Рішення № 139322203, 27.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/74/26

Провадження № 2/147/800/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 56073,19 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

14.11.2023 між відповідачем та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про надання споживчого кредиту №1118638, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10300 грн у безготівковій формі, однак зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 56073,19 грн (10299,99 грн тіло кредиту, 45773,20 грн проценти).

21.06.2024 на підставі договору факторингу №21062024 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке набуло статусу нового кредитора відповідно до ст. 512, 514 ЦК України.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладений у електронній формі із дотриманням вимог законодавства, відповідач був належним чином ідентифікований та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а грошові кошти фактично перераховані на його банківський рахунок.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором та безрезультатністю досудового врегулювання спору позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 56073,19 грн, а також судові витрати, зокрема судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 20 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докази по справі.

26 лютого 2026 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація.

Ухвалою суду від 06 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справо до судового розгляду.

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року у справі №147/74/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Судом стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1118638 від 14.11.2023 у розмірі 56073,19 грн, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 19 червня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 147/74/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року скасовано та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

08 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав у частині стягнення нарахованих процентів та витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач зазначив, що за договором про надання споживчого кредиту № 1118638 від 14.11.2023 на суму кредиту 10299,99 грн позивачем заявлено до стягнення 45773,20 грн процентів, що, на його думку, є несправедливим та надмірним розміром. Посилався на положення статей 203, 509, 627 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів» та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23. Також відповідач вказав на необхідність перевірки правильності нарахування процентів та дотримання вимог законодавства про споживче кредитування, зокрема щодо обмеження максимальної відсоткової ставки, що діяло з 01.01.2024. На думку відповідача, розмір процентів, який може бути стягнутий, не повинен перевищувати 20599,98 грн, а загальний розмір заборгованості 30899,97 грн. Крім того, відповідач просив перевірити належність переходу права вимоги від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу від 21.06.2024, наявність належних документів щодо переходу права вимоги саме у заявленому розмірі та правильність розрахунку заборгованості станом на дату такого переходу. Також відповідач заперечив проти стягнення 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на типовий характер справи, відсутність значного обсягу правничої роботи та необхідність врахування принципів розумності й обґрунтованості судових витрат.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справо до судового розгляду.

25 серпня представник позивача подав додаткові пояснення у яких вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає доводи відповідача безпідставними. Зазначає, що кредитний договір виконаний ним належним чином, а право вимоги заборгованості до відповідача перейшло до позивача на підставі договору факторингу. Вважає підтвердженим як перехід права вимоги, так і правильність нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов договору, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання свого представника не направив, водночас в позові клопотав про проведення розгляду справи без участі представника позивача у разі неявки відповідача, позовні вимоги підтримує та заперечень проти заочного розгляду справи не висловлює.

У судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку передбаченому ЦПК України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 14.11.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1118638 в електронній формі, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 10300 грн зі сплатою процентів на умовах, визначених договором. Договір укладено шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, прийняття оферти в особистому кабінеті та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 42-48).

Факт надання кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, зокрема: відомостями про їх перерахування на банківський рахунок відповідача (а.с. 49) та наданою на запит суду інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 38).

29.05.2023 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги (факторингу), відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором, у тому числі щодо відповідача (а.с. 54-60).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 56073,19 грн, з яких: 10299,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 45773,20 грн заборгованість за процентами (а.с. 50-53).

Позивачем на адресу відповідача направлялася вимога про погашення заборгованості, однак останнім зобов`язання не виконано (а.с. 61).

Отже, спірні правовідносини виникли з кредитного договору та стосуються обов`язку відповідача повернути отримані кредитні кошти і сплатити проценти, а також права нового кредитора на стягнення заборгованості в судовому порядку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту. Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний вебсайт кредитодавця, обрав у вбудованому калькуляторі бажану суму кредитних коштів та строк кредитування, заповнив анкету із зазначенням персональних даних, у тому числі реквізитів банківської картки, на яку в подальшому було перераховано грошові кошти. Після проходження передбачених процедурою електронної ідентифікації та підтвердження наміру укласти договір, відповідач акцептував оферту та уклав кредитний договір в електронній формі без будь-якого зовнішнього впливу чи примусу. Зазначене свідчить про те, що волевиявлення відповідача було вільним та відповідало його внутрішній волі відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.

Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №1118638 від 14.11.2023.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачу було надано кредит у розмірі 10299,99 грн, який ним у повному обсязі не погашено. Позивач заявляє до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10299,99 грн та 45773,20 грн процентів за користування кредитними коштами.

Разом з тим відповідач заперечує проти стягнення процентів у заявленому розмірі, посилаючись, зокрема, на їх непропорційність сумі отриманого кредиту та несправедливість відповідних умов договору.

Вирішуючи питання щодо розміру процентів, які підлягають стягненню, суд враховує, що відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, однак така свобода не виключає необхідності дотримання зазначених засад цивільного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 звернув увагу, що вимога про нарахування та сплату явно завищених процентів за споживчим кредитом не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми процентів може перетворювати їх із засобу плати за користування кредитними коштами на несправедливо непомірний тягар для споживача.

У цій справі за отриманого відповідачем кредиту в розмірі 10299,99 грн позивачем заявлено до стягнення 45773,20 грн процентів, тобто сума нарахованих процентів більш ніж у чотири рази перевищує суму основного боргу. Такий розмір процентів суд вважає явно непропорційним сумі отриманого кредиту та наслідкам невиконання відповідачем договірного зобов`язання, що порушує баланс інтересів сторін та не відповідає принципам справедливості, добросовісності й розумності.

Суд бере до уваги, що Закон України «Про споживче кредитування» з 01 січня 2024 року встановлює граничний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом на рівні не більше одного відсотка. Відповідні зміни були внесені Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX.

Водночас суд не вважає за можливе стягувати заявлену позивачем суму процентів у повному обсязі, оскільки це призвело б до покладення на відповідача непропорційного фінансового тягаря порівняно із сумою фактично отриманого кредиту.

З урахуванням характеру правовідносин сторін, розміру отриманого кредиту, співвідношення суми основного боргу та нарахованих процентів, а також необхідності дотримання балансу інтересів сторін суд вважає справедливим та розумним визначити розмір процентів, що підлягають стягненню, у сумі 20599,98 грн, що відповідає подвійному розміру основної суми кредиту.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 30899,97 грн, з яких 10299,99 грн заборгованість за тілом кредиту та 20599,98 грн проценти за користування кредитними коштами.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню у межах встановленого судом розміру заборгованості, а в решті вимог щодо стягнення процентів необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, при зверненні до суду з позовною заявою позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, ціни позову та значення справи для сторони.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг від 12.01.2026 та детальний опис наданих послуг від 12.01.2026 (а.с. 61-65), з яких убачається обсяг, характер та вартість наданої АО «Апологет» правничої допомоги.

Водночас відповідач заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та просив зменшити їх, посилаючись на неспівмірність заявленої суми із складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та характером спірних правовідносин.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер та складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, необхідність виконання відповідних процесуальних дій, ціну позову, а також заперечення відповідача щодо співмірності заявлених витрат.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн є завищеним, а тому підлягає зменшенню до 5000,00 грн, що відповідає критеріям розумності та співмірності з обсягом і характером наданої правничої допомоги.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на частку задоволених позовних вимог, із визначених судом 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2755,00 грн.

Аналогічно, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 1466,98 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1466,98 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2755,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1118638 від 14.11.2023 у розмірі 30899 (тридцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 97 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) гривень 98 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2755 (дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, місто Львів, 79029;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 31 серпня 2026 року.

Суддя О. Г. Борейко