунку, наданому АТ «Райффайзен Банк» на вимогу суду.

Згідно довідки про проведення взаємозаліку від 09 квітня 2026 рку ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» зарахувало 5 384,26 гривні в погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 187575 від 12 червня 2025 року укладеним з кредитодавцем

Всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків.

24 жовтня 2025 року ТОВ «Фінансова кмпанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 10102025, згідно умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за договором про споживчий кредит № 193406 від 24 липня 2025 року в розмірі 20 265,47 гривень, яка складається з: 10 811,00 гривень заборгованості за тілом, 6 753,47 гривні заборгованості за відсотками, заборгованість за комісією 601,00 гривня та 2 100,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями (а.с.39).

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 06 січня 2026 року 01 травня 2026 року (а.с.41).

Відповідач умови договору не виконав, борг повністю не сплатив.

Позивач зазначає що стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимого до стягнення становить 18 165,47 гривень

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Первісний кредитор та відповідач уклали між собою кредитний договір.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Зі змісту частини восьмої цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У частині дванадцятій цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов`язання в частині погашення заборгованості за кредитом належним чином не виконував.

Надаючи оцінку аргументам відповідача, суд зауважує, що відповідач, підписавши договори про надання кредиту шляхом ведення одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію»погодився з умовами договору.

Дату повернення кредиту сторони визначили як 30 жовтня 2025 року. З матеріалів справи, судом встановлено, що відсотки нараховувались у період з 25 липня 2025 року по 30 жовтня 2025 року, що відповідає умовам договору. Отже, заборгованість по тілу кредиту та відсоткам, яку просить стягнути позивач, підлягає стягненню з відповідача.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом.

В свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Водночас, суд критично оцінює наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2.5 кредитного договору первісним кредитором враховано в тіло кредиту комісію за надання кредиту у розмірі 2 810,86 гривень, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1 цієї індивідуальної частини.

Крім того, позивач, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі стягнути заборгованість за комісією за управління та обслуговування кредиту у розмірі 601,00 гривня.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15 листопада 2016року».

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023року по справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі №172/410/21, в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що положення пунктів 2.4, 2.5 кредитного договору №193406 від 24 липня 2025 року щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому підстави включати суму комісії до суми заборгованості за кредитом відсутні.

Таким чином, справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами дослідження яких суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягує з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 193406 від 24 липня 2025 року у розмірі 14 753,61 гривні, яка складається з: 8 000,14 гривень заборгованості за тілом (за вирахуванням сплачених 2 810,86 гривень комісії за надання кредиту) та 6 753,47 гривні заборгованості за відсотками, в іншій частині відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

Позивачем при подачі позовної заяви було надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2 662,40 гривні.

Із позовом позивачем було подано попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» надало договір від 20 січня 2026 року № 20/01/26-02 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» та акт прийому-передачі наданих послуг. Сума наданих послуг складає 7 000,00 гривень.

Оскільки судом задоволено частково позовні вимоги за кредитним договором № 193406 від 24 липня 2025 року, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 162,34 гривні судового збору та 5 685,25 гривень витрат на правову допомогу, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 264, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333,ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43541163) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 193406 від 24 липня 2025 року в розмірі 14 753 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333,ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43541163)витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 162(дві тисячі сто шістдесят дві) гривні 34 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 685(п`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 25 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»;місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333; ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43541163відповідач:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 31 серпня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_» ______20_____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/767/26 Ананьївського районного суду Одеської області.