Ухвала суду № 139322154, 13.08.2026, Барський районний суд Вінницької області

125/1194/26

2/125/620/2026

У Х В А Л А

про розгляд клопотань

13.08.2026 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Питель О.В.,

секретар судового засідання Войтюк В.М.,

розглядаючи у підготовчому засіданні цивільну справу № 125/1194/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів та процентів за користування такими коштами,

за участі: представника позивача Бурковської А.Л.,

представника відповідачки Опольської Н.М.,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 17.06.2026 відкрито провадження у даній цивільній справі.

У підготовче засідання з`явилися: представник позивача Бурковська А.Л., представник відповідачки Опольська Н.М. Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, про дату, час і місце засідання були повідомлені належним чином.

10.07.2026 представник позивача Бурковська А.Л. у відповіді на відзив зазначила письмове клопотання про застосування заходу процесуального примусу. Клопотання мотивовано тим, що 26.06.2026 представник відповідача адвокат Опольська Н.М. подала до суду відзив на позовну заяву в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Цивільне процесуальне законодавство покладає на особу, яка подає відзив, обов`язок направити всім учасникам справи такий відзив з додатками. Позивач ОСОБА_3 не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», що відображено у матеріалах справи. Відтак, представник відповідача була зобов`язана надіслати копію відзиву з усіма доданими до нього матеріалами безпосередньо позивачу у паперовій формі листом з описом вкладення. Проте, адвокат Опольська Н.М. надіслала відзив виключно до електронного кабінету представника позивача адвоката Бурковської А.Л., не виконавши обов`язку щодо направлення відзиву безпосередньо позивачу. Таким чином, адвокатом Опольською Н.М. порушено процесуальний обов`язок, прямо встановлений ч. 4 ст. 178 та ч. 7 ст. 43 ЦПК України, направити всім учасникам справи шляхом надсилання їм копії відзиву з додатками у встановленому законом порядку. Унаслідок цього позивач як учасник справи не отримав відзив у порядку, передбаченому ЦПК України, що обмежує його процесуальні права. Просить застосувати до адвоката Опольської Н.М. захід процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання процесуального обов`язку щодо направлення копії відзиву на позовну заяву позивачу.

16.07.2026 представник відповідача Опольська Н.М. подала письмові заперечення на клопотання представника позивача про застосування заходу процесуального примусу. Зазначила, що відповідно до статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Отже, процесуальні документи, отримані представником сторони в межах наданих йому повноважень, вважаються отриманими особою, інтереси якої він представляє. Представник позивача отримав відзив, ознайомився з ним, проаналізував його зміст та підготував відповідь на відзив, що свідчить про те, що сторона позивача була повністю обізнана зі змістом відзиву та реалізувала всі процесуальні права, передбачені статтею 179 ЦПК України. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 9901/236/21, участь сторони в судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом сторони, дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником, відтак, застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні підстави. Отже, Верховний Суд неодноразово наголошував, що отримання процесуального документа представником є належним врученням такого документа особі, інтереси якої він представляє. Аналогічний підхід застосовується і щодо електронного кабінету адвоката. Навіть якщо з будь-яких причин зміст відзиву не був доведений представником позивача до відома свого клієнта, представником відповідача додатково направлено позивачу примірник відзиву з додатками засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта». Вважає, що жодної із підстав, які зазначені у статті 143 ЦПК України, представником позивача не доведено. Вважає, що подання клопотання спрямоване не на забезпечення належного перебігу судового процесу, а на здійснення процесуального тиску на представника відповідача шляхом ініціювання питання про застосування штрафу за відсутності будь-яких негативних наслідків для сторони позивача. Просить відмовити у задоволенні клопотання про застосування заходу процесуального примусу.

03.08.2026 представник позивача Бурковська А.Л. подала письмові додаткові пояснення до клопотання про застосування заходу процесуального примусу, у яких вказала, що у постанові ВС, на яку посилається представник відповідача, Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України, а не Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, контекст цієї постанови стосується вручення повісток про виклик у судове засідання, натомість у даній справі йдеться про належне виконання відповідачем та його представником процесуального обов`язку щодо надсилання копії процесуального документа (відзиву) безпосередньо учаснику справи відповідно до ч. 4 ст. 178 та ч. 7 ст. 43 ЦПК України. ЦПК України покладає обов`язок надсилання відзиву не просто сторонам, а саме учасникам справи. Щодо твердження, що «будь-які негативні наслідки для позивача фактично відсутні», оскільки представник позивача отримав відзив та реалізував право на подання відповіді на нього, зазначає, що відповідно до положення п. 1 ч. 1 ст. 148 ЦПК підставою для застосування штрафу є «невиконання процесуальних обов`язків», а не «спричинення шкоди іншій стороні». Показово, що саме подання клопотання про застосування заходу процесуального примусу спонукало представника відповідача надіслати відзив позивачу поштою, такі дії фактично є визнанням факту допущеного порушення. Щодо твердження, що клопотання про застосування заходу процесуального примусу спрямоване не на забезпечення належного перебігу судового процесу, а на здійснення «процесуального тиску» на представника відповідача зазначає, що звернення до суду з відповідним клопотанням є реалізацією процесуального права, прямо передбаченого ст. 148 ЦПК України, а будь-яке законне процесуальне звернення до суду за своєю природою є правомірним і не може кваліфікуватися як «тиск». Суб`єктом, який вживає відповідних заходів, є суд, а не протилежна сторона. Позивач лише звернув увагу суду на допущене порушення, і саме суд є уповноваженим органом для оцінки та реагування на нього, представник позивача вважає, що принцип добросовісного виконання процесуальних обов`язків не може діяти вибірково лише тоді, коли сторона вважає це для себе зручним або коли порушення залишається непоміченим. Процесуальний порядок існує для всіх учасників справи однаково, і його дотримання не повинно залежати від того, чи помітила інша сторона порушення і чи зазнала від нього шкоди.

У підготовчому засіданні представник позивача Бурковська А.Л. клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, що викладені у ньому та додаткових поясненнях.

У підготовчому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 заперечила щодо задоволення клопотання та просила відмовити у його задоволенні з підстав, що викладені у запереченні на клопотання.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про застосування заходу процесуального примусу, ураховуючи заперечення на клопотання, додаткові пояснення, заслухавши думку представника позивача, представника відповідачки, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4. ст. 178 ЦПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Згідно з ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України).

Згідно зі ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України, штраф є одним із заходів процесуального примусу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу. Згідно з ч. 3 ст. 148 ЦПК України, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Відповідно до даних позовної заяви, позивач ОСОБА_3 не має електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» (стор. 13 позовної заяви).

До відзиву представником відповідачки не долучено докази про надіслання копії відзиву позивачу.

На підставі викладеного, суд вважає встановленим факт порушення представником відповідачки процесуального обов`язку, передбаченого ч. 4 ст. 178 та ч. 7 ст. 43 ЦПК України.

Суд відхиляє аргументи представника відповідачки про те, що невиконанням такого обов`язку не було завдано ніякої шкоди, адже відзив отримала представник позивача, оскільки такі аргументи не нівелюють невиконання обов`язку щодо надсилання копії відзиву учасник - позивачу. Не спростовує невиконання такого обов`язку і надсилання копії відзиву після подання клопотання представником позивача.

Суд також відхиляє посилання представника відповідача на постанову ВП ВС від 11.07.2024 № 9901/236/21, оскільки обставини справи, у якій винесена постанова, не є релевантними до обставин даної справи, у постанові ВС йдеться про здійснення судом викликів/повідомлень учасників, а не про виконання обов`язків учасниками щодо надсилання заяв по суті справи.

За викладених обставин, виходячи з того, що представник відповідача заперечує необхідність виконання процесуального обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 178 та ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у своїх запереченнях акцентує увагу суду, що відзив пізніше надіслала поштою позивачу, якщо з будь-яких причин зміст відзиву не був доведений представником позивача до відома свого клієнта, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування заходу процесуального примусу, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, тому з метою спонукання до добросовісного виконання процесуальних обов`язків на представника відповідача адвоката Опольську Н.М. слід накласти стягнення у виді штрафу у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

01.07.2026 представник відповідачки ОСОБА_4 подала письмове клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Клопотання мотивовано тим, що відкритий судовий розгляд цієї справи може призвести до розголошення відомостей про її особисте та сімейне життя, характер її стосунків із сином, внутрішні сімейні обставини, а також її фінансові, майнові та персональні дані, оскільки під час судового розгляду вона буде змушена надавати пояснення щодо обставин, які стосуються її приватного життя, зокрема, характеру її стосунків із сином, сімейних домовленостей, очікувань, довіри між матір`ю і сином, обставин отримання нею інформації про зникнення сина, його перебування у полоні, її дій як матері під час перебування сина в полоні, емоційно чутливих обставин, пов`язаних із сімейним конфліктом після повернення сина, обставин, які можуть зачіпати честь, гідність та приватне життя відповідачки. Вважає зазначені відомості не публічними, такими, що стосуються виключно приватної сфери життя та її сімейних відносин із сином, а їх оголошення у відкритому судовому засіданні може призвести до невиправданого втручання у її приватне життя. Крім того, у межах цієї справи судом можуть досліджуватися заяви відповідачки до командира військової частини, документи про отримання грошових коштів, банківські виписки, джерела доходів, майновий стан, набуття нерухомого майна, а також інші документи, що містять персональні дані відповідачки. Вважає, що розгляд справи в закритому судовому засіданні дозволить уникнути розголошення особистих та конфіденційних даних, забезпечивши захист прав та інтересів сторін. Просить провести розгляд справи у закритому судовому засіданні упродовж усього судового провадження, обмежити доступ до матеріалів справи № 125/1194/26 сторонніх осіб та дозволити доступ тільки сторонам процесу та їхнім представникам.

13.07.2026 представник позивача ОСОБА_5 подала письмові заперечення на клопотання представника відповідачки про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Зазначила, що обговорення «характеру стосунків матері і сина», «сімейних домовленостей» та «очікувань» не є відомостями про інтимні чи інші особисті сторони життя у розумінні ч. 7 ст. 7 ЦПК України. Банківські виписки, відомості про майновий стан та документи про набуття нерухомості також не є інформацією, що охороняється законом у значенні ч. 7 ст. 7 ЦПК України. Ці документи є доказами у цивільній справі, які долучені до матеріалів справи сторонами і досліджуються у рамках звичайного відкритого судового розгляду. Доступ до матеріалів справи мають виключно учасники справи та суд. Під час дослідження доказів у судовому засіданні, зокрема банківських виписок, заяв до командира військової частини, документів про отримання коштів, ці документи не демонструються публіці та не розміщуються у відкритому доступі. Посилання відповідача на Закон України «Про захист персональних даних» є некоректним та не підпадає під застереження «в інших випадках, установлених законом». Зазначений Закон регулює порядок обробки персональних даних суб`єктами обробки та не містить жодної норми, яка б передбачала проведення судового засідання у закритому режимі як спосіб захисту персональних даних. Випадки, передбачені «іншими законами» у розумінні ч. 7 ст. 7 ЦПК, це норми, які прямо встановлюють режим закритого засідання для конкретних категорій справ (наприклад, справи щодо державної таємниці). Задоволення клопотання суперечитиме принципу гласності та відкритості судочинства. Зазначає, що перелік підстав для закритого засідання у ч. 7 ст. 7 ЦПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Сам факт існування між сторонами сімейних відносин не є підставою для закритого засідання ні за буквою закону, ні за усталеною судовою практикою. Крім того, дана справа набула широкого публічного резонансу та є предметом уваги українських засобів масової інформації, оскільки вона є одним із перших публічних судових процесів, пов`язаних із правовим режимом грошового забезпечення, виплаченого членам сімей військовополонених, та долею цих коштів після повернення військовослужбовця з полону. Рішення у цій справі матиме прецедентне значення для формування судової практики щодо правового режиму грошового забезпечення полонених військовослужбовців. Також відповідач, з одного боку, самостійно вводить у матеріали справи відомості про обставини свого особистого і сімейного життя, виклавши у відзиві детальний опис своїх дій в інтересах сина під час його перебування в полоні, з доданням копій численних листів до державних органів та фотографій з публічних акцій, а з іншого просить суд закрити засідання, щоб ці відомості не стали публічними. Подібна позиція є суперечливою і не може бути визнана належним обґрунтуванням клопотання про закрите засідання. Зазначає, що участь у судових засіданнях у дистанційному форматі через відеоконференцію для позивача та його представника є основним практичним способом реалізації права на участь у справі, а задоволення клопотання позбавить їх такої можливості та може створити процесуальні переваги для відповідача. Просить відмовити у задоволенні клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

У підготовчому засіданні представник відповідачки ОСОБА_4 клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, що викладені у ньому.

У підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення клопотання та просила відмовити у його задоволенні з підстав, що викладені у запереченні на клопотання.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідачки про розгляд справи у закритому судовому засіданні, з урахуванням письмових заперечень на клопотання, заслухавши думку представника позивача, представника відповідачки, дійшов таких висновків.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Згідно з ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, або за клопотанням учасників справи з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи або відомостей, що принижують їхню честь і гідність, а також в інших випадках, установлених законом.

Згідно з ч. 9 ст. 7 ЦПК України, про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, визначених законом.

Частиною першою ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини, зокрема, якщо того вимагає захист приватного життя сторін.

Судом не встановлено обставин, визначених у ч. 7 ст. 7 ЦПК України щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні, дана справа не відноситься до категорії справ, які розглядаються виключно у закритому судовому засіданні, тому суд вважає, що відсутні підстави для відступу від засад гласності судового процесу, відтак, у задоволенні клопотання представника відповідачки Опольської Н.М. про розгляд справи у закритому судовому засіданні необхідно відмовити.

Під час підготовчого засідання, представник відповідача запропонувала застосувати у даній справі процедуру врегулювання спору за участю судді, та з метою погодження позицій представників з учасниками, просила відкласти підготовче засідання.

Представник позивача не заперечувала.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, суд відкладає підготовче засідання у випадку, коли питання, визначені ч. 2 ст. 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 43, 144, 148, 178, 198, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача Бурковської А.Л. про застосування заходу процесуального примусу задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 захід процесуального примусу у виді штрафу.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у дохід державного бюджету штраф у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб 998,40 грн (дев`ятсот дев`яносто вісім гривень сорок копійок).

Ухвала в частині стягнення штрафу є виконавчим документом, стягувачем за яким є Державна судова адміністрація України (м. Київ, вул. Липська, 18/5, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).

Ухвала в частині стягнення штрафу може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців.

У задоволенні клопотання представника відповідача Опольської Н.М. про розгляд справи у закритому судовому засіданні відмовити.

Підготовче засідання відкласти на 10:00 04.09.2026.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині застосування заходу процесуального примусу може бути подана до апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду через надмірне навантаження на судову систему складено 31.08.2026.

Суддя