Рішення № 139321905, 31.08.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3104/26

Провадження № 2/345/2394/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сухарник І.І., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2019 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_2 (Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 5102281 (Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 10000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 5102281 від 01.12.2019 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору, 27.03.2020 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020 р. (Договір відступлення прав вимоги). Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 5102281 від 01.12.2019 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Відповідно до виписки з особового рахунку сума заборгованості Відповідача становить 39490,00 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 22490,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 2000,00 грн, заборгованість по штрафах/пені - 5000,00 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19581035/3070 від 01.04.2026, проте борг не оплачено.

У зв`язку з цим, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість за Кредитним договором № 5102281 від 01.12.2019 року в сумі 39490,00 грн; суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,00 грн та суму 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

18.06.2026 судом отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов вважає необґрунтованим і безпідставним в частині стягнення процентів, комісії та штрафів/пені з наступних підстав. 01 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607) укладено кредитний договір №5102281 на суму 10000 грн. 00 коп. Даний договір є споживчим. Відповідно до п.1.3 Договору кредит надається строком на 30 (Тридцять) днів з 01.12.2019 року (строк кредитування). Пунктом 1.4 Договору передбачено, що датою повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом є 31.12.2019 року.

Як вбачається із позовної заяви, між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» 27.03.2020 року було укладено договір відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27.03.2020 року, відповідно до умов якого останньому було відступлено право грошової вимоги за кредитним Договором №5102281 від 01.12.2019 року. Представник відповідача повідомляє суд про те, що жодного повідомлення про укладання договору про відступлення прав вимоги по кредитному Договору №5102281 ОСОБА_3 не надходило. Доказів направлення їй такого повідомлення матеріали справи також не містять. Про існування зазначеного Договору про відступлення прав вимоги ОСОБА_3 стало відомо з матеріалів даної справи.

Також представник відповідача зазначає, що пунктом 2.3.1.1. Договору кредиту передбачено, що позичальник за наявності пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції. Для цього позичальник має сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Тобто, волевиявлення позичальника продовжити строк користування кредиту підтверджується тільки здійсненням ним відповідного платежу . Іншого способу і порядку продовжити строк користування кредитом даним договором не передбачено. Однак, жодних дій для сплати комісії та погашення кредиту ОСОБА_3 не здійснювала, і функції продовження строку кредитування не вчиняла. Доказів здійснення таких дій матеріали справи також не містять. Крім того, як випливає із п.4.1. Договору, продовження строку кредитного договору оформлюється угодою про продовження строку користування кредитом та оновленими графіками розрахунку, що складаються у зв`язку з укладанням такої угоди. Однак матеріали справи не містять ані вказаної угоди ані оновленого графіку розрахунку. Таким чином, строк кредитування не змінювався.

Враховуючи п.1.5.2., п.1.6, п.2.2.2 та п.2.2.3 Договору за період строку користування кредитом нарахування процентів за користування кредитом здійснюється кредитодавцем за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування, який відповідно до умов договору розпочинається 01.12.2019 року і закінчується 31.12.2021 року. Отже, за день користування кредитом позичальник сплачує кредитору 250,00 грн (10000,00*2,5%=250,00грн.). Враховуючи те, що строк дії договору 30 днів, то заборгованість по процентах становить: 30*250,00=7500,00 грн.

Однак, як вбачається із позову, розмір процентів за користування кредитом зазначено аж 22490,00 грн, що може свідчити тільки про те, що нарахування процентів за користування кредитом було здійснено Товариством поза межами строку дії кредитного Договору. Право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 31.12.2021 року, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. Позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту, тобто з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року (30 днів). Починаючи з 01.01.2020 року позивач не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформувалися з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України. Позивачем при подачі позову долучено докази, які чітко і однозначно підтверджують, що строк дії Договору про споживчий кредит становить 30 днів, який розпочинається з 01.12.2019 року і закінчується 31.12.2019 року. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що Позивачем не надано належного та обґрунтованого розрахунку заборгованості по даному кредиту. Вказаний в позові загальний розмір процентів 22490,00 грн є, фактично, сумою нарахованих процентів за два різні періоди, а саме: 7500,00 грн. - проценти нараховані за строк кредитування 30 днів та 14990,00 грн - проценти нараховані після закінчення строку кредитування відповідно до п.1.6 Договору із врахуванням ст.2.2.3.Договору. Нараховані проценти в сумі 7500,00 грн. визнаються Відповідачем, оскільки нараховані в обумовлений строк згідно погодженої процентної ставки. Однак, нараховані проценти в розмірі 14990,00 грн (22490,00-7500,00) після закінчення строку кредитування фактично є мірою відповідальності боржника процентами за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України після спливу строку користування кредитом, що фактично і підтверджує п.4.2 Договору. Позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України, позивач не заявляв.

Щодо стягнення з відповідача пені, то представник відповідача зазначає, що незаконність нарахування пені в сумі 5000,00 грн підтверджується п.15 та т.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (заборона нарахування пені у період дії карантину, який діяв з 12.03.2020 по 01.07.2023, та у період дії в Україні воєнного стану, який введено 24.02.2022 та діє по даний час).

Щодо стягнення з відповідача комісії, то представник відповідача зазначає, що ці вимоги є безпідставним та таким що не підлягають задоволенню, оскільки стягнення комісії, пов`язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Представник відповідача із зазначеними в позові доводами щодо розміру витрат на правову допомогу та сумою витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн не погоджується, вважає її необґрунтованою. Вказана справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без виклику сторін про що свідчить ухвала від 29.05.2026 року. Сума витрат - 8000,00 грн є завищеною і неспівмірною зі складністю справи, виконаних адвокатом робіт необхідних для фактичного виконання даних завдань для кваліфікованого спеціаліста, яким є адвокат як професіонал в галузі права, та обсягом наданих послу і виконання робіт. Задоволення вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, у даному конкретному випадку, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості.

У зв`язку з цим, представник відповідача просить суд: в позові у частині стягнення процентів в сумі 22490,00 грн відмовити, оскільки фактичний розмір процентів становить 7500,00 грн; в позові у частині стягнення штрафів/пені в сумі 5000,00 грн відмовити; в позові у частині стягнення комісії за видачу кредиту в сумі 2000,00 грн відмовити; зменшити витрати на правничу допомогу.

22.06.2026 судом отримано від представника позивача відповідь на відзив. Щодо укладення Кредитного Договору, то 01.12.2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 5102281 на суму 10000 грн, зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку Відповідача. В додатках до позовної заяви наявна Довідка про надсилання одноразового ідентифікатора з якої слідує, що Відповідачу на вказаний ним в Анкеті-заяві на кредит номер телефону НОМЕР_1 було надіслано одноразовий ідентифікатор W15495. Відповідно ТОВ «Мілоан» не могло дізнатись номер телефону та інші особисті дані Відповідача не інакше як з заповненою ним власноручно Анкети-заяви на кредит. Ініціювання укладення Кредитного договору №5102281 від 01.12.2019 року здійснено ОСОБА_2 шляхом заповнення Анкети-заяви на кредит. Наступним кроком є ознайомлення Відповідача з умовами кредитного договору. Відповідач ознайомився з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача та інформацією, щодо строку кредитування орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. Відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 5102281 від 01.12.2019 року. Тому Кредитний договір № 5102281 є таким, що укладений у письмовій формі та відповідає вимогам законодавства. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору.

Щодо розрахунку заборгованості за Кредитним договором, то представник позивача зазначає, що наявна в матеріалах справи відомість про щоденні нарахування та погашення виконана ТОВ «МІЛОАН», враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України. Звертає увагу, що Позивач в позовній заяві зазначав, що сума та розрахунок заборгованості за Договором про споживчий кредит № 5102281 від 01.12.2019 р. були передані Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимог № 49-МЛ від 27.03.2020. Разом з позовною заявою Позивачем надані документи, які містять інформацію з розрахунком заборгованості, а саме Виписка з особового рахунка за Кредитним договором № 5102281 від 01.12.2019 р. та Довідка про щоденні нарахування та погашення, яка містить детальний розрахунок нарахувань. Відповідно до умов Кредитного договору сума кредиту становить 10000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 01.12.2019. Сукупна вартість кредиту складає 9500,00 грн. в грошовому виразі та 1,156.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Комісія за надання кредиту: 2000.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 7500.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено Товариством в односторонньому порядку.

Згідно із п. 4.1 Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Тож з 01.12.2019 по 31.12.2019 (30 днів відповідно до п. 1.3. Кредитного договору) нараховувалось проценти за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день (п. 1.5.2. Кредитного договору). Відповідно: 2,50% від 10 000,00 грн = 250,00 грн.; 250,00 * 30 днів = 7500,00 грн.

Станом на 31.12.2019 загальна заборгованість за Кредитним договором становила 19500,00 грн, що складається з наступного: 10000,00 грн - тіло; 2000,00 грн - комісія за надання кредиту; 7500,00 грн - проценти нараховані за період з 01.12.2019 по 31.12.2019.

У зв`язку з продовженням користування кредитними коштами після спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 Кредитного договору з урахуванням пролонгованого строку з 01.01.2020 розпочалось нарахування процентів відповідно до п. 2.2.3. Кредитного договору, що склало 60 днів та пеня в розмірі 2% від суми тіла кредиту, що може складати не більше 50% від тіла кредиту (тож нараховувалась до 25.01.2020, тобто 25 днів).

Відповідно відсотки: 2,50% від 10000,00 грн = 250,00 грн.; 250,00 * 60 днів = 15000,00 грн.

Відповідно пеня: 2% від 10000,00 = 200,00 грн; 200,00 грн * 25 днів = 5000,00 грн. 04.02.2020 Відповідачем сплачено проценти по кредиту в сумі 10,00 грн.

Станом на 29.02.2020, після всіх нарахувань та погашень, сума боргу становила 39490,00 грн, що складалось з наступного: 10000,00 грн - тіло; 2000,00 грн - комісія за надання кредиту; 7500,00 + 15 000,00 - 10,00 = 22490 грн - проценти; 5000,00 грн - пеня.

Щодо судових витрат Позивача на правничу допомогу, то 01.07.2025 року між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Разом з позовною заявою до суду було надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107; Ордер; Акт №Д/23973 надання послуг правової (правничої) допомоги; Детальний опис наданих послуг до Акту № Д/23973 надання послуг правової (правничої) допомоги. Так, Детальним описом наданих послуг до Акту № Д/23973 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року визначено перелік послуг які входять в суму правової допомоги, зокрема: Усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта; подання заяви до суду від імені Клієнта. Однак представник Позивача надає комплекс другорядних правових послуг, які виходять з вищезазначених і не входять в деталізований опис, до прикладу: написання процесуальних заяв та клопотань по суті справи та направлення їх до суду; ознайомлення з відзивом на позовну заяву; підготовка та подання до суду відповідей на відзив та інші послуги. Таким чином, розмір витрат на правову допомогу у сумі 8000,00 грн є обґрунтованим та підтвердженим договором №0107 від 01.07.2025, ордером, актом № Д/23973 та детальним описом наданих послуг.

У зв`язку з цим, представник позивача просить суд: прийняти відповідь на відзив Позивача; позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

02.07.2026 судом отримано додаткові пояснення у справі від представника відповідача. Зазначено, що у відповіді на відзив позивач стверджує, що пролонгація кредитного договору відбулася у зв`язку із продовженням користування Позичальником кредитними коштами після спливу строку дії кредитного договору. Однак, при цьому, Позивачем повністю ігнорує п.2.3.1 вказаного кредитного Договору, де чітко та однозначно вказано, що волевиявлення позичальника продовжити строк користування кредиту підтверджується тільки здійсненням ним відповідного платежу . Іншого способу і порядку продовжити строк користування кредитом даним договором не передбачено. Даний факт позивач у зазначений відповіді на відзив так і не спростував.

У додаткових поясненнях зазначено, що позивач стверджує, що сума заборгованості випливає із Виписки з особового рахунку, який долучено до позову. Крім того, позивачем також долучено і Відомість про щоденні нарахування та погашення. Однак, ні в одному ні в іншому офіційному документі не зазначено період за який була нарахована пеня. Вже у відповіді на відзив позивач вказав період нарахуванні пені. Так, ним зазначено, що пеня нараховується з 01.01.2020 року по 25.01.2020 року, тобто ще до початку дії карантину. Однак, належних первинних бухгалтерських документів та розрахунків Позивачем не надано.

Відповідно до п.4.1. Договору пеня нараховується у разі прострочення зобов`язання повернення кредиту з дня наступного за днем спливу періоду визначеного п.1.4. Договору. Проте, Позивачем також зазначено, що після 31.12.2019 року відбулася пролонгація кредитного договору. Тобто, угода про продовження строку кредитного договору, на думку Позивача, була продовжена ще на 60 днів. Оскільки угода продовжена, то, відповідно, не має підстав щоб наставали наслідки відповідальності сторін, а отже немає підстав у застосуванні пені, яка передбачена саме у розділі 4 Договору «Відповідальність сторін». У зв`язку з цим нарахуванні пені за вказаний у відповіді на відзив період є безпідставним оскільки, слідуючи логіці Позивача, пеня мала б нараховуватися з 61-го дня пролонгації тобто з 01.03.2020 року по 11.03.2020 року включно до початку дії карантину.

У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Представник відповідача вважає, що наведений у відповіді на відзив розрахунок заборгованості пені є необґрунтований.

Строк дії кредитного Договору закінчився 31.12.2019 року. Пролонгації дії кредитного договору не відбулося, оскільки жодних дій для сплати комісії та погашення кредиту в межах строку дії кредитного Договору ОСОБА_3 не здійснювала, і функції продовження строку кредитування не вчиняла. За таких умов позивач міг би нарахувати пеню за період 01.01.2020 року по дату початку дії карантину, тобто до 11.03.2020 року. Так, в період з 01.01.2020 року по 11.03.2020 року діяли такі облікові ставки НБУ: з 13.12.2019 року по 30.01.2020 року діяла облікова ставка в розмірі 13,5% річних, а в період з 31.01.2020 року по 13.03.2020 року діяла облікова ставка в розмірі 11% річних. Таким чином підлягають до застосуванню такі облікові ставки за такі періоди: з 01.01.2020 року по 30.01.2020 року діяла облікова ставка 13,5% річних, а в період з 31.01.2020 року по 11.03.2020 року діяла облікова ставка 11% річних.

Тому, враховуючи ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування», розмір пені за період з 01.01.2020 року по 30.01.2020 року не може перевищувати 27% річних (13,5*2=27%), а розмір пені за період з 31.01.2020 року по 11.03.2020 року не може перевищувати 22% річних (11*2=22%).

Так за перший період розмір пені становить: 29 днів * 27% / 365 днів *10000,00 = 214,50 грн. А за другий період розмір пені становить: 40 днів * 22% / 365 днів *10000,00 = 241,00 грн. Отже, враховуючи вимови ЗУ «Про споживче кредитування», розмір пені за період з 01.01.2020 року по 11.03.2020 року становить: 214,50+241,00=455,50грн.

Таким чином, передбачений кредитним договором №5102281 від 01.12.2019 року розмір пені, що становить 2% за кожен день прострочення, що фактично становить 730% річних, не відповідає вимогам встановленим ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції яка діяла в період здійснення такого нарахування).

Представник відповідача просить суд врахувати надані додаткові пояснення при прийнятті рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ст.12, ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України - у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Доказами правонаступництва, залежно від підстав виникнення, можуть бути: свідоцтво на право на спадщину, передавальний акт комісії з припинення юридичної особи, правочин щодо заміни кредитора, або боржника у зобов`язанні (ст. 512, 513, 520, 521 ЦК України).

Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №2-3897/10 визначено, що підставою для процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок чого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

В судовому засіданні встановлено, що 01.12.2019 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_2 (Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Кредитодавець, Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 5102281 (Кредитний договір). Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті. На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію Відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет. Відповідач в Особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів Кредитодавець здійснив верифікацію доданої Відповідачем банківської карти. Електронна ідентифікація Відповідача здійснилась при вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту Відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. Для отримання кредитних коштів Відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті Кредитодавця. Після прийняття рішення надати кредит Відповідачу, Товариство надіслало в Особистий кабінет Відповідача проєкт Кредитного договору (оферта). Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт). Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала Відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код Відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції Кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит. Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору розміщена в його Особистому кабінеті. Тобто, укладаючи Кредитний договір Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Копія довідки про ідентифікацію додана до позовної заяви).

Таким чином, договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та Відповідачем не був би укладений.

Згідно з умовами кредитного договору № 5102281 від 01.12.2019, відповідач отримав 10000 грн. Договором передбачено:

-кредит надається строком на 30 днів з 01.12.2019. Термін (дата) повернення кредиту: 31.12.2029 (пункти 1.3, 1.4);

-комісія за надання кредиту: 2000,00 грн, яка нараховується одноразово (п.1.5.1);

-проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом;

-у випадку невиконання позичальником умов договору проценти за користування кредитом продовжують нараховуватись протягом 60 днів (п.2.2.3);

-для продовження строку користування/повернення кредиту позичальник має сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п.2.3.1);

-у разі прострочення зобов`язань з повернення кредиту або сплати процентів, позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобовязання, але не більше 50% від загальної суми кредиту (п.4.1).

П. 7.1. Кредитного договору № 5102281 від 01.12.2019 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до умов Кредитного договору відповідачу були перераховані кошти, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти, зареєстрованої Відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від Кредитодавця.

Крім того, інформацією АТ КБ «ПриватБанк», яка надана на вимогу суду, підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 27.03.2020 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020 р. (Договір відступлення прав вимоги). Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 5102281 від 01.12.2019 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем (Копія Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020 р. додається до позовної заяви).

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування і погашення по кредитному договору, яка виготовлена первісним кредитором, 01.12.2019 відповідачу надані кредитні кошти в сумі 10000,00 грн, також 01.12.2019 відповідачу нарахована комісія 2000,00 грн. Відсотки нараховувалися протягом періоду з 02.12.2019 по 29.02.2025 за ставкою 2,2% в день (всього нараховано відсотків 22500,00 грн, відповідачем оплачено 10,00 грн на погашення відсотків). Також з 01.01.2020 по 25.01.2020 року відповідачу здійснювалися нарахування пені по 200,00 грн в день (за відсотковою ставкою 2% від суми кредиту в день), всього нараховано пені 5000,00 грн.

Згідно виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 5102281 від 01.12.2019 сума заборгованості відповідача станом на 14.04.2026 становить 39490,00 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 10000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 22490,00 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 2000,00 грн; заборгованість по штрафах/пені становить - 5000,00 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19581035/3070 від 01.04.2026, проте борг не оплачено.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що доказами підтверджено той факт, що відповідачем було укладено кредитний договір, а також те, що відповідачем не оплачено заборгованість по тілу кредиту.

Щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, то суд не погоджується з розрахунками відсотків згідно кредитного договору у зв`язку з наступним.

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов`язання.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно правових висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19 (провадження № 61-3732св22) зроблено висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу».

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

В кредитному договорі № 5102281 від 01.12.2019 зазначено наступні умови кредитування: кредит в розмірі 10000,00 грн, строк користування кредитом - 30 днів, відсоткова ставка - 2,5 % за один день користування кредитом. Жодних документів, які б підтверджували продовження строку кредитування згідно кредитного договору № 5102281 від 01.12.2019 суду надано не було. Наведене підтверджує, що нарахування процентів за понадстрокове користування позикою є неправомірним, а позовна вимога у цій частині не підлягає задоволенню.

Позивачем в даному позові не було заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків за ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши умови договору № 5102281 від 01.12.2019, суд приходить до висновку, що кредитодавець мав право нараховувати відсотки протягом 30 днів за відсотковою ставкою 2,5% за один день. За цей період нараховано 7500,00 грн (10000,00 * 2,5% * 30). Відповідачем було здійснено часткову оплату відсотків по кредиту в сумі 10,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за нарахованими відсотками по кредитному договору становить 7490,00 грн. і дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вирішення вимоги позивача про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 2000,00 грн, яка визначена умовами кредитного договору, і є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, суд покликається на таке.

Умовами кредитного договору (п.1.5.1) передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 20 % від суми виданого Кредиту.

Однак в кредитному договорі на зазначено переліку послуг кредитодавця, за які встановлена дана комісія.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати відповідача боржником за цим платежем, що свідчить про безпідставність заявлених в цій частині вимог які не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору пеня нараховується у разі прострочення зобов`язання повернення кредиту з дня наступного за днем спливу періоду визначеного п.1.4. Договору у розмірі 2% від суми кредиту в день.

Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» кредитний договір №5102281 від 01.12.2019 року є споживчим. Статтею 21 ЗУ «Про споживче кредитування» (у редакції, яка діяла станом на січень 2020 року) визначено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит. Зокрема, споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, передбачений кредитним договором № 5102281 від 01.12.2019 року розмір пені, що становить 2% за кожен день прострочення, що фактично становить 730% річних, не відповідає вимогам встановленим ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції яка діяла в період здійснення такого нарахування).

Суд приходить до висновку, що наведений у відомості про щоденні нарахування і погашення по кредитному договору, а також у відповіді на відзив розрахунок заборгованості пені є необґрунтованим.

Суд звертає увагу, що строк дії кредитного договору закінчився 31.12.2019 року. Пролонгації дії кредитного договору не відбулося. За таких умов позивачем може бути нараховано пеню за період 01.01.2020 року по дату початку дії карантину, тобто до 11.03.2020 року.

Проте позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення пені, нарахованої за період з 01.01.2020 по 25.01.2020. Суд не може виходити за межі позовних вимог, тому здійснює розрахунок пені саме за цей період.

Так, в період з 13.12.2019 року по 30.01.2020 року діяла облікова ставка НБУ в розмірі 13,5% річних.

Тому, враховуючи ст.21 ЗУ «Про споживче кредитування» (у редакції, яка діяла станом на січень 2020 року), розмір пені за період з 01.01.2020 року по 25.01.2020 року не може перевищувати 27% річних (13,5*2=27%).

Отже, враховуючи вимови ЗУ «Про споживче кредитування», розмір пені за період з 01.01.2020 року по 25.01.2020 року становить: 25 днів * 27% / 365 днів *10000,00 = 184,93 грн.

Тому позовну вимогу в частині стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково та стягнути пеню в сумі 184,93 грн.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідачем істотно порушено умови укладеного кредитного договору № 5102281 від 01.12.2019, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашено кредит, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 7490,00 грн, пені у розмірі 184,93 грн, а всього у сумі 17674,93 грн необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До судових витрат належать витрати по оплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1191,69 грн. (2662,40 грн. х 44,76%) сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової(правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року; довіреність представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на укладення договорів про надання правової допомоги; корпію ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1408806 від 20.10.2025 року; копію Акту наданих послуг №Д/23973 від 14.04.2026 року, згідно якого було надано послуг на суму 8000,00 грн; копію Детального опису наданих послуг до Акту №Д/23973 від 14.04.2026 року, згідно якого було витрачено 6 год. 30 хв.

Представник відповідача просив суд про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 8000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу є достатнім, пропорційним і справедливим.

Оскільки позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2238,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги пропорційно до задоволених позовних вимог (5000,00 грн. х 44,76%), як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 5102281 від 01.12.2019 року в сумі 17674,93 грн, з них: борг за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 7490,00 грн, пеня у розмірі 184,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1191,69 грн судового збору та 2238,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги пропорційно до задоволених позовних вимог.

В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: