Ухвала суду № 139322494, 28.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа №468/450/26

Провадження №1-кп/490/1158/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про призначення судового розгляду

28 серпня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів Центрального районного суду м. Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

перекладача ОСОБА_16 ,

розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеному 14.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152040000127, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого 3 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27.08.2026 року матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025152040000127, відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого 3 ст. 307 КК України, направлено на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Обвинувальний акт, пред`явлений ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025152040000127 відповідає вимогам КПК України і не підлягає поверненню прокурору.

Дане кримінальне провадження підсудне Центральному районному суд м. Миколаєва. Не існує підстав для закриття провадження на підставі пунктів 4-1 - 10 ч. 1 або ч. 2 статті 284 КПК України.

Прокурор в своїй доповіді вказав на можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Обвинувачені та їх захисники висловили думку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за №12025152040000127, відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого 3 ст. 307 КК України, направлено на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Від прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 . Прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 та його сімейний стан не перешкоджають триманню його під вартою. Підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу відсутні, оскільки він не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам.

Також від прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_7 . Прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 та його сімейний стан не перешкоджають триманню його під вартою. Підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу відсутні, оскільки він не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам.

Також від прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_8 . Прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_8 та його сімейний стан не перешкоджають триманню його під вартою. Підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу відсутні, оскільки він не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам.

Також від прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченій ОСОБА_9 . Прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Стан здоров`я обвинуваченої ОСОБА_9 та її сімейний стан не перешкоджають триманню її під вартою. Підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу відсутні, оскільки вони не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченої та запобігти вищевказаним ризикам.

Також від прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_10 . Прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_10 та його сімейний стан не перешкоджають триманню його під вартою. Підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу відсутні, оскільки він не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав подані клопотання та просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_11 заперечували щодо задоволення клопотання, просили обрати домашній арешт або визначити розмір застави мінімальний для даних кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_12 заперечували щодо задоволення клопотання, просили відмовити в задоволенні клопотання, а вразі задоволення клопотання визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_13 заперечували проти задоволення клопотання. Просили визначити розмір застави, який суд вважає за необхідний.

Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_14 заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Просили обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_15 також просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а вразі задоволення клопотання визначити розмір застави мінімальний для даних кримінальних правопорушень.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися.

Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

Колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2025 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.12.2025 року включно. 01.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.01.2026 року включно. 21.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 15.05.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.05.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 09.07.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 29.08.2026 року включно.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується підтвердилися.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкцією яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 311, ч.3 ст. 313, ст. 28 ч.2 ст. 317 КК України, не одружений, утриманців не має, не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків у останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Пунктом 4 та 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_6 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які в тому числі, відносяться до категорії особливо тяжких відповідно до ст. 12 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Тобто, у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання винуватим у його вчиненні, обвинувачений може переховуватись від суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також продовжує існувати ризик впливу обвинуваченим на свідків у кримінальному проваджені передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинуваченому ОСОБА_6 відомі анкетні дані свідків та місця їх перебування, а тому перебуваючи на волі обвинувачений матиме змогу впливати на них, в тому числі з застосуванням погроз. За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на потерпілого та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Будь яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не має, підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не встановлено і застосування більш м`ягких запобіжних заходів на думку колегії суддів не забезпечать його належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, у виді триманні під вартою, без права внесення застави, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .

Колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2025 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.12.2025 року включно. 01.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.01.2026 року включно. 21.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 15.05.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.05.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 09.07.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 29.08.2026 року включно.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується підтвердилися.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкцією яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 311, ч.3 ст. 313, ст. 28 ч.2 ст. 317 КК України, не одружений, офіційно не працевлаштований, громадянства України не має, хоч і має малолітню дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Пунктом 4 та 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_7 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які в тому числі, відносяться до категорії особливо тяжких відповідно до ст. 12 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Тобто, у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання винуватим у його вчиненні, обвинувачений може переховуватись від суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також продовжує існувати ризик впливу обвинуваченим на свідків у кримінальному проваджені передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинуваченому ОСОБА_7 відомі анкетні дані свідків та місця їх перебування, а тому перебуваючи на волі обвинувачений матиме змогу впливати на них, в тому числі з застосуванням погроз. За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на потерпілого та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Будь яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не має, підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не встановлено і застосування більш м`ягких запобіжних заходів на думку колегії суддів не забезпечать його належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, у виді триманні під вартою, без права внесення застави, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .

Колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2025 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.12.2025 року включно. 01.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.01.2026 року включно. 21.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 15.05.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.05.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 09.07.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 29.08.2026 року включно.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується підтвердилися.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкцією яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 311, ч.3 ст. 313, ст. 28 ч.2 ст. 317 КК України, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Пунктом 4 та 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_8 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які в тому числі, відносяться до категорії особливо тяжких відповідно до ст. 12 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Тобто, у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання винуватим у його вчиненні, обвинувачений може переховуватись від суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також продовжує існувати ризик впливу обвинуваченим на свідків у кримінальному проваджені передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що ОСОБА_17 відомі анкетні дані свідків та місця їх перебування, а тому перебуваючи на волі обвинувачений матиме змогу впливати на них, в тому числі з застосуванням погроз. За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на потерпілого та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Будь яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не має, підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не встановлено і застосування більш м`ягких запобіжних заходів на думку колегії суддів не забезпечать його належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу, у виді триманні під вартою, без права внесення застави, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_9 .

Колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2025 року ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.12.2025 року включно. 01.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_9 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.01.2026 року включно. 21.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_9 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 15.05.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.05.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 09.07.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 29.08.2026 року включно.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачена ОСОБА_9 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, підтвердилися.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкцією яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 311, ч.3 ст. 313, ст. 28 ч.2 ст. 317 КК України, має на утриманні малолітню дитину, не судима, не заміжня, офіційно не працевлаштована.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Пунктом 4 та 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_9 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які в тому числі, відносяться до категорії особливо тяжких відповідно до ст. 12 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Тобто, у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання винуватим у його вчиненні, обвинувачений може переховуватись від суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також продовжує існувати ризик впливу обвинуваченим на свідків у кримінальному проваджені передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачена ОСОБА_9 відомі анкетні дані свідків та місця їх перебування, а тому перебуваючи на волі обвинувачений матиме змогу впливати на них, в тому числі з застосуванням погроз. За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на потерпілого та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Будь яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не має, підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не встановлено і застосування більш м`ягких запобіжних заходів на думку колегії суддів не забезпечать його належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні строку дії раніше обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжного заходу, у виді триманні під вартою, без права внесення застави, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні строку дії раніше обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжного заходу, у виді триманні під вартою, без права внесення застави, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 .

Колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.10.2025 року ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.12.2025 року включно. 01.12.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_10 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29.01.2026 року включно. 21.01.2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_10 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.03.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.03.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 15.05.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.05.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 09.07.2026 року включно. Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.07.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 29.08.2026 року включно.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_10 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується підтвердилися.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, не судимий, офіційно не працевлаштований.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Пунктом 4 та 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_10 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких відповідно до ст. 12 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Тобто, у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, в разі визнання винуватим у його вчиненні, обвинувачений може переховуватись від суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також продовжує існувати ризик впливу обвинуваченим на свідків у кримінальному проваджені передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинуваченому ОСОБА_10 відомі анкетні дані свідків та місця їх перебування, а тому перебуваючи на волі обвинувачений матиме змогу впливати на них, в тому числі з застосуванням погроз. За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на потерпілого та іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Будь яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не має, підстав для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не встановлено і застосування більш м`ягких запобіжних заходів на думку колегії суддів не забезпечать його належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, у виді триманні під вартою, без права внесення застави, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу, у виді триманні під вартою, без права внесення застави, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 131, 176-178, 182-183, 194, 196-197, 314-317, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта по кримінальному провадженню, внесеному 14.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025152040000127, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого 3 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні у приміщені Центрального районного суду м. Миколаєва на 12.10.2026 року о 14 год. 00 хв.

Про дату та місце судового засідання повідомити прокурора, обвинувачених, захисників, перекладача.

Клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обрану обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження за № 12025152040000127 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2025 року, на 60 днів, до 26 жовтня 2026 року включно, без можливості внесення застави.

Клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обрану обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках кримінального провадження за № 12025152040000127 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2025 року, на 60 днів, до 26 жовтня 2026 року включно, без можливості внесення застави.

Клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обрану обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках кримінального провадження за № 12025152040000127 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2025 року, на 60 днів, до 26 жовтня 2026 року включно, без можливості внесення застави.

Клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обрану обвинуваченій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках кримінального провадження за № 12025152040000127 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2025 року, на 60 днів, до 26 жовтня 2026 року включно, без можливості внесення застави.

Клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обрану обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рамках кримінального провадження за № 12025152040000127 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2025 року, на 60 днів, до 26 жовтня 2026 року включно, без можливості внесення застави.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення за кримінальним провадженням.

Повний текст ухвали оголошено 31.08.2026 року о 09:30 год.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3