Рішення № 139321902, 31.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 643/17549/25

Провадження № 2/344/1884/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся до Салтівського районного суду Харківської області через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 16.05.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН» Демідова Катерина Дмитріївна подала Заявку на отримання кредиту№103734906. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 103734906 від 16.05.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Таким чином, відповідач уклала Договір про споживчий кредит № 103734906 від 16.05.2021із Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та на підставі платіжного документа відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000,00 гривень.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого 14.09.2021 згідно умов Договору відступлення права вимоги №08Т Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 103734906 від 16.05.2021 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно останнім набуто права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, становить 71850,00 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15000,00 гривень, заборгованість за відсотками становить 54000,00 гривень, заборгованість за комісійними винагородами становить 2850,00 гривень, заборгованість за пенею становить 0 гривень.

У зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору №103734906 від 16.05.2021, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача направлено Повідомлення про відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 103734906 від 16.05.2021 у розмірі 71850,00 гривень, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 1-12)

19 грудня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Жмуренко Владою Миколаївною до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що, якщо Кредитний договір №103734906 від 16.05.2021 укладений у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», то позивачу слід було надати до суду електронні докази, які підтверджують факт підписання Кредитного договору та доказів дотримання послідовності при укладенні Кредитного договору, яка передбачена Законом України «Про електронну комерцію». У матеріалах справи відсутня виписка за банківським рахунком, яка б належним чином підтверджувала наявність заборгованості. Позивачем неправомірно нараховані проценти за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору. Нарахована комісія є необґрунтованою, оскільки без чіткого вказання, за які саме послуги сплачується комісія, умова про її оплату є нікчемною.

Щодо відсутності факту підписання Кредитного договору позивач стверджує, що Кредитний договір був укладений шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Однак такі твердження є безпідставними, оскільки разом із позовною заявою позивач не надав жодних належних доказів, що підтверджували б факт укладення договору в зазначений спосіб.

До суду не було надано:

1. одноразового ідентифікатора, який передбачено законодавством України щодо оформлення кредиту онлайн, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 103734906 від 16.05.2021, який було направлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відповідачці електронним повідомленням (SMS);

2. належного оригіналу Кредитного договору для можливості перевірити дійсність його укладення;

3. витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи щодо порядку підписання цього договору саме відповідачкою.

Тобто на Кредитному договорі відсутній електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а також відсутній QR-код, який би забезпечував доступ до електронної інформаційної системи для перевірки достовірності дій та електронного підпису. Фактично наданий документ містить лише напис про підписання кредитного договору виключно зі сторони кредитодавця ОСОБА_2 , що не підтверджує волевиявлення та ідентифікацію відповідача. Крім того, одноразовий ідентифікатор відсутній і на паспорті споживчого кредиту.

Документ лише містить формальне зазначення про його підписання одноразовим ідентифікатором, без самого ідентифікатора чи будь-яких даних, що дозволяли б перевірити факт накладення електронного підпису. Проте незрозуміло з наданих до суду документів, яким саме одноразовим ідентифікатором було здійснено підписання вищевказаних документів, якою саме алфавітно-цифровою послідовністю, оскільки в Кредитному договорі та паспорту споживчого кредиту цього не зазначено.

Таким чином, відсутні докази того, що відповідач і позивач підписували договір будь-яким способом. Підписання електронного договору - це етап укладання договору, завершенням якого договір вважається укладеним.

Відповідач вважає, що позивач не надав до суду жодного належного доказу, який би підтверджував дійсність укладення Договору відповідно до вимог чинного законодавства. Кредитний договір та додатки до нього не містять жодного підпису відповідача: ні власноручного, ні у формі одноразового ідентифікатора.

Щодо відсутності виписки за банківським рахунком, яка б належним чином підтверджувала наявність заборгованості, то відповідач зазначає, що банківські виписки з рахунків Позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Відсутність виписки за рахунком унеможливлює підтвердження відомостей про надання кредитних коштів, а також номеру кредитної картки/кредитного рахунку.

Позивач обґрунтовує наявність заборгованості у сумі 71 850,00 гривень лише на підставі наданого ним розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за Кредитним договором є неналежним доказом.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи виписки за банківським рахунком відповідача позбавляє можливості встановити факт надання кредитних коштів, їх подальший рух, а також реальний розмір та склад заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним та допустимим доказом та не відповідає критеріям первинного бухгалтерського документа, як належного доказу на підтвердження заборгованості, визначеного законодавством та усталеною практикою Верховного Суду.

Щодо процентів за користування кредитом, то відповідачем не визнається факт укладення Кредитного договору, але вважає за необхідне зазначити також і про незаконність нарахування процентів за його користування.

Позивач вважає, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, з яких 54 000,00 гривень - проценти за користування кредитом. Відповідно до пунктів Кредитного договору № 103734906 від 16.05.2021, зокрема: п. 1.3. кредит надається строком на 30 днів з 16.05.2021 (строк кредитування); п. 1.4. термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 15.06.2021; п. 1.5.2. проценти за користування кредитом: 9000,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. З умов кредитного договору вбачається, що проценти за користування кредитними коштами становлять 9 000 грн. Відповідно, враховуючи чіткі домовленості щодо процентів за користування кредитом, нарахування процентів за користування поза межами строку кредитування є незаконним.

Позивач у своїй позовній заяві не заявляв вимог про стягнення коштів в якості порушення грошового зобов`язання у розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Відтак, нарахування ним таких сум виходить за межі заявлених позовних вимог та не ґрунтується на нормах закону. Відповідно нараховані проценти за кредитним договором не можуть перевищувати 9 000,00 гривень.

Отже, з огляду на відсутність виписки з банківського рахунку відповідача та відсутність будь-яких доказів укладення Кредитного договору, позовні вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту, то позивач вважає, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, з яких 2 850,00 гривень комісія. Відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 2850,00 гривень, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Однак, згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України є обов`язком кредитора, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок позивача за кредитним договором, тому такі дії позивача не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, нарахування комісії за надання кредиту є незаконним, адже воно суперечить імперативним нормам законодавства, зокрема положенням Закону України «Про споживче кредитування» та Цивільного кодексу України, які прямо забороняють встановлення будь-яких додаткових платежів за дії кредитора, що є його обов`язком за договором. Така комісія фактично покладає на споживача витрати, не передбачені законом і не пов`язані з реальним наданням додаткових послуг, а відтак не підлягає стягненню з Позичальника.

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ДІДЖИ ФІНАНС у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІДЖИ ФІНАНС на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10 000,00 гривень (а.с. 96-104).

23 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області позивачем ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» була подана відповідь на відзив, у якому вказує, що позивач, ознайомившись детально з відзивом на позовну заяву, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Позивач зазначає, що 16.05.2021 ОСОБА_1 за власним волевиявленням у своєму Особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» подала заявку на отримання кредиту №103734906 та підтвердила укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду), надісланого Товариством. Такий порядок підписання, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до підписання договору у письмовій формі.

У відповідності до умов кредитного договору, зокрема п. 6.2 Договору про споживчий кредит № 103734906 від 16.05.2021 його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні Договору про споживчий кредит № 103734906 від 16.05.2021. Одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису Первісного кредитора (логи (лог-файли) - містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у Кредитному договорі, переданому Первісним кредитором Позивачу у pdf.форматі, проте є зашифрованим, а тому при стандартному завантаженні до електронного кабінету чи під час друку не відображається. Отже, наданий скріншот першої сторінки договору з одноразовим ідентифікатором підпису не є новим доказом, оскільки він уже міститься у Договорі про споживчий кредит № 2440363 та може бути переглянутий безпосередньо шляхом відкриття відповідного договору за допомогою програмного забезпечення Adobe Reader.

Відповідно до норм чинного законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» на виконання умов Кредитного договору №103734906 від 16.05.2021 перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 15000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 27705808 від 16.05.2021. При заповненні Позичальником реквізитів своєї банківської картки платіжний сервіс автоматично зашифровує їх з ціллю збереження конфіденційності даних банківської картки Позичальника.

Таким чином, позивач має лише електронну копію платіжного доручення, а оригінал якого зберігається у Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Задля визначення Банку емітента платіжної картки, зазначеної у зашифрованому вигляді, Позивач скористався загальнодоступним сервісом BIN Check (сервіс визначення Банку за номером картки) URL: https://bincheck.io/uk для визначення Банку - емітента за BIN картки. BIN (Bank Identification Number) - перші шість цифр на пла BIN (Bank Identification Number) - перші шість цифр на пластиковій картці, за якими можна визначити приналежність карти тій чи іншій країні і банку, тип карти і категорію карти. Картковий рахунок: BIN: 537541; Марка картки: MASTERCARD; Назва емітента/Банк: JSC UNIVERSAL BANK; Тип картки: DEBIT; Рівень карти: WORLD; Назва країни ISO: UKRAINE

Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором №103734906 від 16.05.2021 виконав належним чином, надавши Позичальнику у користування кредитні кошти, а Позичальник, у свою чергу, порушила умови кредитного договору, допустила прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, у зв`язку з чим Позивач був вимушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду. Поряд з цим, враховуючи, що кредит було видано на платіжну картку позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів». Таким чином, лише безпосередньо відповідач має можливість надати виписку за картковим рахунком № НОМЕР_1 на спростування/підтвердження обставини зарахування/не зарахування 16.05.2021 кредиту в сумі 15000,00 гривень.

Щодо розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит, то позивач зазначає, що між сторонами договору станом на 16.05.2021 було досягнуто в належній формі згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі й щодо предмету договору (валюти договору, строку кредитування, повернення кредиту, сплати процентів за користування коштами, надання кредиту для особистих потреб позичальника, черговості погашення заборгованості, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів, тощо), умов забезпечення кредиту, прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Позичальника тощо.

Враховуючи вищевикладене, позивач констатує, що відповідач мала час на роздуми або перевірку умов перед укладанням кредитного договору та є свідченням того, що ОСОБА_1 була належним чином проінформована, а умови були прозорими та зрозумілими, включаючи інформацію про процентну ставку, комісії, та інші фінансові аспекти.

Однак відповідач порушила умови Договору про споживчий кредит № 103734906 від 16.05.2021,кредит вчасно не повернула, а тому за умовами п. 2.3.1.2. Кредитного договору відбулася автопролонгація, яка не може перевищувати 60 днів.

Таким чином, у відповідності до умов Кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами Кредитного договору строку, розраховувався за формулами:

1. у період із 17.05.2021 до 15.06.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 15000,00 (сума кредиту) * 0,02 (2,00/100) * 30 (днів) = 9000,00 грн. (п. 1.5.2 Договору про споживчий кредит № 103734906 від 16.05.2021);

2. у період із 16.06.2021 по 14.08.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 10000,00 (сума кредиту) * 0,05 (5/100)* 20 (днів) = 45000,00 гривень (п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору про споживчий кредит № 103734906 від 16.05.2021).

Відповідачем чи його представником не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань у строк, визначений договором, та які б спростовували суму заборгованості.

Таким чином, заборгованість Позичальника за Договором про споживчий кредит №103734906 від 16.05.2021, нарахована за період користування кредитом (з урахуванням пролонгації), складає 71850,00 гривень, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту становить 15000,00 гривень, заборгованість за відсотками становить 54000,00 гривень, заборгованість за комісією становить 2850,00 грн., заборгованість за пенею становить 0,00 гривень. Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».

Позивач зазначає, що докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу не підтверджують факту реального понесення відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом даної справи. Зокрема, у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, який мав би визначати умови, обсяг наданих адвокатом послуг та розмір винагороди (фіксований чи погодинний). Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів фактичної сплати вартості професійної правничої допомоги, зокрема квитанцій, платіжних доручень або інших розрахункових документів, що унеможливлює встановлення реальності та розміру таких витрат. За наведених обставин заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є недоведеними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак не підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України. Звертаємо увагу суду, що представником Відповідача не доведено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, оскільки вбачається неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, а отже відсутні будь-які правові підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну (правову) допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

Відповідачем не доведено порушення його прав при укладенні Кредитного договору № 103734906 від 16.05.2021, що є його процесуальним обов`язком, як і не надано належних доказів укладення вищевказаного кредитного договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на її рахунок.

Позивач просить задовольнити у повному обсязі позовні вимоги та розгляд справи у всіх судових засіданнях здійснювати за відсутності представника позивача (а.с. 108-128).

30 грудня 2025 року представником відповідача надано до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначає, що позивач не надав до суду жодного належного доказу, який би підтверджував дійсність укладення Договору відповідно до вимог чинного законодавства. Кредитний договір та додатки до нього не містять жодного підпису відповідача - ні власноручного, ні у формі одноразового ідентифікатора. За таких обставин, Кредитний договір не може вважатися укладеним, а отже, у Позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення з Відповідача будь-яких грошових коштів як заборгованості за цим договором.

Строк Кредитного договору № 103734906 від 16.05.2021 складає 30 днів. Отже, в силу приписів законодавства, закінченням строку договору припиняється нарахування процентів за договором. Тому нараховані Позивачем 45 000,00 гривень не відповідають ні наданим доказам, ні судовій практиці, ні законодавству.

Позивач безпідставно визначив розмір заборгованості, не врахувавши очевидні суперечності умов кредитного договору, вимоги щодо їх тлумачення на користь Споживача та правові позиції Верховного Суду щодо припинення нарахування процентів після спливу строку кредитування. А також відсутність у матеріалах справи виписки за банківським рахунком відповідача позбавляє можливості встановити факт надання кредитних коштів, їх подальший рух, а також реальний розмір та склад заборгованості. Наданий Позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним та допустимим доказом.

Відповідач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ДІДЖИ ФІНАНС у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІДЖИ ФІНАНС на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 10 000,00 гривень (а.с. 153-159).

Позивачем до суду через систему «Електронний суд» 23 січня 2026 року надано заперечення на заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує, що у заперечені на клопотання відповідач обмежився викладенням власних тверджень без надання належних і допустимих доказів на їх підтвердження, вони є безпідставними та не мають достатнього обґрунтування. Тому позивач просить розгляд справи у всіх судових засіданнях здійснювати за відсутності представника позивача, задовольнити у повному обсязі позовні вимоги (а.с.168-170).

28 серпня 2026 року представником відповідача надано до суду заяву, в якій просить врахувати часткове визнання позовних вимог відповідачем та задоволення позову у частині стягнення 24000,00 гривень, з яких 15000,00 гривень сума основного боргу, 9000,00 гривень проценти за користування кредитними коштами, нарахованими в межах строку кредитування, у задоволенні інших позовних вимог відмовити (а.с. 241-242).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 14 жовтня 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (а.с. 12-14, 79-80).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2025 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 82).

Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 86-88).

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про витребування доказів задоволено у повному обсязі (а.с. 185-186).

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про витребування доказів задоволено у повному обсязі (а.с. 217-218).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у судове засідання не з`явився, проте до суду надано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, підтримує вимоги позову у повному обсязі, просить задовольнити (а.с. 150-151).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, але її представник адвокат Жмуренко В.М. надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача (а.с. 241-242).

Учасники справи у судове засідання, призначене на 28 серпня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» зареєстровано як юридична особа (а.с. 14, 17-20).

16 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, укладено договір про споживчий кредит №103734906 (а.с. 15-16, 23-33, 130-145).

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, заборгованість за кредитним договором № 103734906 від 16.05.2021 становить 71850,00 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000,00 гривень, заборгованість за відсотками - 54000,00 гривень, заборгованість за комісійними винагородами - 2850,00 гривень, заборгованість за пенею 0,00 гривень (а.с.21-22)

14 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», Фактором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Клієнтом, укладений договір факторингу № 08Т, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 103734906 від 16.05.2021 у загальному розмірі71850,00 гривень (а.с. 20, 34-46).

Згідно платіжного доручення № 27705808 від 16 травня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перераховано кошти у розмірі 15000,00 гривень на рахунок № НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 (а.с. 47).

25 липня 2025 року позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення кредитної заборгованості, що залишилася без відповіді (а.с. 50-51).

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» затверджено загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (протокол №1600 від 11 листопада 2022 року) (а.с. 53-65).

Довідкою Акціонерного товариства «Універсал Банк» та випискою по картці підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 16.05.2021 о 07:30:22 було зараховано кошти у розмірі 15000,00 гривень (а.с. 191-201, 220-226).

Норми права, що підлягають застосуванню,

та висновки суду за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої-другої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою в тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги, правонаступництва.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачаться, що відповідачем доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 Цивільного кодексу України їх правомірність презюмується.

Отже, долучений до справи договір факторингу № 08Т від 14 вересня 2021 року є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання.

Враховуючи викладене, суд погоджується з тим, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103734906 від 16.05.2021.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 103734906 від 16.05.2021 укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписала його, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором та без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 103734906 від 16.05.2021 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зі змісту Відомостей про щоденні нарахування за договором № 103734906 від 16.05.2021вбачається, що ОСОБА_1 не сплачувала кошти за укладеним договором.

Як встановлено судом позикодавець, перерахувавши відповідачу грошові кошти, виконав умови договору № 103734906 від 16.05.2021, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконала у повному обсязі та має заборгованість перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 15000,00 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 54000,00 гривень.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За умовами кредитного договору № 103734906 від 16.05.2021 сторони погодили строк кредитування 29 днів з 16.05.2021 (пункт 1.3).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 15.06.2021 (пункт 1.4 договору).

Згідно пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 9000,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3 цього Договору (пункт 1.6 договору).

Відповідно до пункту 2.2.1 кредитного договору, Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Пунктом 2.2.2 договору визначено, що нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем нарахування кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3 Договору.

Згідно із пунктом 2.2.3. Кредитного договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

У пункті 2.3.1.1. Кредитного договору встановлено, що Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Згідно пункту 2.3.1.2. Кредитного договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що строк кредитування за даним договором про споживчий кредит закінчився 16.06.2021, тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», відповідачем не сплачено комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Також позивачем не надано доказів про вчинення позичальником, відповідачем дій, передбачених розділом 6 Правил надання фінансових кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

Отже, жодних належних та допустимих доказів про продовження строку дії договору позивачем не надано, а судом не встановлено.

Таким чином, проценти розраховуються за такою формулою: 15000,00 (тіло кредиту) *2,00% = 300,00 гривень нарахований відсоток за день; 300,00 х 30 = 9000,00 гривень - нараховані відсотки з 16.05.2021 по 15.06.2021.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не сплачено проценти по кредиту.

Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 9000,00 гривень.

У задоволенні решти вимог про стягнення процентів слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, то суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

У пункті 1.5.1 кредитного договору № 103734906 від 16.05.2021сторонами погоджено, що комісія за надання кредиту: 2850,00 гривень, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків суми кредиту одноразово.

Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.

Вказана сума комісії у розмірі 2850,00 гривень пов`язана з наданням послуги, а саме: пов`язана з наданням кредиту, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Таким чином суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 103734906 від 16 травня 2021 року у загальному розмірі 26850,00 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту 15000,00 гривень, заборгованість за відсотками 9000,00 гривень, заборгованість за комісією за надання кредиту 2850,00 гривень.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами першою-третьою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем про подачі позовної заяви сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 13).

Позовні вимоги задоволені частково на 37,37 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 905,25 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 509, 526, 527, 530, 543, 553, 554, 610-612, 625, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081, 1082 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором № 103734906 від 16 травня 2021 року у розмірі 26850,00 гривень (двадцять шість тисяч вісімсот п`ятдесят гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, судовий збір у розмірі 905,25 гривень (дев`ятсот п`ять гривень двадцять п`ять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112 м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 31 серпня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.